Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого – судді Мазниці А.А.

Секретаря – Ковальської Т.Г.

За участю:

Представника позивачів – ОСОБА_1

Представника відповідача – ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

У червні 2010 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалися на те, що 28.12.2008 р. між їх матір’ю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, на підставі якого у власність останнього перейшла частка у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 28.176, 00 грн., що дорівнює 15, 653%. Зазначений договір позивачі вважають таким, що не відповідає вимогам закону та порушує їх права, оскільки майно, що були відчужене на його підставі, перебувало у спільній власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а після смерті останнього спадкоємцями першої черги є не тільки дружина, але й позивачі як його діти. Оскільки розпорядження зазначеною часткою було здійснене без згоди останніх, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був порушений встановлений порядок набуття відповідних прав та обов’язків. На підставі викладеного позивачі просили суд оспорюваний договір дарування – визнати недійсним.

У судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов визнав, проти його задоволення не заперечував, фактичні обставини справи, викладені у позовній заяві, зокрема факт належності відповідної частки у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, не заперечував.

Відповідач ОСОБА_6 до суду не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся.

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.12.1955 р. до дня смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 8).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх спільними дітьми (а.с. 9, 10).

28.02.2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, за яким у власність останнього перейшла частка у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 15,663 %, набута дарувальником спільно з ОСОБА_7 під час перебування у зареєстрованому шлюбі (а.с. 18).

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно ст. 22 КпШС України, що була чинною до 01.01.2004 р., майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічні положення містить ст. 60 СК України, що є чинною з зазначеного дня.

Відповідно до чч. 2, 4 ЦК України (435-15) розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, при цьому у разі вчинення одним з співвласників правочину щодо відчуження спільного майна вважається, що він діє за згодою інших співвласників, втім ця презумпція може бути спростована у загальному порядку, а такий договір може бути визнаний судом недійсним з мотивів відсутності в співвласника, що його вчинив, необхідних повноважень.

Згідно ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин є таким з моменту його вчинення і не тягне юридичних наслідків, окрім пов’язаних з його недійсністю, а також за правочином, визнаним судом недійсним, кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на його виконання, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки частка у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" була набута ОСОБА_5 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 за рахунок спільних коштів, що представником відповідачки визнано, вона мала статус спільної власності подружжя.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_5 не була одноособовим власником спірного майна, а також не є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті співвласника ОСОБА_7 Виходячи з наведеного одноособове, без повідомлення та згоди інших спадкоємців, розпорядження часткою у статутному фонді ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" не може вважатися правомірним у розумінні ч. 2 ст. 369 ЦК України, що згідно ч. 4 ст. 369 ЦК України тягне визнання його недійсним.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 526, 635 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57- 60, 88, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, -

Позов - задовольнити.

Договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Готель "Дніпропетровськ" у розмірі 15, 653%, що у грошовому виразі дорівнює 28.176, 00 грн., укладений 28.02.2008 р. між дарувальником ОСОБА_5 та обдарованим ОСОБА_6, - визнати недійсним.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 45, 50 грн. у рівних частках – по 22, 75 грн. (двадцять дві гривні 75 коп.) з кожного .

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.