Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Чаплицького В.В.,

при секретарі – Дікал О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство" про визнання звільнення незаконнім, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_2, -

Позивачка звернулася до суду із позовом до МКП "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство" про визнання звільнення незаконнім, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

Крім того, в своєму позові позивачка просила причинену підприємству шкоду та судові витрати по справі стягнути в порядку ст. 237 КЗпП України з третьої особи – ОСОБА_2

Позивачка також надала до суду додаткову позовну заяву про відшкодування відрахувань з вихідної допомоги та компенсаційних виплат.

Однак, в судовому засіданні позивачка, наполягала на задоволення її позовних вимог в частині визнання її звільнення незаконним, поновлення її на роботі на займаній до звільнення посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Інші позовні вимоги позивачка не підтримала.

В судовому засіданні позивачка дала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення та пояснення, аналогічні тим, що викладені в запереченнях.

Третя особа також заперечувала проти позовних вимог, пояснюючи що звільнення позивачки відбувалось відповідно до норм КЗпП України (322-08) без порушень процедури звільнення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, заслухавши свідків, прийшов до висновку, що заявлені позивачкою вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що у керівництва підприємства не було підстав для скорочення штату працівників, так як суд не розглядає питання про фінансовий стан підприємства та необхідність скорочення штату працівників, а вирішує питання про законність самого звільнення та дотримання при цьому норм трудового законодавства відповідачем.

З цих підстав судом також не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо недоцільності утримування посади економіста з планування та організації праці МКП "ОВУВКГ" через фінансовий стан підприємства.

Вирішуючи питання про законність та дотримання норм трудового законодавства при звільненні позивачки з займаної посади економіста з планування та організації праці МКП "ОВУВКГ" суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у декількох випадках, закрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до матеріалів справи позивачку було звільнено з МКП "ОВУВКГ" на підставі наказу № 61 від 17 лютого 2009 року у зв’язку із скороченням чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України).

Наказом начальника підприємства від 17 грудня 2008 року № 353 позивачку було ознайомлено про скорочення чисельності та про зміни суттєвих умов праці на підприємстві, відповідно до якого скороченню підлягала і посада економіста по плануванню та організації праці, яку обіймала позивачка.

Відповідно до ч.3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні заявили про те, що позивачку було ознайомлено з переліком вакантних посад на підприємстві разом з ознайомленням її з наказом № 353 від 17 грудня 2008 року, однак будь-яких доказів в підтвердження цього суду не надали.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Поясненням свідка ОСОБА_3 про ознайомлення нею як інспектором з кадрів позивачки з переліком вакантних посад 17.12.2008 року суд дає негативну оцінку, так як в підтвердження таких пояснень суду не надано доказів того, що позивачці дійсно пропонувались інші посади.

Оцінюючи надану суду довідку – "інформація про наявність вакансій на 17 грудня 2008 року по МКП "Орджонікідзеводоканал"" суд зауважує на тому, що на вимогу суду відповідачем не надано для огляду оригінал такої довідки, та не надано будь-яких підтверджень про те, що з цією довідкою ознайомлена позивачка, тобто підпис про ознайомлення позивачки з переліком вакантних посад на цій довідці відсутній.

Поясненнями свідків, членів профспілкового комітету, підтверджено лише той факт, що позивачку ознайомили з переліком вакантних посад на підприємстві на 05.02.2009 року під час засідання профспілкового комітету МКП "Орджонікідзеводоканал" 13 лютого 2009 року, тобто за чотири дні до звільнення.

Таким чином, судом встановлено, що при ознайомленні з наказом № 353 від 17 грудня 2008 року про скорочення посади позивачки та про зміни суттєвих умов праці їй не було запропоновано іншу роботу в МКП "ОВУВКГ", відповідно до ст. 492 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_1 відбувалося з грубим порушенням трудового законодавства України, всупереч вимогам КЗпП України (322-08) , та є незаконним.

Суд вважає, що у зв’язку із незаконним звільненням з роботи позивачка перебувала у вимушеному прогулі, та з відповідача повино бути стягнено оплату часу вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2009 року в розмірі 28 632,22 грн., виходячи із наступного розрахунку.

Відповідно до довідки МКП "ОУВКГ" заробітна плата позивачки в останні два місяці, які передували звільненню становила відповідно в грудні 2008 року - 1 683,04 грн., в січні 2009 року – 1 957,72 грн.

Відповідно п.2 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (100-95-п) із змінами і доповненнями, середньомісячна заробітна плата у випадках збереження середньої заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата.

Такими чином, середньоденна заробітна плата за 2 останні місяці роботи позивачки складає: 1 683,04 грн. + 1 957,72 грн. = 3 640,76 / 40 (кількість відпрацьованих днів) = 91,02 грн.

За період з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року кількість робочих днів становить – 244.

Таким чином, сума середньої заробітної плати яка підлягає стягненню на користь позивачки за період з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року становить: 244 х 91,02 = 22 208,88 грн.

Відповідно до довідки МКП "ОВУВКГ" на підприємстві з березня 2010 року відбувалося підвищення тарифних ставок з коефіцієнтом підвищення – 1,1979.

За період з 01 березня 2010 року по 13 липня 2010 року кількість робочих днів становить – 90.

Відповідно п.10 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (100-95-п) із змінами і доповненнями, у випадках підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Таким чином, сума середньої заробітної плати яка підлягає стягненню на користь позивачки за період з 01 березня 2010 року по 13 липня 2010 року з урахуванням коефіцієнту підвищення становить: 90 х 91,02 х 1,1979 = 9 812,95 грн.

Всього, за період з 18 лютого 2009 року по 13 липня 2010 року сума середньої заробітної плати яка підлягає стягненню на користь позивачки без урахування податків та обов’язкових внесків дорівнює 32 021,83 грн.

Однак, враховуючи той факт, що при звільненні позивачці було виплачено вихідну допомогу в розмірі 2 048,48 грн., та вона в період з квітня по травень 2010 року отримала заробітну плату за новим місцем роботи в розмірі 536,55 грн. та 788,78 грн. у відповідних місяцях, суд вважає необхідним врахувати вказані суми при обчисленні суми середньої заробітної плати яка підлягає стягненню на користь позивачки.

Таким чином, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування податків та обов’язкових внесків, з урахуванням вихідної допомоги в сумі 2 048,48 та отриманого заробітку за місцем нової роботи в сумі 1 325,33 грн., а всього в сумі – 28 632 грн. 22 коп.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково.

Відповідно до статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходячи із глибини душевних страждань ОСОБА_1 пов’язаних із її незаконним звільненням, виходячи із принципів розумності та справедливості, вважає, що сума відшкодування завданої моральної шкоди підлягає в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст. 40, 492, п.3 ч.1 ст. 232, 233, 235, ст. 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 211- 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді економіста з планування та організації праці міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство".

Стягнути з міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування податків та обов’язкових внесків, з урахуванням вихідної допомоги та отриманого заробітку за місцем нової роботи в сумі 28 632 грн. 22 коп.

Стягнути з міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 1 000 грн. 00 коп.

Всього стягнути з міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарство" на користь ОСОБА_1 суму 29 632 грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.