розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ДП "Черкаське лісомисливське господарство" про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ДП "Черкаське лісомисливське господарство" про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що згідно ордеру на житлове приміщення №019508 від 17 лютого 1989 року позивачу ОСОБА_1 на склад сім"ї 3 особи (він, дружина та донька) була надана із державного житлового фонду 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1.

З дня отримання цього житла їхня сім"я була зареєстрована та стала проживати в цій квартирі. Наймачем квартири є позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5, який також був зареєстрований в квартирі.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.11.1998 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був розірваний.

З липня 2001 року відповідачка ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала в село Чернещина Золотоніського району, в будинок чоловіка, з яким підтримує фактичні шлюбні стосунки. З того самого часу відповідачі у квартирі не проживають і в неї не повертались.

На теперішній час в квартирі зареєстровані позивач, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4, однак у квартирі проживає лише позивач.

Відповідачі з 2001 року в квартиру не повертались, цим житлом не цікавились, всі свої речі з квартири забрали і не беруть ніякої участі в оплаті комунальних послуг та втратили зв"язок з квартирою.

Реєстрація відповідачів в квартирі при їхньому фактичному непроживанні в ній призводить до невиправданих витрат по оплаті комунальних послуг, які нараховуються на всіх зареєстрованих в квартирі 4х осіб, в той час як фактично цими послугами користується лише позивач самостійно.

Позивач просив визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження, такими, що втратили право користування житлом в квартирі АДРЕСА_2 та зобов"язати ДП "Черкаське лісомисливське господарство" зняти з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 р.н.

ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в сім"ї вів себе вкрай негативно. Він систематично зловживав спиртним, перебуваючи в нетверезому стані влаштовував у квартирі бешкет, при цьому всіляко ображав всіх та допускав випадки побиття позивачки ОСОБА_2 Все це відбувалось у присутності дітей - позивачки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_5, що вкрай негативно відобразилось на їх розвитку. Поведінка ОСОБА_1 згубно відобразилась на психіці дітей, особливо молодшого сина ОСОБА_5, який став дратівливим, неслухняним, намагався втекти з дому подалі від сцен насилля, став схильний до бродяжництва.

В липні 2001 року відповідач ОСОБА_1 своїми аморальними діями фактично змусив позивачів та сина ОСОБА_5 тимчасово залишити вказану спірну квартиру.

На протязі близько 5 років вони не змогли зайти в квартиру, бо відповідач ОСОБА_1 змінив замки на вхідних дверях квартири і не дав їм ключі.

Просили визнати причини їх не проживання в АДРЕСА_1 поважними, вселити їх в спірну квартиру та відмовити в задоволенні основного позову про втрату права на житло.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали свій позов про визнання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 та заперечували проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до нього про вселення. Пояснив, що відповідачі без поважних на те причин близько 10 років назад добровільно виїхали з їх спільної квартири, забрали всі речі, які вважали за потрібне, весь цей час за квартиру не сплачували, квартирою не цікавились, мають інше постійне місце проживання, відповідачка ОСОБА_2 створила фактично вже іншу сім"ю, в якій народилась дитина в 2004 році. З квартири він їх не виганяв, перешкоди для проживання не створював, а тому вважає, що підстав для вселення відповідачів в квартиру немає. Про те, що він не заперечував проти проживання членів сім"ї в квартирі свідчить також той факт, що і донька, після закінчення школи, і син в 2005 році приїхали з села Чернещина і деякий час проживали у квартирі. Він чекав і сподівався, що діти повернуться в м. Черкаси і будуть разом з ним у квартирі, однак після 2005 року ні колишня дружина, ні діти не виявили бажання проживати з ним разом у квартирі. Ніяких перешкод в користуванні житлом він не створював.

Відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що з 1988 року по 2001 рік вона з дітьми та позивачем проживала в спірній квартирі. В сім"ї часто виникали конфлікти, чоловік пропивав половину зарплати, грубо поводився з нею та дітьми, ображав, одного разу навіть побив ногами. Саме з вини чоловіка сім"я розпалась. Їй стало відомо, що в селі Чернещина можна отримати тимчасове житло і роботу і тому в липні 2001 року вона замовила автомобіль, забрала посуд, люстри, ліжко, килим, дитячі речі, холодильник і разом з дітьми приїхала в село Чернещину. В селі їй надали хатину, в якій ніхто не проживав, вони туди вселились і з 26 липня 2001 року вона стала працювати в селі дояркою. У вересні 2001 року вона познайомилась з ОСОБА_7, який запропонував їй жити разом. Шлюб вони не реєстрували, але в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_8. Проживають вони на даний час в хаті, яка належить батькові ОСОБА_7, колгоспну хату здали, бо не мали можливості її викупити. З квартирою вона зв"язку не поривала, так як неодноразово пропонувала колишньому чоловікові приватизувати квартиру, продати її і купити окреме житло для них і для дітей. Просила вселити її та дітей в спірну квартиру, а в задоволенні основного позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що батько часто випивав, влаштовував сварки, бійки в сім"ї. Тому, коли мама розповіла,що їй запропонували роботу в селі, то вони з братом її підтримали і, щоб не жити з батьком, переїхали в село у 2001 році. В 2003 році вона закінчила школу в селі, приїхала в Черкаси до батька, прожила 2 тижні і через сварку з батьком змушена була переїхати до бабусі у квартиру, що знаходиться по вул. Енгельса. Через тиждень пішла у квартиру до батька, щоб взяти деякі свої речі,а замки на дверях були вже змінені. Вона зрозуміла, що батько не хоче, щоб вона з ним проживала. Після цього вона проживала у бабусі, з хлопцем на квартирі, потім знайшла роботу в Києві і там знімала квартиру. Замки на дверях батько міняв двічі – у 2001 та 2003 роках. На даний час має намір вселитись і проживати там, де зареєстрована. Іншого житла не має. Просила відмовити у задоволенні основного позову та задовольнити зустрічний.

Неповнолітній ОСОБА_4 в присутності педагога ОСОБА_9 пояснив, що йому на даний час краще жити з мамою, батько сплачує аліменти на його утримання. Після закінчення школи має намір поступити в технікум електрифікації в м. Черкаси і проживати з батьком, знайти з ним спільну мову. Приблизно 5 років назад він проживав з батьком один місяць, батько влаштував його в школу без документів, однак виріши, що з мамою краще жити і поїхав в село.

Представник Органу опіки та піклування Соснівського райвиконкому в судовому засіданні проти задоволення позову про втрату права на житло відносно неповнолітнього ОСОБА_4 заперечувала, пояснила, що ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 і повинен виконувати свої батьківські обов"язки. Не дивлячись на те, що неповнолітній проживав з матір"ю в період з 2001 року, однак він зареєстрований в спірній квартирі і тому має право на участь в приватизації цієї квартири. Просила вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Представник ДП "Черкаське лісомисливське господарство" в судовому засіданні пояснив, що будинок №8 був збудований за кошти державного підприємствав 1988 році, перебував на балансі підприємства і до 2003 року підприємство надавало комунальні послуги. Згідно статуту підприємства на даний час воно не має права надавати житлові послуги, тому було прийняте рішення Черкаського лісгоспу і Геронимівської сільради про передачу житлових будинків на баланс сільської ради для обслуговування цих будинків приватним підприємством "Сатурн". Після підписання акту прийому-передачі будинки були зняті з балансу Лісгоспзагу. Чи поставлені будинки на баланс Геронимівській сілській раді та чому передача будинків не проведена по БТІ - невідомо. На даний час всі квартири в будинку по АДРЕСА_1, крім квартири НОМЕР_1, приватизовані. рішення по справі просив прийняти на розсуд суду.

Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 14 січня 1984 року по 30 листопада 1998 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від цього шлюбу мають двоє дітей: ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі ордеру на житлове приміщення №019508 серії А від 17 лютого 1989 року позивачу ОСОБА_1 на склад сім"ї 3 особи (він, дружина та донька) була надана 3-х кімнатна квартира жилою площею 36,65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Двоповерховий 4-х квартирний будинок АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію в 1988 році і відповідно до рішення Черкаського райвиконкому № 209 від 06.12. 1988 року зареєстрований в КП ЧООБТІ за Черкаським Лісгоспзагом.

Будинок знаходився на балансі ДП "Черкаське лісомисливське господарство". В сім"ї ОСОБА_1 в 1992 році народився син ОСОБА_5, який також був зареєстрований в квартирі НОМЕР_1.

З 1995 року відносини між подружжям ОСОБА_1 погіршились. ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. А в 1998 році було винесено рішення суду №2-3473 про розірвання шлюбу.

В 2005 році сім"я остаточно розпалась. Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 29 червня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був розірваний (актовий запис №345 від 29.06.2005р.).

Ще до реєстрації в РАЦС розірвання шлюбу в липні 2001 року відповідачка ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири разом з дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Відповідачка в судовому засіданні підтвердила той факт, що 23 липня 2001 року вона забрала з квартири холодильник та її особисті речі і речі дітей і переїхала проживати в село Чернещина Золотоніського району на постійне місце проживання, влаштувалась там на роботу дояркою. З липня 2001 року і по даний час відповідачка ОСОБА_2 проживає в с. Чернещина, працює там же.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири на інше постійне місце проживання і в зв"язку з цим втратила право на проживання в АДРЕСА_1 в .м Черкаси.

З розпорядження відділу ДВС м. Черкаси від 02.06.2005р. №263/44-05 вбачається, що кошти, стягнуті з позивача на утримання дітей, надсилались стягувану ОСОБА_2 в АДРЕСА_2.

З довідок, виданих Зорівською сільською Радою Золотоніського району Черкаської області вбачається, що гр.. ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_5, 1992 р.н. та донькою ОСОБА_8, 2004 р.н. без реєстрації місця проживання. В будинку по АДРЕСА_2 офіційно зареєстрований ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а власником будинку являється ОСОБА_16 – батько ОСОБА_7

Згідно з довідкою СТОВ "Нива" с. Зорівка ОСОБА_2 працює в СТОВ "Нива" з 27.07.2001 року відповідно до наказу №31.

Таким чином, з 2001 року відповідачка в с. Чернещина Зорівської сільської ради має постійну роботу і проживає однією сім"єю без реєстрації шлюбу з гр.. ОСОБА_7

Ці факти свідчать про те, що ОСОБА_2 виїхала зі спірної квартири не тимчасово, а на постійне місце проживання.

З липня 2001 року до лютого 2009 року відповідачка ОСОБА_2 не намагалась вселитись назад в спірну квартиру.

Суд вважає, що позивачка була відсутня в квартирі АДРЕСА_1 на протязі з липня 2001 року по лютий 2009 року без поважних на те причин, а її позов про вселення в квартиру був поданий в лютому 2009 року лише з метою перешкодити задоволенню основного позову ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, разом з матір"ю виїхала з м. Черкаси в с. Чернещина. Закінчила школу в с. Чернещина в 2003 році. Після закінчення школи приїхала до батька в квартиру, однак відносини з батьком не склались і вона переїхала проживати до бабусі в квартиру по вул. Енгельса, а потім в орендовану квартиру. ОСОБА_3 виповнилось 18 років 10 грудня 2003 року. Після досягнення повноліття на протязі 3-х років вона мала право пред"явити позов до батька про вселення з метою захисту своїх житлових прав. Однак будь-яких дій, спрямованих на вселення в квартиру нею не було здійснено на протязі більше 5-ти років.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали до суду доказів поважності пропуску ними строку позовної давності для пред"явлення позову про вселення.

Що стосується неповнолітнього відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, то суд враховує ту обставину, що він вибув зі спірної квартири, будучи ще малолітнім, на момент розгляду справи являється неповнолітнім і самостійно не мав і не має можливості вирішувати свої житлові проблеми.

Згідно ст. 71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.

Згідно ст. 107 ЖК України у разі вибуття членів сім"ї наймача з жилого приміщення, договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім"ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 61, 64, 71, 72, 107 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 213- 215 ЦПК України, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ДП "Черкаське лісомисливське господарство" про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на проживання в кв. НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Черкаси.

Зустрічний позов ОСОБА_2, що діє від свого імені та від імені і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Комісія з питань захисту прав дитини Соснівського райвиконкому м. Черкаси про вселення задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10 в АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.