РІШЕННЯ

                          Іменем України

3 березня 2004 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу  за

скаргою Т. на неправомірну бездіяльність прокуратури м. Києва, -

                            ВСТАНОВИВ:

ХХ січня  2004  року  Т.  звернувся  зі  скаргою  на бездіяльність

прокуратури  м. Києва в суд в якій вказав, що ХХ.12.2003 року вона

звернулася із заявою до прокурора м. Києва в якій просила порушити

кримінальну справу  стосовно  слідчого  прокуратури  Дніпровського

району  м. Києва  її  заява  до цього часу не розглянута в порядку

ст. 97 КПК України ( 1002-05 ) (1002-05)
        .

Просить  суд   визнати    бездіяльність    прокуратури    м. Києва

неправомірною  та зобов'язати суб'єкта оскарження прийняти рішення

по  її  заяві від ХХ.12.2003 р.  в  порядку  ст.  97  КПК  України

( 1002-05 ) (1002-05)
        .

В судовому засіданні Т. підтримала свої вимоги.

Представник суб'єкта  оскарження  скаргу  не визнав і пояснив,  що

заявниці відповідь на скаргу дана у встановлений  Законом  України

"Про    звернення   громадян"  ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
          строк,  а  також  що

прокуратура  м. Києва не вбачає  підстав  для  перевірки  заяви  в

порядку  ст. 97  КПК  України  ( 1002-05 ) (1002-05)
        ,  так  як  заявниця  не

попереджена   про   кримінальну   відповідальність   за   завідомо

неправдивий  донос та їй не роз'яснені права,  передбачені ст. 63

Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

Вислухавши пояснення   сторін,   дослідивши   матеріали    справи,

матеріали   наглядового   провадження  по  скарзі  Т.  суд  вважає

встановленими наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ХХ.12.2003 р. Т. звернулася із заявою до прокурора м. Києва в якій

просила   порушити   кримінальну   справу  у  відношенні  слідчого

Дніпровської   прокуратури  м. Києва  по  ст. ст. 365, 366, 371 КК

України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

До моменту  звернення  в  суд  заявниці  заява  про скоєний злочин

прокуратурою  м. Києва не розглянута,  а відповідь на заяву надана

лише ХХ.01.2004 р. за N ХХ-р-ХХ не по суті прохання заявниці, а на

підставі Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
        .

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про звернення громадян"

( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
         дія  цього Закону не поширюється на порядок розгляду

заяв і  скарг  громадян,  встановлений  кримінально-процесуальним,

антимонопольним і трудовим законодавством.

Заяви про    порушення   кримінальної   справи   розглядаються   у

відповідності до вимог розділу другого,  глави 8, ст. ст. 94 - 100

КПК  України  ( 1002-05 ) (1002-05)
        ,  тобто   у   кримінально-процесуальному

порядку,  а тому вимоги заявниці законні, обгрунтовані, доведені в

судовому засіданні і підлягають задоволенню.

Строк  звернення  до  суду  в  порядку   глави  31-А  ЦПК  України

( 1502-06 ) (1502-06)
         заявницею не пропущено.

Керуючись  ст. ст. 15, 15-1, 30, 62  ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 202, 202-1, 203,

248-7, 248-8 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
        , суд, -

                             ВИРІШИВ:

Визнати оскаржувані   дії  посадових  осіб   прокуратури  м. Києва

неправомірними.

Зобов'язати прокуратуру м. Києва розглянути заяву Т. від ХХ грудня

2003 року в порядку ст. 97 КПК України ( 1002-05 ) (1002-05)
        .

Стягнути з  прокуратури м.  Києва на користь Т.  судові витрати за

сплачене державне мито у розмірі 3 гривни 40 копійок.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва

через Печерський районний суд м. Києва протягом одного місяця.