У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на частку
квартири, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і
встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним
позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8про
визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним як удаваної
угоди і визнання дійсним іншого договору купівлі-продажу,
в с т а н о в и л а:
У січні 2005 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним
позовом, з урахуванням уточнень зазначала, що в 2004 році вони з
ОСОБА_2 в період шлюбу придбали АДРЕСА_1
Оскільки шлюб між ними розірвано, а домовленості щодо
розподілу квартири не досягнуто, просила, враховуючи інтереси
неповнолітньої дитини, відступити від засад рівності часток
подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частки вказаної
квартири.
Посилаючись на те, що відповідач змінив замки на вхідній
двері, чим позбавив її з дитиною можливості проживати в квартирі,
просила зобов'язати останнього не чинити їй перешкод у
користуванні квартирою та встановити порядок користування нею,
виділивши їй для проживання з дитиною дві кімнати, а ОСОБА_2
залишити одну кімнату.
У квітні 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з
зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання
договору купівлі-продажу квартири недійсним як удаваної угоди і
визнання дійсним іншого договору купівлі-продажу.
В обгрунтування позову посилались на те, що 2 жовтня 2003
року вони придбали у ОСОБА_7 спірну квартиру, при цьому мали намір
подарувати її ОСОБА_2 Проте не змогли цього зробити, оскільки в
довіреності, яку видала ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 не були надані
повноваження щодо дарування квартири. Тому, ОСОБА_3, яка діяла від
імені та в інтересах продавця, уклала з ОСОБА_2 договір
купівлі-продажу квартири, при цьому гроші за покупку квартири
відповідач їй не передав.
Враховуючи викладене, просили визнати за ними право спільної
сумісної власності на спірну квартиру, визнати договір
купівлі-продажу квартири, укладений 29 квітня 2004 року між
ОСОБА_7 та ОСОБА_2, недійсним як удаваної угоди, яка приховує іншу
угоду - договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_7 та
ОСОБА_4 та ОСОБА_3, і визнати дійсним цей договір.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Армянського міського суду Автономної
Республіки Крим від 19 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено
частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні
позивачкою та її сином ОСОБА_8 спірною квартирою та вселено їх в
зазначену квартиру.
Встановлено порядок користування квартирою, позивачці та
ОСОБА_8 надано в користування дві жилі кімнати, площею 12,2 кв.м.
та 8,6 кв.м., в користування ОСОБА_2 надано одну жилу кімнату,
площею 18,6 кв.м., нежилі приміщення залишені в загальному
користуванні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений
2 жовтня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, дійсним.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31
січня 2007 року ( rs621817 ) (rs621817)
вказане рішення суду скасовано,
постановлено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на спірну квартиру, загальної вартістю 14500 грн.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку
квартири за кожним.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4
відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін
У касаційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просять
рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в
силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не
вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційні
скарги відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_2відхилити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31
січня 2007 року ( rs621817 ) (rs621817)
залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М. Барсукова
Н.П.Лященко Ю.В.Прокопчук