РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 р. Н-ський районний суд міста Києва в складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну
справу за позовом К.Г.П. до Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" та компанії "YYY" про визнання договорів
недійсними та відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати недійсними
договір про надання послуг N ХХХ7 від ХХ.11.02 р., укладений з
компанією "YYY", і договірдоручення N ХХХ7 від ХХ.11.02 р. із ТОВ
"ХХХ", та стягнути на його користь матеріальні збитки в розмірі
29425 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі
701,92 грн. та витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі
1000 грн. Обгрунтовує свої вимоги тим, що уклав договір про
надання туристичних послуг із компанією-нерезидентом, яка
виявилась фіктивною і такою, що не має відповідної ліцензії, а
тому цей договір, а також договірдоручення із ТОВ "ХХХ" на оплату
придбаних у нерезидента послуг, мають бути визнані недійсними на
підставі ст. ст. 48, 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а передані ТОВ "ХХХ"
в оплату придбаних послуг нерезидента кошти в сумі 29425 грн.
повернуті.
Представник відповідача ТОВ "ХХХ" проти позову заперечував,
вказуючи, що компанія "YYY" є належним чином зареєстрованим
іноземним суб'єктом господарювання, а тому жодний обман стосовно
її існування був відсутній. Вказував також, що умови
договору-доручення із позивачем були товариством повністю,
належним чином і в строк виконані, жодні порушення умов
представництва відсутні, а надавані нерезидентом послуги за своїм
характером не є туристичними.
Представник відповідача компанія "YYY" в судове засідання повторно
не з'явився, про день слухання справи повідомлений.
Відповідно до ст. 172 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
, суд вважає можливим
розглянути в відсутність відповідача компанії "YYY".
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,
встановив наступне.
Судом встановлено, що ХХ.11.02 р. між позивачем та відповідачем
"YYY" було укладено договір про надання послуг N ХХХ7, згідно п.
1.1. якого відповідач зобов'язувався надати позивачу виключне
право розміщення в приміщенні, розташованому в Іспанії, на
визначених договором умовах та за встановлену ним плату. Пунктом
3.2.1. договору про надання послуг сторони дійшли до згоди, що
оплата придбання буде здійснюватись через відповідача ТОВ "ХХХ",
про що між ним та позивачем буде укладено окремий
договір-доручення.
В той же день між позивачем та відповідачем ТОВ "ХХХ" було
укладено договір-доручення N ХХХ7, згідно п. 1.1. якого відповідач
ТОВ "ХХХ" зобов'язувався від імені та за рахунок позивачки
оплатити рахунки, акти та інші документи, виставлені відповідачем
"YYY" по договору про надання послуг N ХХХ7 від ХХ.11.02 р.
Для виконання доручення (оплати придбання у нерезидента) позивачем
згідно фіскального чеку від ХХ.11.2002 р. було передано
відповідачеві ТОВ "ХХХ" грошові кошти в сумі 29425 грн., які у
відповідності до інвойсу N ХХ3 від ХХ.11.02 р. були перераховані
відповідачу компанії "YYY", що передбачено п. п. 3.2. - 3.6.
договору - доручення N ХХХ7 від ХХ.11.02 р. та підтверджується
випискою АППБ "SSS" по рахунку ТОВ "ХХХ".
Твердження позивача, що ХХ.11.2002 р. він звертався до ТОВ "ХХХ"
про розірвання договору в зв'язку з обманом, не знайшли свого
підтвердження в судовому засіданні, оскільки згідно заяви від
ХХ.11.2002 р. він звертався про розірвання договору в зв'язку тим,
що це придбання не вигідно для сім'ї пенсіонерів, після
перерахування коштів.
У відповідності до п. 4.1. договору про надання послуг N ХХХ7 від
ХХ.11.02 р. відповідачем "YYY" був виданий на ім'я позивача
відпускний сертифікат N ХХХХХ0 від ХХ.06.02 р., який був переданий
відповідачеві ТОВ "ХХХ" для вручення. Згідно п. 2.1.3.
договору-доручення N ХХХ7 від ХХ.11.02 р. відповідач ТОВ "ХХХ"
письмово повідомляв позивача про необхідність одержання
відпускного сертифікату, але одержувати його позивач з власної
волі відмовився.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі належним
чином виконали умови укладених з позивачем договорів, що в повній
мірі підтверджується долученими до справи документами.
Як з'ясовано судом із підписів сторін на спірних договорах,
відповідач - ТОВ "ХХХ" не представляло відповідача "YYY" у
відносинах із позивачем, договір із яким позивач уклав самостійно.
Факт існування компанії-нерезидента підтверджується долученими до
матеріалів справи її установчими документами, легалізованими
ХХ.03.03 р. у відповідності до Консульського Статуту України та
Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних
документів в Україні і за кордоном Консульським відділом
Посольства України у Сполученому Королівстві Великобританії та
північної Ірландії, а тому такі документи є чинними, дійсними і
повинні без обмежень прийматись органами державної, в т. ч.
судової, влади України. Судом також встановлено, що
відповідачнерезидент зареєстрований як юридична особа ХХ.11.96 р.,
що підтверджується сертифікатом про його інкорпорацію 49,817 в, а
тому станом на момент укладення із позивачем договору про надання
послуг N ХХХ7 від ХХ.11.03 р. в повній мірі володів цивільною
правоздатністю.
Посилання позивача на введення його в оману стосовно
місцезнаходження відповідача-нерезидента в Австрії, а також в
Латвії, суд вважає безпідставним, виходячи із того, що в Австрії
розташованй тільки офіс компанії для контакту в Європейському
регіоні (лист "YYY" на ім'я ТОВ "ХХХ" від ХХ.05.01), а в Латвії
відкрито банківський рахунок відповідача. Відкриття офісу та
рахунку не потребує державної реєстрації, виходячи із чого суд
відхиляє поданий позивачем лист посольства Австрії в Україні про
відсутність в країні реєстрації "YYY" як неналежні докази в справі
згідно ст. 28 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
. Оцінюючи дану обставину суд
також враховує, що реквізити договору про надання послуг не
містять вказівки на реєстрацію відповідача саме в Австрії, але
містять адреси компанії для контакту в СНД - м. Москва, та в
Європі - м. Вена, що не є тотожнім реєстрації, а також містять
вказівку на реквізити банківського рахунку компанії в Латвії.
Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про введення
позивача в оману стосовно факту існування відповідача та місця
його реєстрації і застосування ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відсутність такого обману підтверджується також п. 15 долученого
до матеріалів справи меморандуму розуміння до договору про надання
послуг, яким позивач підтвердив, що здійснив придбання за власним
бажанням і без тиску.
Як з'ясовано судом із змісту установчих документів "YYY", змісту
договору про надання послуг N ХХХ7 від ХХ.11.02 р., відповідач не
є юридичною особою за законодавством України, а є юридичною особою
за законодавством Багамських островів та зобов'язувався надати
виключно послуги з розміщення позивача в приміщенні, розташованому
в Іспанії. Виходячи із вищевикладеного та преамбули і ст. 1 Закону
України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
, відповідач не українським
суб'єктом туристичної діяльності, місцем продажу його послуг є
Іспанія (місцем продажу послуг є місце, де вони будуть фактично
надаватись), а самі такі послуги не є туристичними, оскільки
комплексно не задовольняють потреб туриста.
Враховуючи це у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами
порушені Закони України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
, "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, а
посилання позивача на відсутність у відповідача-нерезидента
ліцензії як на підставу для визнання договорів недійсними через їх
невідповідність законодавству, суд вважає необгрунтованим, тому
немає підстав для визнання договорів недійсними відповідно до ст.
48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Беручи до уваги вищенаведене, повно, всебічно і об'єктивно
встановивши всі обставини справи та оцінивши здобуті у судовому
засіданні докази у їхній сукупності, суд приходить до висновку, що
заявлений позов задоволенню не відлягає через його
необгрунтованість.
Керуючись ст. 48, 57 ЦК України (в редакції 1963 р.) ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. ст. 15, 15-1, 30, 62 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 202 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
,
суд
ВИРІШИВ:
В позові К.Г.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
та компанії "YYY" про визнання договорів недійсними та
відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через
Печерський районний суд міста Києва протягом одного місяця.