РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2003 року
районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
справу
за позовом М.
до Ч.,
3-я особа: третя державна нотаріальна контора Запоріжжя
про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до
відповідача, мотивуючи тим, що ХХ.07.2002 року помер її дядько Д.,
після смерті, якого залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини
квартири № 32 по вул. К-ській, 2 в м. Запоріжжі. Власниками
квартири були її бабуся та дядько. Бабуся Ф. померла в 1997 році
залишивши їй заповіт на 1/2 вказаної квартири. Дядя також залишив
заповіт на 1/2 вказаної квартири. Після похорон дядька ХХ.07.2002
року вона звернулася до нотаріальної контори за консультацією по
оформленню заповіту.
Старший нотаріус К., уточнила у неї, чи є ще спадкоємці та
дізнавшись, що спадкоємицею є і моя матір Ч., сестра померлого,
пояснила, що матір як пенсіонерка має право на обов'язкову долю в
спадщині та хтось з них повинен відмовитися від отримання спадщини
на користь іншого. Нотаріус пояснила, що мати має право на 2/3
частини спадкового майна, а вона на 1/3. Так як мати зі слів
нотаруса мала право на більшу частину, то вона вирішила
відмовитися на користь матері від спадщини про що написала заяву.
Вже в м. Києві дізналася, що її мати як спадкоємиця другої черги
права на обов'язкову долю не має. Тобто вона була введена в оману
нотаріусом та помилково написала заяву про відмову від спадщини,
вважає, що написана заява є недійсною.
Відповідачка позов визнала в повному обсязі, не заперечує проти
задоволення позовних вимог.
Третя особа до суду не з'явилася, належним чином повідомлена про
день, час, місце слухання справи, а тому суд приходить до висновку
про слухання справи у відсутність її представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи
приходить до висновку про задовлення позову виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що згідно заповіту від
ХХ.03.1004 року Д. заповів належну йому на праві приватної
власності 1/2 частину однокімнатної квартири № 3, що знаходиться в
м. Запоріжжі, вул. К-ська, 2 та гараж М.
Як вбачається з свідоцтва про смерть, Д. помер ХХ.07.2002 року.
Встановлено, що М. звернулася ХХ.07.2002 року до третьої державної
нотаріальної контори Запоріжжя з заявою про відмову від належної
їй частки спадщини.
Встановлено, що М. вже належить 1/2 частина вищевказаної квартири,
яку вона отримала після смерті своєї бабусі Д.
Як пояснили сторони у судовому засіданні, після смерті Д. вони
звернулися ХХ.07.2002 року до нотаріальні контори за
консультацією, де нотаріусом позивачка була введена в оману та під
її впливом відмовилася від спадщини. Підстав для такої відмови не
було, а відбулася відмова лише для того, щоб зі слів нотаріуса,
полегшити Ч. отримати спадщину, т. я. вона нібито має право на
обов'язку долю.
Позивачка вважає, що відмова від спадщини сталася внаслідок
помилки, а тому її слід визнати недійсною.
Згідно ст. 56 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена внаслідок
помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за
позовом сторни, яка діяла внаслідок помилки.
Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що
регулюються нормами цивільного кодексу ст. 56 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, а тому суд вважає за необхідне визнати заяву від
ХХ.07.2002 року про відмову М. від належної їй частки за заповітом
недійсною, як укладену внаслідок помилки.
Керуючись ст. 56, 534, 541, 553 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст.
15, 30, 62, 202-1, 203 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд, -
ВИРІШИВ:
Визнати недійсним заяву М. про відмову в прийнятті спадщини після
померлого ХХ.07.2002 року Д., подану в Третю державну нотаріальну
контору м. Запоріжжя.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через
райсуд протягом місяця з наступного після проголошення дня.