РІШЕННЯ
 
                          ІMEHEM УКРАЇНИ
 
24.12.2003 р.                 
 
Н-ський районний суд м. Києва
 
в складі:
 
з участю адвокатів
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м.  Києві  цивільну
справу за
 
позовною заявою    О.Л.В., О.Г.Ю., П.Ю.П., П.П.Ю.
 
до                 М.В.В.,  Д.Н.М., Д.К.С., Д.M.C. та Комунального
                   підприємства     по      Утриманню    житлового
                   господарства П-го району м. Києва "ХХХ"
 
про                відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позивачі звернулись до суду з позовною заявою та просять  стягнути
з   відповідачів  4303  гривень  матеріальної  шкоди,  спричиненої
затоплениям їxньої квартири,  925 гривень - моральної шкоди  -  по
225 гривень кожному та 300 гривень за надання юридичної допомоги.
 
Cвої вимоги  мотивували тим,  що ХХ березня 2003 року з вини осіб,
що мешкають у квартирі N 99 по вул. І. К-і, 88, в м. Києві сталося
залиття  їхньої квартири N 97 за тією ж адресою,  розташованою під
квартирою N 99.  Внаслідок цього була пошкоджена  стеля  у  ванній
кімнаті,  кухні, коридорі та в кімнаті  площею 19,2 м.кв. Вартість
необхідного  у  зв'язку  з  цим  ремонту   згідно   кошторису   на
будівельно-ремонтні роботи становить 2270 гривень.
 
ХХ травня 2003 року з вини мешканців квартири N 99 по вул.К-і, 88,
в  м. Києві сталося повторне залиття їхньої квартири.  В  наслідок
чого,  були  пошкоджені  з  іншого  боку,  ніж  після попереднього
затоплення,  стеля у ванній  кімнаті,  кухні,  коридорі.  Вартість
необхідного   у   зв'язку   з  цим  ремонту  згідно  кошторису  на
будівельно-ремонтні роботи становить 2033 гривень.
 
Зазначили, що  відповідачі  відмовилися  відшкодувати   спричинену
шкоду  в  позасудовому  порядку після першого залиття,  тому після
другого залиття звернулись одразу до суду. При цьому вимушені були
нервуватися,  витрачати  час  і  звертатись  до ЖЕО,  в будівельні
організації,  та змушені з вини відповідачів робити ремонт,  а  це
спричиняє  їм  певні  моральні  страждання.  Просили  відшкодувати
моральну шкоду кожному по 225 гривень.
 
Відповідачі позов  не  визнали,  зазначили,  що  залиття  квартири
позивачів  відбулося  вперше  ХХ  березня  2003  року ввечері і ХХ
березня того ж року о 6 годині 40 хвилин ранку  з  причин  забиття
каналізаційного стояку,  про що повідомив їx слюсар, який пробивав
цей стояк ХХ березня 2003 року та слюсарі аварійної служби КП  УЖГ
П-го району  м. Києва "ХХХ", які прочищали стояк вранці ХХ березня
2003 року.  З вказаними в акті від ХХ березня 2003 року  причинами
залиття не погоджуються.  Про існування зазначеного акту дізналися
від О.Л.В.,  яка ХХ березня 2003 року передала їм  копію  акту  та
кошторис на ремонтні роботи.  Не погоджуючись з причинами залиття,
викладеними в акті,  ХХ березня 2003 року звернулись до начальника
ЖЕО N ХХ7 із завою, відповіді до цього часу не отримали. Вважають,
що їхньої вини в забитті каналізаційного стояку не має.
 
Відповідачі не визнають себе винними в залитті квартири  позивачів
ХХ  травня 2003 року.  Зазначили,  що протягом дня вдома нікого не
було,  ввечері першою повернулася до дому відповідачка  Д.Н.М.,  в
квартирі  було сухо,  про залиття квартири позивачів дізналася від
слюсаря ЖЕО-ХХ7,  який  прийшов  з'ясовувати  причини  залиття.  В
ванній  кімнаті  було  на  підлозі  небагато води та мокра стеля в
куті.  Слюсар перевірив крани,  які були  закриті.  Про  складений
ЖЕО-ХХ7  акт  від  ХХ  травня  2003 року відповідачі дізналися при
отриманні  даного  позову,  не  погоджуються  з  вказаною  в  акті
причиною залиття квартири N 97.
 
Під час  розгляду  даної  справи  в  якості  співвідповідача  було
притягнуто КП УЖГ П-го району м. Києва "ХХХ".
 
Представник КП УЖГ П-го району  м. Києва "ХХХ"  -  Н.Л.Ю.  позовні
вимоги не визнала,  зазначивши, що ХХ-ХХ березня 2003 року залиття
квартири позивачів відбулося  з  причини  забиття  каналізаційного
стояку   та   самовільного   встановлення  відповідачами  унітазу,
оскільки унітаз встановлений на  нижчому  рівні,  ніж  передбачено
технічними  нормами для встановлення унітазів та не був герметично
зачеканений,  тому при забитті стояку вода витікала саме з унітазу
відповідачів.  Залиття  квартири  позивачів  ХХ  травня  2003 року
відбулося з причин незакриття відповідачами  кранів  холодного  та
гарячого  водопостачання та попадания до водного стоку стороннього
предмету.
 
Суд, вислухавши  пояснення  сторін,  свідків,   думку   адвокатів,
дослідивши  матеріали  справи  та  надані  докази в їx сукупності,
вважає,  що позовні вимоги  підлягають  частковому  задоволенню  з
наступних підстав.
 
Так, в  даному  судовому  засіданні  встановлено,  що  позивачі  -
О.Л.В.,  П.Ю.П.,  О.Г.Ю., П.П.Ю. прописані і постійно проживають в
м. Києві  по  вул. К-і  в   будинку   N 88   в  квартирі N 97,  що
підтверджується довідкою  КП УЖГ П-го району м. Києва "ХХХ" N  ХХ0
від 25 червня 2003 року.
 
Відповідачі - М.В.В., Д.Н.М., Д.К.С., Д.М.С. є власниками квартири
N 99  по  вул. К-і,  88 в м. Києві на підставі свідоцтва про право
власності  на  житло  від  ХХ грудня 1995 року,  виданого відділом
приватизації державного житлового фонду П-го району м. Києва.
 
Згідно акту ЖЕО-ХХ7 від ХХ  березня  2003  року  причиною  залиття
квартири  N 97  є самовільна установка унітазу мешканцями квартири
N 99, залиті   стеля  ванни,   кухні,   коридору, кімнати   площею
19,2 кв.м.
 
Допитані в судовому засіданні свідки К.С.О. та С.A.M. пояснили, що
причиною залиття квартири N 97 мешканцями квартири N 99 ХХ березня
2003   року   було   забиття   каналізаційного  стояку  сторонніми
предметами,  пробка утворилась між четвертим та п'ятим  поверхами,
чим   саме   був  забитий  стояк  встановити  неможливо,  оскільки
прочищения проводиться металевим прутом та  пробка  проштовхується
до   низу.   Каналізаційний   стояк  є  загальним  у  користуванні
квартирами,  що розташовані на 5-му поверсі - N 99 та N 100,  тому
забити  каналізаційний  стояк  могли  і  мешканці квартири N 99 та
мешканці квартири N 100.  Витікання води з туалету в квартирі N 99
відбувалося  із-за  неправильного  встановлення  унітазу - в місці
з'єднання унітазу з каналізацією була щілина.
 
Свідки Ш.М.В.  і П.С.Ф.  зазначили, що причиною залиття квартири N
97  мешканцями  квартири  N  99  ХХ березня 2003 року було забиття
каналізаційного стояку в міжповерховому перекритті  4-5  поверхів.
Встановити чим був забитий стояк неможливо,  можна припустити,  що
його забили мешканці квартири N 99 або мешканці  квартири  N  100.
Чому вода витікала в квартирі N 99 можна пояснити тим,  що можливо
були по-різному встановлені унітази в квартирах N 99 і N 100,  або
в квартирі N 99 був погано зачеканений унітаз.
 
За таких  обставин  суд  не  приймає до уваги висновки акту від ХХ
березня 2003 року про причини залиття.
 
Відповідачі зазначили,  що встановлення унітазу в  їхній  квартирі
проводилося  навесні  1983 року слюсарями ЖЕКу на підставі поданої
ними заявки.  Також просили врахувати, що каналізаційний стояк має
вихід  на  горище  будинку,  до  якого  є вільний доступ через люк
їхнього під'їзду, про що мешканцями складений акт.
 
Свідок С.A.M.  підтвердив,  що каналізаційний стояк в під'їзді, де
знаходяться  квартири  сторін по справі в будинку N 88 по вул. К-і
виходить на горище  будинку  та  його  отвір  не  закривається  за
технічними   нормами.   Свідки   М.В.М.,  П.С.Ф.,  К.С.О.,  Ш.М.В.
зазначили,  що за технічними нормами каналізаційний стояк  повинен
виходити   на  горище,  або  на  дах  будинку  та  його  отвір  не
закривається.
 
Таким чином,  достовірних  доказів  про  забиття   каналізаційного
стояку винними діями мешканців квартири N 99 суду не надано.
 
Пунктом 7 Правил надання населению послуг з водо-, теплопостачання
та водовідведення ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
        ,  затверджених постановою КМУ  від
30 грудня 1997 року N 1497,  встановлено, що контроль за технічним
станом  і  користуванням  внутрішньо  будинковими  та  квартирними
системами  водо-,  теплопостачання  і  водовідведення здійснюється
виконавцем,  який обслуговує відповідну  внутрішньо  будинкову  та
квартирну систему.
 
Про те,  що ЖЕО N ХХ7 обслуговує внутрішньо будинкову та квартирну
систему в будинку N 88 по вул.  К-і представник КП УЖГ П-го району
м. Києва ЖЕО N ХХ7 не заперечував.
 
До зобов'язань  ЖЕО  відповідно  з  підпунктами  2,  6  пункту  27
Типового  договору  про  надання   населению   послуг   з   водо-,
теплопостачання  та  водовідведення ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
        ,  додаток N 1 до
Правил  надання  населению  послуг  з  водо-,  теплопостачання  та
водовідведення ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
        , відноситься: проведення періодичного
огляду санітарно-технічного обладнання;  укріплення та  прочищения
раковин,   унітазів,  умивальників;  усунення  витікання  води  із
з'єднань санітарнотехнічних приладів з  трубопроводами;  своєчасно
вживати  заходів  до запобігання та ліквідації аварійних ситуацій,
пов'язаних з технічним станом  систем  водо-,  теплопостачання  та
водовідведения.
 
Доказів про  виконання  ЖЕО  ХХ7  своїх зобов'язань належним чином
відносно санітарно-технічного обладнання квартири  N  99  по  вул.
К-і,  88 представник КП УЖГ П-го району м. Києва ЖЕО N ХХ7 суду не
надав.
 
У  відповідності із ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         шкода, заподіяна
особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному  обсязі
особою,  яка  її  заподіяла,  за  умови,  що  дії  останньої  були
неправомірними,  між  ними  і  шкодою  є  безпосередній  причинний
зв'язок та є вина зазначеної особи.
 
З урахуванням  викладеного  є підстави для стягнення з КП УЖГ П-го
району м. Києва  ЖЕО N ХХ7 на користь О.Л.В.,  П.Ю.П., П.П.Ю. 2270
гривень матеріальної шкоди,  спричиненої їм неправомірними винними
діями відповідача,  що перебувають  у  безпосередньому  причинному
зв'язку  із  спричиненою  шкодою.  Неправомірність та винність дій
відповідача полягає в тому,  що відповідач повинен  був  проводити
періодично  огляд  санітарно-технічного обладнання;  укріплення та
прочищення раковин,  унітазів,  умивальників;  усунення  витікання
води  із  з'єднань  санітарно-технічних приладів з трубопроводами;
своєчасно вживати заходів до запобігання та  ліквідації  аварійних
ситуацій,    пов'язаних   з   технічним   станом   систем   водо-,
теплопостачання та водовідведення.
 
Згідно акту від ХХ травня 2003 року причиною залиття квартири N 97
по  вул. К-і  88  є  халатне відношення мешканців квартири N 99 до
сантехнічного обладнання - залишені відкритими крани  гарячого  та
холодного  водопостачання;  залита  стеля  ванної кімнати,  кухні,
коридору.
 
Судом встановлено,  що  слюсар  С.A.M.  та  інженер   С.Н.О.,   що
підписали акт, в день залиття та складання акту до квартир N 97 та
N 99 не заходили,  причини залиття  не  встановлювали,  не  бачили
обсягів залиття.  Майстер П.  одноособово обстежував квартиру N 97
на предмет обсягів залиття.  За таких обставин акт від  ХХ  травня
2003 року не можна вважати належним доказом по справі.
 
Свідок М.В.М. пояснив, що заходив до квартири N 99 під час залиття
квартири N 97,  в ванній кімнаті  були  вологими  підлога  та  кут
стелі,  крани  були  справні,  при  перевірці  вода  не  витікала.
Припускає,  що коли вдень була виключена вода, то крани мешканцями
квартири  N 99 були залишені відкритими та чомусь закритий зливний
отвір.  Зазначив,  що над  квартирою  N  99  на  горищі  проходять
опалювальні системи,  однак в цей день,  йому відомо, що вода була
із опалювальної системи  випущена,  тому  припускає,  що  мешканці
квартири N 99 самі замочили кут стелі в ванній кімнаті.
 
Відповідно ст. 440  ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         шкода, заподіяна особі і
майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою,
яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними,
між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина
зазначеної особи.
 
За таких обставин неправомірність дій мешканців  квартири  N 99 та
їхня  вина  у   затопленні   квартири   N 97   не  знайшли   свого
підтвердження в судовому засіданні, тому позов в частині стягнення
2033 гривень не підлягає задоволенню.
 
Відповідно до  вимог  ст. 440-1  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          моральна
шкода,  спричинена громадянину діями іншої особи,  відшкодовується
особою, що спричинила таку шкоду, якщо вона не доведе, що моральна
шкода спричинена не з її вини.
 
З урахуванням   вищевикладеного,  а  також  розміру  та  характеру
спричиненої матеріальної шкоди,  моральних страждань,  спричинених
позивачам необхідністю звертатись до суду, суд приходить висновку,
що  позовні  вимоги  про  стягнення  моральної  шкоди   підлягають
задоволенню частково.
 
На  підставі  ст. 76  ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
         стороні,  на користь
якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони витрати,
пов'язані з оплатою допомоги адвоката,  який брав участь у справі,
в розмірі до 5%  від задоволеної частини позовних  вимог,  але  не
більше встановленої таксою суми.
 
Керуючись   ст.ст. 440,   440-1  ЦК  України ( 435-15 ) (435-15)
        , ст.ст. 15
( 1501-06 ) (1501-06)
        , 15-1 ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 30 ( 1501-06 ) (1501-06)
        ,  62 ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 75
( 1501-06 ) (1501-06)
        ,  76 ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 202 ( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  202-1 ( 1502-06 ) (1502-06)
        ,
203 ( 1502-06 ) (1502-06)
         ЦПК України, суд, -
 
                             ВИРІШИВ:
 
 
Позовну заяву О.Л.В.,  О.Г.Ю.,  П.Ю.П.,  П.П.Ю. до М.В.В., Д.Н.М.,
Д.К.С., Д.M.С. та Комунального підприємства по утриманню житлового
господарства  П-го  району  м. Києва  "ХХХ"   про    відшкодування
матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.
 
Стягнути з  КП  УЖГ П-го району  м. Києва "ХХХ" на користь О.Л.В.,
О.Г.Ю., П.Ю.П., П.П.Ю. 2270 гривень матеріальної шкоди.
 
Стягнути з КП УЖГ П-го району м.  Києва "ХХХ" на  користь  О.Л.В.,
О.Г.Ю.,  П.Ю.П.,  П.П.Ю.  925  гривень  у  відшкодування моральної
шкоди, кожному по 231 гривну 25 копійок.
 
Стягнути з КП УЖГ П-го району м.  Києва "ХХХ" на  користь  О.Л.В.,
О.Г.Ю.,  П.Ю.П.,  П.П.Ю., 340 гривень витрат, пов'язаних з оплатою
допомоги адвоката.
 
Стягнути з КП УЖГ П-го району м.  Києва "ХХХ" на  користь  О.Л.В.,
О.Г.Ю.,  П.Ю.П.,  П.П.Ю. 102 гривні 50 копійок вартість сплаченого
державного мита.
 
В іншій частині позову відмовити.
 
На рішення може бути подана апеляційна скарга  прогягом  місяця  з
наступного   після   його  проголошення   дня до Апеляційного суду
м. Києва через Печерський місцевий суд м. Києва.