20.02.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ НПМЦ "Ексімер" про захист його прав як споживача медичних послуг та відшкодування матеріальної шкоди, вказуючи, що страдав косоокістю та низьким зором. Відповідач завірив його, що після лікування буде відновлено його зір і усунено косоокість. Він уклав угоду з відповідачем на надання платних медичних послуг, а саме проведення операцій по відновленню зору та усуненню косоокості. За умовами угоди він заплатив вартість даних операцій в сумі 6921 грн. Однак, внаслідок проведеної відповідачем операції по усуненню косоокості стан його здоров'я погіршився, він втратив зір на ліве око, визнаний інвалідом 3 групи по зору. Після того, як відповідач спричинив шкоду його здоров’ю, він повернув йому кошти, витрачені на операції в сумі 6921 грн. та відшкодував моральну шкоду в розмірі 10000 грн. відповідно до ст.. 1209 ЦК України (435-15) відповідач зобов’язаний відшкодувати йому шкоду, при чому відшкодування не залежить від вини відповідача. Відповідно до ст.ст. 1195, 1197 ЦК України відповідач зобов’язаний відшкодувати йому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення працездатності. Згідно довідки від 14.01.2008 року його середній заробіток за жовтень-грудень 2003 року склав 420,27 грн., а мінімальна заробітна плата на той час - 515 грн, тобто його заробіток був менше від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Розмір шкоди у вигляді щомісячних платежів з урахуванням орієнтовано 33% втрати працездатності складає 849,75 грн. За період з 23.01.2004 року по 23.02.2008 року розмір матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку складає 41637,75 грн. Тому він звернувся з позовом і просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41637,75 грн. одноразово і щомісячно з 23.02.2008 року по 849,75 грн. довічно, а також судові витрати по справі.

Згодом позивач змінив позовні вимоги – з 01.11.2009 року п’ятикратний розмір мінімальної заробітної плати складає 3720 грн. ОСОБА_2 урахуванням 33% втрати працездатності щомісячно підлягає відшкодуванню 1227,60 грн. За період з 23.01.2004 року по 23.10.2009 року розмір матеріальної шкоди у вигляді втраченого доходу склав 84704,40 грн. у вигляді одноразової виплати, і починаючи з 23.10.2009 року відшкодуванню підлягає щомісячно сума в розмірі 1227,60 грн. довічно. Тому просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 84704,40 грн. одноразово і по 1227,60 грн. щомісячно, починаючи з 23.10.2009 року і довічно, та всі витрати по справі щодо проведення експертизи та оплати правової допомоги.

В судовому засіданні позивач і його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та пояснили, що до операції, проведеної відповідачем, позивач був здоровим, працездатним, не був інвалідом, бачив обома очами. Відповідач порушив його права як споживача медичних послуг і винний у тому, що на сьогоднішній день позивач являється інвалідом, тому повинен відшкодувати йому матеріальну шкоду у вигляді втраченого заробітку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що питання відшкодування шкоди позивачу вони вирішили мировою угодою, виплативши йому 10000 грн., але свою вину вони не визнавали, а керувались лише суто економічним питанням, оскільки явка представника в судове засідання коштує більше. Крім того, невірний розрахунок суми відшкодування шкоди, до позовних вимог необхідно застосувати строк позовної давності, оскільки позивач має право на відшкодування лише з часу звернення до суду. Вини ТОВ НПМЦ "Ексімер" у заподіянні шкоди позивачу немає, оскільки у позивача низький зір був і до операції. Погіршення зору позивача виникло внаслідок його стану здоров'я та анатомічних особливостей очей, а не внаслідок халатних дій лікарів.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про час слухання справи повідомлена належним чином, надала заяву про слухання справи у її відсутність. Також надала заперечення до позову, де просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 оскільки під час здійснення операції позивачу нею не було допущено будь-якого недбалого або непрофесійного ставлення до пацієнта, були дотримані усі необхідні правила проведення як ретробульбарної анестезії, так і самої операції. Крім того, позивач не враховує, що можлива непередбачувана реакція його організму на медичні препарати або на операційний стрес, що не може бути її виною. Також не доведено причинно-наслідковий зв'язок між проведеною операцією та втратою зору позивачем.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позивач звернувся в ТОВ НПМЦ "Ексімер" з поганим зором обох очей, крім того, у нього була анатомічна патологія очей.

працював у ВАТ "Марганецький ГЗК" підземним гірничим робітником. В умовах шкідливого впливу він працював 22 роки 10 місяців. Все його трудове життя пройшло у несприятливих умовах праці, що призвело до професійного захворювання, а саме: радікулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами; двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ 2 ст.), де формівний артоз, в сполученні з періартрозами ліктьових (ПФ 1 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів, стійкий больовий синдром; вегетативно-сенсорна полі невропатія рук з периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пило токсичний бронхіт першої ст.., емфізема легень першої ст..) ЛН першого ст.; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху), захворювання професійні. Все це суттєво вплинуло на його здоров"я. Він постійно отримував амбулаторне лікування, періодично лікувався на стаціонарі. Протягом останніх років стан його здоров"я значно погіршився.

18 травня 2009 року висновком МСЕК йому було встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності та призначено третю групу інвалідності.

Фондом соціального страхування було призначено та виплачено передбачені законодавством компенсації в зв"язку із ушкодженням здоров"я.

Внаслідок професійного захворювання та ушкодження здоров"я в ВАТ "Марганецький ГЗК" йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася в моральних та фізичних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв"язків. У зв"язку із ушкодженям здоров"я він повинен приймати ліки, проходити лікування, позбавлений можливості вести активне, повноцінне життя, був змушений звільнитися з роботи. Заподіяну моральну шкоду він оцінює у 15000 грн., яка повинна компенсувати усі його хвилювання, душевні та фізичні страждання, відпочинок від усього пережитого.

Тому просить суд стягнути на його користь з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн., на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги та пояснили, що у зв'язку з професійним захворюванням продовжується лікування на теперішній час, з вини відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду.

Представник відповідача – ВАТ "МГЗК" позов не визнав та пояснив, що вини підприємства немає, позивача було попереджено про шкідливі умови праці, позивач свідомо йшов на ці умови, свідомо погіршував стан здоров"я та психічний стан. Його ніхто не примушував працювати в шкідливих умовах, підприємство його забезпечувало засобами захисту. Вини підприємства у заподіянні позивачу моральних страждань немає, колективним договором не передбачено виплата працівникам моральної шкоди, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ВАТ "МГЗК".

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання, позивач працював в умовах шкідливого впливу 22 роки 10 місяців 3 дні, професійне захворювання ОСОБА_6 виникло за таких обставин: вплив на протязі трудової діяльності пилу, марганцю, важкої праці, несприятливого мікроклімату, вібрації.

В результаті професійного захворювання ОСОБА_6 довгий час знаходився на лікуванні, лікувався амбулаторно та стаціонарно, проходить лікування по теперішній час, больовий синдром носить стійкий характер, що підтверджується медичними документами.

Згідно висновку МСЕК, 18.05.2009 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності внаслідок профзахворювання та 3 група інвалідності за діагнозом: радікулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами; двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ 2 ст.), де формівний артоз, в сполученні з періартрозами ліктьових (ПФ 1 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів, стійкий больовий синдром; вегетативно-сенсорна полі невропатія рук з периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пило токсичний бронхіт першої ст.., емфізема легень першої ст..) ЛН першого ст.; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху), захворювання професійні.

З 2001 року обов’язок відшкодування шкоди, в тому числі моральної, покладено на ФССНВВ відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Законом України про Державний бюджет на 2007 рік (489-16) зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст. 1, підпункту "е" ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Законом України від 28.12.2007 року (107-17) № 107-У1 з п. 3 прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року".

Згідно абз. 9 пункту 5 рішення Конституційного суду України №20-рп/2008 (v020p710-08) (справа про страхові виплати), саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким чином, спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров"я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України (322-08) при доведеності виконання робіт у небезпечних для життя і здоров"я умовах та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина відповідача ВАТ "МГЗК" полягає у порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, несприятливому мікрокліматі, вібрації, пилу і т. п., що призвело до хронічного професійного захворювання позивача, про що зазначено в ОСОБА_6 розслідування хронічного професійного захворювання.

За моральну шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки професійне захворювання змінило його звичний образ життя та життєві зв"язки, принесло в його життя біль, страждання, нервове напруження, йому прийшлося повністю змінити своє життя, звільнитися з роботи, а звідси змінилося відношення і у сім"ї.

Таким чином, згідно ст. 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України відшкодувати позивачу моральну шкоду повинен ВАТ "МГЗК".

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує душевні, психічні та моральні страждання, які спричинені позивачу професійним захворюванням, тяжкість вимушених змін, і оцінюючи дослідженні у судовому засіданні обставини приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 6500 грн., в решті позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 57, 58, 59, 212, 215 ЦПК України, 237-1 КЗпП України (322-08) , 1167 ЦК України (435-15) , суд -

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ науково-практичний медичний центр "Ексімер" 937 грн.56 коп. втраченого ним внаслідок втрати працездатності заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.02.2008 року і до дня зміни працездатності.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.