Свої вимоги в основному мотивував тим, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(що є правонаступником АППБ «Аваль») та ОСОБА_5, 27.04.2006р. укладено кредитний договір №014/08-5/11551-СК, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 60 000,00 доларів США, під 14% річних, на строк по 26.04.2013р. Відповідачка ОСОБА_5 свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом належним чином не виконує, внаслідок чого загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, згідно кредитного договору станом на 04.07.2012р. становить 302 297,09 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.07.2012р. становить 2 416 109,46 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачкою умов договору та у відповідності до ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, який однак, реально виконаний не був. У зв'язку з порушенням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, просить задоволити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. на суму 302 297,09 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.07.2012р. становить 2 416 109,46 грн. та судові витрати в сумі 3219 грн.

Представник відповідача в суді пояснив, що позивач по справі вже реалізував своє право на захист цивільного інтересу, так як, до пред'явлення позову, звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6, який 22.09.2008р. вчинив виконавчий напис, за яким звернено стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач неодноразово звертався у ВДВС Городоцького РУЮ, який відкривав виконавче провадження та вживав заходи із реалізації будинку, однак внаслідок відсутності покупців при проведенні прилюдних торгів, будинок не був реалізований, виконавчий напис нотаріуса -не виконаний. Крім цього пояснив, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, так як, кредитний договір був укладений 27.04.2006р., на строк до 26.04.2013р. Проте, у зв'язку із неоплатою відповідачкою чергового платежу, позивач направив відповідачу вимогу від 07.08.2008р. про дострокове повернення кредиту, вимогою банк повідомив про фактичну зміну кредитних умов та зажадав повернути усі кошти, враховуючи положення ст. 1050 ЦК України, у відповідачки виник обов'язок повернути кошти до 17.09.2008р., а тому подаючи позов про повернення кредиту 20.07.2012р., позивач пропустив трирічний строк для захисту свого права, який минув 17.09.2011р. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК (435-15) та інших актів законодавства України.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

З пояснень представника позивача, долученої до справи копії кредитного договору №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. (а.с. -5-7) видно, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (що є правонаступником АППБ «Аваль») з однієї сторони, та ОСОБА_5 з іншої сторони, на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, укладено договір, згідно якого Банк надав ОСОБА_5 (позичальнику), кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 000 доларів США, терміном на 84 місяці з 27.04.2006р. по 26.04.2013р., із процентною ставкою за користування кредитом 14% річних.

Згідно п. 3.5. кредитного договору з метою своєчасного повернення кредиту в забезпечення виконання договору, кредитором прийнято в заставу житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

Із меморіального валютного ордеру №5/11551-СК від 03.05.2006р. (а.с. -8), вбачається, що ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 60 000 доларів США, що на день укладення договору становило 303 000,00 грн.

Позивач, з метою досудового вирішення спору, звертався 07.08.2008р. з письмовою вимогою до відповідача про дострокове повернення кредиту та процентів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання кредиту №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. У випадку не погашення заборгованості перед позивачем, ОСОБА_5 попереджалася про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачка вимогу отримала (а.с. -11-12).

Відповідно до п.9 кредитного договору №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного в цьому договорі.

З долученого до матеріалів позову розрахунку заборгованості (а.с. -9-10) видно, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 04.07.2012р. становить 2 416 109,46 грн. з них: 361 560,88 грн. - заборгованості по кредиту, в т.ч. 293 464,78грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 223 934,71 грн. заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками -222 689,99 грн., 1 032 610,22 грн. - нарахована пеня за прострочку кредиту, 798 003,65 -нарахована пеня за прострочку відсотків.

Посилання відповідача на ту обставину, що у зв'язку із неоплатою чергового платежу, позивач направив відповідачу вимогу від 07.08.2008р. №02-5/05-2574 про дострокове повернення кредиту, якою фактично змінив умови договору, оскільки зажадав повернути усі кошти у 30-денний строк з дня отримання вимоги, тобто до 17.09.2008р. у відповідачки виник обов'язок повернути кошти, у зв'язку з чим позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, є помилковим, ураховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини 5 цієї статті).

Виходячи з положень пункту 1.2. кредитного договору №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. та за відсутності даних про припинення договірних відносин між сторонами, зокрема, у зв'язку із виконанням договору, слід вважати, що кредитні договірні відносини продовжують існувати, а отже, початок перебігу строку позовної давності не настав.

Направляючи відповідачці вимогу про повернення заборгованості в 30-денний строк, позивач при цьому керувався п.5.5. кредитного договору №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006 р., за яким в разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, позичальник зобов'язується повернути кошти протягом 30 календарних днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

При цьому відповідачка помилково вважає, що строк позовної давності слід обчислювати з 17.09.2008 року, оскільки у даному випадку має місце зобов'язання за договором з визначеним строком виконання, тому застосуванню підлягає норма, установлена абзацом першим частини 5 статті 261 ЦК України.

Таким чином, відсутні підстави для застосування позовної давності.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та процентів у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2008 року відповідачці направлялася претензія про дострокове погашення зобов'язань за кредитним договором, яка залишена останньою без реагування.

Суд не бере до уваги твердження відповідачки щодо забезпечення її зобов'язань за кредитним договором, зверненням стягнення на вказане майно шляхом вчинення виконавчого напису з огляду на наступне.

З копії виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 22.09.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10246 (а.с. -67), вбачається, що нотаріусом звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та передане в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Із долученого витягу інформації про виконавче провадження від 19.09.2012р. (а.с. -43-53), вбачається, що відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 273205,86 грн. заборгованості в користь ЛОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», шляхом звернення стягнення на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, на даний час житловий будинок в АДРЕСА_1, не реалізований, а отже зобов'язання відповідача за кредитним договором не були забезпечені вчиненням такого виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

З огляду на те, що відповідачка прострочила погашення поточних платежів по кредиту та нарахованих відсотках, не повернула отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов'язань, суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитним договором в сумі 2 416 109,46 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Обставин, які б спростовували пояснення представника позивача щодо суми заборгованості й долучених розрахунків судом не здобуто, представник відповідачки не заперечив суму нарахованої заборгованості.

Суд в порядку ст. 88 ЦПК України стягує з відповідачки в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 3219 грн. сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213- 215 ЦПК України, суд -

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1, ід.НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором №014/08-5/11551-СК від 27.04.2006р. в розмірі 302 297,09 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.07.2012р. становить 2 416 109,46 грн. (два мільйони чотириста шістнадцять тисяч сто дев'ять гривень 46 коп.).