розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВГІФРО Центрального РВ СГУ ГУ МВС в АРК про усунення перешкод у користуванні власністю, виселенні, зняття з реєстрації

У листопаді 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 01.07.2003 року він є власником 52/100 частини АДРЕСА_1 в м.Сімферополі. У цій частині будинку проживає ОСОБА_2, який чинить йому перешкоди у користуванні власністю, відмовився добровільно звільнити будинок. Просив виселити відповідача, стягнути матеріальну шкоду 600 грн. та моральну шкоду 1000 грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що він проживає у спірному будинку, однак до його відома не було доведено про намір укласти договір дарування.

рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 10 червня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, йому усунуто перешкоди у користуванні власністю, а саме 52/100 частиною спірного будинку шляхом виселення ОСОБА_2, в решті частині позову ОСОБА_3 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2004 року рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано. Постановлено нове рішення про відмову у задоволення вимог ОСОБА_3, в решті частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 20007 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 10 червня 2004 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення та рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 03 листопада 2004 року про відмову у позові в цій частині скасовано, справу направлено на новий розгляд.

4 грудня 2007 року до суду звернувся ОСОБА_5 з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності, мотивуючи свої вимоги правом власності на 48/100 частки домоволодіння на підставі договору купівлі - продажу частки домоволодіння від 13 квітня 2007 року, та правом власності на 52/100 частки домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 22 липня 2008 року, просив усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та зобов’язати ВГІРФО Центрального району м. Сімферополя зняти ОСОБА_2 з реєстрації.

В зв’язку з придбанням ОСОБА_1 частки домоволодіння у ОСОБА_3 останній подав заяву про залишення його позову до ОСОБА_2 без розгляду і ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 13.05.2010 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 залишений без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2, його представники проти позову заперечували, посилаючись на необхідність узгодження з ОСОБА_2 укладання договорів відчуження часток домоволодіння.

Представник ВГІРФО Центрального району м.Сімферополя до суду не з’явився, повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника ВГІРФО Центрального району м.Сімферополя за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали справи, вважає, що вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 13 квітня 2007 року належить 48/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 22 липня 2008 року ОСОБА_1 належить 52/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1. У спірному житловому будинку зареєстрований та мешкає відповідач ОСОБА_2, який є батьком колишнього власника 52/100 частки домоволодіння ОСОБА_4 та братом колишнього власника 48/100 частки домоволодіння ОСОБА_6

ОСОБА_2 з 20 травня 2007 року постійно чинить перешкоди у користуванні позивачем своєю власністю, руйнує житлові приміщення будинку, знищує особисте майно ОСОБА_1, пояснюючи свої дії бажанням звільнити будинок, який належав його батькам від ОСОБА_1 Дані обставини не заперечувалися відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 321, ст. 383 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Статтею 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_2 не має права власності ані на домоволодіння, ані на частку спірного домоволодіння.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він раніше постійно проживав в будинку як член родини власників, є неспроможними, оскільки він є членом сім’ї колишнього власника. В ухвалі Апеляційного суду Запорізької області як суду касаційної інстанції від 12 жовтня 2007 року зазначено, що права члена сім’ї колишнього власника є похідними від прав власника, тому з припиненням права власника самого власника припиняються і права користування жилим приміщенням членів його сім’ї. Відповідно до положень ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не має права користування власністю ОСОБА_1 – житловими приміщеннями АДРЕСА_1, суд вважає, що слід задовольнити позовні вимоги, усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрального РВ Сімферопольського ГУ ГУ УМВС України в АР Крим за адресою м.Сімферополь. АДРЕСА_1.

Керуючись ч.1 ст. 321, ст.ст. 383, 391 ЦК України, ст..7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) , ст.ст. 10, 11, 209, 212- 215 ЦПК України, суд –

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового АДРЕСА_1.

Покласти за обов,язок на ВГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АРК зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з АДРЕСА_1

рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду - протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.