Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого-судді Веселова В.М.

секретаря - Максим’юк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ІІІ сесії V демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради від 22 серпня 2006 року, недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2 та відшкодування моральної шкоди,-

Позивачка звернувшись з даним позовом, посилається на те, що 26 лютого 1997 року між позивачкою та ОСОБА_3, жителькою АДРЕСА_1 яка діяла від імені ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходився в АДРЕСА_1, крім того за будинком була закріплена земельна ділянка площею 0, 11 га.. Житловий будинок було зареєстровано на ім'я позивачки в Коломийському МБТІ та видано їй реєстраційне посвідчення. Куплений житловий будинок та господарські споруди з колодязем не представляли великої цінності, були в аварійному стані, однак були придбані з метою будівництва в подальшому нового житлового будинку. Даний будинок було знесено силами позивача та її родичів.З часу укладення договору 26.02.1997 року за погодженням із позивачкою, земельну ділянку, на якій знаходився житловий будинок та господарські споруди до 2002 року обробляла сестра позивачки ОСОБА_5 Позивачка не мала змоги обробляти земельну ділянку, так як з нею проживала перестаріла мати, яка потребувала постійного догляду та допомоги. В кінці травня на початку червня 2008 року, сестра ОСОБА_5 приїхала з Республіки Італія, маючи намір продовжити обробляти земельну ділянку, однак їх повідомили, що земельна ділянка, на якій знаходився придбаний жилий будинок, уже не належить їй. Вказує,що декілька разів зверталась до голови сільської ради з проханням оформити належним чином земельну ділянку, однак їй було відмовлено. Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення сесії в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Також вказує на той факт, що прийнявши незаконне рішення, Нижньовербізькою сільською радою порушено недоторканість її власності, незаконно позбавлено цієї власності та заподіяно їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 000 гривень і просить стягнути її з Нижньовербізької сільської ради.Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ІІІ сесії У демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради від 22 серпня 2006 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.1339 га, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2, стягнути з Нижньовербізької сільської ради 5000 гривень моральної шкоди та всі судові витрати, зобов’язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою. В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали.

Відповідач, голова Нижньовербізької сільської ради, позов не визнала і вказала, що Позивачка не скористалась своїм правом на приватизацію, жодних заяв до сільської ради не писала, а отже земельна ділянка є власністю сільської ради. Вказує,що будинок був знесений протягом року з часу його купівлі і з того часу є практично гола земля, яку ніхто не обробляв і не доглядав, податок не сплачувався. Вказує,що біля будинку також була закріплена земельна ділянка, яку займав сад та город, однак і щодо цієї ділянки позивачкою не писались заяви щодо приватизації у встановленому порядку. Оскільки дана земля належить сільській раді, вона прийняла заяву від ОСОБА_2 про виділення їй земельної ділянки, винесла дане питання на сесію ради і рішенням сільської ради від 22.08.2006 року ОСОБА_2 було виділено у власність земельну ділянку площею 0.1339 га, за рахунок землі на якій знаходився знесений будинок позивачки.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, вказала, що земля, на якій знаходився будинок вже більш як 10 років стоїть не оброблена,поросла бур’яном. Дана земельна ділянка межує з її городом, і вона була змушена обробляти цю ділянку,щоб не захаращувати свою земельну ділянку,і відповідно звернулась в сільську раду про виділення їй цієї ділянки для землекористування. Вказує,що на виділеній земельній ділянці знаходиться криниця, однак вона є недіюча,захаращена.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідачів, суд приходить до наступних висновків.

26 лютого 1997 року між позивачкою та ОСОБА_3, жителькою АДРЕСА_1 яка діяла від імені ОСОБА_4 жительки АДРЕСА_2 згідно доручення посвідченого виконкомом Барабанівської сільської ради Каширського району Московської області, 17 грудня 1996 року, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходився в АДРЕСА_1 Позивачкою було придбано будинок одноповерховий, та господарські споруди – 2 навіси,погріб,вбиральня,сарай та криниця. Згідно довідки Нижньовербізької сільської ради за 2008 рік за будинком рахувалася земельна ділянка площею 0,11 га. Житловий будинок було зареєстровано на ім'я позивачки в Коломийському МБТІ та видано їй реєстраційне посвідчення від 11 березня 1997 року. Оскільки придбаний житловий будинок та господарські споруди не представляли великої цінності, були в аварійному стані, були придбані з метою будівництва на цій земельній ділянці житлового будинку,то позивачка самостійно їх знесла . Земельна ділянка перейшла на праві власності разом із житловим будинком та господарськими спорудами ОСОБА_1 З часу укладення договору 26.02.1997 року за погодженням з позивачкою, земельну ділянку на якій знаходився житловий будинок та господарські споруди щорічно обробляла її сестра ОСОБА_5 до 2002 року, до виїзду на роботу в Республіку Італія, так як позивачка не мала змоги обробляти земельну ділянку так як з нею проживала перестаріла мати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була важко хвора і потребувала постійного догляду та допомоги. В кінці травня на початку червня 2008 року, сестра ОСОБА_5 приїхала з Республіки Італія, маючи намір продовжити обробляти земельну ділянку, однак позивачку повідомили, що земельна ділянка на якій знаходився куплений нею житловий будинок уже не належить їй і передана у власність іншій особі. На підставі запиту адвоката ОСОБА_1 тільки в кінці серпня 2008 року довідалася, що її земельну ділянку рішенням ІІІ сесії V демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради від 22 серпня 2006 року передано у власність ОСОБА_2 - дочці ОСОБА_3, яка продала їй житловий будинок і уклала з нею договір купівлі-продажу 26.02.1997 року. Таким чином, про порушення свого права Нижньовербізькою сільською радою вона довідалася тільки в червні 2008 року.

У відповідності до вимог ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року, який діяв станом на момент укладення договору купівлі-продажу будинку від 26.02.1997 року, на момент купівлі позивачкою житлового будинку, при переході права власності на і споруду разом з цими об'єктами переходить, і право власності або право користування земельною ділянкою. Згідно вимог ст. 140 ЗК України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року і діяв на момент прийняття Нижньовербізькою сільською радою рішення від 22.08.2006 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитова;відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду;не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк. В матеріалах справи та відповідачем не надано жодних документів,які б передбачали підстави,передбачені вимогами ст.140 ЗК України для припинення права власності позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 цього ж ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Частиною 2 ст. 152 передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 ст. 152 визначено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом:

-відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій. що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

-визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 153 ч. 1 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом (2768-14) та іншими законами України. Ст.ст.154,155 ЗК України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, а в разі видання вказаними органами акта, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним і збитки, завдані власникам земельних ділянок підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт. Згідно ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Ці ж положення щодо визнання незаконними, і скасування актів органів місцевого самоврядування, відшкодування моральної шкоди, непорушності права власності, припинення права власності продубльовані і закріплені також в ст. ст. 321, 346, 378 ЦК України.

Згідно п.г) Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року (v0002700-10) "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) : "При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. Як вбачається з представлених документів договір купівлі-продажу будинку було укладено 26.02.1997 року.

Стосовно відшкодування моральної шкоди позивачу, то суд приходить до висновку,що позивач не надала достатньо доказів та даних, які б свідчили про те,що вона зазнала душевні страждання та що дії сільської ради порушили її нормальні життєві зв’язки з рідними.

Суд приходить до висновку,що прийнятим рішенням Нижньовербізькою сільською радою порушено недоторканість власності позивача і її незаконно позбавлено цієї власності.

На підставі наведеного та ст.30 ЗК України в редакції 1992 року, ст.ст.140, 152 – 155, 158 Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 321, 346, 378, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 213- 215 ЦПК України суд,-

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення ІІІ сесії У демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради від 22 серпня 2006 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0.1339 га.Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1339 га серія ЯД №833822 від 14.03.2007 року на ім’я ОСОБА_2.

Зобов’язати Нижньовербізьку сільську раду та ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться з адресою АДРЕСА_1, в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Нижньовербізької сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8грн.50 коп., та витрати інформаційно-технічного забезпечення в сумі 37 грн.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано – Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня

проголошення рішення.