справу за позовом ОСОБА_1до редакції газети " Горохівський вісник", ОСОБА_3про визнання наказу про звільнення неправомірним, рішення зборів про обрання ОСОБА_3 недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Позивач звернулась з даним позовом до суду, мотивуючи це тим, що 26 квітня 2008 року отримала від відповідача письмове повідомлення про звільнення із посади редактора газети "Горохівський вісник", проте цей наказ є незаконним, оскільки її по рішенню суду не було поновлено на роботі, у її трудову книжку не був внесений відповідний запис, вона не отримала печатки, матеріальні цінності, отже, не приступила до роботи і не могла вчинити грубе порушення трудових обов`язків. По вині відповідачів не працює на цій посаді з 13.08.2007 року і має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки без звільнення з посади редактора ОСОБА_3 неможливе її поновлення на роботі, рішення зборів колективу про його обрання редактором газети має бути визнаним недійсним з часу прийняття рішення.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і пояснила, що 13 серпня 2007 року її було звільнено з посади редактора газети "Горохівський вісник". Рішенням Іваничівського районного суду, яке залишено в силі апеляційним судом, її було поновлено на роботі. Проте, хоча фактичного поновлення не було, вона отримала повідомлення, що знову звільнена з роботи. Наказ про її звільнення вона не отримувала, хоча просила надіслати його. На зборах 23 квітня 2008 року була присутня. Трудова книжка на час звільнення була у неї. Вважає, що поновлення її на роботі не відбулось, про що є лист з управління юстиції, тому не могло бути повторного звільнення. В даний час працює на громадських засадах.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що звільнення позивача з роботи було незаконним перш за все тому що фактично її не було поновлено на роботі- не повідомлено про це, не був звільнений з роботи редактор ОСОБА_3, тому наказ про звільнення і рішення про обрання його редактором є незаконними. Крім цього, якщо позивач вчинила грубе порушення трудових обов`язків, у неї слід взяти пояснення, а якщо це порушення по акту КРУ, перевірити - коли була перевірка, у минулому році, а не тоді, коли її поновлено на посаді.

Питання про стягнення середнього заробітку у позовній заяві про поновлення на роботі не ставилось, позивач вважає, що суд сам це повинен вирішити.

Представник відповідача ОСОБА_4позову не визнав і пояснив, що після проголошення рішення Апеляційним судом позивача було повідомлено про збори колективу, проте вона на них не прийшла. Того дня її було поновлено на посаді редактора рішенням зборів. 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 була на роботі, їй передано матеріальні цінності, в т.ч. печатку. Видано наказ про поновлення на роботі і він є чинним. Оскільки колектив не міг довіряти ОСОБА_1 через грубі порушення, вказані в акті КРУ, збори працівників вирішили її звільнити, бо матеріальні цінності до цього часу не повернені редакції. За один день їй була нарахована заробітна плата. Оскільки за наказом вона не з`явилась, повідомлення і наказ про звільнення з роботи їй було надіслано поштою без повідомлення. Трудова книжка знаходилась в позивача.

4 липня 2008 року, крім цього, закінчився 2-х річний термін обрання ОСОБА_1 на посаді. Порушила позивач також місячний термін звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Вимоги позивача вважає безпідставними.

Представник відповідача Косендюк Я.А. позов не визнав і пояснив, що 22 квітня 2008 року позивача було поновлено на роботі, постанова про виконавче провадження закінчена як виконана. Оскільки трудова книжка була у позивача, повідомлення про звільнення, а отже і наказ, вона отримала, то нею пропущено строк звернення з позовом до суду, як і по вимозі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за ст. 233 КЗпП України.

Позивача у квітні 2008 року було звільнено на підставі ст.5.3 Статуту через недовіру трудового колективу. 16 січня 2009 року рішенням зборів у наказі про звільнення позивача було змінено підставу звільнення з п.1 ст.41 на п.2 ст. 41 КЗпП України, що не відноситься до дисциплінарного стягнення.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив, що звільнення відбулось правильно, він після цього склав повноваження і тільки виконував обов`язки редактора.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно трудової книжки позивач з 2001 року працювала редактором газети "Горохівський вісник", звільнена з цієї посади з 13.08.2007 року (наказ №2 від 13.08.07), інших записів нема (а.с.8).

Листом №33 від 25.04.2008 року позивача повідомлено, що вона звільнена з посади редактора газети відповідно до п.1 ст.41 КЗпП 24.04.2008 року, оплата за відпрацьований час перерахована (а.с.9).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2008 року виконавче провадження по поновленню Левчук З.П. на роботі закінчено (а.с.79).

В інформації контрольно-ревізійного відділу в Горохівському районі від 17.04.2008 року про результати позапланового контрольного заходу вказано про порушення обліку, оприбуткування та списання основних засобів та інших матеріальних цінностей, які були допущені в період з 2003 по 2007 роки (а.с. 89-93).

Згідно протоколу номер 10 зборів трудового колективу від 22.04.2008 року було вирішено видати наказ про поновлення Левчук З.П. на роботі, створити комісію для проведення ревізії товарно-матеріальних цінностей з наступною передачею З.П.Левчук, обов`язки редактора покласти на О.І. Дідика (а.с.123).

Пунктом 1 наказу №13 від 22.04.2008 року Левчук З.П. поновлено на посаді редактора районної газети "Горохівський вісник", п.3 створено комісію для ревізії і передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с.122).

В порядку денному протоколу №11 зборів трудового колективу і засновників газети від 23.04.2008 року стояло два питання - повідомлення про поновлення на роботі З.П. Левчук та про матеріали КРУ, які надійшли у редакцію. Збори вирішили звільнити з посади редактора газети відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України і видати наказ про звільнення, посилаючись на висловлену недовіру до неї та інформацію КРУ від 17.04.2008 року (а.с.126-127).

Наказом №15 по редакції газети від 24.04.2008 року Левчук З.П. звільнено з посади редактора районної газети "Горохівський вісник" 24.04.2008 року відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України (а.с.128).

Згідно свідоцтва про шлюб Крощука М.В. і Левчук З.П. прізвище дружини після реєстрації шлюбу - Крощук (а.с.149).

Рішенням Іваничівського районного суду від 8 лютого 2008 року, залишеним без змін з уточненням прізвища і імені позивача рішенням Апеляційного суду Волинської області від 22.04.2008 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді редактора газети і визнано незаконними рішення загальних зборів редакції газети від 10.08.2007 року та наказ про звільнення №2 від 13 серпня 2007 року (а.с.167-168, 169-170).

Пунктом 4.1 Статуту редакції газети визначено, що редактор може бути звільнений з посади згідно з кодексом законів про працю України. Обрання та звільнення з посади редактора відноситься до компенсації зборів трудового колективу (п.5.3 Статуту).

Відповідно до ст.ст. 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення і не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення і до його застосування власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду і попередню роботу працівника.

Працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що видавши на підставі рішень Іваничівського районного та Апеляційного судів наказ № 13 від 22.04.2008 року (а.с.122) редакція газети фактично поновила Крощук (Левчук ) З.П. на посаді редактора газети "Горохівський вісник", і суд вважає, що поновлення на роботі відбулось.

Вирішуючи на зборах трудового колективу і видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади редактора газети (керівника) на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідачі не дотримались вимог ст.ст.148, 149 кодексу про накладення дисциплінарного стягнення - у порушника не було отримано письмових пояснень, не оголошено під розписку наказ (розпорядження) про застосування стягнення, не перевірено строки накладення такого стягнення. В інформації КРУ від 17.04.2008 року йшлося про порушення, вчинені протягом 2003-2007 років, отже застосування по них дисциплінарного стягнення є недопустимим.

Оскільки у рішенні зборів від 23.04.2008 року (протокол №11 (а.с.125-127) причиною звільнення позивача є висловлена недовіра у зв`язку з матеріалами КРУ від 17.04.2008 року, якими встановлено факти грубого порушення трудових обов`язків керівником, не переданими товарно-матеріальними цінностями і накладенням на неї адмінстягнення і по усіх цих фактах закінчився термін притягнення до адміністративної відповідальності, наказ про звільнення позивача з роботи слід визнати неправомірним і поновити її на посаді редактора газети з дня звільнення на підставі ст. 235 КЗпП України.

Рішення зборів трудового колективу від 16.01.2008 року (протоколу №16) про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з пункту 1 на пункт 2 ст. 41 КЗпП України та виданий на його підставі наказ суд до уваги не приймає, оскільки таке рішення прийнято з порушенням закону- без повідомлення позивача про проведення зборів, без його згоди, не повідомлення її про зміну підстави її звільнення з посади, відповідачі не мотивували, чому це питання не було вирішено до проведення попереднього судового засідання (ст. 131 ЦПК України). Відповідачі не подали зустрічного позову з цього питання. Крім цього, оскільки позивач не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, вона підлягає поновленню на роботі і з цієї підстави її звільнення з посади.

Не може погодитись суд також із твердженням відповідачів щодо пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки за ст.233 КЗпП працівник може звернутись до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а відповідачі не навели переконливих доказів того, що позивачу була надіслана копія такого наказу. Свідок Гуковський І.Ф. вказав, що копію наказу було доручено відіслати Дідику О.І. У листі - повідомленні №33 від 25.04.2008 року (а.с9) відсутня відмітка про додаток до даного повідомлення про її звільнення, як це належить згідно Інструкції про діловодство (додаток: копія наказу про звільнення). Як зазначає позивач, трудова книжка на час звільнення була у неї. Тому суд вважає, що строк звернення до суду з даною позовною вимогою позивачем не було порушено.

До часткового задоволення підлягає вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як слідує із змісту ст.ст. 233, 238 КЗпП України строк звернення з таким позовом до суду складає три місяці з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Таким чином, до стягнення підлягає час вимушеного прогулу позивача з 23 квітня 2008 року до дати розгляду справи у суді. У відшкодуванні середнього заробітку за період від звільнення ОСОБА_1 13.08.2007 року до 22.04.2008 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення з цією вимогою до суду, оскільки позивачу було відомо про порушення її права на час звернення до суду з позовом про незаконність її звільнення з посади 13.08.2007 року.

Для обчислення середньоденного заробітку ОСОБА_1 була взята заробітна плата за березень-квітень 2008 року, оскільки протягом травня-липня вона перебувала у відпустці та хворіла, і неможливо визначити заробіток у ці місяці, а у серпні їй нараховано розрахункові і цей місяць теж є неповним. Таким чином середньоденний заробіток складе 154 грн. 96 коп. (заробіток за 2 місяці, сума індексації і 2/3 квартальної премії поділений на 44 робочих дні (6818,12 : 44), а сума до стягнення 29 752 грн. 32 коп. (154,96 х 192 дні вимушеного прогулу).

Щодо вимоги про визнання рішення зборів трудового колективу про обрання ОСОБА_3 редактором газети недійсним (протокол № 5 від 10.08.2007 року), то позивач мотивує його тим, що без цього її не може бути поновлено на роботі, а оскільки це не може бути підставою для визнання рішення зборів недійсним, і для поновлення на роботі розривається трудовий договір з працівником, який в даний час виконує цю роботу (п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України), у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім цього, рішення загальних зборів від 10 серпня 2007 року було визнано незаконним у рішенні Іваничівського районного суду від 8 лютого 2008 року, яке набрало чинності.

Враховуючи, що рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи було прийнято на загальних зборах колективу, суд вважає, що немає підстав для покладення на відповідача ОСОБА_3 обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної редакції газети у зв`язку з оплатою позивачу часу вимушеного прогулу і слід стягнути її з редакції газети, відмовивши в позові до ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,п.10 ч.1 ст. 80, ст. 81, ч.3 ст. 88, 212- 215, п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, ст.ст. 41, 47, 148, 149, 233, 235, 238 КЗпП України, Статутом редакції газети "Горохівський вісник",

позов задовольнити частково. Визнати наказ редакції газети № 15 від 24.04.2008 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 неправомірним та поновити ОСОБА_1 на посаді редактора газети "Горохівський вісник".

Стягнути з редакції газети "Горохівський вісник" в користь ОСОБА_129 752 грн. 32 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2008 року по 23 січня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді редактора газети підлягає негайному виконанню.

Стягнути з редакції газети "Горохівський вісник" в доход держави 34 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано до Апеляційного суду Волинської області через Локачинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу - 20 днів з дня подачі заяви.