Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського інституту бізнесу, третя особа ректор Кримського інституту бізнесу ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

01.09.05 року між позивачем та Кримським інститутом бізнесу був укладений трудовий контракт строком на 1 рік до 31.08.06 року. Даним контрактом визначені права та обов’язки сторін, порядок оплати праці.

С 01.09.06 року між сторонами був укладений новий трудовий контракт до 31.08.11 року.

У зв’язку з переміною адреси відповідача, та переїздом до нового приміщення, викладачі булі позбавлені необхідних умов для праці.

С 01.09. 08 року у позивача погіршилися умови для праці, в штатному розпису сталі з’являтися нові дисципліни, при цьому завідуюча кафедрою ОСОБА_8, не надала позивачу можливість ознайомлення з затвердженими учбово методичними комплексами.

Крім того відповідач не ознайомив та не довів до відома про новий обсяг роботи, що позбавило його можливості під готуватися.

Позивач неодноразово звернувся до відповідача з прохання поновити його порушені права, про що свідчать докладні записки на ім’я відповідача.

С лютого 2008 року позивачу скоротили об’єм занять, а с 25-29 березня зовсім не включали його до розпису занять. Заробітна плата за лютий-березень 2008 року не виплачена позивачу.

Неправомірними діями відповідача, позивачу заподіяна матеріальна шкода у розмірі 19250 грн. (невиплачена заробітна плата), витрати на лікування – 1282 грн., витрати на додаткове харчування – 4079 грн, витрати на юридичні послуги – 2000 грн, судові витрати – 50 грн. 40 коп.

Також неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, яка виразилася у постійних хвилюваннях, втраті здоров’я, порушені життєвих стосунків. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у розмірі 543375 грн.

08.12.09 року позивач уточнив свої позовні вимоги, та просив поновити йому строк щодо звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ № 101-л від 23.11.07 року про застосування догани, т.я. цієї наказ прийнятий у зв’язку з тим, що він був відсутнім на лекціях без поважних причин. Про цієї наказ він дізнався тільки 10.11.09 року. Вказані зайнятті зі студентами позивач проводив.

Також наказом № 21л від 14.03.08 року, позивач був звільненим з посади за прогули без поважних причин по п. 4 ст. 40 КЗпП . Підставою для даного наказу стала докладна записка начальника відділу кадрів ОСОБА_3 ніяких прогулів позивач не здійснював . Даний наказ позивач отримав поштою, однак в поштовому повідомленні він свій розпис не ставив.

Позивач вважає даний наказ незаконним, однак він не просить його поновити на посаді, а просить суд змінити формулювання звільнення, та звільнити його по ст.. 39 КзПП України (322-08) за власним бажанням, у зв’язку з порушення роботодавцем трудового законодавства, колективного та трудового договорів.

Крім того позивачу не сплачена заробітна плата, а також незаконними діями відповідача, заподіяна моральна шкода.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач остаточно просить поновити йому строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ № 101 Л від 23.11.07 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Визнати незаконним наказ № 21л від 14.03.08 р., внести до нього зміни в частині формулювання причини та підстав звільнення, визнати його звільненим по ст. 39 КзПП України за власним бажанням у зв’язку з порушенням відповідачем трудового законодавства, умов колективного та трудового договорів. Стягнути з відповідача на його користь своєчасно не сплачену заробітну плату у розмірі 28405 грн. 36 коп., а також середній заробіток за затримку розрахунку та вимушений прогул в сумі 17151 грн. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 40000 грн., а також судові витрати. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди просив залишити без розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та пояснив, що керівництвом інституту був затверджений новий розпис занять. Всі дисципліни булі новими, у зв’язку з чим він був позбавлений можливості готуватися належним чином. Роботу він не прогулював. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та пояснила, що наказ № 101-л від 23.11.07 року до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення оформлений не належним чином, та його зміст суперечить фактичним обставинам справи, та спростовується записами в журналах проведення занять. Крім того вона вважає, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у протиріччя ст.. 149 КЗпП України (322-08) .

Наказ № 21-л від 14.03.08 р. про звільнення позивача за прогули без поважних причин є також незаконним, т.я. не надано доказів того, що позивач здійснював прогули, про даний наказ позивач дізнався тільки 10.11.09 року, у зв’язку з чим з поважних причин пропустив строк позовної давності.

На момент звільнення позивача з ним не був проведений розрахунок по заробітної платі у повному обсязі, відповідно до ст.. 115, 116 КзпП України.

В порушення вимог ст.. 106 КЗпП України (322-08) позивачу не в повному обсязі проводилася доплата за понаднормову роботу. Крім того відповідач, відповідно до ст..ст. 117, 235 КЗпП України зобов’язаний сплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу. Також незаконними діями відповідача ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода.

У зв’язку з вищевикладеним представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – Тарасова Н.А. позовні вимоги не визнала повністю, та пояснила, що звільнення позивача повністю відповідає дійсності та діючому законодавству, ніякої заборгованості по заробітної платі перед ним немає. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. Просила позов залишити без задоволення у повному обсязі.

Третя особа – ОСОБА_2 позов не визнав у повному обсязі, також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судовим розглядом встановлено, що 01 вересня 2006 року між Кримським інститутом бізнесу в особі ректора ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладений трудовий контракт строком до 31.08.11 р.

Згідно з наказом № 101-л від 23.11.07 року, у зв’язку з відсутністю доцента кафедри обліку та аудиту ОСОБА_1 21.11.07 року на заняттях у студентів заочної форми навчання групи МО-4 на 1-2 парах та 22.11.07 року на заняттях у студентів заочної форми навчання групи МО-4 на 2 парі без поважних причин, оголошена догана доценту кафедри обліку та аудиту ОСОБА_1

На підставі ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Суд вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивач про визнання незаконним та скасування наказу № 101л від 23.11.07 року, т.я. на момент звернення до суду він вже вважається таким, що немає дисциплінарного стягнення.

Згідно з наказом № 21-л від 14.03.08 року, ОСОБА_1, доцент кафедри обліку та аудиту звільнений 14 березня 2008 року за прогули без поважних причин ( ст.. 40 п.4 КЗпП України (322-08) ) з виплатою за невикористовану відпустку. Підстава докладна записка начальника відділу кадрів ОСОБА_3

Відповідно до поштового повідомлення № 25262 ( а.с. 72 ), ОСОБА_1 отримав копію наказу № 21-л від 14.03.08 року – 17.03.08 року особисто.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом 04.08.09 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На підставі ст.. 234 КЗпП України (322-08) , у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайоний суд може поновити ці строки.

Посилання позивача на тої факт, що у поштовому повідомленні стоїть не його підпис, суд вважає не оспорюванним, т.я. особовий підпис особи, якій надається рекомендований лист ставиться в книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, а на поштовому повідомленні стоїть тільки підпис особи, яка вручила цієї лист. При таких обставинах, суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_7 отримав копію наказу № 21-л від 14.03.08 року – 17.03.08 року особисто.

Також, відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Суд вважає, що позивач не надав суду доказів того, що наказ про його звільнення він не отримував у березні 2008 року, також суд вважає, що у зв’язку з тим, що с березня 2008 року позивачу не був включений до розпису занять, він не був позбавлений можливості звернутися до відповідача для вирішення питання про його подальшу роботу та витребування відповідного наказу. При таких обставинах суд не знаходить підстав для задоволення позивачу строку звернення до суду з вищезазначеним позовом.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв’язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду для оскарження наказу про його звільнення, не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на звернення, суд вважає що вимоги про визнання наказу № 21 л від 14.03.08 року та зміну формулюровки звільнення, стягнення заробітної плати, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних за’язків і вимагають від нього додатковихзусіль для організаціх свого життя.

Суду не додані також доказі наявності умисної вини у діях відповідача, спрямовану на заподію позивачу моральної шкоди, позивачем не обґрунтований розмір заподіяної йому моральної шкоди.

За таких обставин та приймаючи до уваги відсутність у позивача будь-яких беззаперечних доказів спричиненої йому моральної шкоди, суд вважає, що ніяких підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди – не має.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 233, 234, 117, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд –

П озовні вимоги ОСОБА_1 до Кримського інституту бізнесу, третя особа ректор Кримського інституту бізнесу ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишити без задоволення.