розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції та 3-ох % річних, моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, і всіх судових витрат, -

Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про відшкодування 25481 грн. 62 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та всіх судових витрат, посилаючись на те, що 01 листопада 2006 року ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом "Фольксваген Гольф" д.н.з. НОМЕР_1, який згідно довіреності №2205 від 06.08.2005 року перебуває у володінні ОСОБА_5., порушив правила дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Форд Ескорт" д.н.з. НОМЕР_2, який на підставі довіреності №3106 від 05.07.2005 року перебуває у її користуванні та володінні. Постановою Івано-Франківського міського суду від 27.06.2007 року ОСОБА_6. звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України та провадження по справі закрито відповідно до п.4 ч.1 ст. 6 КПК України, на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 (955-16) року. Висновком спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження від 14.03.2007 року визначено вартість відновлювального ремонту його автомобіля, який становить 33917 грн. 30 коп., що перевищує його ринкову вартість, тому просила на відшкодування шкоди стягнути ринкову вартість її автомобіля на час ДТП. Судові витрати підтверджені квитанціями, що маються в матеріалах справи.

В процесі розгляду справи представник позивачки збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з дня звернення з позовом до суду і до дня збільшення позовних вимог в розмірі 30714 грн. 47 коп., моральну шкоду в розмірі 4000 грн., 2500 грн. витрат на правову допомогу та всі інші судові витрати по даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав. Посилаючись на неналежність позивача, просив застосувати ст. 121 ЦПК України. Крім того, зауважив, що висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження не може бути належним доказом в справі щодо вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля, який перебував у володінні позивачки, так як є неповним, без урахування утилізаційної вартості автомобіля, та таке дослідження проводилось спеціалістом через 5 місяців після ДТП у відсутності відповідача і без урахування матеріалів кримінальної справи. Оскільки між сторонами не існувало ніякого грошового зобов'язання, то позивачка не вправі ставити питання про стягнення суми збитків з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то таку вимогу також вважав безпідставною, так як позивачка не є власником пошкодженого автомобіля, і внаслідок такого пошкодження їй не спричинено моральної шкоди.

Що стосується відшкодування 2500 грн. витрат на правову допомогу, то позивачка не довела, що саме у зв'язку з наданням правової допомоги по даній справі вона оплатила підприємцю ОСОБА_7. вказану суму.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог позов не визнав з мотивів, наведених представником відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Спір між сторонами виник з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталась 01.11.2006 року, в результаті якої автомобіль марки ФОРД, реєстраційний номер НОМЕР_2, дістав механічні пошкодження. Вказаний автомобіль на підставі довіреностей від власника транспортного засобу ОСОБА_8. за реєстровим №-3106 від 05.07.2005 року (а. с. 27) та за №-2912 від 08.07.2008 року (а. с. 132) перебуває у повному володінні позивачки. Згідно вказаних довіреностей в числі інших прав позивачці надано і право подавати заяви. Тому суд вважає, що позивачка вправі звернутись в суд з даною позовною заявою.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_6., який керував автомобілем марки Фольксваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_1, по усній згоді ОСОБА_5, володільця даного транспортного засобу на підставі довіреності №-2205 від 06.08.2005 року. Постановою Івано-Франківського міського суду від 27.06.2007 року (а. с. 70) ОСОБА_6. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України та провадження в справі закрито відповідно до п.4 ч.1 ст. 6 КПК України на підставі Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) , тобто з нереабілітуючих підстав.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Однак, відповідно до ст. 1187 ЦК України суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 Постанови від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (з наступними змінами), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав договору оренди, довіреності тощо), тобто так званий титульний володілець.

В даному випадку титульним володільцем є відповідач ОСОБА_5.

При відшкодуванні шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду незалежно від своєї вини. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 вищенаведеної Постанови, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріальна шкода, заподіяна позивачці внаслідок ДТП, підлягає відшкодуванню з відповідача ОСОБА_5.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступного. Згідно висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №91 від 14.03.2007р. по визначенню матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу (а.с.5-25) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford (Escort) д.н.з. НОМЕР_2 становить 33917 грн. 30 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу замінюваних деталей і втрати товарної вартості автомобіля становить 25481 грн. 62 коп.

Згідно з п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №-142 (z1074-03) , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження, зокрема за умови, якщо сума вартості відновлювального ремонту не є меншою за ринкову вартість транспортного засобу. Оскільки в даному випадку сума відновлювального ремонту є вищою за ринкову вартість автомобіля позивачки, відновлювати його економічно недоцільно, то стягненню з ОСОБА_5.. в користь позивачки підлягає ринкова вартість автомобіля в розмірі 25481 грн.62 коп.

Стягуючи позивачці ринкову вартість автомобіля, слід вирішити питання щодо пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до абз.3 п.9 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

В судовому засіданні представник позивачки не заперечив проти передачі пошкодженого транспортного засобу відповідачу, а представник відповідача не погодився на передачу автомобіля, посилаючись на те, що таке питання може вирішуватись тільки при добровільному врегулюванні спору, а в даному випадку вартість матеріального збитку повинна бути зменшена на утилізаційну вартість автомобіля.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що пошкоджений транспортний засіб позивачки марки ФОРД, реєстраційний номер НОМЕР_2, слід передати відповідачу після відшкодування ним позивачці матеріальної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 4660 грн. 48 коп. інфляції та 3-х процентів річних у зв'язку з несвоєчасною виплатою матеріального збитку на підставі ст. ст. 526, 625 ЦК України, то така є безпідставною. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов'язання відповідача відшкодувати заподіяну шкоду не є грошовим зобов'язанням. Спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди вирішуються у відповідності до статей глави 80 ЦК України (435-15) , якими не передбачено застосування індексу інфляції та 3-х процентів річних для визначення розміру шкоди. А тому в цій частині позовних вимог позивачці слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України на ОСОБА_5 покладається обов'язок щодо відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, яка за даних обставин є безумовною, з урахуванням перенесених душевних страждань, внаслідок пошкодження її майна під час дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до суттєвої зміни звичного способу життя. Однак сума, про стягнення якої просить позивачка, є невиправдано завищеною та не відповідає фактичному обсягу перенесених страждань, у зв'язку з чим підлягає до зменшення в сумі 1000 грн.

Не підлягає задоволенню і вимога позивачки про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн. В обґрунтування такої вимоги позивачка подала Договір про надання юридичних послуг №-07/04-2008 від 13.07.2007 р. приватним підприємцем ОСОБА_7. (а. с. 114), талон НОМЕР_3. (а. с. 115) та довіреність б/№ від 02.04.2008 р. (а. с. 116). Однак, нею не подано звіту наданих юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_7., а довіреність юристу ТОВ "Лекс консалтинг" ОСОБА_1. для представництва інтересів в судах не є доказом наданих юридичних послуг. Як вбачається з довіреності ОСОБА_1. здійснює представництво ОСОБА_4. на загальних підставах і його послуги стягненню як за надання юридичної допомоги не підлягають.

На підтвердження понесених витрат по оплаті висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження позивачкою представлено суду ксерокопію квитанції (а. с. 4), яка не є належним доказом, тому в задоволенні вимоги про відшкодування витрат по оплаті експертного автотоварознавчого дослідження слід відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5. слід стягнути в користь позивачки 30 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 251 грн., понесених нею, витрат по оплаті судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 1187, 1188, 1167 ЦК України, п.2, п.4, абз.3 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (з наступними змінами), п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №-142, ст. ст. 57- 61, 79, ч.1 ст. 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213- 215 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції та 3-ох % річних, моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, і всіх судових витрат - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, зареєстрованого на проживання в м. Теребовля, Тернопільської області, АДРЕСА_1, мешканця м. Івано-Франківська, АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4, мешканки м. Івано-Франківська, АДРЕСА_3 - 25 481 грн. 62 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 251 грн. судового збору, а всього 26762 грн. 62 коп. (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дві гривні 62 копійки) та в дохід державного бюджету 12 грн. 32 коп. судового збору.

В решті вимог в позові відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_4, мешканку м. Івано-Франківська, АДРЕСА_3, після відшкодування їй матеріальної шкоди передати ОСОБА_5, зареєстрованому на проживання в м. Теребовля, Тернопільської області, АДРЕСА_1, мешканцю м. Івано-Франківська, АДРЕСА_2, пошкоджений автомобіль внаслідок ДТП 01.11.2006 року, марки Ford (Escort) реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_4, колір червоний, V двигуна - 1,3 куб. см., 1995 року виготовлення, володільцем якого є ОСОБА_4 на підставі довіреностей за № 3106 від 05.07.2005 року та № 2912 від 08.07.2008 року, наданих власником даного транспортного засобу ОСОБА_8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.