В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони були працівниками КСП "Дружба" Куйбишевського районну Запорізької області, при розпаюванні майна КСП "Дружба" вони одержали майнові паї в розмірі: ОСОБА_3 - 2835 грн. 35 коп., ОСОБА_7 – 7014 грн. 66 коп., ОСОБА_1 – 1190 грн. 28 коп., ОСОБА_2 – 337 грн. 61 коп., ОСОБА_4 – 1631 грн. 86 коп., ОСОБА_8 – 4659 грн. 27 коп. а всього майна на суму 17 669 грн.

20 листопада 2003 року вони як співвласники майна КСП "Дружба" об’єдналися для спільного використання, того ж дня як співвласники майна склали договір про спільне володіння, користування і розпорядження з відповідачем.

5 грудня 2003 року КСП "Дружба" Куйбишевського районну Запорізької області передала відповідачеві все майно яке їм належало для спільного використання.

Після закінчення строку дії договору про спільне володіння, користування, розпорядження майном що знаходиться в спільній частковій власності вони звернулися до представника відповідача із заявою про повернення ним майна яке належить їм на праві приватної власності. Відповідач усно повідомив їм, що підприємство придбала їхнє майно по договору купівлі – продажу. Але дані договори купівлі – продажу не зареєстровані в законному порядку, не пройшли нотаріальної реєстрації. Таким чином договори купівлі – продажу майна, яке належить їм на праві приватної власності, являється не дійсними, відповідач незаконно володіє майном, яке належить їм на праві приватної власності, тому він зобов’язаний повернути їхнє майно. Просять суд, зобов’язати ТОВ "Агрохім – Плюс" Куйбишевського районна Запорізької області повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майно яке належить їм на праві приватної власності яке знаходиться в АДРЕСА_1 а саме: корівник вартістю 10 000 грн., конюшню вартістю 1000 грн., водяну свердловину з водопроводом вартістю 3419 грн., косарку КРН – 2.1 вартість 1500 грн., сіялку вартістю 546 грн., культиватор 500 грн., оприскувач вартістю 200 грн., косарку КДДС- 1,5 вартістю 500 грн., а всього майна на суму 17 665 грн. та стягнути з відповідача на їхню користь судові витрати в сумі 203 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка діє за довіреностями від імені інших позивачів позовні вимоги підтримала, на тих підставах які викладені у позовній заяві, представник відповідача "Агрохім–Плюс" позов не визнав, пояснивши, що 20 листопада 2003 року співвласники майна КСП "Дружба" об’єдналися для спільного його використання, того ж дня співвласники майна склали договір про спільне володіння, користування і розпорядження даним майном з ТОВ "Агрохім – Плюс". 5 грудня 2003 року КСП "Дружба" Куйбишевського районну Запорізької області передала відповідачеві все майно яке належало співвласникам для спільного використання. По договорам-купівлі продажу ТОВ "Агрохім-Плюс" придбав у позивачів оборотні засоби, що знаходяться у їхній спільній частковій власності.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні від позову відмовився, суду пояснив, що не має до ТОВ "Агрохім-Плюс" ні яких претензій, так як ним отримані кошти у повному обсязі від ТОВ "Агрохім-Плюс" за майно яке він згідно договору купівлі-продажу з іншими співвласниками передав ТОВ "Агрохім-Плюс".

Суд, заслухавши показання сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши наданні сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20 листопада 2003 року позивачі як співвласники майна КСП "Дружба" об’єдналися для спільного його використання і володіли їм на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного із співвласників визначений сертифікатом на майновий пай, того ж дня співвласники майна склали договір з відповідачем про спільне володіння, користування і розпорядження майном, а саме:

- конюшня вартістю 10 000 грн.;

- корівник вартістю 1000 грн.;

- кузня – плотня вартістю 1000 грн.;

- електричний водонагрівач вартістю 150 грн.;

- транспортер навозний вартістю 1400 грн.;

- вежа Рожновського з водопроводом вартістю 2611 грн.:

- автоваги вартістю 2000 грн.;

- електричний водонагрівач вартістю 50 грн.;

- водяна свердловина з водопроводом вартістю 3419 грн.;

- благоустрій вартістю 3000 грн.;

- самосвал 35-03 вартістю 2500 грн.;

- косарка КРН – 2.1 вартістю 1500 грн.;

- косарка КРН – 1.5 вартістю 500 грн.;

- резервуар вартістю 300 грн.;

- сівалка вартістю 546 грн.;

- культиватор вартістю 500 грн.;

- плуг вартістю 200 грн.;

- оприскувач вартістю 200 грн.;

- вівцематки вартістю 2280 грн.;

- сілос вартістю 500 грн.

5 грудня 2003 року КСП "Дружба" Куйбишевського районну Запорізької області передала відповідачеві все майно яке їм належало для спільного використання. Згідно договорам-купівлі продажу ТОВ "Агрохім-Плюс" придбав у позивачів оборотні засоби, що знаходяться у спільній частковій власності позивачів. В договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 20 листопада 2003 року вказано в п. 1.4 з метою більш ефективного використання майна співвласники домовились передати його за цивільно-правовими договорами про передачу майна / договорами оренди з правом викупу на умовах товарного кредиту ТОВ "Агрохім-Плюс". В договорі-купівлі продажу оборотних засобів, що знаходяться у спільній частковій власності від 19 листопада 2003 року в п. 1.3 зазначено, що право власності на майно переходить після підписання акту приймання-передачі, що сторонами було зроблено 5 грудня 2003 року.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 допитані за клопотанням представника відповідача, які вказали, що між ними як співвласниками та ТОВ "Агрохім-Плюс" в особі ОСОБА_13 був укладений договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у їхній спільній частковій власності. Також ними надавалися ОСОБА_13 як директору ТОВ "Агрохім-Плюс" доручення на представництво їх інтересів по вирішенню питань відносно їх майнових паїв та виділення їх в натурі. Ними отримані гроші за майно яке вони передали до ТОВ "Агрохім-Плюс" стосовно договорів-купівлі продажу укладеними між ними та ТОВ "Агрохім-плюс" в особі ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ним договори купівлі-продажу укладені між співвласниками та ТОВ "Агрохім-Плюс" не реєструвались. Він завіряв лише підписи на договорах купівлі-продажу підписані співвласниками та ТОВ "Агрохим-Плюс" в особі ОСОБА_13

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що договори купівлі – продажу не зареєстровані в законному порядку, не пройшли нотаріальної реєстрації. Таким чином договори купівлі – продажу майна, яке належить їм на праві приватної власності, являються не дійсними і відповідач незаконно володіє майном, яке належить їм на праві приватної власності, тому він зобов’язаний повернути їхнє майно та просить суд, зобов’язати ТОВ "Агрохім–Плюс" Куйбишевського районна Запорізької області повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майно яке належить їм на праві приватної власності яке знаходиться в АДРЕСА_1 а саме: корівник вартістю 10 000 грн., конюшню вартістю 1000 грн., водяну свердловину з водопроводом вартістю 3419 грн., косарку КРН – 2-1500 грн., сіялку вартістю 546 грн., культиватор вартістю 500 грн., оприскувач вартістю 200 грн., косарку КДДС- 1,5 вартістю 500 грн., всього майна на суму 17 665 грн. та стягнути з відповідача на їхню користь судові витрати в сумі 203 грн.

Згідно ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

20 листопада 2003 року співвласники за своєю спільною згодою передали відповідачу "Агрохім-Плюс" своє майно, а саме:

- конюшню вартістю 10 000 грн.;

- корівник вартістю 1000 грн.;

- кузню – плотня вартістю 1000 грн.;

- електричний водонагрівач вартістю 150 грн.;

- транспортер навозний вартістю 1400 грн.;

- вежу Рожновського з водопроводом вартістю 2611 грн.:

- авто ваги вартістю 2000 грн.;

- електричний водонагрівач вартістю 50 грн.;

- водяну свердловину з водопроводом вартістю 3419 грн.;

- благоустрій вартістю 3000 грн.;

- самосвал 35-03 вартістю 2500 грн.;

- косарку КРН – 2.1 вартістю 1500 грн.;

- косарку КРН – 1.5 вартістю 500 грн.;

- резервуар вартістю 300 грн.;

- сівалку вартістю 546 грн.;

- культиватор вартістю 500 грн.;

- плуг вартістю 200 грн.;

- оприскувач вартістю 200 грн.;

- вівцематок вартістю 2280 грн.;

- силос вартістю 500 грн.

При зверненні до суду та при розгляді даної справи представник позивачів не надала судові доказів, не довела фактів, що саме позивачі є власниками майна (корівника, конюшні, водяної свердловини з водопроводом, косарки КРН – 2.1, сіялки, культиватора, оприскувача, косарки КДДС- 1.5.)яке вони вимагають витребувати з чужого не законного володіння.

Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що саме зазначене майно підлягає поверненню позивачам та на зазначену суму. Зазначені обставини позивачем не доведені, чим не виконано вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

В судовому засіданні представник позивача не надала судові доказів які підтверджують розмір частки кожного із позивачів, не надано доказів стосовно майна яке відповідає розмірам їхніх часток.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов’язаний повернути їм зазначене майно на вказану суму у зв’язку з недійсністю правочину, суду не доведено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивачів щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їм в позові відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 88, 204, 358, 387 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, –

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до - відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Куйбишевський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.