Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дзярук М.П., при секретарі Родніковій Ю.О., за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, третіх осіб: приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виселення, звільнення з житлового будинку та вселення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання довіреності та договору дарування недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом,

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулася ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про виселення, звільнення з житлового будинку та вселення.

ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання довіреності та договору дарування недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 02.03.2009р. зазначені позови були об’єднані в одне провадження (а.с. 49).

В судове засідання позивач ОСОБА_6. кизи не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, свої інтереси в суді довірила представляти ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов ОСОБА_6. кизи, позов ОСОБА_2 огли не визнав у повному обсязі та пояснив суду, що ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, на підставі договору дарування, належить Ѕ частина жилого АДРЕСА_1. Вона зареєстрована за цією адресою, але проживати у будинку не може, через перешкоди з боку відповідачів, які проживають у спірній частині будинку, добровільно виселитися не бажають, що змусило її звернутися до суду з позовом. Просив суд задовольнити позовні вимоги, викладені у первісному позові, у задоволенні позову ОСОБА_2 огли відмовити та застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов ОСОБА_6 не визнали, пояснили суду, що матері позивача – ОСОБА_12, на праві спільної часткової власності належала Ѕ частина АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 з 1997 року і до теперішнього часу проживає зі своєю сім’єю в спірній частині жилого будинку.

У жовтні 2008 року він отримав з Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов про виселення і тоді дізнався про те, що нібито його мама у 2001 році подарувала належну їй Ѕ частину жилого АДРЕСА_1 ОСОБА_6.

Він був впевнений у тому, що мати не приїздила до України після 1997 року і не могла давати у Василівській державній нотаріальній конторі довіреність на ім’я брата, не мала наміру дарувати частину квартири, бо для цього не було ніяких підстав і це не відповідало її внутрішній волі і за життя вона ніколи не говорила про те, що мала намір надати довіреність на дарування від її імені частини будинку. ОСОБА_12 останній раз приїжджала у м.Запоріжжя у 1997 році, що підтверджується відміткою у її паспорті та підтверджується інформацією наданою на запит суду з Азербайджану.

Після отримання позовної заяви з додатками, з тексту оскаржуваного договору позивачу стало відомо, що правочин від імені матері було вчинено за довіреністю його братом ОСОБА_13, який помер у листопаді 2006 року. Вв ажають що правочин по даруванню квартири був вчинений ОСОБА_13 за межами цивільної дієздатності, за довіреністю, яку ОСОБА_12 не підписувала в силу її відсутності на України з 1997 року та відсутністю у неї вміння читати та писати, оскільки вона була неграмотною. Крім того, вона з об’єктивних причин не могла з’явитися фізично до Василівської державної нотаріальної контори, бо тяжко хворіла і за межі Азербайджану не виїздила з 1997 року, коли востаннє її у м. Запоріжжя привіз на власному автомобілі син - ОСОБА_5 . У цей же період у неї невідомим чином зник паспорт громадянки СРСР. Догляд за матір’ю, яка постійно з 1997 року і до часу смерті проживала у м. Тер-Тер здійснював син - ОСОБА_8 та його дружина. ОСОБА_2 не має іншого житла для проживання чи у власності, зареєстрований та проживаю у спірній частині будинку до теперішнього часу, сплачує комунальні послуги. З часу укладення спірного договору дарування, а саме з 2001 року, ОСОБА_6 не повідомляла його про придбання частини будинку, не вселялася, не проживала у будинку і не заявляла щодо нього ніяких претензій, вперше звернулася до суду з позовом про захист своїх прав на частину будинку у 2008 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати ОСОБА_12 померла, після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину АДРЕСА_1, яку він прийняв шляхом подання, у встановлений законом термін, заяви про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори і таким чином, виконав дії, що свідчать про прийняття спадщини, крім того, фактично вступив у користування спадковим майном. Просили суд задовольнити позовні вимоги, викладені у позові, у задоволенні первісного позову відмовити.

Треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 первісний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, позовну заяву ОСОБА_2 огли просили суд задовольнити у повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи - Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області у судове засідання не з’явився, будучи неодноразово, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, свою думку з приводу вирішення справи до суду не надав, незважаючи на те, що судом явка нотаріуса, який посвідчував оскаржувану довіреність, була визнана обов’язковою, тому суд за згодою сторін розглянув справу за його відсутності.

Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до слідуючого.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_12, на праві спільної часткової власності, за договором дарування, належала Ѕ частина АДРЕСА_1. ОСОБА_12 у придбаному будинку не проживала, з 1997 року і до теперішнього часу у належній їй частині будинку проживає її син - ОСОБА_2 зі своєю сім’єю.

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, оскільки вони проживають у належній їй Ѕ частині жилого АДРЕСА_1, чим здійснюють їй перешкоди як власнику. ОСОБА_2 стало відомо про видачу довіреності та укладення договору дарування лише після отримання позовної заяви з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Як слідує з відповіді відділу освіти м.Тер-Тер республіки Азербайджан, ОСОБА_12, вона ж ОСОБА_12 з 1997 року постійно проживала у АДРЕСА_2 до часу її смерті, нікуди не виїжджала, була неписьменна, не вміла ні читати, ні писати (а.с. 157-158).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а враховуючи, що мама не мала волевиявлення на безоплатне відчуження частини будинку, то вважаю, що вказаний правочин не є дійсним.

Пунктом 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові. Довіреність та її скасування підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, відповідно до вимог Положення про Єдиний реєстр довіреностей.

Крім того, відповідно до п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Приймаючи до уваги, що довіреність, посвідчена 12.11.2001 року Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстром № НОМЕР_1 не могла бути підписана особисто ОСОБА_12 через відсутність у неї вміння писати, читати та через неможливість її у цей час знаходитися у м. Василівка Запорізької області за станом здоров’я, через вік (83 роки) та не містить вказівок про те, що вона була зачитана довірителю чи підписана іншою особою, оскільки ОСОБА_12 з якихось причин не могла підписати її особисто, вона не є дійсною.

Таким чином, договір дарування Ѕ частини житлового АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2001 року між ОСОБА_13, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_6 є недійсним, бо для вчинення цього правочину він не мав підстав, він був вчинений ним поза межами цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

ОСОБА_12 за життя заповіту не складала, тому спадкування після її смерті повинно проводитися за законом.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом, так як померла ОСОБА_12 була його мамою. Він прийняв спадщину шляхом подання, у встановлений законом термін, заяви про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори і таким чином, виконав дії, що свідчать про прийняття спадщини (а.с. 72 зворот). Треті особи по справі, які також є спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_12 - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовилися від прийняття спадщин на користь свого брата - ОСОБА_2 в передбачений законом строк (а.с. 73).

Інших спадкоємців першої черги, які б заявляли претензії на спадкове майно немає.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач ОСОБА_6 кизи та її представник не надали до суду жодних доказів в обґрунтування своїх вимог, в той час як позивачем ОСОБА_2 огли надано достатньо доказів в обґрунтування законності та правомірності своїх вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 216, 1217, 1268- 1270, 1273 ЦК України, ст.ст. 60, 208- 209, 213- 215 ЦПК України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсною довіреність посвідчену Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області від 12.11.2001 року за реєстром № 2-622.

Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2001 року між ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дзярук М.П., при секретарі Родніковій Ю.О., за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, третіх осіб: приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виселення, звільнення з житлового будинку та вселення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання довіреності та договору дарування недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом,

У задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсною довіреність посвідчену Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області від 12.11.2001 року за реєстром № 2-622.

Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2001 року між ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.