позивачка звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь 17 352 грн. заробітної плати за період роботи з 01 квітня 2001 року по 01 червня 2007 року та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування вимог вказала, що вона 29 червня 1993 року була прийнята на постійну роботу перукарем в мале державне комунальне побутове підприємство перукарня № 47 "Аркадія", яке зв'язку з подальшою приватизацією було перейменовано на товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія - Сервіс", де продовжує працювати і до теперішнього часу. Починаючи з квітня 2001 року відповідач виплачував їй заробітну плату у розмірі 20 - 40 грн., на місяць, в даний час 200 - 300 грн. на місяць, попри те, що вона працювала та працює згідно графіку, повний робочий день, план по здачі виручки виконувала, тобто відповідач виплачував заробітну плату меншу від встановленого мінімального рівня, чим порушував положення про оплату праці та колективного договору, які діяли в ТОВ "Аркадія - Сервіс".

Так, згідно Положення про оплату праці в ТОВ "Аркадія - Сервіс", затвердженого 31 березня 1997 року, і яке є додатком до колективного договору ТОВ "Аркадія - Сервіс", оплата праці перукарів встановлена в процентах від виручки, але згідно п. 3.2. Колективного договору заробітна плата не може бути меншою від мінімального рівня заробітної плати встановленої державою.

За її зверненням Прокуратурою Кіровського району Кіровоградської області була здійснена перевірка дотримання вимог чинного законодавства України про оплату праці в ТОВ "Аркадія - Сервіс", по результатам якої було порушено адміністративне провадження відносно директора ТОВ "Аркадія - Сервіс" ОСОБА_2за ч. 1 ст.41 КупАП. Незважаючи на вказане, відповідачем не вживаються дії по доплаті різниці між отриманими коштами та розміром мінімальної заробітної плати.

Щодо законності вимог позивачка посилається також на статтю 43 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на

статтю 3 Закону України "Про оплату праці", якою встановлений мінімальний розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), статтю 95 КЗпП України, яка визначає, що мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов'язковою на всiй територiї України для пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi i господарювання та фiзичних осiб, статей 9 i 10 Закону України "Про оплату працi" (108/95-ВР) , згідно яких розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається, проте не може бути нижчим вiд розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, абзац 3 ст. 95 КЗпП України, згідно якому працiвнику, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижче законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство провадить доплату до її рiвня.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом, на її -- позивачки користь необхідно стягнути з відповідача заробітну плату: з 01.04.2001 р. по 01.01.2002 р. за 9 місяців по 118 грн. - 1062 грн.; з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р. за 6 місяців по 140 грн. - 840 грн.; з 01.07.2001 р. по 01.01.2003 р. за 6 місяців по 165 грн. - 990 грн.;з 01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. за 11 місяців по 185 грн. - 2035 грн.;з 01.12.2003 р. по 01.09.2004 р. за 9 місяців по 205 грн. - 1845 грн.; з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р. за 4 місяці по 237 грн. - 948 грн.; з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. за 3 місяці по 262 грн. - 786 грн.; з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. за 3 місяці по 290 грн. - 870 грн.; з 01.07.2005 р. по 01.09.2005 р. за 2 місяці по 310 грн. - 620 грн.; з 01.09.2005 р. по 01.12.2005 р. за 3 місяці по 322 грн. - 966 грн.; з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. за 6 місяців по 350 грн. - 2100 грн.; з 01.07.2006 р. по 01.01.2006 р. за 6 місяців по 375 грн. - 2250 грн.; з 01.01.2007 р. по 01.04.2007 р. за 3 місяці по 400 грн. - 1200 грн.; з 01.04.2007 р. по 01.06.2007 р. за 2 місяці по 420 грн. - 840 грн., а всього 17352 грн.,

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка вказала, що через невиплату протягом тривалого часу мінімальної заробітної плати вона змушена була постійно знаходити кошти для проживання та утримання сім'ї, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що завдало їй моральних страждань. Завдану моральну шкоду оцінює в 5000,0 грн..

24 березня 2008 року позивача подала заяву, якою уточнивши позовні вимоги, просила стягнути із відповідача на свою користь 13 043 грн.33 коп. заробітної плати, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. залишила без зміни. На обґрунтування уточнених позовних вимог вказала, що вони обумовлені зменшенням суми заборгованості на суму фактично отриманої нею - позивачкою заробітної плати після аналізу наданих відповідачем відомостей по заробітній платі.

Представник відповідача позов не визнав і суду надав письмові заперечення проти позову. Із заперечень проти позову вбачається зокрема наступне. ТОВ "Аркадія -сервіс" зареєстровано 19 липня 1996 року, його засновниками стало 18 членів товариства, в тому числі і позивачка, яка з 02.07.2001 року була вибрана членом ревізійної комісії товариства. З 18 листопада 2002 року в зв'язку із змінами до Статуту ТОВ "Аркадія -сервіс" учасників товариства стало 4 особи, в тому числі і позивачка, між цими учасниками був поділений статутний капітал та визначені їх частки. Позивачка

одночасно працювала перукарем, проте за весь період роботи в товаристві жодного разу не піднімала питання про зміну форми оплати праці і тарифі попри те, що вона у відповідності до пункт 10.1 розділу 10 Статуту як засновник має право - приймати участь у керівництві товариства, вносити на розгляд зборів, органів управління та контролю питання та пропозиції, приймати участь у обговорені цих питань, у відповідності до пункт 7.1. розділу Статуту вона як учасник, має кількість голосів рівну кількості її часток у фонді, у відповідності до пункт 7.2. розділу 7 Статуту ТОВ на зборах засновників могла вирішувати питання про визначення умов оплати праці службових осіб товариства.

Щодо форми оплати праці і тарифів представник відповідача послався на те, що у товаристві діяла відрядна форма оплати праці, при якій розмір основної заробітної плати визначався обсягом виконуваної роботи. Вказане відповідає вимогам пункту 8.1. розділу 8 Статуту, згідно якому товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми і системи оплати праці співробітників та робітників та умовам п. 3.2 ІІІ розділу Колективного договору товариства на період з 2001р. до 2003 р. і з 2003 р. 2006 р., згідно якому заробітна плата працівникам підприємства нараховується відповідно до штатного розкладу та на підставі Положення про оплату праці, яка є додатком до даного Договору.

Так, згідно Положення про оплату праці у ТОВ "Аркадія -сервіс" заробітна плата перукаря становила 20% від зданої виручки, а відтак позивачці у відповідності до цієї норми і нараховувалося та виплачувалась зарплата з січня 1997 р. по 1.04.2006 р. - 20%, а з 1.04.06 р. - 30% від зданої виручки та становила від 14 грн. до 96 грн. з січня 1997 р. по 1.04.2006 р. та від 150 грн. до 496 грн. з квітня 2006 р., при цьому було враховано план здачі готівки, фактично відпрацьований нею робочий час за графіком, по при те, що позивачкою навмисне привласнювалась частина щоденної виручки.

Представником відповідача зазначено також і те, що за скаргою позивачки та за дорученням Прокуратури Кіровського р-ну м. Кіровограда у товаристві Територіальною державною інспекцією праці у Кіровоградській області була здійснена перевірка, в матеріалах якої та у приписах даної інспекції праці про усунення порушень діючого законодавства України про оплату праці не зазначено, що у ТОВ "Аркадія -сервіс" допущенні порушення ст.. 95 КЗпП України (322-08) і не було зобов'язано керівництво товариства зробити перерахунок з/п ОСОБА_1 за весь період (2001 -2007 років), виходячи з розміру мінімальної заробітної плати і виплати її різниці з урахуванням податків.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди представником відповідача було зазначено, що і ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачка чітко не зазначила, яких саме моральних страждань вона зазнала, їх мотивація недостатнім рівнем заробітної плати носить чітко виражений майновий характер, а відтак не може бути кваліфікована як моральна (немайнова) шкода, окрім того, позивачка не надала суду жодного обґрунтування розміру шкоди та якими доказами це підтверджується.

Судом встановлені наступні факти.

Позивачка з 29 червня 1993 року працювала перукарем у Малому державному комунальному побутовому підприємстві перукарні № 47 "Аркадія". У зв'язку з подальшою приватизацією дане підприємство було перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія - Сервіс", в якому позивачка з 1996 року стала засновником та продовжувала працювати на посаді перукаря до липня 2007 року. / л.с. 4 т.1 трудова книжка /.

Згідно рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 21.05.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ " Аркадія- сервіс" про визнання недійсним протоколу зборів засновників, ОСОБА_1 була поновлена у складі засновників ТОВ " Аркадія- сервіс", оскільки суд дійшов висновку щодо скасування рішення загальних зборів засновників даного товариства № 7 від 07 квітня 2006 року про виключення ОСОБА_1 із складу засновників. / л.с 87 т.1- рішення суду/..

У судовому засіданні представник відповідача вказував на те, що у ТОВ "Аркадія -сервіс" діяла відрядна форма оплати праці, при якій розмір основної заробітної плати визначався обсягом виконуваної роботи. Щодо законності такої форми оплати праці посилався на вимоги пункту 8.1. розділу 8 Статуту, згідно якого товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми і системи оплати праці співробітників та робітників та вимогам п. 3.2 ІІІ розділу Колективного договору товариства на період з 2001р. до 2003 р. і з 2003 р. - 2006 р., згідно якого заробітна плата працівникам підприємств нараховується відповідно до штатного розкладу та на підставі Положення про оплату праці, яка є додатком до даного Договору. / т.1 л.с 50 -58 статут, л.с 59-64 колективний договір, л.с 65-66 положення; л.с. 68-73 колективний договір, л.с74 - положення/ .

Із огляду Положення про оплату праці у ТОВ "Аркадія -сервіс" на 2001 - 2003 роки заробітна плата перукаря була визначена - 20% при нормі виробітку 600 грн., а із огляду Положення про оплату праці у ТОВ "Аркадія -сервіс" на 2003 - 2006 роки заробітна плата перукаря була визначена - 20% без зазначення норми виробітку / т.1 л.с. 66, л.с 75 - Положення про заробітну плату.

У судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що в товаристві з обмеженою відповідальністю "Аркадія - сервіс" у період 01 квітня 2001 року по 01 червня 2007 року були установлені та документально підтверджені наявні розряди роботи, тарифна система оплати праці, норма виробітку для працівників товариства, що є основним для проведення оплати праці працівникові за відрядною системою оплати праці. За вказаних обставин, судом прийнято до уваги, що посилання представника відповідача на зазначенні лише у Положеннях про оплату праці у ТОВ "Аркадія -сервіс" на 2001-2003р, 2003-2006 роки данні про визначення щодо позивачки розміру заробітної плати - 20% при нормі виробітку 600 грн та 20% без зазначення норми виробітку є підтвердженням того, що у даному товаристві оплата праці за відрядною системою оплати праці все ж таки є не врегульованою відповідно до вимог ст. 97 КзПП України та є порушенням вимог пункту 7.10. розділу 7 Статуту товариства передбачено, що директор товариства затверджує щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади співробітників апарату, встановлює показники, розмір та строки їх преміювань. /л.с. т.1 56 /.

З огляду відомостей нарахованої та виплаченої заробітної плати

позивачці за посадою перукаря у ТОВ " Аркадія - Сервіс" за період з 01 квітня 2001 року по 01 червня 2007 року вбачається, що вона за своїм розміром не відповідає вимог ст. 95 КЗпП, згідно якої заробітна плата працівникові не може провадитись нижче встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, а відтак відповідач позивачці має доплатити до фактично отриманої нею заробітної плати до рівня мiнiмальної заробiтної плати, яка була визначена чинним законодавством у вказаний період. / т.1 л.с80 - 85 /.

За період з 01.04.2001 р. по 01.01.2002 р. за 9 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 118 грн. позивачці підлягало виплаті - 1062 грн., проте відповідач їй фактично виплатив 319,91 грн., а відтак до стягнення підлягає 742,09 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період :згідно платіжної відомості за квітень 2001 р. на суму - 35,43 грн (видатковий касовий ордер від 12.05.2001 на суму - 35,43 грн.); згідно платіжної відомості за травень 2001 р на суму - 30,59 грн (видатковий касовий ордер від 16.06.2001 на суму - 30,59 грн.); згідно платіжної відомості за червень 2001 р. на суму - 39,91 грн. (видатковий касовий ордер від 11.07.2001 р. на суму - 39,91 грн.); згідно платіжної відомості за липень 2001 р. на суму - 27,09 грн. (видатковий касовий ордер від 11.07.2001 р. на суму - 30,00 грн.);видатковий касовий ордер від 28.09.2001 р. на суму - 40,44 грн.; згідно платіжної відомості за вересень 2001 р. на суму - 31,25 грн. (видатковий касовий ордер від 17.10.2001 р. на суму - 31,25 грн.); згідно платіжної відомості за жовтень 2001 р. на суму - 29,48 грн. (видатковий касовий ордер від 09.11.2001 р. на суму - 29.48 грн.); згідно платіжної відомості за листопад 2001 р. на суму - 32,48 грн. (видатковий касовий ордер від 11.12.2001 р. на суму - 32,48 грн.; згідно платіжної відомості за грудень 2001 р. на суму - 53.39 грн. (видатковий касовий ордер від 22.01.2002 р. на суму - 53,39 грн.

За період з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р. за 6 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 140 грн. позивачці підлягало виплаті - 840 грн., проте відповідачем фактично виплачено _152,93 грн, а відтак до стягнення підлягає 687,07 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період: згідно платіжної відомості за січень 2002 р. на суму - 22,33 грн ; платіжна відомість №2 за лютий 2002 р. на суму 27,35 грн. (видатковий касовий ордер від 14.03.2002 р. на суму - 27,35 грн); видатковий касовий ордер від 11.02.2003 р. на суму - 23,07 грн.; видатковий касовий ордер від 15.05.2002 р. на суму - 19,01 грн; видатковий касовий ордер від 10.06.2002 р. на суму - 17.06 грн.; видатковий касовий ордер від 11.07.2002 р. на суму - 20,11 грн.; видатковий касовий ордер від 15.07.200_ р. на суму - 24.00 грн.

За період з 01.07.2002 р. по 01.01.2003 р. за 6 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 165грн. позивачці до виплати підлягало 990 грн.., проте фактично було виплачено 82,85 грн, а відтак до стягнення підлягає 907,15 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період: видатковий касовий ордер від 10.08.200_ р. на суму - 18,24 грн.; видатковий касовий ордер від 26.09.2002 р. на суму - 11,67 грн.; видатковий касовий ордер від 21.10.2002 р. на суму - 35.42 грн; видатковий касовий ордер від 15.01.2003 р. на суму - 17,52 грн.

За період з 01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. за 11 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 185 грн. позивачці до виплати підлягало - 2035 грн., проте фактично було виплачено 169,42 грн., а відтак до стягнення підлягає

1865,58 грн.. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період: видатковий касовий ордер від 11.02.2003 р. на суму - 17,31 грн.; видатковий касовий ордер від 20.02.2003 р. на суму - 0,51 грн.; видатковий касовий ордер від 13.03.2003 р. на суму - 19,71 грн.; видатковий касовий ордер від 18.04.2003 р. на суму - 17,68 грн.; видатковий касовий ордер від 10.05.2003 р. на суму - 18.49 грн.; видатковий касовий ордер від 5.06.03 р. на суму - 20,75 грн.; видатковий касовий ордер від 13.08.2003 р. на суму - 24,54 грн.; видатковий касовий ордер від 15.09.2003 р. на суму - 9,12 грн.; видатковий касовий ордер від 13.10.2003 р. на суму - 20,19 грн.; видатковий касовий ордер від 12.11.2003 р. на суму - 21,42 грн

За період з 01.01.2004 р. по 01.09.2004 р. за 9 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 205 грн. позивачці до виплати виплати підлягає - 1845 грн.., Підтверджуючих документів відповідачем про отримання позивачкою заробітної плати надано не було.

За період з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р. за 4 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 237 грн. позивачці до виплати підлягає- 948 грн. Підтверджуючих документів відповідачем про отримання позивачкою заробітної плати надано не було.

За період з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. за 3 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 262 грн. до виплати підлягає 786 грн. Підтверджуючих документів відповідачем про отримання позивачкою заробітної плати надано не було.

За період з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. за 3 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 290 грн. до виплати підлягає 870 грн.. Підтверджуючих документів відповідачем про отримання позивачкою заробітної плати надано не було.

За період з 01.07.2005 р. по 01.09.2005 р. за 2 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 310 грн. до виплати підлягає підлягає - 620 грн.. Підтверджуючих документів відповідачем про отримання позивачкою заробітної плати надано не було.

За період з 01.09.2005 р. по 01.01.2006 р. за 4 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 332 грн. до виплати позивачці підлягає 1288 грн.., проте відповідачем фактично позивачці виплачено 31,46 грн за видатковим касовим ордером від 25.01.2006 р., а відтак до стягнення підлягає 1256,54 грн.

За період з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. за 6 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі і 350 грн. до виплати позивачці підлягало - 2100 грн.., проте фактично відповідачем було виплачено 1165,74 грн., а відтак до стягнення підлягає 934,26 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період :видатковий касовий ордер від 13.02.06 р. на суму - 28,71 грн.; видатковий касовий ордер від 12.04.2006 р. на суму - 29,00 грн.; видатковий касовий ордер від 16.05.2006 р. на суму - 418,70 грн.; видатковий касовий ордер від 19.06.2006 р. на суму - 367,58 грн.; видатковий касовий ордер від 17.07.2006 р. на суму - 321,75 грн.

За період з 01.07.2006 р. по 01.01.2007 р. за 6 місяців при щомісячній мінімальній заробітній платі 375 грн. позивачці до виплати підлягало 2250 грн., проте фактично відповідачем позивачці виплачено 1506,23 грн, до стягнення підлягає 743,77 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період: видатковий касовий ордер від

25.08.2006 р. на суму - 308,33 грн.; видатковий касовий ордер від 12.09.2006 р. на суму - 119 грн.; видатковий касовий ордер від 12.09.2006 р. на суму - 137,25 грн. (відпускні); видатковий касовий ордер від 23.10.2006 р. на суму - 217,95 грн.; видатковий касовий ордер від 20.11.2006 р. на суму - 238,70 грн.; видатковий касовий ордер від 20.12.2006 р. на суму - 145,80 грн.; видатковий касовий ордер від 29.01.2007 р. на суму - 339,20 грн

За період з 01.01.2007 р. по 01.04.2007 р. за 3 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 400 грн. позивачці до виплати підлягало 1200 грн., фактично їй виплачено 461,18 грн.., до стягнення підлягає 738,82 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період: видатковий касовий ордер від 20.02.2007 р. на суму - 91,02 грн.; видатковий касовий ордер від 28.03.2007 р. на суму - 40,25 грн (лікарняний),; видатковий касовий ордер від 20.04.2007 р. на суму - 329,91 грн.

За період з 01.04.2007 р. по 01.06.2007 р. за 2 місяці при щомісячній мінімальній заробітній платі 420 грн. позивачці до виплати підлягало - 840 грн., проте їй фактично виплачено 740,95 грн.., до стягнення підлягає 99,05 грн. Суд прийнято до уваги платіжні відомості та видаткові касові ордери за вказаний період; видатковий касовий ордер від 30.05.2007 р. на суму - 428,87 грн.; видатковий касовий ордер від 12.06.2007 р. на суму - 312,08 грн

Таким чином, відповідач має доплатити позивачці різницю заробітної плати - 13043,33 грн.., оскільки відповідач як роботодавець не міг в односторонньому порядку, приймаючи рішення з питань оплати праці, погіршувати умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором, та визначати розмір заробітної плати за працю нижчим за мінімальний розмір заробітної плати. Представником відповідача не було надано доказів на підтвердження того, що на підприємстві встановлена відрядна форма оплати праці, а також затверджені всі необхідні у цьому випадку документи: розряди робіт, тарифні ставки, норми виробітку (норми часу), проте невиконання норми виробітку сталося з вини працівника працівник, а у даному випадку з вини позивачки. Посилання представника відповідача на те, що позивачка, щомісячно привласнюючи виручку, з власної вини не отримувала належну заробітну плату не можу бути підставою для відмови їй в позові щодо вимог в частині про стягнення мінімальної заробітної плати, оскільки вказане свідчить про відсутність саме у відповідача належної фінансової та бухгалтерської дисципліни щодо норм праці, форми та системи її оплати.

Згідно п. 7 Постанови ПВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки, відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених

законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Заподіяння моральної шкоди позивачкою обґрунтовується тим, що вона зазнала моральних страждань через невиплату їй відповідачем протягом тривалого часу мінімальної заробітної плати, через що вона змушена була постійно знаходити кошти для проживання та утримання сім'ї та докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Слушними є доводи представника відповідача проте, що дані вимоги не обґрунтовані, їх мотивація обумовлена недостатнім рівнем заробітної плати, що носить чітко виражений майновий характер, а відтак не може бути кваліфікована як моральна (немайнова) шкода, доказів нею не надано. Окрім того, очевидним є, що позивачка протягом тривалого часу самоусунулась від реалізації своїх прав та обов'язків як засновника ( власника) товариства щодо участі у керівництві товариства, внесенні на розгляд зборів, органів управління та контролю питань та пропозицій зокрема і про визначення умов оплати праці, а відтак позивачка самоусунулась від участі у сприянні появі та росту прибутків товариства, в силу яких, отримувана нею, заробітна плата була б достатньою для її проживання та утримання сім'ї.