Долинський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

при секретарі Олійник Г.М.,

з участю прокурора Гетьманець А.О.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Долинська справу за позовами, які випливають з кримінальної справи, а саме: за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок каліцтва та ушкодження здоров’я заподіяного злочином та за позовом прокурора Долинського району в інтересах Долинської центральної районної лікарні до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування,-

Позивачка в кримінальній справі звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_4, згодом позовні вимоги уточнила, посилаючись на те, що 29 квітня 1998 року по вул. Леніна в м.Долинська відбулося ДТП в результаті якої вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до втрати ноги та інвалідність 2 групи. По даному факту Долинським РВ УМВС була порушена кримінальна справа за ст. 286 ч. 2 КК України . В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що злочин скоїли ОСОБА_5, який керував мотоциклом "ЯВА – 350" з боковим причепом та ОСОБА_3, який керував автомобілем "Москвич – 412", фактично власником автомобіля "Москвич – 412" є сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка передала керування брату. Вона (позивачка) по даній справі визнана потерпілою, а ОСОБА_5 цивільним відповідачем. Постановою Долинського районного суду від 24.12.2004 року кримінальна справа щодо ОСОБА_3 закрита на підставі акту амністії. 07 квітня 2005 року дана кримінальна справа розглянута Долинським районним судом, з винесенням обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5. На час ДТП вона не працювала, була особою працездатного віку. Ставить вимогу (т.1 кримінальної справи а.с.193 – 194, т.1 цивільної справи а.с. 1 -5, а.с. 33) стягнути на її користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропорційно до ступеню їх вини:

- 50000 грн. моральної шкоди в зв’язку з заподіяним каліцтвом та ушкодженням здоров’я;

- 2000 грн. витрат на лікування;

- втрачений заробіток (дохід) внаслідок втрати працездатності;

- заборгованість з довічних щомісячних платежів у розмірі мінімальної заробітної плати, починаючи з 29.04.1998 року по день ухвалення судового рішення;

- довічно щомісячно платежі у розмірі мінімальної заробітної плати;

- 100 грн. довічні щомісячні платежі на посилене харчування та сторонній догляд;

- витрат на майбутнє протезування та на майбутнє придбання ліків та щорічне лікування.

Ухвалою суду від 25.01.2008 року (т.1 цивільної справи а.с.239-240) в якості співвідповідача до справи залучено ОСОБА_5.

Прокурор в кримінальній справі звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3, збільшивши згодом позовні вимоги (т.1 кримінальної справи а.с.199, т. 2 кримінальної справи а.с. 39) в якому ставить вимогу стягнути з них солідарно 2123грн.. 35 коп. витрачених Долинською ЦРЛ на лікування ОСОБА_2, яка перебувала на стаціонарному лікуванні з 29 квітня по 26 червня 1998 року.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, при задоволенні інших позовних вимог покладається на розсуд суду.

Представники позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні наполягали на позовних вимогах в той же час не підтримують позов стосовно стягнення коштів з ОСОБА_5, оскільки вважають, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_5 сфальсифікована. На даний час з цього приводу вони звернулися до Європейського суду. Крім того ОСОБА_5, як чоловік позивачки надавав їй допомогу у лікуванні та догляді і позивачка не має до нього ніяких претензій.

Відповідач ОСОБА_5 позов прокурора та позов про стягнення з нього коштів не визнав, оскільки матеріали кримінальної справи сфальсифіковані, він у скоєному злочині та ДТП не винен. В той же час згодний зі стягненням коштів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_3 в попередніх судових засіданнях позов прокурора визнав повністю, позов ОСОБА_2 визнав частково, зазначаючи, що позивачці дійсно заподіяна злочином моральна шкода в розмірі 20000 грн., яка повинна бути стягнута з винної особи ОСОБА_5 та частково з нього.

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_2 не визнала, зазначила, що хоч вона і є власником автомобіля "Москвич – 412", але автомобілем під час ДТП керував її брат ОСОБА_3.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позов прокурора визнає, вважає, що моральну шкоду за отриманні тілесні ушкодження на користь позивачки слід стягнути пропорційно до ступеню вини водіїв з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в решті позовних вимог відмовити, оскільки ОСОБА_2 отримувала та отримує пенсію, що перевищує суму втрати працездатності, а інші позовні вимоги не доведені.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні правовідносини:

За вироком Долинського районного суду від 07.04.2005 року, який набув законної сили, ОСОБА_5, визнано винним в тому, що 29 квітня 1998 року о 18 годині він керуючи мотоциклом "ЯВА – 350" з боковим причепом рухаючись вул. Леніна в напрямку центра м. Долинська, порушив вимоги п.п. 2.1, 9.2 "б", 9.3, 9.4, 10.1, 12.1, 22.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в тому числі: керував мотоциклом без відповідних документів, перед розворотом вліво для руху у зворотному напрямку не подав попереджувальних сигналів, не впевнився у безпеці маневру, і не подав дорогу транспорту, що рухався з ним в попутному напрямку, внаслідок чого при здійсненні розвороту допустив зіткнення з автомобілем "Москвич – 412" під керуванням ОСОБА_3, який здійснював маневр обгону мотоцикла. В результаті ДТП пасажир мотоцикла ОСОБА_2, (позивачка по справі ) отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до втрати ноги та інвалідність 2 групи (т. 2 кримінальної справи а.с. 275-277).

Ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 07.06.2005 року вирок в частині притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності залишено без змін, в частині цивільного позову скасовано та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства (т. 2 кримінальної справи а.с. 339-342).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 07.02.2006 року Ухвала судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 07.06.2005 року та вирок Долинського районного суду від 07.04.2005 року в частині притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності залишено без змін (т. 2 кримінальної справи а.с. 382-384).

Постановою Долинського районного суду від 24.12.2004 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_3, 29 квітня 1998 року о 18 годині, керуючи автомобілем "Москвич- 412" та рухаючись по вул. Леніна в напрямку центра м. Долинська порушив вимоги пунктів 2.8 "а" 11.4, 12-4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме: керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, рухався в населеному пункті зі швидкістю, що перевищувала 60 км/год. Та при обгоні мотоцикла "ЯВА – 350" під керуванням ОСОБА_5, який рухався попереду в попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом "ЯВА – 350", який в той момент робив розворот вліво для руху в зворотному напрямку, в результаті цих дій, пасажир мотоцикла ОСОБА_2, отримала тяжкі тілесні ушкодження (т. 2 кримінальної справи а.с. 139).

Із довідок управління Пенсійного фонду в Долинському районі (т.1 цивільної справи а.с.182-190 ) та інформації начальника управління № 08/04-27 від 11.02.2008 (т.1 цивільної справи а.с.191) вбачається, що ОСОБА_2 вже з 01.03.1999 року отримувала пенсію по інвалідності, як інвалід 2 групи, яка перевищувала 65 % мінімальної заробітної плати, встановлених чинним законодавством у відповідному періоді (т.1 цивільної справи а.с.232-235).

Із копії витягу із акту огляду МСЕК серії МСЕ № 075352 від 24.09.1998 року вбачається, що в зв’язку з отриманими в результаті ДТП тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності, яка була підтверджена при послідуючих оглядах(т.1 цивільної справи а.с.232-235).

Із довідки Долинської ЦРЛ № 64/02-08 від 18.01.2008 року вартість лікування ОСОБА_2 складає 2123 грн. 35 коп., визначення вартості щорічного лікування ОСОБА_2 можливе лише по факту призначеного необхідного лікування в разі звернення пацієнтки (т.1 цивільної справи а.с.100).

Відповідно до висновку комісійної судово – медичної експертизи № 39 від 19.03.2009 року: у ОСОБА_2 мала місце сполучена травма у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку, рани тім’яної ділянки голови; рани лівої нижньої кінцівки в підколінній ділянці, нижньої третини гомілки, стопи з пошкодженням судинно-нервового пучка з послідуючою ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні межі нижньої та середньої третини стегна На даний час у ОСОБА_2 маються наслідки перенесеної травми у вигляді залишкових явищ: синдрому пірамідної недостатності зліва, церебро-астенічного синдрому з краніалгією, ампутаційна культя лівого стегна на рівні середньої третини з вираженим порушенням функції ходи та опори. Даний стан знаходиться у прямому причинному зв’язку з травмою, яка мала місце 29.04.1998 р. Згідно п. 140 Таблиць відсотків втрати загальної працездатності ?нструкции о порядке организации и проведения врачебно-страховой зкспертизы" втрата загальної працездатності становить 65 % (шістдесят п'ять), професійної працездатності 65 % (шістдесят п’ять). ОСОБА_2 потребує санаторно-курортного лікування, протезування. Питання про їх вартість не входить до компетенцій судово-медичної експертної комісії. Питання, чи потребує ОСОБА_2 сторонньої допомоги не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії. Гр. ОСОБА_2 не потребує додаткового харчування. Питання про вартість лікування не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії. Залишкові явища у вигляді синдрому пірамідної недостатності зліва, церебро-астенічного синдрому з краніалгією, ампутаційна культя лівого стегна на рівні середньої третини з вираженим порушенням функції ходи та опори, які призвели до втрати загальної працездатності та настання інвалідності, знаходяться в прямому причинному зв’язку з перенесеною травмою, отриманою 29.04.1998 року (т.2 цивільної справи а.с.35-38).

Із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_2 є подружжям (т.1 цивільної справи а.с.221).

Правовідносини сторін урегульовано:

Згідно зі ст. 61 ЦПК, для суду, який розглядає цивільну справу, обов’язковим є лише вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, в питаннях, чи мали місце дії, про правові наслідки яких ідеться в цивільній справі, та чи вчинені вони даною особою.

Враховуючи, що зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди між сторонами виникли у 1998 році, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003 року слід застосовувати положення та норми ЦК УРСР (1540-06) 1063 року, які регулюють ці права і обов’язки, що виникли або продовжують існувати після набрання ним законності.

Відповідно до ст. 450 ЦК УРСР 1963 року організації і громадяни діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення, (транспортні організації промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 451 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У відповідності до ст. 459-1 ЦК УРСР 1963 року, кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлений позов прокурора підлягає повному задоволенню, а позов ОСОБА_2 частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

При цьому суд виходить з положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

За вимогами чинного на той час цивільного законодавства особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, або організацією якій нанесені збитки. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам .

Як вбачається по вказаній справі володільці джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_5, - мотоциклу "ЯВА – 350" та ОСОБА_3, - автомобіля "Москвич – 412" спільними діями заподіяли шкоду потерпілій від злочину, внаслідок чого лікарня втратила державні кошти на лікування, тому спільно повинні відповідати.

ОСОБА_4, була власником транспортного засобу "Москвич - 412" безпосереднім же його володільцем в момент скоєння злочину був ОСОБА_3, за таких підстав у задоволенні позову стосовно відповідачки ОСОБА_4 слід відмовити повністю.

Так, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 (v0006700-92) p. № 6).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода, заподіяна безпосередніми неправомірними діями ОСОБА_5, який керував мотоциклом "ЯВА – 350" та ОСОБА_3, який керував автомобілем "Москвич - 412" після передачі йому керма автомобіля ОСОБА_8. ОСОБА_8, є власником автомобіля, проте будь-яких її дій, якими саме спричинено шкоду в зв’язку із зіткненням двох джерел підвищеної небезпеки вона не вчиняла, не встановлено будь-якої неправомірність її дій, відсутній безпосередній причинний зв’язок між діями власника автомобіля і заподіяною в результаті зіткнення автотранспортних засобів шкодою, в судовому засіданні вини останньої не встановлено хоча при встановленні саме цих обставин, відповідно до статей 440, 450 ЦК УРСР, на особу можна покласти обов’язок з відшкодування шкоди.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 2, 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 (v0006700-92) p. № 6, розглядаючи такі позови, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 440 і 450 ЦК УРСР, шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою існує безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

За таких підстав у задоволенні позову стосовно відповідачки ОСОБА_4 слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 457 ЦК УРСР якщо каліцтво або інше ушкодження здоров’я заподіяно організацією або громадянином, не зобов’язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров’я і фактично одержуваної ним пенсії. В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, на строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.

Вказане кореспондується також п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (v0006700-92) (із змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якою визначено, що у випадках, передбачених статтями 457, 461 ЦК, у зв'язку з ушкодженням здоров'я потерпілому призначено пенсію або збільшено ту, яку він одержував раніше, розмір відшкодування визначається за відрахуванням із утраченого заробітку відповідно суми призначеної пенсії або суми, на яку її збільшено.

Тому суд вважає, що немає підстав, для стягнення щомісячних платежів в зв’язку з 65 % втратою працездатності ОСОБА_2, оскільки останній з 01.03.1999 року була нарахована пенсія по інвалідності, а згодом пенсія за віком, які значно перевищували розмір відшкодування втрати працездатності. В той же час підлягає стягненню заборгованість за сплату щомісячних платежів, в зв’язку з 65 % втрати працездатності (з розрахунку 65 % розміру мінімального заробітної плати), починаючи з 29.04.1998 року – з дня скоєння ДТП до моменту призначення пенсії призначення пенсії по інвалідності, а саме до 01.03.1999 року.

Згідно п. вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України (v0006700-92) - особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Тому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повинні відповідати перед позивачкою солідарно.

В той же час один з основних принципів цивільного судочинства, закріплений у ст. 11 ЦПК України - принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд розглядає цивільні справи в межах вимог, заявлених особами, які беруть участь у справі. Таким чином особи, які беруть участь у розгляді справи, мають вільно розпоряджатися наданими їм законом матеріальними та процесуальними засобами захисту. Враховуючи, що представники позивачки не підтримали заявлені вимоги до ОСОБА_5, який ухвалою суду був залучений до справи в якості співвідповідача, суд вважає, необхідним позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 залишити без розгляду. При цьому суд вважає, можливим зменшити стягнення з ОСОБА_3 відповідно до ступеня його вини та стягнути з нього заборгованість за сплату щомісячних платежів, з розрахунку з 32,5 % втрати працездатності (з розрахунку 32,5 % розміру мінімального заробітної плати), починаючи з 29.04.1998 року – з дня скоєння ДТП до моменту призначення пенсії призначення пенсії по інвалідності, а саме до 01.03.1999 року.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди" (v0004700-95) моральна шкода може полягати, зокрема: у пригніченні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочином були завдані фізичні і моральні страждання .

З урахуванням обставин скоєного злочину, характеру та ступені тяжкості завданих тілесних ушкоджень, наслідків та тривалості страждань потерпілої, обставин справи, враховуючи матеріальний стан відповідачів та реальність відшкодування шкоди, суд, з урахуванням вимог розумності, доцільності та справедливості, суд вважає, що ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода розміром 20000 грн.. Враховуючи, що моральна шкода заподіяна спільними сукупними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_3, проте представники позивачки не підтримали заявлені вимоги до ОСОБА_5, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди, пропорційно та відповідно до ступеня вини у скоєному злочині.

В інших позовних вимогах позивачки ОСОБА_2 слід відмовити в зв’язку з їх недоведеністю.

Враховуючи, що позивач в кримінальній справі звільнений від сплати судових витрат, судові витрати слід покласти на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11,209, 212 – 215, 218 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково:

1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2:

- 10000 грн. моральної шкоди в зв’язку з заподіяним каліцтвом та ушкодженням здоров’я;

- 187 грн. 85 коп. заборгованості за сплату щомісячних платежів, в зв’язку з 32,5 % втрати працездатності (з розрахунку 32,5 % розміру мінімального заробітної плати), починаючи з 29.04.1998 року до моменту призначення пенсії по інвалідності, а саме до 01.03.1999 року;

а всього на загальну суму 10187 грн. 85 коп..

2. Відмовити у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2, а саме про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4:

- 50000 грн. моральної шкоди;

- 2000 грн. витрат на лікування;

- втраченого заробітку (доходу) внаслідок втрати працездатності;

- заборгованості з довічних щомісячних платежів у розмірі мінімальної заробітної плати, починаючи з 29.04.1998 року;

- довічних щомісячних платежів у розмірі мінімальної заробітної плати;

- 100 грн. довічних щомісячних платежів на посилене харчування та сторонній догляд;

- витрат на лікування;

- витрат на майбутнє протезування та на майбутнє придбання ліків та щорічне лікування.

3. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 залишити без розгляду.

4. Позов прокурора Долинського району задовольнити повністю:

- стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Долинської районної центральної лікарні 2123 грн. 35 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Копія вірна.

СУДДЯ ДОЛИНСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ

Р.А. БОНДАРЧУК

Повний текст рішення

виготовлено 12.01.2010 р.