Київський районний суд міста Донецька Донецької області в складі:

головуючого - судді О.В.Епель,

при секретарі – С.І. Батуркіной,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

представника відповідача ПП "Гасік" -Єсакової В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гасік", треті особи - ОСОБА_4 та Закрите Акціонерне Товариство "Страхова компанія Саламандра-Україна" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Гасік", треті особи - ОСОБА_4 та Закрите Акціонерне Товариство "Страхова компанія Саламандра-Україна" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 21 квітня 2008 року в м.Донецьку по пр.Київський напроти будинку № 19 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та "СЕАТ" д\н НОМЕР_2, що належить ПП "Гасік", під керуванням ОСОБА_4 Водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПП "Гасік", а автомобіль "Сеат" був застрахований. ДТП трапилось за наступними обставинами: автомобіль "ДЕУ" д\н НОМЕР_1 знаходився у нерухомому стані, був припаркований напроти будинку № 19 по пр.Київський. Водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом "Дачія Логан" д\н НОМЕР_3, проїжджаючи ділянку дороги напроти вказаного будинку№ 19 по пр.Київський не забезпечив безпеку руху, створив аварійну ситуацію, внаслідок чого водій автомобіля "СЕАТ" д\н НОМЕР_2 ОСОБА_4 вчинив наїзд на стоячий автомобіль "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження, позивачу було заподіяно матеріальної шкоди в зв"язку з ушкодженням автомобілю в сумі 9178 грн.93 коп. та моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, нервовому стресі внаслідок ушкодження автомобіля, у необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, без використання автомобіля був порушений звичайний життєвий уклад позивача. Також, після ДТП значно погіршилося здоров"я позивача, він потрапив до лікарні та йому встановлено було групу інвалідності. Розмір відшкодування моральної шкоди він визначив у 40000 грн. Також, він поніс судові витрати,які полягають у оплаті експертного дослідження в сумі 460 грн., суми ІТС в розмірі 30 грн. та оплаті правової допомоги в сумі 10000 грн. Всі ці суми він просив стягнути на свою користь з відповідача.

В ході розгляду справи в суді позивач неодноразово збільшував свої позовні вимоги. Остаточно збільшивши їх, позивач надав суду відповідну письмову заяву, яка приєднана до справи, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди в загальному розмірі 20000 грн., яка складається з вартості відновлюваного ремонту, визначеної у висновку спеціаліста авто - товарознавця в сумі 9178 грн.93 коп., а така сума з врахуванням індексу інфляції на момент розгляду справи в суді складає 20000грн. Також, він просив відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 100 000 грн., та відшкодувати судові витрати: 10 000 грн. на правову допомогу, 30 грн. суми ІТС та 460 грн. оплати експертизи. Всього він просив стягнути з відповідача 130 000 490 грн.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав збільшені ним позовні вимоги, надав суду пояснення, які аналогічні тим, що викладені у його позові, додавши, що розмір матеріальної шкоди підтверджується висновком авто - товарознавця в сумі 9178 грн.93 коп., але він вважає, що така сума має бути відшкодована йому з врахуванням індексу інфляції на момент розгляду справи в суді, що складає 20000 грн. Письмовий розрахунок цієї суми він не робив і доказів у її підтвердження надати не може. Розмір моральної шкоди збільшений ним у зв"язку з тривалим розглядом справи, до теперішнього часу його автомобіль не відшкодовано і він понад 20 місяців не може ним користуватися, його звичайний життєвий уклад порушений до теперішнього часу, в судових засіданнях він додатково хвилюється, переживає нервовий стрес, що додає йому додаткових моральних страждань, які він у теперішній час оцінює у 100 000 грн. Він поніс також судові витрати в зв"язку з оплатою послуг адвоката в сумі 10000 грн., оплатою експертизи в сумі 460 грн., оплатою ІТС в сумі 30 грн. Загалом він просив стягнути з відповідача на свою користь 130 000 490 грн., просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі перевірених судом повноважень, повністю підтримав вимоги свого довірителя, вважав їх цілком обґрунтованими і просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Єсакова В.А., яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), заявлений позов визнала частково. Вона вважала обґрунтованими позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8019 грн., які підтверджуються наданим позивачем висновком експертизи, а інші вимоги вона вважала необґрунтованими і пояснила, що дійсно водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час виконання трудових відносин вчинив наїзд на автомобіль позивача, який знаходився у нерухомому стані, був припаркований по пр.Київський. Всі обставини ДТП відповідач визнає, також не оспорює і того, що у виникненні цього ДТП винен саме їх робітник ОСОБА_4 Між ПП "Гасік" та ВАТ "СК Саламандра-Україна" укладений договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 00001 від 01.02.07 р., тобто під час цієї ДТП їх автомобіль "СЕАТ", яким керував ОСОБА_4 був застрахований. Згідно вказаного договору страхова компанія повинна виплачувати майнову шкоду третім особам, у даному випадку позивачеві. Однак, до теперішнього часу для здійснення відшкодування бракувало підстав - постанови чи рішення суду про наявність вини ОСОБА_4 у даному ДТП. Разом з тим, визнаючи всі правові підстави для застосування правил відшкодування шкоди, те, що саме ПП "Гасік" має відшкодувати шкоду від ДТП позивачеві, відповідач не може погодитись з визначеним позивачем розміром такого відшкодування. Насамперед, позивач просить стягнути на його користь 20000 грн. матеріальної шкоди, хоча згідно з висновком фахівця експертного дослідження, який зроблено на замовлення самого ж позивача, вартість матеріальної шкоди, яка йому заподіяна як власнику автомобіля "ДЕУ" в наслідок аварійних пошкоджень складає 8019 грн.52 коп., а не 9178,93 грн., як це помилково вважав позивач. Крім того, відшкодування матеріальної шкоди позивачу з врахуванням індексу інфляції не обґрунтовано, не ґрунтується на законі і не підтверджено документально. Також, позивач необґрунтовано визначив суму відшкодування йому моральної шкоди, цей розмір не відповідає глибині перенесених ним страждань внаслідок ушкодження транспортного засобу, а групу інвалідності позивач отримав не внаслідок цієї ДТП, а зовсім з інших причин. Факт оплати судових витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн. не підтверджені документально, а крім того, розмір таких витрат, які ніби то поніс позивач суперечить його ж поясненням, наданим у обгрунтовання розміру моральної шкоди, відповідно до яких його автомобіль до теперішнього часу не відремонтований, оскільки йому бракує коштів на відновлюваний ремонт, який за висновком експерта менше ніж вартість правової допомоги. Просила позовні вимоги матеріального характеру задовольнити в сумі 8019 грн.52 коп., а визначення розміру морального відшкодування залишила на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 та представник третьої особи ВАТ "СК Саламандра-Україна" в судове засідання не з"явилися, про день та час судового розгляду повідомлялися належним чином, звернулись на адресу суду з письмовими заявами про розгляд справи під час їх відсутності. Ці заяви приєднані до справи.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності не з"явившихся осіб.

Раніше допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених ним вимог та повністю визнав свою вину у вчиненні цього ДТП, додав, що він дійсно перебував у трудових відносинах з ПП "Гасік" і вчинив цю ДТП під час виконання ним трудових обов"язків, а саме : 21 квітня 2008 року в м.Донецьку по пр.Київський напроти будинку № 19 він, керуючи автомобілем "СЕАТ" д\н НОМЕР_2, що належить ПП "Гасік" він порушив п.12.1 ПДД України (1306-2001-п) , внаслідок чого вчинив наїзд на "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Вважав позов частково обґрунтованим.

Раніше допитаний в судовому засіданні представник третьої особи ВАТ "СК Саламандра-Україна" також визнав всі обставини ДТП, не оспорював вину ОСОБА_4 у його вчиненні, підтвердив що між ПП "Гасік" та ВАТ "СК Саламандра-Україна" дійсно існують договірні правовідносини на підставі укладеного ними договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 00001 від 01.02.07 р. Він вважав, що наявні всі правові підстави для відшкодування шкоди, однак розмір такого відшкодування необґрунтовано заявлений позивачем. Також він вважав, що позивач необґрунтовано вимагає відшкодувати йому судові витрати на правову допомогу, оскільки сам факт такої оплати не підтверджений ним документально.

Вислухав пояснення сторін, третіх осіб, дослідив матеріали цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_5, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Так, характер правовідносин, що виникли між сторонами регулюється ст.ст. 8, 55, 41 Конституції України, загальними нормами цивільного законодавства України щодо відшкодування шкоди, а також ст. 48 Закону України "Про власність".

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов"язків.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови ПВСУ № 6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст та ін.)

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п.2 "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. № 6 (v0006700-92) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

В ухвалі судової палати у цивільних справах ВСУ від 19.04.2006 р. зазначено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною і за її наявності передбачається безвинна відповідальність володільця такого джерела.

У відповідності до ст. 15-1 ППК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов"язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань. Однак, сторони, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів, що містяться у справі.

Як встановлено судом і таке вбачається із матеріалів справи, 21 квітня 2008 року коло 17 год 55 хвил. в м.Донецьку по пр.Київський, напроти будинку № 19 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 І.Д.\а.с.25\ під його ж керуванням та "СЕАТ" д\н НОМЕР_2, що належить ПП "Гасік", під керуванням водія ОСОБА_4 Останній перебував у трудових відносинах з ПП "Гасік" і вчинив вказану дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов"язків.

ДТП трапилось за наступними обставинами: автомобіль "ДЕУ" д\н НОМЕР_1 знаходився у нерухомому стані, був припаркований напроти будинку № 19 по пр. Київський. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом "Дачія Логан" д\н НОМЕР_3, проїжджаючи ділянку дороги напроти вказаного будинку № 19 по пр.Київський не забезпечив безпеку руху, створив аварійну ситуацію, внаслідок чого водій автомобіля "СЕАТ" д\н НОМЕР_2 ОСОБА_4 вчинив наїзд на припаркований автомобіль "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження.

Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15.08.2008 р. провадження у адміністративній справі у відношенні ОСОБА_5 було закрито у зв"язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАп\а.с.5-6\

Судом також встановлено, що саме водій ОСОБА_4 розташовував технічною можливістю запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.12.1 ПДД України (1306-2001-п) і його дії, які не відповідали вимогам п.12.1 ПДД України (1306-2001-п) знаходились у причинно-наслідковому зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і таке підтверджується висновком авто-тотехнічної експертизи, поясненнями сторін, в тому числі ОСОБА_4

Між ПП "Гасік" та ВАТ "СК Саламандра-Україна" існують договірні правовідносини на підставі укладеного договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 00001 від 01.02.07 р.\а.с.37-40\.

Всі перелічені обставини були визнані сторонами, які беруть участь у справі, а тому в порядку ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають, вважаються судом достовірними і приймаються до уваги.

Таким чином, суд вважає безспірно встановленим що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_4, діючи на порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок винних дій, керуючи автомобілем "СЕАТ" д\н НОМЕР_2, що належить ПП "Гасік" вчинив наїзд на нерухомий автомобіль "ДЕУ" д\н НОМЕР_1, що належить позивачеві, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Тому суд вважає, що є наявність причинного зв"язку між протиправними ОСОБА_4 та заподіяною позивачеві шкодою. Автомобіль "СЕАТ" д\н НОМЕР_2 належить на праві власності ПП "Гасік" і під час вчинення неправомірних дій з порушення правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 знаходився під час виконання своїх трудових обов"язків, перебуваючи у трудових правовідносинах з відповідачем. Отже, у відповідності до положень ст. 1172 ЦК України саме Приватне підприємство "Гасік" має нести відповідальність за шкоду, завдану його працівником.

Таким чином, судом встановлено, що наявні всі правові підстави для застосування правил відшкодування шкоди, передбачених ст. 1172 ЦК України.

Разом з тим, представник відповідача та треті особи оспорювали в суді розмір шкоди, яка заподіяна позивачеві внаслідок ДТП і на відшкодуванні якого наполягав позивач.

Суд не може залишити без уваги доводи представника відповідача та третіх осіб, які надані у заперечення проти розміру відшкодування з огляду на наступне.

Так, відповідно до висновку спеціаліста експертного авто- товарознавчого дослідження, який наданий позивачем у підтвердження заявлених ним вимог \а.с.7-8\, вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля "ДЕУ" д\н НОМЕР_1 складає 8019 грн.52 коп. У мотивувальній частині цієї ж експертизи визначено, що вартість матеріальної шкоди була визначена як сума вартості ремонтних робіт, матеріалів, запчастин, що підлягають заміні з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов"язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Отже, позивач безпідставно вважав, що має право на відшкодування вартості відновлюваного ремонту в сумі 9178 грн.93 коп., без врахування фізичного зносу його автомобіля на момент ДТП. Також, суд відзначає, що чинним законодавством України не передбачено відшкодування шкоди з врахуванням інфляційних процесів, тому вимоги позивача про відшкодування йому матеріальної шкоди з врахуванням індексу інфляції не ґрунтується на законі. Крім того, ця сума не підтверджена позивачем жодним доказом, письмовим розрахунком, довідкою НБУ, чи іншими доказами, а доказування в жодному випадку не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, в ході розгляду справи в суді, позивач частково обґрунтував і довір розмір заявлених ним вимог матеріального характеру, тому суд вважає, що позовні вимоги матеріального характеру підлягають задоволенню у межах доведеності, а саме: в сумі 8019 грн.52 коп.

Розв'язуючи цей спір в частині розміру відшкодування позивачеві завданої йому моральної шкоди, суд не може погодитись з визначеним ним розміром відшкодування і частково задовольняє такі вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку, крім іншого, із знищенням чи пошкодженням її майна, здоров"я.

Так, як роз'яснено в постанові ПВСУ № 5 від 25.05.01 р. (v0005700-01) суд повинен з"ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайновості втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, предметом доведення крім наявності самого факту моральної шкоди є її глибина, обсяг та характер страждань, від яких залежить розмір та форма відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, як власнику ушкодженого транспортного засобу, дійсно завдано моральної шкоди внаслідок ушкодження його автомобілю під час вказаної вище ДТП, через що він дійсно переніс стрес, нервував, змушений був змінити свій звичний укад життя. Однак, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що порушене право позивача підлягає захисту і поновленню, здоров'я позивача саме внаслідок ДТП ушкоджено не було, і хоча позивач дійсно є інвалідом 3-ї групи, учасником бойових дій в Афганістані, однак суд не вбачає причинно-наслідкового зв"язку між визначеною дорожньо-транспортною пригодою та встановленням групи інвалідності і тими захворюваннями, на які посилався позивач в судовому засіданні і у зв'язку з якими він проходив курс стаціонарного лікування у період з 03.09.08 р. по 03.10.08 р., оскільки з виписки з історії хвороби вбачається, що у вказаний вище період ОСОБА_1 проходив лікування у КЛПУ ОКБПЗ з діагнозом "хронічний ентероколіт, фаза затягнувшегося загострення внаслідок перенесеного брючного тифу в жовтні-листопаді 1984 року та паратиту у вересні-жовтні 1985 року під час служби у Афганістані" \а.с.83-85\. Тому, суд, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди задовольнити частково в сумі 1000 грн.

Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.

Частково задовольнивши заявлені вимоги позивача, суд, у відповідності до положень ст.ст. 79, 80, 81, 84, 83, 88 ЦПК України, присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Позивачем ОСОБА_1 документально підтверджені тільки витрати, пов"язані з проведенням експертизи в сумі 460 грн. 00 коп. та оплатою суми інформаційно-технічного розгляду справи в суді в сумі 30 грн., факт оплати витрат на правову допомогу та розмір понесених витрат в сумі 10000 грн., про які заявив позивач, не знайшли свого належного підтвердження матеріалами справи, тому у відповідності до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України суд не вбачає законних підстав для відшкодування позивачеві вказаних вище грошових сум. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених йому вимог необхідно стягнути 36,80 грн., виходячи з наступного розрахунку : 9019,52 грн.: 120000грн. х 100% = 7,5% ; 490 грн. х7,5 % : 100 % = 36,80 грн.

На підставі викладеного, ПВС України в п.2 "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ПВСУ № 5 від 25.05.01 р від 27.03.92 р. № 6 (v0005700-01) , ст. 48 Закону України "Про власність", ст.ст. 22, 28- 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , ст.ст. 23, 1172, 1187, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 15-1, 57, 60, 61, 79, 88, 84, 131, 209, 214, 215, ЦПК України (1618-15) ,

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Гасік", треті особи - ОСОБА_4 та Закрите Акціонерне Товариство "Страхова компанія Саламандра-Україна" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Гасік" на користь ОСОБА_1 8019 (вісім тисяч дев"ятнадцять) грн.52 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) грн. у якості відшкодування моральної шкоди та 36 (тридцять шість) грн. 80 коп. у відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнути з Приватного підприємства "Гасік" на користь ОСОБА_1 9056 (дев"ять тисяч п"ятдесят шість) грн. 32 коп.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Київського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження .