РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2002 р. Н-ський районний суд в складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.
Києві справу за позовом Ч.О.В. до Міністерства юстиції України,
Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та
апеляційного суду Х-кої області, про стягнення заборгованості по
довічному грошовому утриманню судді у відставці,
ВСТАНОВИВ:
Ч.О.В. звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України,
Міністерства фінансів України та апеляційного суду Х-кої області,
у якому просив стягнути на його користь ненараховану та
невиплачену частину щомісячного грошового утримання судді у
відставці за період 1997 - 1999 років в розмірі 3 тис. 618 грн. 78
коп.
Мотивуючи свої вимоги позивач вказував на те, що його стаж роботи
на посаді судді 33 роки, в тому числі на посаді судді Х-кого
обласного суду він працював понад 15 років, звідки і був
звільнений у зв'язку з виходом у відставку і йому було призначено,
згідно Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, щомісячне
довічне грошове утримання.
Указом Президента України N 856/96, від 19.09.1996 року "Про
додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів"
( 856/96 ) (856/96)
, суддям, починаючи з ХХ.01.1997 року, які досягли
пенсійного віку, була встановлена щомісячна надбавка за особливий
характер роботи в розмірі 50-ти відсотків від посадового окладу
судді на відповідній посаді з врахуванням доплати за
кваліфікаційний клас, що повинно було бути враховано і при
нарахуванні в даному випадку щомісячного грошового утримання.
Однак, незважаючи на це, відповідний перерахунок такого утримання
в даному випадку проведений, не був, у зв'язку з чим розмір
невиплаченої частини довічного грошового утримання за розрахунками
позивача, за період 1997 - 1999 років становить 3 тис. 618 грн. 78
коп. Водночас, позивач просив суд поновити йому строк позовної
давності, як пропущений ним з поважних причин.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу у
його відсутність.
Представник Міністерства юстиції України - Б.О.І. в судовому,
засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, поскільки
вважала, що надбавка до заробітної плати судді, яка встановлена
Указом Президента України N N 856/96 ( 856/96 ) (856/96)
від 19.09.1996
року "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів"
і яку позивач вимагає включити в розрахунок довічного грошового
утримання, надається за особливий характер роботи та інтенсивність
праці суддям з метою закріплення з судах висококваліфікованих
фахівців та повного укомплектування суддів.
Пункт 2 зазначеного Указу передбачає ( 856/96 ) (856/96)
, що виплати
встановлені цим Указом ( 856/96 ) (856/96)
проводяться в межах асигнувань,
передбачених на утримання суддів. Проте, Державними бюджетами на
1997 - 2001 роки ( 404/97-ВР ) (404/97-ВР)
( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
( 378-14 ) (378-14)
( 1458-14 ) (1458-14)
( 2120-14 ) (2120-14)
не передбачено фінансування витрат на
виплату надбавки у розмірі 50 відсотків від заробітної плати до
сум довічного грошового утримання суддів. Крім того, відповідно до
ст. 35 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, обов'язок складання
проекту зведеного бюджету України покладено на Міністерство
фінансів України. Саме воно доводить прогнозні показники видатків
до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади
та затверджує їх кошториси доходів та видатків. Відповідно до
названого Закону, Міністерство юстиції України щорічно подає до
Міністерства фінансів України розрахунки необхідних витрат судової
влади, в тому чсилі і на довічне грошове утримання суддів у
відставці. Проте, Міністерство фінансів не бере до уваги
розрахунки Міністерства юстиції України при складанні проектів
законів України про Державний бюджет, вважаючи, що надбавка, яка
встановлюється суддям згідно, Указу Президента України ( 856/96 ) (856/96)
від 19.06.1996 року, не повинна зараховуватись до заробітної плати
для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання
судді, який вийшов у відставку до прийняття вказаного Указу
( 856/96 ) (856/96)
.
Представники інших відповідачів по справі - Міністерства фінансів
України та апеляційного суду Х-кої області, а також притягнутого
судом в якості відповідача Державного казначейства України, в
судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду
справи повідомлялися належним чином.
Неявка представників вказаних сторін по справі, на думку суду, не
є перешкодою для розгляду справи і вирішення даного позову на
підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України та
дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача
підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Ч.О.В., який працював на посаді судді і має
стаж такої роботи понад 30 років, був звільнений у відставку з
посади судді Х-кого обласного (в даний час - апеляційного) суду у
грудні 1994 року. У зв'язку з виходом у відставку йому було
призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в
розмірі 90 відсотків від розміру заробітної плати діючого судді
вказаного суду.
Згідно п. 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 року
"Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів"
( 2863-12 ) (2863-12)
, з наступними змінами та доповненнями від 06.05.1993
року та від 24.02.1994 року, в разі зміни заробітної плати суддів,
розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді,
який працює на відповідній посаді. При цьому заробітна плата
суддів, у відповідності до п. 1 ст. 44 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, із змінами, внесеними Законом України від
24.02.1994 року, складається з посадового окладу, премій, доплат
за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших
надбавок. Указом Президента України N 856/96, від 19.09.1996 року,
"Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів"
( 856/96 ) (856/96)
, суддям, починаючи з 01.01.1997 року, що досягли
пенсійного віку, була встановлена щомісячна надбавка за особливий
характер роботи та інтенсивність праці, у розмірі 50 відсотків від
посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Таким чином, діюче законодавство України підтверджує вимоги
позивача про виплату йому щомісячно, пожиттєвого грошового
утримання з врахуванням 50-ти відсоткової надбавки до посадового
окладу, працюючого на відповідній посаді судді.
Як видно з доводів позивача, щомісячна надбавка, встановлена
Указом Президента України від 19.09.1996 року ( 856/96 ) (856/96)
, при
розрахунку його грошового утримання за період 1997 - 1999 років,
врахована і виплачена йому не була.
Між тим, на думку суду, вказана надбавка, яка передбачена Указом
Президента ( 856/96 ) (856/96)
від 19.09.1996 року, за змістом п. 1 ст. 44
Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, входить в розмір
заробітної плати суддів, а тому повинна враховуватись при
обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у
відставці.
Доводи представника Міністерства юстиції України про те, що
надбавка встановлена Указом Президента України від 19.09.1996 року
( 856/96 ) (856/96)
, надається за особливий характер роботи та
інтенсивність праці суддям саме з метою закріплення в судах
висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів, є
необгрунтованими, тому що таке обмеження Законом України "Про
статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
не встановлено. Тлумачення
Міністерством юстиції України Указу Президента України від
19.09.1996 року ( 856/96 ) (856/96)
таким чином, що встановлена ним
надбавка не повинна зараховуватись до заробітної плати для
визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання
судді, який пішов у відставку до прийняття цього Указу ( 856/96 ) (856/96)
,
фактично звужує його право на збільшення розміру щомісячного
довічного грошового утримання судді у відставці в разі збільшення
заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, яке
передбачене п. 1 Постанови Верховної Ради України від 15.12.1992
року "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус
суддів" ( 2863-12 ) (2863-12)
, з доповненнями, внесеними 06.05.1993 року та
24.02.1994 року, що у відповідності до ст. 22 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є недопустимим.
Згідно розрахунку позивача, який було зроблено правильно, і саме
проти чого не заперечував представник Міністерства юстиції
України, заборгованість по щомісячному довічному грошовому
утриманню за вказаний в позовній заяві період 1997 - 1999 років, в
даному випадку становить всього 3 тис. 618 грн. 78 коп., тому суд
вважає необхідним стягнути цю суму на користь позивача, як
ненараховану та невиплачену частину належного йому щомісячного
довічного утримання судді у відставці. При цьому, вирішуючи
питання, - хто повинен виплатити зазначену суму, суд вважає, ці
кошти повинні бути стягнуті з Міністерства фінансів України шляхом
списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України,
у зв'язку з наступним.
Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у
відставці проводиться у відповідності з Постановою Верховної Ради
України від 15.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону
України "Про статус суддів" ( 2863-12 ) (2863-12)
, за рахунок державного
бюджету. Згідно ст. 26 Закону України "Про бюджетну систему
України" ( 512-12 ) (512-12)
, складання зведеного бюджету України покладено
на Міністерство фінансів України, яке доводить відповідні
прогнозні показники до міністерств, відомств та інших органів
державної виконавчої влади, затверджує у кошторисі доходів та
видатків Міністерства юстиції України лише прогнозні, а не реальні
показники. Як вбачається з даних Міністерства юстиції України,
ними щорічно складаються кошторисні проекти видатків та доходів з
врахуванням і фінансування на довічне грошове утримання суддів у
відставці. Проте, Міністерство фінансів України не бере до уваги
розрахунки Міністерства юстиції України при складанні проектів
законів України про Державний бюджет, вважаючи, що надбавка, яка
встановлюється суддям у відставці, яка передбачена Указом
Президента України від 19.09.1996 року N 856/96 ( 856/96 ) (856/96)
, не
повинна зараховуватись до заробітної плати для визначення розміру
щомісячного довічного грошового утримання судді, який пішов у
відставку до прийняття вказаного Указу Президента України
( 856/96 ) (856/96)
. Таким чином, Міністерство фінансів України вимоги
Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
та Указ Президента
України від 19.09.1996 року N 856/96 "Про додаткові заходи по
матеріальному забезпеченню суддів" ( 856/96 ) (856/96)
, не виконує.
Відповідно до роз'яснення Верховним Судом України за N 7 від
30.05.1997 року "Про посилення судового захисту прав та свобод
громадянина і людини" ( v0007700-97 ) (v0007700-97)
, невиконання ст. 130
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
відповідними органами чи
посадовими особами слід розцінювати як порушення конституційних
принципів незалежності судової влади. Таким чином, Міністерство
фінансів України порушує ст. 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, скорочуючи видатки на утримання суддів.
Зважаючи на специфіку стосунків позивача з відповідачами, що
перешкоджало зверненню до суду з даним позовом, суд поновлює
стороні цей строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 15-1, 30, 62
( 1501-06 ) (1501-06)
, 202, 203 та 209 ( 1502-06 ) (1502-06)
ЦПК України, ст. 56 та
130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 43 та 44 Закону
України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, з доповненнями, внесеними
06.05.1993 року та 24.02.1994 року, ст. 19 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 35 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, Указом Президента України від 19.09.1996 року "Про
додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів"
( 856/96 ) (856/96)
, суд, -
ВИРІШИВ:
Поновити строк позовної давності.
Позов задоволити.
Стягнути з Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції
України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державного
казначейства України на користь Ч.О.В. невиплачену частину
щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в
розмірі 3 (три) тис. 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 78 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд м. Києва через
Печерський районний суд м. Києва протягом одного місяця.