РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     16  лютого  2007  року  Орджонікідзевський  районний  суд  м.
Харкова  в  складі:  головуючого  -  судді   Бабенко   Ю.П.,   при
секретарі  -  Цурканенко  Г.С,  за  участю  -  позивачки  ОСОБА_1,
представника  позивачки  -  ОСОБА_2,  представника  відповідача  -
Шеховцової М.О., представника третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну  справу  за
позовом   ОСОБА_1   до   Державного    підприємства    "Центральна
торгівельно-закупівельна база Міністерства оборони України", третя
особа  -  ОСОБА_4  про  відшкодування  матеріальних   збитків   та
моральної шкоди, -
 
                            УСТАНОВИВ:
 
     11.09.2002  року  позивачка  ОСОБА_1  звернулась  до  суду  з
позовом (а.с.2-3) про стягнення з відповідача на користь позивачки
матеріальних збитків, пов'язаних з витратами на ритуальні  послуги
в розмірі 4950 грн. та про стягнення моральної шкоди в розмірі  50
000 грн. При цьому посилалась на те, що  по  вині  відповідача  її
донька загинула. Відповідач не забезпечив  безпечні  умови  праці.
07.06.2005 р. позивачка звернулась до суду  з  уточненою  позовною
заявою (а.с.133-135), в якій просить суд стягнути з відповідача на
її користь матеріальні збитки, пов'язані з витратами на  ритуальні
послуги в розмірі 2535 грн. та моральну шкоду в  розмірі  500  000
грн.  21.02.2006  р.  позивачка  звернулась  до  суду   з   заявою
(а.с.221), в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь
матеріальні збитки, пов'язані з витратами на ритуальні  послуги  в
розмірі 3534 грн. 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Останні позовні  вимоги,  а  не  попередні,  позивачка  і  просила
задовольнити.  Представник  позивачки  її   вимоги   підтримує   і
обгрунтовує тими ж обставинами, що і позивачка.
 
     Представник відповідача  проти  позову  заперечує  в  повному
обсязі. Вказує на те, що загибла ОСОБА_5 не знаходилась в трудових
відносинах з відповідачем,  що  нещасний  випадок  стався  не  при
виконанні ОСОБА_5 трудових обов'язків.
 
     Представник третьої особи -ОСОБА_3  позов  визнав  у  повному
обсязі.
 
     Судом установлено, що 4 жовтня 1999 року ОСОБА_5, знаходячись
в  ковбасному  цеху  Харківської  торгівельно-закупівельної   бази
Міністерства оборони України, звернулась  до  робітника  вказаного
цеху
 
     2
 
     ОСОБА_6  з  проханням  взяти  у   працівника   цеху   ОСОБА_4
аскорбінової кислоти с метою вжити від застуди. ОСОБА_6  звернувся
з таким проханням до  ОСОБА_4,  яка  дала  ОСОБА_6  ложку  нітриту
натрію, вважаючи, що  дає  аскорбінову  кислоту.  ОСОБА_6  передав
порошок ОСОБА_5, яка його  вжила  і  від  цього  померла  (а.с.5).
Викладені  обставини  підтверджуються   матеріалами   кримінальної
справи № 79/2000 рік по факту смерті ОСОБА_5
 
     Iз матеріалів кримінальної  справи  №  79/2000  рік,  в  т.ч.
показань свідків ОСОБА_7 (а.с.69-79), ОСОБА_4 (а.с.80-87), ОСОБА_8
(а.с.95-99),ОСОБА_9  (а.с.112-115),   ОСОБА_10   (а.с.116-   117),
ОСОБА_11 (а.с. 118-122), ОСОБА_6 (а.с.123-127) видно,  що  ОСОБА_5
працювала  на  посаді  прибиральниці  ковбасного  цеху  державного
підприємства ДП-2, але наказ про прийом її на  роботу  виданий  не
був. ОСОБА_5 була допущена до роботи, виконувала покладені на  неї
трудові  обов'язки  і  за  виконану  роботу  отримувала  продукти.
Відповідно до наказу (а.с. 41)  ДП-2  було  реорганізовано  шляхом
приєднання до складу  Центральної  торгівельно-закупівельної  бази
Міністерства оборони України. Iз положення про філіал (а.с. 43-49)
видно,   що    Харківська    торгівельно-закупівельна    база    є
правонаступником державного підприємства ДП-1.
 
     Відповідно до ст. 24 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
         трудовий договір
укладається, як правило, у письмовій формі. Відповідно до ч.4  ст.
24 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
         трудовий договір вважається укладеним і
тоді, коли наказ або розпорядження не були видані,  але  працівник
був фактично допущений до роботи.
 
     Зважаючи на встановлені  вище  судом  обставини,  що  ОСОБА_5
фактично була допущена до роботи, то суд вважає встановленим  факт
того,  що  ОСОБА_5  знаходилась  в  трудових   правовідносинах   з
підприємством, в якому вона працювала, і правонаступником якого  є
відповідач по справі.
 
     Iз листа (а.с.48 кримінальної справи № 79/2000 рік) видно, що
ОСОБА_4 на той час знаходилась в штаті ковбасного цеху  державного
підприємства ДП-2,  тобто  офіційно  в  ньому  працювала,  і  була
відповідальною за точне дозування нітриту натрію.
 
     Таким чином,  підприємство,  на  якому  працювали  ОСОБА_5  і
ОСОБА_4, не створило безпечні умови праці, не забезпечило  належне
зберігання отруйних речовин, які повинні зберігатися в сейфі, і за
виною працівників підприємства настала смерть ОСОБА_5
 
     Відповідно до ст. 459 ЦК  України  1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
          року  у
випадку смерті потерпілого, витрати на  поховання  відшкодовуються
особі, яка  понесла  ці  витрати,  організацією  чи  громадянином,
відповідальним за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
 
                                3
 
     Згідно ст.ст. 440, 456 ЦК України 1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
          року  та
Правил   відшкодуванням    власником    підприємства,    установи,
організації  або  уповноваженим  їм  органом   шкоди,   заподіяної
працівнику  ушкодженням  здоров'я,  пов'язаних  з  виконанням   їм
трудових обов'язків, затверджених  постановою  Кабінету  Міністрів
України № 472 від  23.06.1993  р.  ( 472-93-п ) (472-93-п)
          шкода,  заподіяна
працівнику  в  зв'язку  з  виконанням  їм   трудових   обов'язків,
відшкодовується організацією або громадянином, з якими  потерпілий
знаходився в трудових правовідносинах, або за наявності їх вини.
 
     Приймаючи  до  уваги  викладене,  факт   того,   що   ОСОБА_5
знаходилась в трудових правовідносинах з  підприємством,  в  якому
вона працювала, і правонаступником якого є відповідач  по  справі,
що відповідач є винним в не створенні безпечних умов праці,  в  не
забезпеченні належного зберігання отруйних  речовин,  які  повинні
зберігатися в сейфі, і за виною працівників  підприємства  настала
смерть ОСОБА_5, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення  з
відповідача на користь ОСОБА_1, яка є  матір'ю  загиблої  ОСОБА_5,
витрат на поховання в загальній сумі - 3534 грн. 57  коп.  Вказані
витрати складаються з ритуальних послуг, придбання одягу та взуття
для померлої, послуги священика, придбання вінків -  948  грн.  60
коп.; установка пам'ятника -1250 грн.; Факт витрат на вказану суму
підтверджується  рахунками  (а.с.8,  9,  11),   заявою   (а.с.61),
квитанцією (а.с.138), Крім того, суд враховує,  що  факт  вказаних
витрат не оспорює  відповідач.  Зважаючи  на  тривалий  час  після
понесення  вказаних  витрат,  то   підлягає   задоволенню   вимога
позивачки про стягнення  вказаних  витрат  з  урахуванням  індексу
інфляції.  Розрахунок:  948  грн.60  коп.  х  на  індекс  1,   949
(а.с.222), як того просить позивачка; 1250  грн.  х  індекс  1.349
(а.с.222), як того просить позивачка.
 
     Згідно до ст. 440-1 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
         року моральна
(немайнова) шкода, заподіяна  громадянину  або  організації  діями
іншої  особи,  яка  порушила  їх  законні  права,  відшкодовується
особою, що  спричинила  шкоду,  якщо  вона  не  доведе,  що  шкода
заподіяна не за її виною.
 
     Суд вважає доказаним  факт  спричинення  позивачці  моральної
шкоди від загибелі її доньки внаслідок не створення безпечних умов
праці, внаслідок не  забезпечення  належного  зберігання  отруйних
речовин, внаслідок вини працівників підприємства.  Моральна  шкода
позивачки виразилась  в  душевних  стражданнях  з  приводу  втрати
дочки.  З  урахуванням  суті   позовних   вимог,   характеру   дій
(бездіяльності)  відповідача,  наслідків,   тривалості   моральних
страждань  позивачки,  суд  вважає,  що  на  користь  позивачки  з
відповідача підлягає стягненню моральна шкода не в розмірі 500 000
грн.,  а  в  розмірі  -50000  грн.,  як  цього  раніше  і  просила
позивачка.
 
     4
 
     Факт  понесення  позивачкою  судових  витрат  по  справі   не
підтверджений відповідними доказами,  а  тому  судові  витрати  на
користь позивачки не стягуються.
 
     Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         суд  стягує
з відповідача в дохід держави державне мито в розмірі 51  грн.  по
вимозі про стягнення матеріальної шкоди і 8 грн. 50 коп. по вимозі
про стягнення моральної шкоди, а всього - 59 грн.50 коп.
 
     Керуючись  ст.ст.  10,  11,  60,  61,  88,  215  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
        , ст.ст. 440, 440-1, 441,  456,459  Цивільного  кодексу
України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
         року, - суд
 
     ВИРIШИВ:
 
     Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Центральна
торгівельно-закупівельна  база   Міністерства   оборони   України"
задовольнити частково.
 
     Стягнути    з     Державного     підприємства     "Центральна
торгівельно-закупівельна база  Міністерства  оборони  України"  на
користь ОСОБА_1 - 53 534 грн. 57 коп., а в дохід держави  державне
мито в розмірі - 59 грн. 50 коп.
 
     Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана
в апеляційний суд  Харківської  області  через  Орджонікідзевський
районний  суд  м.Харкова  протягом  10  днів  з  дня  проголошення
рішення. Апеляційна скарга на рішення  суду  може  бути  подана  в
апеляційний  суд  Харківської  області  через   Орджонікідзевський
районний суд м.Харкова протягом 20 днів після  подання  заяви  про
апеляційне оскарження.
 
     СУДДЯ: