Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М. при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 3-ті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Бодягіна І.І., про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинили свою дію,-

Керуючись ст. 10, 60, 61, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, суд,-

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення – задовольнити частково.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 3-ті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Бодягіна І.І., про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинили свою дію – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008 р. в сумі 20722,15 доларів США, заборгованість по процентам в сумі 3397,29 доларів США, заборгованість з комісії за користування кредитом в сумі 722,32 долари США, пеню в сумі 1138,93 долари США, та штраф в сумі 10499,35 грн.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлений 17.08.2010 р.

Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М. при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 3-ті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Бодягіна І.І., про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинили свою дію,-

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, в обґрунтування якого, з урахуванням його уточнення, зазначив, що ОСОБА_3 (надалі Відповідач 1) 31.01.08 р. уклала із позивачем кредитний договір № MRF0GI0000003085, на підставі якого отримала кредит в сумі 96960 грн. зі сплатою 15 % річних. 28.08.2008 р. за заявою Відповідача 1 було укладено додаткову угоду і заборгованість Відповідача 1, яка складала на цю дату 97932,42 грн., було переведена в іноземну валюту в сумі 21151,7 доларів США зі сплатою 14,04 % за користування кредитом зі строком його погашення 31.01.2023 р. В забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов’язань за цим договором 31.01.2008 р. позивач і ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2) уклали іпотечний договір № MRF0GI0000003085, за яким Відповідач 2 виступив майновим поручителем і передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,6 м.кв. Відповідач 1 своїх зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі не виконує, у зв’язку із чим на 26.04.2010 р. виникла заборгованість в сумі 27311,26 доларів США. Позивач просить суд винести рішення, за яким стягнути вказану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного майна з правом укладання від імені Відповідача 2 договору купівлі-продажу будь-яким способом іншій особі, отримання витягу з Державного реєстру прав власності і наданням інших повноважень для продажу іпотечного майна.

Відповідач 2 через представника пред’явила до позивача зустрічний позов про визнання договорів поруки та іпотеки такими, що припинили свою дію, і виключення з Реєстру записів про іпотеку та обтяження спірної квартири, в обґрунтування якого посилається на те, що укладені нею з позивачем 31.01.2008 року іпотечний договір № MRF0GI0000003085 та договір поруки № MRF0GI0000003085 були припинені через заміну основного первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація), що передбачено ст. 604 ЦК України. Крім того, при укладенні додаткової угоди її сторони фактично збільшили розмір основного зобов’язання, яке було забезпечено порукою, без згоди поручителя, що також є підставою для припинення поруки згідно ст. 599 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а зустрічний позов вважала необґрунтованим та пояснила, що позивачем було укладено кредитний договір з Відповідачем 1, на підставі якого останній отримав кредитні кошти в гривнах України. З метою забезпечення належного виконання Відповідачем 1 своїх зобов’язань за цим кредитним договором між банком та відповідачем 2 було також укладено договір поруки і іпотечний договір. Через деякий час за заявою Відповідача 1 було укладено додаткову угоду, в якій текст кредитного договору було викладено в новій редакції і сума заборгованості за кредитним договором ( несплачене тіло кредиту та заборгованість за процентами), що виникла на той час, була переведена в долари США і визначена як сума кредиту. Згода Відповідача 2 на це не отримувалась, оскільки підписуючи договір поруки Відповідач 2 надав згоду на укладення будь-яких додаткових угод. Твердження представників відповідачів про те, що фактично мало місце укладення нового кредитного договору вважає безпідставними, оскільки фактично змінилася лише валюта кредиту, тому мало місце зміна умов первісного договору і відповідно договори поруки та іпотеки продовжують свою дію. На теперішній час Відповідач 1 не виконує належним чином свої зобов’язання за кредитним договором, у нього виникла прострочена заборгованість, що дає право позивачу вимагати дострокового повернення отриманих сум та штрафних санкцій з відповідачів. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість та штрафні санкції в сумі 27311,26 грн., а також звернути стягнення на предмет іпотеки і виселити мешканців з квартири, переданої в іпотеку.

Представник Відповідача 1 позовні вимоги не визнав, пояснивши, що строк для повернення кредиту ще не настав, а його несвоєчасна виплата пов’язана із фінансовою кризою та різкою зміною курсу долару США до української гривні. Зустрічний позов вважає обґрунтованим, оскільки змінюючи валюту кредиту позивач фактично уклав із Відповідачем 1 новий кредитний договір, який не було забезпечено ані порукою, ані іпотекою. Фактично банк за рахунок валютних коштів, наданих на підставі нового кредитного договору погасив заборгованість Відповідача 1 за первинним кредитним договором у гривнях, при цьому збільшивши розмір зобов’язань, бо при перерахунку суми кредиту в долари США до тіла кредиту було включено як розмір непогашеного тіла кредиту в гривні, так і заборгованість за процентами за користування ним, яка виникла у Відповідача 1 на час укладення додаткової угоди.

Представник Відповідача 2 основний позов не визнав та підтримав доводи свого зустрічного позову, пояснивши, що Відповідач 2 дійсно при укладенні Відповідачем 1 з позивачем кредитного договору виступив як поручитель і передав в іпотеку належну йому однокімнатну квартиру, уклавши із позивачем договори поруки та іпотеки, чим забезпечив виконання Відповідачем 1 зобов’язань за кредитним договором. Однак, після цього позивач і Відповідач 1 уклали додаткову угоду, якою змінили суттєві умови первинного кредитного договору, змінивши валюту кредиту, збільшивши його розмір, тим самим здійснивши припинивши первісне зобов’язання новим зобов’язанням, тобто здійснили новацію в розумінні ст. 604 ЦК України. Про те, що додаткова угода є по суті новим кредитним договором, свідчать і пояснення представника позивача, що після укладення додаткової угоди Відповідачу 1 фактично було відкритий новий поточний рахунок для його обслуговування, на який було нараховано долари США, які відразу були конвертовані банком в гривні і за їх рахунок було погашено заборгованість Відповідача 1 за первісним кредитним договором в гривнях, після чого цей рахунок закрили. У зв’язку із цим додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, припиняються, тобто договір поруки та іпотеки припинили свою дії при укладенні додаткової угоди, бо Відповідач 2 не давав свою згоду на забезпечення нового зобов’язання, яке виникло між позивачем і Відповідачем 1. Крім того, ще однією підставою припинення договорів поруки та іпотеки Відповідач 2 вважає зміну основного зобов’язання без його згоди, в наслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що передбачено ст. 599 ЦК України. Таке збільшенні відбулось по-перше через зміну валюти кредиту, бо за теперішнім курсом долара США до гривні його еквівалент став набагато більшим. По-друге, змінюючи умови первісного договору, позивач до розміру кредиту в доларах США включив не тільки несплачене тіло кредиту за первісним договором, а ще і заборгованість за процентами за його користування. Оскільки зобов’язання, що виникали з договорів поруки та іпотеки припинили свою дію, Відповідач 2 просив визнати це в судовому порядку і відмовити позивачу у стягнення заборгованості за кредитним договором і зверненні стягнення на квартиру як на предмет іпотеки із виселенням її мешканців.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, дійшов висновку про часткове задоволення основного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 31.01.2008 р. між позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір про іпотечний кредит № MRF0GI0000003085, згідно з яким остання отримала грошові кошти в сумі 96960 грн. зі сплатою 15 % річних за користування кредитом. Згідно п.п. 1.3, 2.4 вказаного договору кредит надається зі строком погашення не пізніше 31.01.2023 р. на поліпшення якості квартири АДРЕСА_3.

Згідно розділу 3 вказаного договору, виконання Позичальником зобов’язань за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна (квартири АДРЕСА_4) та договором поруки.

Згідно п. 5.2.4, кредитор має право вимагати від позивальника дострокового повернення суми кредиту в частині, або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позивальником будь-яких зобов’язань за цим Договором або за іпотечним договором.

Згідно Іпотечного договору № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008р., укладеного в нотаріальній формі, позивач та Відповідач 2 уклали вказаний договір, за умовами якого Відповідач 2 з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з договору про іпотечний кредит № MRF0GI0000003085 від 31.01.08 р., що укладений між позивачем і Відповідачем 1, передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Згідно п. 3.4 цього договору Іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов’язань та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з договору про іпотечний кредит № MRF0GI0000003085 від 31.01.08 р., що укладений між позивачем і Відповідачем 1, Відповідач 2 уклав із позивачем договір поруки № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008р., за умовами якого Відповідач 2 виступив як поручитель. Згідно п.4.2 договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання за договором про іпотечний кредит.

Згідно додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008р. (надалі – Додаткова угода), яка була укладена 28.08.2008 року, позивач і Відповідач 1 домовились про викладення договору про іпотечний кредит в іншій редакції.

Як вбачається із тексту Додаткової угоди, сторони домовились про зміну предмету договору, а саме валюти кредиту, яку визначили в доларах США, а також розміру кредиту, який склав 21151,71 долар США, що еквівалентно 97932,42 грн., зміну розміру відсотків за користування ним (1,17% річних), а також додатково передбачили винагороду банку за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних і винагороду за проведення додаткового моніторингу (п. 8.1 Додаткової угоди), які були відсутні в первинному кредитному договорі.

Якщо взяти до увагу ніби-то зменшену ставку за користування кредитними коштами, передбачену Додатковою угодою, та впровадження Додатковою угодою плати за резервування ресурсів, то фактична плата за користування кредитними коштами становить (1,17% х 12 міс. + 3%) 17,04 % річних, в той час як первинною кредитною угодою передбачалась лише оплата процентів в розмірі 15% річних.

Зі змісту положень Глави 71 ЦК України (435-15) вбачається, що суттєвими умовами кредитного договору є предмет, ціна та строк дії.

В судовому засіданні встановлено, що укладенням Додаткової угоди Позивач та Відповідач 1 змінили суттєві умови первинного кредитного договору, а саме його предмет та ціну (плату за користування).

Згідно ст. 604 ЦК України, зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація за своєю природою не припиняє правового зв’язку сторін, оскільки замість зобов’язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов’язання. Характерною ознакою новації є зміна предмету зобов’язання, або його інших суттєвих вимог.

Отже, суд вважає, що, уклавши Додаткову угоду і змінивши істотні умови кредитного договору, позивач і Відповідач 1 фактично здійснили новацію (в розумінні ст. 604 ЦК України), оскільки замінили первісне зобов’язання новим, за яким змінили як предмет зобов’язання, так і збільшили його обсяг.

Твердження представника позивача про те, що укладенням Додаткової угоди сторони лише змінили редакцію первинного кредитного договору і не змінювали змісту зобов’язань та їх розміру, суд вважає неспроможними. На це вказує і графік погашення кредиту, складений як додаток № 1 до Додаткової угоди, відповідно до якого розрахунок погашення суми кредиту за Додатковою угодою починається тільки з дня набрання нею сили (31.08.2008 р.) без врахування раніш сплачених Відповідачем 1 за первинним кредитним договором сум, а також та обставина, що за бухгалтерським обліком позивача операція ніби-то заміни валюти кредиту фактично була проведена як видача нової суми кредиту Відповідачу 1 за рахунок якої відразу було виконано (сплачене) зобов’язання Відповідача по первинному кредитному договору, що в судовому засіданні не заперечував і представник позивача.

Укладаючи Додаткову угоду, сторони фактично висловили згоду припинити первинне зобов'язання, замінивши його іншим, зокрема встановивши інший предмет і суму кредиту, до якої включили заборгованість по процентам за первинним зобов’язанням.

Суд вважає, що в даному випадку має місце саме припинення зобов'язання, а не внесення змін до кредитного договору, оскільки цы зміни стосуються змісту зобов'язання. Ні Цивільний кодекс України (435-15) , ні будь-який інший нормативний акт прямо не зазначає щодо необхідності спеціального передбачення між сторонами умови щодо припинення зобов'язання.

Згідно ч.4 ст. 604 ЦК України, новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається зі змісту іпотечного договору № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008 р., сторони встановили в нотаріальній формі розмір вимоги ПАТ (на той момент ЗАТ) "Приватбанк ", забезпеченої іпотекою належного Відповідачу 2 майна, на суму так званого "Зобов'язання", визначення, суть та розмір якого встановлено в пункті 2 розділу "Терміни та тлумачення" зазначеного іпотечного договору. Розмір цього зобов’язання складає 96960 грн. Відповідно до пункту 1.1 розділу "Предмет Договору" іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира, що належить Відповідачу 1, яка передана в іпотеку з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, тобто зобов'язання, розмір та зміст якого чітко визначено в пункті 2 "Терміни та тлумачення" іпотечного договору.

Таким чином, на момент його укладення розмір зобов'язання та вимог ПАТ "Приватбанк " встановлено в іпотечному договорі в розмірі 96960 грн., а також нарахованих на цю суму відсотків в розмірі 15 %, штрафних санкцій, в той час як за Додатковою угодою розмір зобов’язання визначений в іноземній валюті, сума якої склала в еквіваленті 97932,42 грн. До цього іпотечного договору сторони не вносили жодних змін, що стосувалися б змін його істотних умов, зокрема щодо розміру основного зобов’язання. Виходячи з того, що одностороння зміна умов договору не допускається, Відповідач 2 ніколи не давав згоди на збільшення розміру та предмету Зобов’язань, забезпечених належним йому майном.

Не давав своєї згоди Відповідач 2 і на забезпечення нового зобов’язання і шляхом поруки, тому і договір поруки, на думку суду, після новації припинив свою дію, тим більше що його припинення відбулося ще і на підставі ст. 559 ч.1 ЦК України, бо мало місце зміна зобов’язання без згоди поручителя, в наслідок якої збільшився обсяг його відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв’язку із укладенням Додаткової угоди припинили свою дію договір поруки та іпотечний договір, якими було забезпечено зобов’язання за первинним кредитним договором, тому вимоги позивача про солідарну відповідальність Відповідача 2 за зобов’язаннями, що випливають з Додаткового договору, та про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_5 як на предмет іпотеки із виселенням її мешканців задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про те, що в договорі поруки (п.1) Відповідач 2 погодився з тим, що його порукою забезпечено виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому, суд до уваги не приймає, оскільки вони не можуть бути застосовані у випадку новації, бо суперечать змісту закону.

В той же час, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Відповідача 1 заборгованості за договором іпотечного кредиту за умовами, що викладені в Додатковій угоді, оскільки Відповідач 1 прийняв на себе такі зобов’язання, але не виконує їх належним чином, що дає підстави позивачу вимагати їх дострокового виконання.

Сума заборгованості на 26.04.2010 р. згідно наданого позивачем розрахунку становить 27311,26 доларів США і цей розрахунок відповідачами не спростовано. До її складу входить безпосередньо заборгованість за кредитом в сумі 20722,15 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3397,29 долари США, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 722,32 долари США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання в сумі 1138,93 грн., а також штраф, розмір якого складає 250 грн. та 1299,03 долари США, що згідно встановленого на 13.08.2010 р. курсу НБУ (7,89 грн/дол) становить 10249,35 грн.

Вирішуючи вимоги, заявлені в зустрічному позові, суд виходить з наступного.

В ст. 546 ЦК України містить перелік видів забезпечення виконання, кожний з яких є самостійною цивільно-правовою формою відповідальності, встановленою на підставі окремих договорів, і регулюється відповідними правовими нормами. Розрізняючи поняття поруки та застави (іпотеки) законодавство визначає різну відповідальність поручителя та заставодавця (майнового поручителя) і різні підстави припинення поруки та права застави.

Оскільки в даному випадку момент припинення поруки та іпотеки залежить від моменту настання обставин, з якими договором або законом пов’язується припинення цих зобов’язань і яке відбувається автоматично і застосовується поза судовим розглядом, суд вважає, що припинення поруки або іпотеки за рішенням суду з підстав, зазначених у зустрічному позові Відповідача 2 ( ст. 559, 604 ЦК України), не відповідає визначеним законом засобам захисту цивільних прав.

Також не відповідають способам захисту, передбачених законом, і зустрічні позовні вимоги про виключення з Реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про іпотеку за іпотечним договором № MRF0GI0000003085 від 31.01.2008р. щодо належної Відповідачу 2 квартири, оскільки вони не є предметом спору, тому в задоволенні цих вимог також слід відмовити.

Згідно ст. 593 ч.2 ЦК України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні данні.

Оскільки судовим рішення встановлено факти припинення договору іпотеки як одного з виду застав, воно за законом є підставою для виключення вказаних записів з реєстрів.

Оскільки позов задоволено шляхом стягнення заборгованості з Відповідача 1, а позивачем при зверненні до суду було понесені судові витрати в сумі 1738,50 грн., в тому числі судовий збір в сумі 8,50 грн. в частині визнання договору іпотеки дійсним, але позивач в цій частині позов залишив без розгляду, судові витрати в сумі 1730 грн. підлягають стягненню з Відповідача 1.