Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого-судді Сизової Л.А., при секретарі Лахман Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа з самостійними позовними вимогами ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, Акціонерне товариство " Холдингова компанія " Київміськбуд", Акціонерний комерційний банк " Аркада", МРЕВ-4 ДАІ ГУ МВС України, Товариство з обмеженою відповідальністю " Ніко-Україна", Київська міська державна адміністрація про визнання права власності, визнання договорів частково недійсними, зобов"язання зареєструвати, суд

ОСОБА_1 зврнувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позивач в позові зазначив, що 29.05.1999 року між ними був зареєстровний шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відсутність спільних поглядів на життя та непорозуміння призвели до того, що позивач у квітні 2008 року залишив постійне місце проживання та став проживати окремо. Під час шлюбу, ними в 1999 році була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Згодом, у 2005 році ними був придбаний автомобіль "Міцубісі Ланцер", д.н. НОМЕР_1 яким користувалася ОСОБА_2, у 2006 році придбаний автомобіль "Міцубісі Аутлендер", д.н. НОМЕР_2, який був у користуванні позивача. В липні 2007 року ними була придбана земельна ділянка розміром 0,2079га, розташована по АДРЕСА_2. Крім того, з метою зберігання та накопичення коштів, у відділенні АКІБ "УкрСіббанк" на ім"я ОСОБА_2 був відкритий валютний рахунок. За спільною згодою все майно було зареєстровано на ім"я ОСОБА_2 Внаслідок погроз зі сторони батьків відповідачки, позивач не має змоги проживати у придбаній квартирі та користуватися іншим майном, а тому просить в порядку поділу майна визнати за ним право власності: на Ѕ частину квартири, Ѕ частину земельної ділянки, автомобіль "Міцубісі Аутлендер" та Ѕ частину коштів, що знаходяться на валютному рахунку. Іншу частину майна залишити ОСОБА_2

Позивач та його представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що квартира та автомобіль "Міцубісі Аутлендер" були придбані за кошти батьків ОСОБА_2 – ОСОБА_3 і для них. Що стосується земельної ділянки, то вона отримана в порядку приватизації, а тому не є спільним майном подружжя. Кошти з рахунку були зняті, коли сторони ще перебували у шлюбі та витрачені на потреби сім"ї .

3-я особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 позов не визнали, пояснивши, що квартира та автомобіль "Міцубісі Аутлендер", на які претендує ОСОБА_1 є особистою власністю ОСОБА_3, оскільки придбані для неї і за її особисті кошти.

ОСОБА_3 звернулася до суду з самостійним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, Акціонерне товариство "Холдингова компанія " Київміськбуд", Акціонерний комерційний банк " Аркада", МРЕВ-4 ДАІ ГУ МВС України, Товариство з обмеженою відповідальністю " Ніко-Україна", Київська міська державна адміністрація про визнання права власності, визнання договорів частково недійсними, зобов"язання зареєструвати майно, в якому зазначила, що після одруження у 1999 році її дочки ОСОБА_2 з ОСОБА_1, з метою спільного проживання та покращення житлових умов, вона запропонувала дочці придбати квартиру в м.Києві. Оскільки, коштів у ОСОБА_1 не було, то вона запропонувала дочці надати необхідні кошти, на що та погодилася. При цьому, вона та дочка уклали договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_2 повинна була укласти інвестиційний договір, за яким ОСОБА_3 мала набути право власності на квартиру. Проте, ОСОБА_3 тільки під час судового процесу від дочки дізналася про те, що дочка оформила право власності на квартиру на себе, а тому, ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на квартиру, визнати Інвестиційний контракт № 12857 та всі наступні, пов"язані з ним домовленості та підписані документи недійсними в частині визначення особи Довірителя та визнати ОСОБА_3 належним Довірителем.

Крім того, аналогічним чином, був придбаний і автомобіль "Міцубісі Аутлендер", тобто ОСОБА_2 за договором доручення та на кошти і для ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_2 знову порушила умови договору доручення та придбала автомобіль на своє ім"я. Тому, ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на автомобіль, Договір поставки автомобіля та всі наступні, пов"язані з ним домовленості та підписані документи, визнати недійсними в частині визначення особи покупця та визнати ОСОБА_3 належним Покупцем.

ОСОБА_3 та представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в сдовому засіданні позов визнала, пояснивши, що дійсно між нею та її матір"ю був укладений договір Доручення, але укладаючи угоди вона забула про його існування, крім того, допустилася помилки при укладанні угод, оскільки не має юридичної освіти.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пояснивши, що квартира та автомобіль придбані за спільні кошти подружжя і є їх спільним майном.

3-і особи : Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, Акціонерний комерційний банк " Аркада", МРЕВ-4 ДАІ ГУ МВС України, Товариство з обмеженою відповідальністю " Ніко-Україна", Київська міська державна адміністрація в судові засідання не з"являлися, хоча про день і час розгляду повідомлялися належним чином.

Акціонерне товариство " Холдингова компанія " Київміськбуд" надало письмові пояснення, в яких зазначило, що Інвестиційний контракт був укладений з ОСОБА_2, яка в договорі виступала в якості Довірителя та, відповідно до п. 1.3 Контракту вносить кошти та отримує проінвестовану квартиру у свою власність. Довіритель має право передавати всі права за контрактом 3-м особам лише за згодою Компанії з відповідним переоформленням. Відомості про те, що ОСОБА_2 при укладанні контракту діяла за договором доручення в інтересах ОСОБА_3 в АТ ХК "Київміськбуд" відсутні, хоча мали бути оформлені належним чином. За наявними в АТ ХК "Київміськбуд" відомостями, спірна квартира була ОСОБА_2 прокредитована АКБ "Аркада", тому, згідно з довіреністю від 26.10.1999 року ОСОБА_2 уповноважила АКБ "Аркада" діяти від її імені при отриманні правовстановлюючих документів на цю квартиру, у зв"язку з чим, Акт прийому-передачі квартири та свідоцтво про право власності на квартиру були передані представнику АКБ "Аркада".

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

29 травня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_8 – ІНФОРМАЦІЯ_1.

31.08.1999 року між АТ ХК "Київміськбуд" в особі АКБ "Аркада" ( Компанія) та ОСОБА_2 ( Довіритель) був укладений Інвестиційний контракт № 12857 (про інвестування у житлове будівництво) ( а.с.94-98), відповідно до умов якого Компанія зобов"язується своїми силами і засобами, за рахунок залучених від Довірителів коштів, збудувати і передати Довірителю обумовлене житло ( об"єкт інвестування), а Довіритель зобов"язується забезпечити відповідне фінансування об"єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цього Контракту. Відповідно до Акту прийому –передачі квартири інвестору ( а.с. 128), квартира АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_2 як інвестору 100% вартості квартири в жовтні 1999 року та Головним Управлінням житлового забезпечення 16.11.1999 року на ім"я ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на спірну квартиру ( а.с. 129).

Таким чином, власником квартири АДРЕСА_1, згідно з правовстановлюючим документом, є ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що вищевказана квартира на підставі договору доручення, укладеного між нею та ОСОБА_2 повинна була придбаватись на її ім"я, для чого вона дочці – ОСОБА_2 передала суму коштів, зазначених в договорі доручення.

Дійсно, 28.06.1999 року (а.с. 90-91) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір доручення на укладення інвестиційного контракту про інвестування у житлове будівництво.

ОСОБА_3 посилається на те, що фактично Інвестиційний контракт від 31.08.1999 року, укладений між АТ ХК "Київміськбуд" в особі АКБ "Аркада" та ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_3 та договір поставки автомобіля є недійсними як удавана угода, яка прикриває іншу угоду – інвестування коштів в майбутнє будівництво на користь ОСОБА_3 та придбання для неї автомобіля.

Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Практично ті ж самі вимоги зазначені і в ст. 235 ЦК України.

В судовому засіданні не здобуто жодних доказів про те, що ОСОБА_2, укладаючи інвестиційний контракт та договір поставки автомобіля, діяла саме з метою приховати іншу угоду, як то інвестування коштів в майбутнє будівництво на користь ОСОБА_3 Крім того, з пояснень АТ ХК "Київміськбуд" вбачається, що за наявними в АТ ХК "Київміськбуд" відомостями, спірна квартира була ОСОБА_2 прокредитована АКБ "Аркада". Доказів, що інвестування будівництва відбувалося за кошти ОСОБА_3 не надано, як і не надано доказів про те, що при вчиненні правочинів, іншій стороні угод було відомо, що вона вчиняє удавану угоду.

16.06.2006 року між ТОВ "Ніко-Україна" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений Договір № 1607-0606 (а.с.99-101), згідно з яким, продавець зобов"язався поставити та передати у власність покупця новий автомобіль марки "Міцубісі". Як вбачається з видаткової накладної № 545566 (а.с.102) вартість автомобіля в сумі 156187грн. проплачена ОСОБА_2 і 22.06.2006 року на її ім"я видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобіля "Міцубісі Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 10), яке посвідчує право власності ОСОБА_2 на зазначений автомобіль.

В судовому засіданні ОСОБА_3 також пояснила, що автомобіль на підставі договору доручення, укладеного між нею та ОСОБА_2 повинен був придбаватись на її ім"я, для чого вона дочці – ОСОБА_2 передала суму коштів, зазначених в договорі доручення.

Дійсно, 01.06.2006 року (а.с. 92-98) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір доручення на придбання автомобіля.

Відповідно до умов вищевказаних договорів доручення, ОСОБА_2 повинна була діяти на користь та в інтересах ОСОБА_3

Згідно з ст. 366 ЦК УРСР, ст. 1000, 1007 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов"язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки довірителя .

Фактично договір доручення є однією з підстав виникнення відносин представництва, сутність яких полягає в тому, що одна особа представляє у правовідношенні інтереси іншої, набуваючи для неї прав та обов"язків.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов"язки особи, яку представляють.

Відповідно до ст. 64 ЦК УРСР, ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, діючим на момент укладення інвестиційного договору законодавством прямо не передбачено необхідність довіреності, як це передбачено в ст. 1007 ЦК України, а саме, що довіритель зобов"язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, але аналізуючи вимоги, зазначені в ст. 62 ЦК УРСР, все-таки, для представлення інтерсів довірителя перед 3-ми особами необхідне письмове уповноваження, яким є довіреність.

Таким чином, законодавець передбачає саме обов"язок довірителя видати повіреному довіреність на вчинення відповідних юридичних дій.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 довіреностей своїй дочці ОСОБА_2 на укладення угод з 3-ми особами не надавала, а отже, в даному конкретному випадку, угоди від імені та в інтересах ОСОБА_3 і не могли бути укладені ОСОБА_2 за відсутністю у неї таких повноважень, тому пояснення ОСОБА_2 про те, що вона про щось забулася, помилилася, бо не володіє юридичними знаннями, судом до уваги не приймаються, оскільки вони є неспроможними.

Крім того, що стосується сум коштів, які зазначені в Договорах доручення та начеб-то переданих ОСОБА_2, то будь-яких доказів про те, що вони дійсно передавалися суду не надано. З пояснень АТ ХК "Київміськбуд" вбачається, що відомості про те, що ОСОБА_2 при укладанні контракту діяла за договором доручення в інтересах ОСОБА_3 в АТ ХК "Київміськбуд" відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірна квартира та автомобіль "Міцубісі Аутлендер" є спільним майном подружжя ОСОБА_2, а отже позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.70,71 СК України, майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спір в частині поділу квартири, суд вважає, що вона підлягає поділу в рівних частках, тобто за кожним з подружжя суд визнає право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Що стосується поділу автомобіля "Міцубісі Аутлендер", вартістю 156187грн., то суд, враховуючи те, що з ОСОБА_2 залишається неповнолітня дитина, та те, що ОСОБА_2 має водійські права і може користуватися автомобілем, суд вважає за можливе на праві власності залишити їй автомобіль, стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію його частки у автомобілі, відступивши від рівності часток, з урахуванням того, що з ОСОБА_2 проживає дитина, в сумі 52062грн. ( 1/3 частина від вартості автомобіля).

Щодо земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, то вона одержана ОСОБА_2 в приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і є її власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду (а.с. 78-85).

Крім того, як вбачається з листа УДАІ від 10.09.2008 року (а.с. 34), за гр. ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль "Міцубісі Ланцер", який 24.06.2008 року знятий з обліку. В судовому засіданні не здобуто відомостей про місцезнаходження автомобіля. Відповідно до листа від 18.11.2008 року (а.с. 59) в АКІБ "УкрСиббанк" станом на 09.04.2008 року відсутні рахунки на ім"я ОСОБА_2 Враховуючи те, що вищевказаного майна в наявності немає, то воно не підлягає поділу.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 208, 212- 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 57,60,61,70-72 СК України, суд 10,11,15,60,208,212-215 ЦПК України (1618-15) , на підставі ст.ст. 57,60,61, 63, 69-71 СК України, ст.ст. 58, 62, 64, 386 ЦК УРСР, ст.ст. 116, 118, 121 Земельного Кодексу України, ст.ст. 235, 237, 244, 245, 1000, 1007, суд

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль "Міцубісі Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 156187грн.

В порядку компенсації вартості частки ОСОБА_1 у автомобілі "Міцубісі Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52062грн.

В решті позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, Акціонерне товариство " Холдингова компанія "Київміськбуд", Акціонерний комерційний банк " Аркада", МРЕВ-4 ДАІ ГУ МВС України, Товариство з обмеженою відповідальністю " Ніко-Україна", Київська міська державна адміністрація про визнання права власності, визнання договорів частково недійсними, зобов"язання зареєструвати відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20-ти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.