розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд –

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року відповідачі мали сплатити у солідарному порядку 12859,19 грн. на її користь. рішення набрало законної сили 30.01.2009 року. На виконання даного рішення Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист №2-3221 та відкрито по ньому виконавче провадження. Примусові заходи виконавчої служби щодо стягнення з боржників в 2009 році результатів не дали. Станом на 30.12.2009 року боржники по виконавчому листу не сплатили їй борг. З урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, в загальному розмірі 1644,51 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та уточненій позовній заяві від 17.01.2010 року.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні на позовну заяву (а.с. 25-27), в якому, зокрема, вказує, що відповідно до ухвали Верховного суду України від 16.04.2009 року, виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, було зупинено до закінчення касаційного провадження, у зв'язку із чим не могло бути виконане. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання рішення апеляційного суду зумовлено ухвалою ВСУ від 16.04.2009 року, а тому відсутні правові підстави для застосування вимог ст. 625 ЦК України в період з лютого 2009р. по жовтень 2009р. Крім цього позивачем невірно нараховано індекс інфляції та 3% річних. Так, рішення апеляційного суду набрало законної сили 30.01.2009 року, а позивачем здійснено розрахунок за весь 2009 рік. Просив в задоволенні позовної заяви відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову визнав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову визнав.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, які надані у розпорядження суду на обґрунтування вимог та заперечень, з’ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.11.2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на її користь 11729 грн. 58 коп. інфляційних збитків та вкористь держави 117,30 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В позові до ОСОБА_3 відмовлено.

Відповідно до рішення Колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року рішення Івано-Франківського міського суду від 21 листопада 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення. З ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 стягнуто 12859 грн. 19 коп. інфляційних збитків по сплаті боргу та відсотків річних від простроченої суми (а.с. 3).

Ухвалою Верховного суду України від 17 вересня 2009 року вищезазначене рішення залишено без змін (а.с. 4).

На підставі виконавчого листа №2-3221 виданого 21.11.2008 року Івано-Франківським міським судом відкрито виконавчі провадження ВП №11558371 про стягнення з ОСОБА_3, ВП №11558838 про стягнення з ОСОБА_2, ВП №11704687 про стягнення з ОСОБА_4

Відповідно до відповіді на звернення ОСОБА_1 Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №М/17-02-27 від 26.03.2010 року стягнуті з боржників кошти знаходяться на депозиті ДВС Рогатинського районного управління юстиції після відновлення функціонування роботи Держказначейства стягнуті кошти будуть перераховані на особовий рахунок позивача (а.с. 49).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями, або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом, або договором.

Зупинення ухвалою Верховного Суду України від 16 квітня 2009 року виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року до закінчення касаційного провадження по даній справі, на яке зсилається представник відповідача ОСОБА_3, як на підставу відсутності його вини у невиконанні рішення суду від 30.01.2009 року, не є в розумінні вимог статті 614 ЦК України тією обставиною, яка звільняє боржника від обов’язку виконати зобов'язання. Така процесуальна дія стосується і направлена, зокрема на припинення дій з примусового виконання цього судового рішення, державним виконавцем в виконавчому провадженні якого воно перебуває, однак не позбавляє можливості боржників самостійно і добровільно виконати зобов"язання та не зупиняє його дії.

Не заслуговує на увагу твердження представника ОСОБА_3 про невірне нарахування трьох відсотків річних позивачем, а відтак і суми заборгованості, з посиланням на те, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року набрало законної сили 30.01.2009 року, а позивачем зроблено розрахунок за весь 2009 рік. Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, нею не закладалась вимога з врахуванням обрахунку трьох відсотків річнирх за січень 2009 року (а.с.11,37).

Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме 33,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 57,00 грн. витрат по оплаті судового збору, 9,58 грн. витрат за послуги управління статистики, а також 21,00 грн. на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Такі витрати підтверджуються долученою до матеріалів справи копією квитанцій (а.с.14).

На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 526, 1046- 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213- 215, 224- 226 ЦПК України, суд, –

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1644,51 грн. та понесених судових витрат по справі — задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сплатити ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1644,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 33,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 57,00 грн. витрат по оплаті судового збору, 9,58 грн. витрат за послуги управління статистики, а також 21,00 грн. на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Івано-Франківський міський суд.