У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, уточнивши який, просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі еквівалентному 2300 доларів США та пеню у розмірі 3% за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що 08.06.08 о 10-30 під час керування автомобілем ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_1 на 440 км + 500м при виконанні повороту ліворуч з а/д Знамянка – Луганськ – Ізварине він потратив у ДТП за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем "Subaru Forester" д/н НОМЕР_2 з вини останнього, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 погодився добровільно відшкодувати заподіяну шкоду, передав йому 850 доларів США та зобов’язався передати ще 2600 доларів США до 17 липня 2008 року, про що написав розписку. В подальшому відповідач повернув йому ще 300 доларів США, а залишок боргу 2300 не повернув до цього часу.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що дійсно він був учасником ДТП за участю позивача, проте матеріальну шкоду відшкодував у повному обсязі, про що має відповідні розписки.

Судом встановлено, що 08.06.08 приблизно о 10-30 відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Субару Форестер" д/н НОМЕР_2 по а/д Знамянка – Луганськ – Ізварине, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043 д/н НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1

Постановою слідчого Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 18.06.08 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України – шкода, заподіяна неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України – шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з роз'ясненнями п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) з наступними змінами і доповненнями шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з роз'ясненнями п.4 цієї ж Постанови (v0006700-92) під власником джерела підвищеної небезпеки мається на увазі громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, у тому числі за дорученням.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №562/18 винною особою у скоєнні ДТП було визнано відповідача ОСОБА_2, при цьому позивач ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути ДТП.

Таким чином, у судовому засіданні об’єктивно встановлена винність дій відповідача у скоєнні зазначеної ДТП та причинний зв’язок між діями відповідача та заподіянням позивачу матеріальної шкоди.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За згодою сторін- матеріальна шкода була оцінена у суму, еквівалентну 2600 доларам США. ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1 2600 доларів США за розбитий автомобіль до 17.07.08, про що видав відповідну розписку. Згодом відповідач сплатив позивачу грошову суму, еквівалентну 300 доларам США.

Відповідно до ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредитору борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання свого обов’язку.

У судовому засіданні відповідач стверджував про відшкодування матеріальної шкоди позивачу у повному обсязі, проте не надав суду боргового документа, або об’єктивних доказів на відшкодування шкоди позивачу.

Станом на день розгляду справи 100 доларів США за офіційним курсом НБУ складають 791,29 грн. Таким чином, загальна сума невідшкодованої матеріальної шкоди складає 18199,67 грн.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що відповідач дійсно має відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену в результаті ДТП у розмірі 18199,67 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Разом з тим, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних від суми матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки правовідносини з відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля, не регулюються нормами права щодо відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Обов’язки з виконання грошового зобов’язання, і відповідальність за його невиконання настають лише після збігу терміну для його виконання, а якщо такий термін не встановлено, то після збігу семи днів з дня пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання. Поняття відшкодування шкоди не є тотожнім з поняттям грошового зобов’язання, оскільки відшкодування шкоди може бути й іншого характеру та способу виконання.

А в цілому позовні вимоги задовольняються судом частково.

На підставі ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 181,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 104 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 16 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 545, 625, 1166, 1187 ЦК України ст.ст., 10, 11, 57, 60, 88, 130, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216 Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) , суд -

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "Про відшкодування шкоди" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду – 18199,67 грн. та судові витрати – 285,93 грн., а всього 18485,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 16 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Калінінського районного суду міста Донецька може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.