Головуючий у 1 інст. -Карнаух А.С. Доповідач - Коренькова З.Д.апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Коренькової З.Д.(доповідач)

Суддів - Демченко Л.М., Острянського В.І.

При секретарі -Куксі М.В.

З участю - представників сторін: позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Чернігівського районного суду від 24 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення стану земельної ділянки та припинення протиправного користування земельною ділянкою, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та поновлення порушеного права Позивач посилаєтья на те, що рішенням № 10 виконкому Новобілоуської сільської ради від 10 березня 1994 року йому були безкоштовно передані у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,37 га в с. Деснянка Чернігівського району для ведення особистого підсобного господарства. За рішенням сільської ради № 9 від 16.02 1994 року та розпорядження представника президента України Чернігівської районної державної адміністрації № 105 від 01.04.1994 року йому було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на наданій земельній ділянці по вул. Продольній в с. Деснянка. В 2000 році він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ЧН № 016068, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8696. Будівництво житлового будинку не завершив і в 1999 році дозволив відповідачки, яка є його рідною сестрою, на частині його земельній ділянки саджати город, так як вимушений був поїхати до Російської Федерації на заробітки, де працює і по цей час. У 2006 році від свого батька ОСОБА_5 дізнався, що відповідачка самовільно, без його дозволу побудувала на частині належної йому земельній ділянці будинок чим порушила його права власності на землю. в зв'язку з тим, що спір сторін не знайшов свого вирішення у позасудовому порядку позивач просив суд зобов'язати відповідачку припинити протиправне користування його земельною ділянкою та знести за свій рахунок побудовані на його земельній ділянці споруди та відновити стан земельної ділянки, який існував до забудови.

Відповідачка позовні вимоги не визнала з тих підстав, що будинок почала будувати у 1999 році з відома позивача, а тому просила застосувати строки позовної давності відповідно за правилами ст..71 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) року.)

Рішенням від 24 червня 2008 року суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовив, прийшовши до висновку, що за захистом свого порушеного права власності позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, встановленого в три роки. Суд зазначив про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рушення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що строки звернення до суду він не пропустив, так як дізнався про порушення його прав тільки у 2006 році і до суду звернувся у серпні 2007 року. Крім того він зазначав, що він є власником земельної ділянки, а відповідачка під будівництво землю в установленому законом порядку не отримувала та їй не надавався дозвіл на будівництво, а тому самовільне заняття земельної ділянки під будівництво не породжує для неї ніяких прав на землю і це правопорушення є триваючим, а тому на його думку, строк позовної давності не може бути в даному випадку застосований.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що власником спірної земельної ділянки є позивач, а відповідач саме на його земельній ділянці самовільно розпочала будівництво жилого будинку без виділення земельної ділянки та не маючи дозволу на будівництво. Тобто суд прийшов до висновку, що права позивача відповідач порушила. Проте у задоволені позову суд відмовив, виходив з того, що позивач пропустив встановлений ст..71 ЦК України ( в редакції 1963 (1540-06) року) строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права власності та послався на відсутність підстав для можливості поновлення строку. Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Відповідно до правил ст..16 ЦК України (435-15) кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений діючим законодавством, у тому числі шляхом припинення дії, яка порушує його право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Не здійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене ( ст..20 ЦК України (435-15) ). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Суд не взяв до уваги, що фактично порушення права власності позивача має тривалий характер і не припинено до цього часу. Відповідно до правил ст.. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Також ця особа має право вимагати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Відповідач не довела в суді, що розпочала будівництво на земельній ділянці позивача з дозволу останнього, а його твердження про те, що він про порушення його прав дізнався лише у 2006 році належними доказами не спростовані. Вимоги позивача випливають з норм діючого законодавства та підлягають задоволенню. Виходячи з того, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд вважає за можливе ухвалити нове рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3 313-315, 317, 319 ЦПК України (1618-15) , ч.2ст. 152 ЖК України, ст.. 257, 376 ЦК України (435-15) , апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

рішення Чернігівського районного суду від 24 червня 2008 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2припинити протиправне користування земельною ділянкою, належної ОСОБА_1, розташовану в с. Деснянка Чернігівської області по вул.. Продольній.

Зобов'язати ОСОБА_2за свій рахунок знести самовільно побудовані нею на належній ОСОБА_1земельній ділянці частину будинку, позначеної літерою В відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1393-1394 ц від 20.02.2008 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки який існував до забудови.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 1352 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 25 грн. 50 коп. судового збору та 60 грн. на повернення витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.