розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельна компанія "Екопарк" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови,-

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельна компанія "Екопарк" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови задоволено повністю, визнано незаконною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області №38 від 07 травня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилається на помилковість висновку суду про те, що перевірка достовірності даних, наведених позивачем у декларації про початок виконання робіт, була проведена з порушенням чинного законодавства, вказує на правомірність дій посадових осіб відповідача, як при виявленні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, так під час розгляду справи про правопорушення, за наслідком якого було прийнято оскаржувану позивачем постанову про накладення штрафу на позивача. Крім того, апелянтом були надані додаткові докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, а саме: доповідна заступника начальника Інспекції Товстонога Ю.В. від 23 квітня 2013 року з проханням про перенесення терміну перевірки позивача на період з 29 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року у зв'язку з перебуванням голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельна компанія "Екопарк" у закордонному відрядженні, а також наказ Інспекції за №148-ОД від 24 квітня 2013 року, яким було внесено зміни до наказу №139-ОД від 22 квітня 2013 року та перенесено термін перевірки позивача відповідно до дат, зазначених у доповідній.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подавав. Разом з тим, 10 жовтня 2013 року позивачем подано заяву про долучення доказів у справі, а саме - копії картки прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №8964636 від 04 жовтня 2013 року щодо реєстрації Договору про встановлення земельного сервітуту від 29 березня 2013 року та копії постанови Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 липня 2013 року, згідно якої задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2013 року відповідачем була проведена позапланова перевірка Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельна компанія "Екопарк" з питань достовірності даних, наведених останнім, як замовником будівництва, у декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в Інспекції 22 березня 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №410 від 30 квітня 2013 року, в якому встановлено надання недостовірної інформації у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме зазначено документ на земельну ділянку, який не дає права замовнику використовувати зазначену в ній земельну ділянку для будівництва. Зокрема, у вищезазначеній декларації позивач вказав, що земельна ділянка, на якій буде здійснено будівництво використовується на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПК№444578 від 29 лютого 2012 року. Водночас, як було встановлено під час перевірки відповідачем, зазначений Державний акт було видано громадянці ОСОБА_4, а тому позивач не мав права зазначати його як підставу правомірності використання цієї земельної ділянки Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельна компанія "Екопарк". Таким чином, на думку Інспекції, позивачем порушено вимоги п.8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлено, що замовник несе відповідальність відповідно до закону за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт.

Також відповідачем було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства №154 від 30 квітня 2013 року та складено протокол про правопорушення від 30 квітня 2013 року. Крім того, за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанову №38 від 07 травня 2013 року по справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 103230 грн.

При цьому, як вбачається з адміністративного позову, позивач в обґрунтування незаконності рішення відповідача посилався на укладений між цим кооперативом та його членами-власниками земельних ділянок (в т.ч. ОСОБА_4) договору про встановлення земельного сервітуту від 29 березня 2012 року, яким позивачу було надано користування цими земельними ділянками для проведення комунікацій, а саме водопостачання та водовідведення. Крім того, позивачем зазначено, що Інспекції на момент прийняття декларації було відомо, на якій підставі позивачем використовується земельна ділянка, оскільки до цього управлінням архітектури і містобудування Чернігівської міської ради були надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на розі вулиць 1-го Травня і Маресьєва на забудову вказаної земельної ділянки, розроблення проектної документації. Однак всупереч цьому, Інспекція прийняла та зареєструвала декларацію, а не повернула її позивачу для усунення недоліків.

Водночас, оскаржувана постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що перевірка була здійснена відповідачем з порушенням строків, зазначених в наказі про її проведення, та згідно якого така перевірка мала бути проведена з 24 по 26 квітня 2013 року. Натомість, як вже було зазначено вище, перевірка позивача проводилася 30 квітня 2013р. Доказів продовження строку перевірки відповідачем до суду першої інстанції надано не було, а тому суд дійшов висновку, що перевірка була проведена з порушеннями, а саме поза межами строків, зазначених в наказі про її здійснення. Крім того, незаконність постанови відповідача судом першої інстанції також вмотивовано тим, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення є передчасним, оскільки фактично відповідачем не було надано позивачу можливості усунути виявлені в декларації порушення в строк до 01 серпня 2013 року, як про це було зазначено в приписі від 30 квітня 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Проведення відповідачем перевірки поза межами строку, відведеного для її здійснення, не знаходиться в причинному зв'язку з помилковістю висновків такої перевірки та не може бути підставою для визнання недійсною оскаржуваної постанови. Перевірка позивача здійснювалася відповідно до наказу про її проведення, в направленні на перевірку, підписаному уповноваженою особою Інспекції зазначено дати, коли вона фактично була проведена. При цьому колегія суддів критично відноситься до додатково наданих відповідачем доказів: доповідної та наказу про зміну терміну перевірки, оскільки зазначені документи не були подані відповідачем не тільки суду першої інстанції в межах даної справи, але й під час розгляду адміністративного позову про скасування постанови про притягнення голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельна компанія "Екопарк" до адміністративної відповідальності, що хронологічно відбулося пізніше. На думку колегії суддів, зазначені неузгодженості з датами та документами можуть бути підставою для службового розслідування та за певних обставин притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, водночас, в жодному разі не мають наслідком визнання проведеної перевірки незаконною. Крім того, позивач до початку проведення перевірки отримав копію наказу і направлення на перевірку та зважаючи на виявлені неузгодження міг не допустити Інспекцію до перевірки, однак, зазначеним правом не скористався.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про передчасність накладення штрафу на позивача у зв'язку з незакінченням строку на усунення недоліків, який йому було відведено приписом про усунення порушення вимог законодавства. Як вбачається з вимог, встановлених абз.4 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", якою передбачено санкцію за наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідальність замовника пов'язується саме з фактом порушення, а не з тим, що замовник не усунув це порушення протягом певного, відведеного компетентним органом терміну. Не містять зазначених положень також і інші вимоги Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

Разом з тим, в силу ст. 402 ЦК України (в редакції, що була чинною на час укладання договору сервітуту) договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно ст. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація укладеного між сторонами договору сервітуту не була здійснена ні після його підписання, ні до моменту подання позивачем декларації про початок будівельних робіт. Більше того, згідно поданих позивачем додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, заява про державну реєстрацію договору про встановлення земельного сервітуту від 29 березня 2012 року була подана до Реєстраційної служби лише 04 жовтня 2013 року, що свідчить про те, що на момент подання декларації договір про встановлення земельного сервітуту не був укладений у встановленому законом порядку, а тому не міг бути зазначений в якості правової підстави в декларації про початок виконання будівельних робіт.

Посилання позивача, що відповідач до подання декларації знав, на якій підставі позивачем використовуються земельні ділянки та всупереч цьому не повернув декларацію, судом не приймаються, оскільки виходячи з вимог Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) , навіть за підтвердження цього факту, замовник будівництва не звільняється від відповідальності за внесення до декларації недостовірних даних.

Колегія суддів не приймає до уваги уваги постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 липня 2013 року, оскільки в межах даної справи не встановлювалися обставини, які б мали значення для прийняття рішення щодо законності накладення штрафу на Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельна компанія "Екопарк", враховуючи, що в силу ч.4 ст. 72 КАС України постанова у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області №38 від 07 травня 2013 року по справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 103230 грн., є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.