Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення збитків та моральної шкоди,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, про визнання права власності на домоволодіння,

07 червня 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу домоволодіння.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідача ОСОБА_2 він знає дуже давно. В дитинстві він взяв над ним опіку і вони стали проживати однією сім’єю. Подорослішавши, відповідач одружився і переїхав жити до АДРЕСА_1 На початку жовтня 2006 року, відповідач дізнався про те, що він став себе погано почувати і приїхав до нього з дружиною. Відповідач повіз його до поліклініки на залізниці. Відносно нього було проведено медичне обстеження, по результатом якого лікар встановила діагноз "поліартрит". На вимогу відповідача його направили в гастрологічне відділення лікарні, де він знаходився один день. Потім, 11 жовтня 2006 року відповідач відвіз його в с. Григорівку для проживання. Тричі його возили в місто для обстеження. 26 жовтня 2006 року його було виписано з лікарні із діагнозом метастатичний процес печінки анонімної пухлини 4 ступеня. Відповідач повідомив йому, що в нього рак і відвіз до себе в с. Григорівку. Там він запевнив позивача в тому, що у зв’язку з хворобою, жити йому залишилося недовго. Після цього позивач звільнився із роботи. 14 листопада 2006 року ОСОБА_2 отримує висновок ВКК Васильківської районної лікарні відносно нього, в якому було зазначено, що у нього метастатичний процес 4 ступеня, що він знаходиться в тяжкому стані, не може пересуватися.

08.11.2006 року, ОСОБА_1 зустрівся у нотаріуса із громадянином ОСОБА_7 з метою підписати генеральну довіреність на розпорядження мотоциклом, належним йому, так як відповідач переконав його у скорій смерті. У того ж нотаріуса під тиском відповідача, він підписав довіреність на право розпорядження всім йому належним майном і уповноважив відповідача ОСОБА_2 19 грудня 2006 року у того ж нотаріуса у місті Дніпропетровську, запевнений відповідачем у неминучий смерті, він уклав із відповідачем договір купівлі – продажу належного йому домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 При укладені договору купівлі – продажу він був запевнений відповідачем у тому, що скоро повинен померти, що в тому разі, якщо він все ж таки виживе, відповідач віддасть йому всі гроші, а також в тому, що після його смерті, відповідач поділить кошти від проданого будинку між його донькою, онукою і власне самим відповідачем. Фактично, від відповідача жодних коштів після укладання договору купівлі – продажу він не отримував. Через деякий час його стан здоров’я покращився, але відповідач запевняв його, що це тільки тимчасово. Відповідач попросив сусідів по АДРЕСА_1 посприяти у пошуках покупців на його дім, щоб якнайскоріше його продати.

ОСОБА_2 привіз його в місто Дніпропетровськ для укладення договору купівлі – продажу будинку. При цьому, в приступності покупців будинку, він запевнив його, що будинок належить йому, тобто позивачу, а відповідач лишень займається переоформленням документів, що в тому разі, якщо він, позивач, виживе, то відповідач віддасть йому всі кошти. Він, позивач насильно проживав у відповідача. Відповідач отримував за нього його пенсію та розпоряджався нею на власний розсуд. Він не мав ані копійки грошей. навіть щоб доїхати в місто до родичів. Відповідач навіть зібрав грошову допомогу на його поховання від його співробітників.

Коли його стан здоров’я зовсім покращився, він попросив відповідача визнати угоду щодо продажу його будинку недійсною та повернути йому його кошти. так як йому було ніде і ні на що жити. У відповідь він отримав відмову та пояснення відповідача про те, що він та його дружина його виходили та вилікували, врятували йому життя і він має жити із ними та допомагати доглядати за фермою. Також відповідач сказав йому, що годувати задарма він його не збирається. Позивач у відповідь сказав йому, що у зв’язку із порушеним правом звернеться до суду, на що відповідач вигнав його із домоволодіння. Позивач переїхав в місто Дніпродзержинськ до свого племінника. Через деякий час до нього приїхав відповідач і запропонував йому підписати договір, за яким позивач довіряє право розпорядження майном і всіма своїми коштами відповідачу, на що він дав відмову. Відповідач пояснив йому, що за таких обставин, він нічого не отримає. Позивач вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо стану його здоров’я з метою заволодіння його майном. На підставі цього він просить визнати недійсним договір купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 укладений між позивачем і відповідачем (т. 1 а.с. 3-4).

Позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви від 17.02.2010р. позивач окрім ОСОБА_2 в якості відповідачів зазначив ОСОБА_4, ОСОБА_5, до участі у розгляді справи в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_3 та приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова О.І. В прохальній частині позову позивач просив суду визнати недійсним договір купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 19.12.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову суму збитків у розмірі 280000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2, на користь позивача грошову суму моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. В позовній заяві позивач зазначив раніше викладені ним факти про те, що ОСОБА_2 скористався тим, що позивач знаходився в тяжкому стані, ввів його в оману, обіцяючи віддати йому всі кошти або у разі його смерті розподілити їх між донькою та онукою позивача. Повторив підтвердження тих обставин, що він жодних коштів від укладеної угоди не отримував. Також, в позовній заяві позивач зазначив, що на його думку, ОСОБА_2 наполягав на договорі купівлі–продажу, а не договорі дарування, із фінансової вигоди, так як оподаткування договору купівлі–продажу менше ніж оподатковується договір дарування. Порушуючи домовленість, відповідач ОСОБА_2 без його відома продав домоволодіння, не повідомивши про це його, позивача, жодних коштів йому не надав. Також, дії ОСОБА_2 завдали йому, позивачу, тяжких душевних страждань, йому ніде було жити, внаслідок чого він просить стягнути моральну шкоду. (т. 2 а.с. 100-105).

25 лютого 2010 року відповідачем ОСОБА_6 було подано зустрічну позовну заяву, в якій свої позовні вимоги обґрунтував тим, що після укладеного договору купівлі – продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, домоволодіння АДРЕСА_1 ще двічі було продано і останнім власником його є він. Так, ОСОБА_2, придбавши дане домоволодіння у ОСОБА_8, продав його ОСОБА_4, яка в свою чергу продала його йому, ОСОБА_5 Вважає себе добросовісним покупцем та просить суд визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 113-115).

30 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про залишення позову частково без розгляду. В своїй заяві ОСОБА_1 просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 15.05.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнання недійсним договіру купівлі – продажу будинку АДРЕСА_1 укладений 20.11.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнання за ним, ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_1. Також в цій заяві ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги стосовно визнання договору купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 19.12.2006 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму збитків у розмірі 280000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. (т. 2 а.с. 126-127).

Ухвалою суду від 20 липня 2010 року було задоволено заяву позивач ОСОБА_8 та залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладеного 15.05.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнання недійсним договіру купівлі – продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного 20.11.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнання за ним, ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_1 (т 2 а.с. 156).

26 липня 2010 року ОСОБА_2 подав заперечення проти позовної заяви ОСОБА_1 в редакції від 17.02.2010 року. Свої заперечення ОСОБА_2 обґрунтував тим, що між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1. Немає жодних доказів, що підтверджували би факт того, що ОСОБА_1 вчинив правочин під впливом тяжких обставин. Твердження ОСОБА_1 про те, що він продав домоволодіння для того, щоб придбати ліки, ОСОБА_2 також спростовує тим, що загальна сума прописаних йому ліків не перевищує 178,00 грн. ОСОБА_2 вказує на те, що він не надавав ОСОБА_1 роз’яснення з приводу того, скільки останньому залишилося жити. Зазначив, що ОСОБА_1 не має жодних правових підстав для задоволення позову.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суду визнати недійсним договір купівлі – продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В своїх поясненнях ОСОБА_1 вказав, що у 1979 році його, ОСОБА_1, дружина отримала опікунство над ОСОБА_2, який був йому як рідний син. Він довіряв ОСОБА_2 повністю. У 2006 році він захворів, про що під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_2 Дізнавшись про це, ОСОБА_2 приїхав до нього і відвів до лікаря. Лікар видав ОСОБА_2 довідку, в якій було вказано, що у нього, ОСОБА_8, рак 4 ступеня. Про цю хворобу і повідомив його ОСОБА_2 У зв’язку з тим, що за словами ОСОБА_2 він міг в скорому часі померти, за один день він переоформив домоволодіння на ОСОБА_2, який обіцяв його продати, і в тому разі якщо він, ОСОБА_1, буде жити, гроші віддасть йому, в іншому разі розподілить між собою, його донькою та онукою. Він вказав, що був присутній при першій зустрічі із покупцем домоволодіння ОСОБА_3, в якій було сказано, що після продажу будинку всі кошти будуть віддані ОСОБА_8 Свою обіцянку ОСОБА_9 не виконав, гроші нікому не віддав, купив собі машину, телевізор, комп’ютер. У ОСОБА_1 не залишилось жодного помешкання і ОСОБА_2, у якого він у той час мешкав, вигнав його на вулицю.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі, вважали їх такими, що не відповідають дійсності, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

В своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_8 він вважав своїм батьком. У жовтні 2006 року він був у Дніпропетровську і йому зателефонував ОСОБА_1, який повідомив, що погано себе почуває. Він відвіз ОСОБА_1 до лікарні на залізниці, де ОСОБА_1 поставили діагноз рак 4 ступеню. Спочатку він не повірив в постановлений діагноз, тому возив ОСОБА_1 по лікарням і в онкологічний центр. Усі без вийняту лікарі зазначали, що у ОСОБА_1 пухлина, але знайти її не могли. Його поклали на лікування у лікарню на залізниці, де він пролежав 11 днів з болем у печінці. Раніше ОСОБА_1 гуляв та зловживав спиртними напоями. В листопаді 2006 року він з дружиною забрав ОСОБА_1 із лікарні до себе додому. Через деякий час, ОСОБА_1 сказав, що хоче продати свій мотоцикл "Муравей-2" своєму другу. Треба була генеральна довіреність на продаж мотоцикла, щоб він міг продати його. Коли вони робили цю довіреність, ОСОБА_1 також зробив довіреність на право розпорядження усім своїм майном на ім’я ОСОБА_2, так як сказав, що скоро з ним може щось трапитись. Він з дружиною хотіли придбати собі це домоволодіння, так як вони жили у селі, планували переїхати до міста, щоб їхні діти мали змогу навчатися у вузах. ОСОБА_1 сам вирішив продати будинок, бо не хотів туди повертатися, так як до нього постійно ходили якісь жінки. Після смерті своєї дружини, ОСОБА_1 вів розпутний спосіб життя, багато пив, зустрічався із сумнівними жінками. В день ОСОБА_11, 19 грудня 2007 року, вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі – продажу домоволодіння, ОСОБА_2 віддав ОСОБА_1 30 тис. доларів США. Коли ввечері вони відмічали цю подію, ОСОБА_1 сказав, щоб вони продавали цей будинок, так як він в ньому був нещасливий і їм може бути там погано. Якось вони поїхали до м.Дніпропетровська і він пішов на базар, а ОСОБА_1 пішов до своїх друзів. ОСОБА_1 зателефонував йому на телефон і сказав, щоб той підходив до нього в домоволодіння. Він приїхав до ОСОБА_1 додому. Там була якась жінка, як згодом йому стало відомо її звали ОСОБА_3, а також водій. Вона повідомила, що займається питанням продажу домоволодіння. Спочатку він не погоджувався із сумою, за яку вони планували продати домоволодіння, але згодом підписав довіреність на ОСОБА_3, яка віддала гроші – загалом 35 тис. доларів США. На Великдень, 04.04.2007р., ОСОБА_1 повідомив йому, що їде в Дніпропетровськ до друга. Через два дні ОСОБА_1 зателефонував і повідомив, що не повернеться, вимагав повернути йому п’ять тисяч доларів, так як він домовився за продаж будинку. Потім йому зателефонувала ОСОБА_3 і сказала теж саме, що і ОСОБА_1, щоб він повернув гроші. Вони почали погрожувати йому, казали, що в нього будуть проблеми, що вони подать позов до суду, відберуть у нього все майно. ОСОБА_3 дуже швидко перепродала цей будинок. Він вважає, що ОСОБА_3 знаходяться у змові із ОСОБА_1

ОСОБА_1 був постановлений діагноз, метастатичний процес печінки 4-го ступеня. Він з дружиною не вірили, що це правда, постійно проводили різні аналізи. Про те, що у нього рак, ОСОБА_1 здогадався самостійно в онкологічному центрі, він про це йому не повідомляв, не хотів засмучувати. Договір був укладений після того, як він дізнався про свою хворобу.

Після того, як ОСОБА_1 поїхав, він бачив його 2 рази. По від’їзду, ОСОБА_1 зібрав всі свої речі і поїхав. Він впевнений, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у змові, бо вона його давня подруга і все це зробила і придумала вона. ОСОБА_1 відписав на нього довіреність, так як він їздив і отримував пенсію замість нього, але всього один раз. Продавати будинок вони не збирались, так як хотіли переїхати жити в Дніпропетровськ. Погодився він продати будинок, так як ОСОБА_7 на цьому наполягав і щоденно влаштовував сварки, а також тому, що ОСОБА_12 знала усіх в БТІ і йому не було необхідності їздити туди. ОСОБА_3повернула йому всі гроші за будинок.

Третя особа, ОСОБА_4, в судові засідання на слухання по справі не з’являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Її представник – ОСОБА_3, в судовому засіданні не заперечувала проти позову ОСОБА_1, позов ОСОБА_5 визнала, оскільки він є добросовісним набувачем.

Третя особа, ОСОБА_5, в судові засідання на слухання по справі не з’являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від його імені в судовому засіданні виступав його представник ОСОБА_13, який зазначив, що на його думку, ОСОБА_1 не уклав би договір купівлі – продажу із ОСОБА_2, якби не був переконаний, що помирає. Зазначив, що ОСОБА_5 є добросовісним покупцем, уклав договір купівлі–продажу спірного домоволодіння із ОСОБА_4 при посередництві ОСОБА_3 Сума, за яку ОСОБА_5 придбав будинок у ОСОБА_4 складає 63 тисячі гривень. Також просив суд задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічний позовній заяві, оскільки право власності не визнається ОСОБА_1

Третя особа, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова О.І. в судові засідання на слухання по справі не з’являлась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. В матеріалах справи міститься її письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог, які були оголошені в судовому засіданні. На її явці для дачі пояснень сторони не наполягали.

В своїх письмових поясненнях приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова О.І. вказала, що при посвідчені документів вона керувалась нормами чинного законодавства України, нею була перевірена дієздатність громадян, роз’яснено суть наслідків вчиняємого правочинну, роз’яснюються права та обов’язки. 08.11.2006 року, ОСОБА_1 вчинив два правочина: від його імені було оформлено довіреність на розпорядження належним йому моторолером "Муравей–2"; від його імені було оформлено довіреність на розпорядження всім йому належним майном. При вчинені нотаріальних дій, підготовки та затвердження проектів довіреностей, нею було перевірено дієздатність ОСОБА_1, роз’яснено наслідки вчиняемого правочинну, роз’яснено положення норм чинного законодавства. Жодних порушень законодавства при вчинені даних правочиннів, нею допущено не було.

Також, 19.12.2006 року, до неї звернувся ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою посвідчити договір купівлі–продажу. Нею було встановлено дієздатність цих осіб, роз’яснено наслідки вчиняемого правочинну, права та обов’язки сторін, а також норми чинного законодавства. Жодних порушень при укладені даного договору не було. Також, при укладені договору було з’ясовано, що ОСОБА_7 отримав в повному обсязі грошові кошти за відчуження нерухомого майна. Сторони підтвердили всі умови договору і поставили на підтвердження свої підписи, після чого договір був нею посвідчений. Пригадати більш детальну інформацію з приводу цього вона не може, у зв’язку із плином часу. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, просить суд розглядати справу за її відсутності (т. 1 а.с.110).

Аналогічне пояснення надійшло від нотаріуса і 30.03.2010р. (т. 2 а.с. 119-120).

Третя особа, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що у 2007 році вона домовилась поїхати із сусідом на базар, щоб він її відвіз, так як працює водієм таксі. У цей час до неї зайшла її сусідка на ім’я ОСОБА_10, яка повідомила її, що продається кутовий будинок по АДРЕСА_1 і вони поїхали його подивитися. Там був ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_1 був весь блідий, на її думку він був під дією транквілізаторів. У ОСОБА_2 були документи на домоволодіння, технічний паспорт БТІ, який був нещодавно виданий на ім’я ОСОБА_2 ОСОБА_2 пояснив, що хазяїн не він, а ОСОБА_1, який невдовзі може померти. Вони домовились про ціну, за яку буде продано домоволодіння, вона складає 35 тисяч доларів США. Вона дала завдаток за домоволодіння у розмірі 3 тисяч доларів США, ОСОБА_2 підписав на неї генеральну довіреність на розпорядження домоволодінням. ОСОБА_2 вивіз усі речі із дому. З деяким плином часу, її на телефон зателефонував ОСОБА_2, який попросив її віддати решту суми, тобто 32 тисячі доларів США, які вона йому віддала.

Начальник охорони метрополітену, в якому працював ОСОБА_1 охоронником, казав їй, що ОСОБА_2 зібрав кошти на поховання ОСОБА_1

ОСОБА_1 дізнався від сусідки, що будинок продано і гроші передані ОСОБА_2

При обговоренні умов договору був присутній як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, але ОСОБА_2 сам вирішував всі умови угоди купівлі–продажу. ОСОБА_1 не був присутній при передачі основної частини коштів за будинок, так як її повідомили, що він в дуже поганому стані. Кошти за домоволодіння отримав ОСОБА_2

Через деякий час їй на телефон почав телефонувати ОСОБА_2 і погрожувати, казав, що ОСОБА_8 гроші віддавати не буде. Договір купівлі–продажу вона оформила на доньку, ОСОБА_4 ОСОБА_2 продовжував погрожувати їй, внаслідок чого вона продала домоволодіння ОСОБА_14

Вислухавши пояснення та доводи позивача по первинному позову ОСОБА_1 та його представника, пояснення та доводи відповідача по первинному позову ОСОБА_2 та його представника, пояснення третіх осіб, пояснення представника третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 необхідно задовольнити повністю з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні.

Довіреність від 08.11.2006 року видана від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_2 встановлює той факт, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися всім належним йому майном (т. 1 а.с. 133).

Договір купівлі–продажу 19 грудня 2006 року підтверджує той факт, що в між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі–продажу домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13).

Відповідно до пункту 2 вказаного договору, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 зазначене домоволодіння за 54792,00 грн. Цим же пунктом встановлено, що на момент укладення договору, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_2 обумовлену суму, тобто 54792,00 грн., також зазначено, що підписання договору свідчить про повний розрахунок, про що нижче підписався ОСОБА_1

Витяг з реєстрації права власності на нерухоме майно № 13384145 від 29.01.2007 року свідчить про той факт, що ОСОБА_2 зареєстрував на себе домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14).

Довіреності від 02.02.2007р. та від 06.03.2007р. видані від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_3 підтверджує той факт, що ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_3 продати належне йому на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 а також отримувати необхідні для цього документи (т. 1 а.с. 66, 67).

Договір купівлі–продажу домоволодіння від 15.05.2007р. встановлює той факт, що між ОСОБА_2, за довіреністю від імені якого діє ОСОБА_3, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 32-33).

Довіреність від 19.06.2007р. видана ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_3 підтверджує той факт, що ОСОБА_4 надала ОСОБА_3 повноваження розпоряджатися тоді належним їй на праві приватної власності домоволодінням АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 102).

Договір купівлі – продажу від 20.11.2007 року, укладений між ОСОБА_4, від імені якої за довіреністю діє ОСОБА_3, та ОСОБА_5 підтверджує укладення цього договору щодо домоволодіння АДРЕСА_1 за 63899 грн. (т. 2 а.с. 34, а.с. 131).

Інформаційна довідка № 7914 від 19.06.2008 року підтверджує ту обставину, що домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 171-172).

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 в дійсності був звільнений із роботи з Дніпропетровського метрополітену за власним бажанням від 08.11.2006 року (т. 1 а.с.12).

Довідка від 05.06.2007 року видана Дніпропетровським метрополітеном за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства підтверджує той факт, що звільнення ОСОБА_1 з роботи обумовлено станом його здоров’я (т. 1 а.с. 30).

Актом від 12.07.2007 року встановлюється факт проживання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 В акті було обумовлено, що ОСОБА_1 з грудня 2006 року переїхав на тимчасове проживання до ОСОБА_2 де йому було виділено окрему кімнату. ОСОБА_1 вільно пересувався по селу, називав ОСОБА_2 своїм сином, виписував газети, їздив до міста як сам, так і з ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 90).

Лист – відповідь № 1775 від 21.04.2008р. ВАТ "Державний ощадний банк" підтверджує той факт, що ОСОБА_2 отримав по довіреності пенсію ОСОБА_1 лише одного разу, 30.11.2006р., у сумі 800,00 грн. (т. 1 а.с. 132).

рішення Виконавчого комітету Хотимської районної ради народних депутатів Могильовської області № 47-24 від 24.03.1979 року встановлює факт, який не заперечувався сторонами, про те, що дружина померла дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_15 була призначена опікуном над неповнолітнім ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 29).

Та обставина, що 27.10.2006 року ОСОБА_1 постановлений діагноз "метастатичний процес печінки" 4 ступеню, підтверджується випискою із картки стаціонарного хворого від 27.10.2006 р., консультативним висновком ВКК № 971 від 14.11.2006 р.(т. 1 а.с. 7, а.с. 8).

В судовому засіданні свідки дали покази:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що в 2007 році працював водієм таксі. У 2007 році, взимку, він привіз ОСОБА_3 в домоволодіння по АДРЕСА_1. Там був ОСОБА_1, який їм повідомив, що хворий на рак і скоро невдовзі має померти. Сказав їм, що зараз умови угоди купівлі – продажу приїде обговорювати його син, ОСОБА_2

Також свідок зазначив, що в цей же день у будинок приїхав ОСОБА_2 і отримав від ОСОБА_3 завдаток за будинок у розмірі 3 тисяч доларів США. ОСОБА_1 був присутнім при цьому. Було домовлено, що гроші в іншій частині будуть передані ОСОБА_1

При другій зустрічі ОСОБА_1 присутнім не був, всі кошти отримав ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 його троюрідний брат, вони жили і росли разом. ОСОБА_2 був прийомним сином у родині Лимарів. Після продажу будинку, вони зустрілись у сватів ОСОБА_1 Тоді ОСОБА_2 повідомив, що так як він вилікував свого прийомного батька, ОСОБА_1, йому потрібні гроші. Тоді він забрав ОСОБА_1 до себе додому. Потім вони ще раз зустрічались із ОСОБА_2, але той гроші від продажу домоволодіння віддавати не схотів. Тепер ОСОБА_2 заможна людина, але гроші на власну справу надав йому він, ОСОБА_17 ОСОБА_18 грошей ОСОБА_1 не віддавав. Зараз ОСОБА_1 живе у своєї доньки, але там погані побутові умови, немає ані світла ані тепла.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що п’ять років тому назад ОСОБА_1 переїхав з провулку на Рощинській і купив домоволодіння АДРЕСА_1. Три року тому назад ОСОБА_1 вітав її із світом 8 березня, просив записати телефон, бо він не міг говорити. Жінка, яка купила в нього домоволодіння розповідала їй, що йому погано жити у свого прийомного сина і що йому нікуди їхати. Вона запропонувала йому приїхати йому до неї. У квітні місяці він приїхав до них із маленькою сумочкою. ОСОБА_1 просив ОСОБА_2 віддати гроші за будинок, бо він не хоче жити з ним. ОСОБА_2 пообіцяв привести гроші до банку "Аваль" у Придніпровську та покласти на рахунок ОСОБА_1, але не приїхав. В травні місяці вони зустрілись із ОСОБА_2 у доньки ОСОБА_1, де він розповів, що гроші вклав у бізнес, обіцяв повернути через декілька місяців. Він сам визнав, що гроші ОСОБА_1 не віддавав. Згодом, ОСОБА_2 телефонував їй і казав, що купить своєму сину квартиру де і буде жити ОСОБА_1 Вона відмовилась, наполягала, щоб він повернув гроші.

Їй відомо, що спочатку ОСОБА_2 купив будинок у ОСОБА_1, грошей він ОСОБА_1 не віддав. Про те, що ОСОБА_2 обіцяв розподілити гроші за будинок між донькою та онукою ОСОБА_1 їй не відомо.

Зазначила, що ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 хворіє і потрібно продати будинок. Потім, ОСОБА_2 продав будинок якійсь жінці, за яку саме суму він продав їй не відомо.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні обставин справи, показам свідків. суд доходить висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1

В дійсності судом було встановлено, що ОСОБА_1 був власником домоволодіння АДРЕСА_1. 26 жовтня 2006 року йому було постановлено діагноз – метастатичний процес печінки анонімної пухлини 4 ступеня. Внаслідок постановленого діагнозу, ОСОБА_1 був впевнений, що довго не проживе і невдовзі має померти, що підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1, а також поясненнями ОСОБА_3 та свідченнями свідка ОСОБА_16

Саме під впливом тяжких обставин, ОСОБА_1 почав продавати належне йому майно. Спочатку був проданий мотоцикл, а потім належне йому домоволодіння АДРЕСА_1.

Твердження ОСОБА_1 стосовного того, що ОСОБА_2 обіцяв розподілити виручені від продажу домоволодіння кошти між ним самим, ОСОБА_2, донькою та онукою ОСОБА_1, або повернути їх ОСОБА_1 в тому разі, якщо той буде жити до цього часу, підтверджуються свідченнями третьої особи ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_16

Суд приходить до висновку, що в дійсності ОСОБА_1 продав цей будинок ОСОБА_2 під впливом тяжких обставин, обумовлених хворобою, вижити після якої ОСОБА_1 не сподівався.

Як вбачається із договору купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 від 19 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 зазначене домоволодіння за 54792,00 грн., що вочевидь не відповідало його дійсній вартості, тобто умови договору були вкрай невигідні для ОСОБА_1

Невдовзі, ОСОБА_2 продав це ж домоволодіння ОСОБА_4 вже за 35 тис. доларів США, що не заперечував ОСОБА_2, спочатку отримавши 3 тисячі доларів завдатку, що підтверджується фактичним покупцем домоволодіння ОСОБА_3 (яка є матір’ю ОСОБА_8), а також свідком ОСОБА_16, який був присутній при обумовлені умов договору купівлі–продажу та передачі ОСОБА_2 завдатку, та розписками ОСОБА_2 про одержання коштів (т.1 а.с. 64, 65).

При отриманні завдатку, ОСОБА_2 від свого імені надав ОСОБА_20 доручення на розпорядження домоволодіння, яка вже де-юре оформила його на свою доньку, ОСОБА_4

Діючи вже на підставі доручення, виданого від імені ОСОБА_4 на розпорядження вказаного домоволодіння, ОСОБА_3 знову ж таки продає спірний будинок ОСОБА_5, який є останнім його власником.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він насправді віддав ОСОБА_1 30 тис доларів США від продажу домоволодіння ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, спростовуються свідченнями всіх допитаних свідків, які кожен окремо вказували, що ОСОБА_2 кошти ОСОБА_1 не передавав. Окрім того, на підтвердження своєї позиції ОСОБА_2 жодних письмових доказів не надав, як того вимагає положення ст. 60 ЦПК України.

При цьому суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 54792,00 грн., що підтверджується самим договором купівлі-продажу і є єдиним належним доказом розрахунку.

Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вів розпутний спосіб життя, про те, що ОСОБА_1, мешкаючи у нього вдома, був всім забезпечений, вільно пересувався та спілкувався із сусідами, у відповідності до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, суд до уваги не бере, так як вони не стосуються предмета доказування, виходять за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, не спростовують той факт, що ОСОБА_1 вчинив правочин під впливом тяжких обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину; при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Статтею 216 ЦК України визначено:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як вбачається із умов договору купівлі – продажу домоволодіння АДРЕСА_1 від 19 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 зазначене домоволодіння за 54792,00 грн.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору, на момент укладення договору ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_2 обумовлену суму, тобто 54792,00 грн., про що нижче підписався ОСОБА_1

Тобто підпис ОСОБА_1 насамперед свідчить про те, що в момент підписання вказаного договору він отримав від ОСОБА_2 обумовлену договором суму.

Позивачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 60 ЦПК України не було підтверджено ту обставину, що він не отримував від ОСОБА_2 грошову суму за продаж домоволодіння у розмірі 54792,00 грн., а тому суд доходить висновку про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів за продаж домоволодіння в зазначеному розмірі.

Статтею 216 ЦК України також зокрема встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В прохальній частині своєї позовної заяви ОСОБА_1 не ставить питання про повернення йому домоволодіння в натурі, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 280000,00 грн., що на час розгляду справи вочевидь не відповідає дійсній вартості домоволодіння на день ухвалення судового рішення – вартість такого домоволодіння у м.Дніпропетровську є значно вищою за 280 тис. грн., однак у відповідності до ст. 11 ЦПК України, спір має бути розглянуто судом в межах заявлених позовних вимог.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про те, що в дійсності ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 54792,00 грн. за договором купівлі – продажу від 19.12.2006 року укладеним між ними, ОСОБА_2 має бути присуджена сума до стягнення на користь ОСОБА_1, що дорівнює різниці між сумою, заявленою ОСОБА_1 у прохальній частині позову, тобто 280000,00 грн., сумі отриманою ОСОБА_1 за договором вищевказаним договором купівлі – продажу, тобто 54792,00 грн., і дорівнює 225208,00 грн.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичною особою.

Суд вважає доведеним та очевидним наявність душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2, який скористався критичним станом здоров’я ОСОБА_1, позбавивши житла.

Стосовно заявленої ОСОБА_1 суми моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., то суд вважає цю суму завищеною і такою, що не відповідає дійсності, і вважає достатньою компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5, суд їх задовольняє у зв’язку з тим, що його право власності на спірне домоволодіння не визнавалося і оспорювалося ОСОБА_1, позовні вимоги останнього залишені без розгляду, що не позбавляє права знову звернутися з таким позовом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 придбав спірне домоволодіння у ОСОБА_4, від імені якої діяла ОСОБА_3, не знав і не міг знати про порушення прав ОСОБА_1

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки майно не було загублене, викрадене, чи вибуло з володіння ОСОБА_1 не з його волі, а також було набуте ОСОБА_5 за відплатним договором, є достатні підстави для задоволення зустрічного позову.

Крім того, з відповідачів підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог, згідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 23, 216, 233, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4- 8, 10, 11, 18, 57- 60, 88, 131, 208- 209, 212- 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення збитків та моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_3 укладений 19 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою Ольгою Іванівною та зареєстрований в реєстрі за №9209.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 225 208 грн. відшкодування вартості майна та 10 000 грн. моральної шкоди, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, всього 236938 (двісті тридцять шість тисяч дев’ятсот тридцять вісім) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного підприємства "Інформаційні судові системи" 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, про визнання права власності на домоволодіння, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3

Стягнути на користь ОСОБА_5 із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у солідарному порядку судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 638 грн. 99 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., всього 758 (сімсот п’ятдесят вісім) гривень 99 коп.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.