РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2003 року
___________ районний суд м. Києва
під головуванням судді
при секретарях
за участю адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну
справу
за позовом Н.
до С., Ю. та Л.,
третя особа - державний нотаріус Першої Б-ської міської державної
нотаріальної контори М.,
про витребування майна із чужого незаконного володіння або
стягнення його вартості, та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2001 р. Н. звернулася до суду з позовом до С. про
розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення аліментів на
утримання дитини. Під час розгляду справи позивачка доповнила
позов вимогами про витребування майна із чужого незаконного
володіння або стягнення його вартості та просила зобов'язати
відповідача повернути їй майно, яке було подаровано їй матір'ю Б.,
у 1994 р.
Ухвалою С-ського районного суду м. Києва від ХХ липня 2002 р.
позовні вимоги Н. до С. виділено в окреме провадження.
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово уточняла свої
позовні вимоги, пред'явивши їх також до Ю. та Л., та просила
постановити рішення, яким зобов'язати Ю. та Л. повернути їй майно,
зазначене у договорі дарування від ХХ грудня 1994 р. (реєстр 1 -
0000) у тому ж найменуванні та кількості, а у разі неможливості
демонтажу будівельних матеріалів - виплатити їх вартість у цінах
2002 р. в сумі 46170 грн., повернути витрачені нею грошові кошти в
період шлюбу з С. на придбання будівельних матеріалів і агрегатів
в сумі 3551,85 грн., повернути сходову клітину вартістю 1017 грн,
і сім дверей із ясеня вартістю 3250 грн., а у разі неможливості їх
повернення - стягнути вартість цих матеріалів, зобов'язати Ю. та
Л. повернути кухню "Деснянка" та кухонний куточок,а С. - повернути
диван і люстру, та зобов'язати відповідачів відшкодувати заподіяну
їй моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Позивачка зазначала, що ХХ квітня 1985 р. вона зареєструвала шлюб
з С. Після реєстрації шлюбу вона як член сім'ї вселилася до
будинку № 1 по вул. Т-в в м. Києві, власником якого є Ю. на
підставі свідоцтва про право на спадщину від ХХ листопада 1990 р.
На день отримання останнім спадщини площа будинку складала 43,4
кв.м. В зв'язку з тим, що подружжя не мало свого житла та у них
народився син, вона разом із своїм чоловіком С. за погодженням із
власником будинку Ю. самовільно, без відповідного дозволу
компетентних органів, розпочали будівництво двохповерхової
прибудови на умовах послідуючого її відчуження власником будинку
на їх користь. З метою створення спільної власності на будинок
вона вклала у будівництво належне їй майно, грошові кошти та
фізичний труд. Так, для будівництва прибудови вона використала
будівельні матеріали, які були подаровані їй матір'ю Б. за
договором дарування від ХХ грудня 1994 р. (реєстр 1-0000).
Зазначене майно на даний час знаходиться у володінні та
розпорядженні відповідачів, які відмовляються його повертати.
Вартість цього майна за цінами 2002 р. складає 46170 грн. У липні
2001 р. вона припинила фактичні шлюбні відносини з відповідачем та
вимушена була залишити будинок № 1 по вул. Т-в в м. Києві. В
будинку, залишилося належне їй майно, яке було подаровано їй
матір'ю за договорами дарування від ХХ грудня 1994 р. (реєстри
1-0000, 1-0007), а саме будівельні матеріали: двері, дошки, панелі
для перекриття, шпалери, газова колонка і плита, ванна,
умивальник, унітаз та (інше майно на суму 37334000 крб. (у цінах
1994 р.). Зазначені будівельні матеріали за час перебування її у
шлюбі з відповідачем, були використані на зведення та ремонт
прибудови до будинку, де вона проживала з чоловіком та дитиною.
Крім того, в період шлюбу вона разом з чоловіком С. придбали котел
вартістю 500 грн., газову плиту вартістю 600 грн., агрегати
вартістю 1679,12 грн., будівельні матеріали на суму 1759 грн.,
кахель на суму 2342 грн. Б. подарувала їй сходи із ясеня вартістю
1017 грн. та двері ясеневі на суму 3250 грн., які вона також
використала для проведення ремонту прибудови. За договором
дарування від ХХ грудня 1994 р. (реєстр № 1-0007) Б. подарувала їй
кухню "Деснянка", кухонний куточок, люстру, диван, спальний
гарнітур, які знаходяться у незаконному володінні та розпорядженні
відповідачів.
З вини відповідачів вона зазнала моральних страждань, які
полягають у витраті часу на чисельні судові засідання, звернення
за юридичною допомогою до адвоката, неможливістю бути присутньою
на роботі. Вона вимушена разом із сином наймати квартиру, так як
іншого житла вони не мають. Поведінка відповідачів позбаляє її
можливості створити необхідні умови для життя сина. Розмір
відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі складає 10000
грн.
Судом до участі в справі як третю особу було притягнуто державного
нотаріуса Першої Б-ської міської державної нотаріальної контори
М., а як відповідачів - Ю. та Л.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила про
його задоволення.
Відповідачі Ю. та С. позов не визнали, посилаючись на те, що
зазначеного у позовній заяві майна позивачка їм не передавала,
будівництво та ремонт прибудови здійснювався за кошти власника
будинку, а надані позивачкою договори дарування є підробленими.
Позивачкою пропущено строк позовної давності на звернення до суду.
Відповідачка Л. в судове засідання не з'явилась, про час та місце
розгляду справи була повідомлена, однак надала суду письмову заяву
в якій просила розглянути справу в її відсутності.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши
свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,
що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 15-1 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
суд розглядає цивільні
справи не інакше як за заявою (скрагою) осіб, зазначених в статті
5 цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі
наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі,
доказів.
Відповідно до вимог статтей 48 - 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати усунення будь-яких порушень його
прав, хоч би ці порушення не були поєднані з позбавленням
володіння і відшкодування завданих цим збитків. Володіння майном
вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Власник має право вимагати повернення (віндикації) майна з чужого
незаконного володіння. На вимоги про повернення майна з чужого
незаконного володіння встанолюється трирічна давність.
Відповідно до вимог ст. 440-1 ЦК України ( 1501-06 ) (1501-06)
моральна
(немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями
іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується
особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна
шкода заподіяна не з її вини.
Судом встановлено, що власником будинку № 1, який розташований по
вул. Т-в у м. Києві, є Ю. на підставі свідоцтва про право на
спадщину за заповітом від ХХ.11.1990 р. 27 квітня 1985 р. С.
зареєстрвав шлюб з Н. (дошлюбне - Б.) Після реєстрації шлюбу Н.
вселилася до вищезгаданого будинку як член сім'ї власника. ХХ
квітня 1990 р. у подружжя народився син Андрій. Восени 1993 р. Н.
разом із своїм чоловіком С. за згодою власника будинку Ю.
розпочали будівництво двоповерхової прибудови до будинку на умовах
подальшого самастійного проживання їх сім'ї в ній.
ХХ грудня 1994 р. Б. подарувала своїй дочці Н. спальний гарнітур
виробництва Польша-Італія вартістю 66000000 крб., кухню "Деснянка"
вартістю 4000000 крб., куток віртістю 1100000 крб., диван вартістю
70000 крб., та люстру вартістю 7000000 крб., а всього на загальну
суму 78170000 грн. Цього ж дня Б. подарувала, а Н. прийняла в дар
- котел вартіст. 220000 крб., газову плиту вартістю 235000 крб.,
газову колонку вартістю 73000 крб., чугунну ванну вартістю 210000
крб., унітаз вартістю 42000 крб., умивальник вартістю 53000 крб.,
батареї (5 штук по 7 секцій) вартістю 370000 крб., труби
каналізаційні, газові вартістю 421000 крб., проводку отопления,
газу, каналізації вартістю 8000000 крб., цеглу (15 тисяч) вартістю
960000 крб., цемент (4, 5 т) вартістю 550000 крб., дошки, балки 20
м3 вартістю 3300000 крб., 5 блоків вартістю 550000 крб., 6 дверей
з коробкою вартістю 1100000 крб., скло 15 м2 вартістю 115000 крб.,
каміння 10 м3 вартістю 40000 крб., плита ДВП 12 листів вартістю
815000 крб., плінтуса вартістю 73000 крб., керамзит 7 м3 вартістю
55000 крб., 10 рулонів рубероїду вартістю 76000 крб. та 42 рулони
шпалер вартістю 96000 крб., а всього на загальну суму 17334000
крб.
Договори дарування були посвідчені Б-ською державного нотаріальною
конторою та зареєстровано у реєстрах № № 1-0006, 1-0007. Ці
договори дарування на даний час є дійсними та ніким не скасовані.
Зазначене у договорах майно було перевезено у 1993 - 1994 роках з
м. Білої Церкви Київської області до м. Києва по вул. Т-в, 1.
Позивачка витратила вищезазначене майно на будівництво, ремонт та
облаштування двохповерхової прибудови до будинку № 1 по вул. Т-в в
м. Києві.
Згідно наданого позивачкою розрахунку, який перевірено в судовому
засіданні, вартість котла, газової плити, газової колонки,
чугунної ванни, унітазу, умивальника, 5 батарей (по 7 секцій),
труб каналізаційних, газових, проводки отопления, газу,
каналізації, цегли (15 тисяч), цементу (4,5 т), дощок, балок 20
м3, 5 блоків, 6 дверей з коробкою, скла 15 м2 вартістю, каміння 10
м3, плити ДВП 12 листів, плінтусів, керамзиту 7 м3, 10 рулонів
рубероїду та 42 рулонів шпалер станом на 2002 р. становить 46170
грн. (згідно довідок МП "ООО" від 01 липня 2002 p., ТОВ "ГГГ" та
ТОВ "БББ").
У вересні 1999 р. Б. замовила у ВАТ "МММ" (м. Біла Церква) двоє
двуполих дверних блоків та п'ять однопалих дверних блоків на
загальну суму 3250 грн. В жовтні 2000 р. по цьому ж замовленню
було виготовлено з ясеневої породи дерева східцеві клітину
вартістю 1017 грн. Зазначене майно Б. передала у власність Н. для
використання у ремонті прибудови до будинку № 1 по вул. Т-в в м.
Києві. Н. використала зазначені матеріали для ремонту прибудови.
Крім того, передане Б. за договором дарування від 31 грудня 1994
р. (реєстр 1-0006) майно: спальний гарнітур виробництва
Польша-Італія, кухня "Деснянка", куток, диван та люстра, Н.
завезла до будинку № 1 по вул. Т-в в м. Києві та на даний час воно
знаходиться у володінні та розпорядженні відповідачів.
У липні 2001 р. Н. припинила фактичні шлюбні відносини з С. і
виселилися з будинку № 1 по вул. Т-в в м. Києві, переїхавши на
постійне місце проживання в квартиру № 3 по вул. Н-й, 106 в м.
Києві. Рішенням С-ського районного суду м. Києва від ХХ вересня
2002 р. шлюб між Н. та С. розірвано; постановлено стягнути з С.Ю.
на утримання неповнолітнього сина Андрія аліменти у розмірі 1/4
частини з усіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частини
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розділено між Н. та
С. рухоме майно. Вищезазначене рішення вступило в законну силу.
Оскільки вищезазначене майно є власністю Н. на підставі договорів
дарування, які на даний час є дійсними і ніким не скасовані,
зазначене майно перебуває в чужому незаконному володінні, то
порушене право позивачки підлягає захистові. Позовні вимоги Н. в
цій частині суд вважає доведеними, вони підтверджуються наданими
нею письмовими доказами, поясненнями позивачки, третьої особи, а
також показами допитаних в судовому засіданні свідків Б., М., П.,
К., Р., Т., та Ш.
Враховуючи те, що власником будинку № 1 по вул, Т-в в м. Києві як
на час зведення прибудови і проведення в ній ремонту, так і на час
розгляду справи судом, є Ю., то суд вважає за необхідне покласти
саме на власника будинку повернути позивачці будівельні матеріали,
зазначені у договорі дарування від ХХ грудня 1994 р. (реєстр
1-0007), а у разі неможливості їх повернення, стягнути його
вартість. Спальний гарнітур виробництва Польша-Італія, диван та
люстра знаходяться на даний час у незаконному володінні С. а кухня
"Деснянка" та кухонний куток - у незаконному володінні Ю. і Л., то
суд вважає за необхідне покласти на них обов'язок повернути це
майно позивачці.
Відповідачами не доведено нижчу, ніж визначено позивачкою,
вартість вищезазначеного майна. Доводи відповідачів про те, що
укладені угоди дарування є підробленими суд вважає безпідставними,
оскільки вимог про визнання їх недійсними вони не заявляли та вони
ними не оспорювалися у встановленому законом пораджу.
Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині
відшкодування: моральної шкоди, оскільки позивачкою не доведено
факту заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідачів.
Не підлягає також задоволенню позов Н. в частині стягнення
вартості витрачених спільно з С. коштів в період шлюбу на
придбання котла вартістю 500 грн., газової плити вартістю 600
грн., агрегатів вартістю 1679,12 грн., будівельних матеріалів на
суму 1759 грн., кахелю на суму 2342 грн., оскільки позначкою не
доведено, що це майно було придбане подружжям за їх сумісні кошти.
У відповідності до вимог статтей 75, 80 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
на користь
держави підлягає стягненню з С. - 504,37 грн., а з А. 111,38 грн.
державного мита.
Керуючись ст.ст. 48 - 50 ЗУ "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 145
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, статтями 22, 28 КпШС України, ст. ст. 15,
15-1, 30, 62, 75, 80, 202, 202-1, 203 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд
ВИРІШИВ:
Позов Н. до С, Ю. та Л., третя особа - державний нотаріус Першої
Б-ської міської державної нотаріальної контори М. про витребування
майна із чужого незаконного володіння або стягнення його вартості,
та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Зобов'язати Ю. повернути Н. наступне:
котел, газову плиту, газову колонку, чугунну ванну, унітаз,
умивальник, батареї (5 штук по 7 секцій), труби каналізаційні,
газові, проводку отоплення, газу, каналізації, цеглу (15 тисяч),
цемент (4,5 т), доски, балки 20 м3, 5 блоків, 6 дверей з коробкою,
скло 15 м2, каміння 10 м3., плита ДВП 12 листів, плінтуса,
керамзит 7 м3, 10 рулонів рубероїду та 42 рулони шпалер, двоє
двуполих дверних блоків і п'ять однопалих дверних блоків на
загальну суму 3250 грн, та східцеву кліткну вартістю 1017 грн. із
породи ясеневого дерева.
У разі неможливості повернення зазначеного майна, стягнути з Ю. на
користь Н. 50437 грн.
Зобов'язати Ю. та Л. повернути Н. спальний гарнітур виробництва
Польша-Італія, диван та люстру.
Зобов'язати С. повернути Н. кухню "Деснянку" та кухонний куток.
В решті позову Н. відмовити.
Стятнути з Н. на користь держави 111,38 грн. державного мита.
Стягнути з Ю. на користь держави 504,37 грн. державного мита.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом
одного місяця з наступного дня після його проголошення.