РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 р.
районний суд м. Києва
у складі головуючого судді при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Ж.
до представництва "ХХХ",
3-я особа - Д.
про поновлення на роботі
Встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити
її на роботі у відповідача на посаді лікаря-консультанта за
сумісництвом, на якій вона працювала з ХХ.10.2001 р. Наказом від
ХХ.06.2002 р. її було попереджено про припинення трудових відносин
з ХХ.08.2002 р. в зв'язку з істотними змінами умов праці та
ліквідацією посади, на якій вона працювала і відсторонили від
роботи. Вона вважає своє звільнення незаконним, оскільки з боку
адміністрації їй не було запропоновано перейти на новостворену
посаду з повним робочим днем і з ХХ.07.2002 р. її було фактично
відсторонено від роботи. Крім того, адміністрація пропонувала їй
неодноразово підписати угоду про припинення трудового договору за
угодою сторін, але вона відмовилась.
Представник відповідача проти позову заперечує та пояснив, що
позивачка працювала на посаді медичного радника по сумісництву. В
зв'язку зі змінами в умовах праці - було скорочено дві посади:
медичного радника, лікаря-консультанта (сумісника) та медичного
радника, лікаря-консультанта (штатна одиниця) та введено одну
штатну одиницю з виконанням трудових обов'язків та функцій
ліквідованих посад. Позивачці було в усній формі роз'яснено, що на
новій посаді працівник буде працювати повний тиждень - 40 годин,
але вона на такі умови не погодилась, оскільки працювала на
основному місці роботи в Броварській центральній лікарні.
Третя особа по справі - Д. проти позову заперечує та пояснила, що
позивачку було звільнено згідно ст. 36 п. 6 КЗпроП України
( 322-08 ) (322-08)
, про що її попереджено ХХ.06.2002 р. Вона особисто та
працівник представництва в Росії Д. роз'яснювали Ж. про зміни умов
праці, але вона хотіла продовжувати працювати до закінчення строку
трудового договору.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,
прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає за такими
підставами.
Згідно ст. 235 КЗпроП України ( 322-08 ) (322-08)
у разі звільнення без
законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу
працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
Згідно п. 6 ст. 36 КЗпроП України ( 322-08 ) (322-08)
підставами припинення
трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу
в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від
продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
В даному випадку позивачка працювала у відповідача на посаді за
сумісництвом, з неповним робочим тижнем згідно укладеного
трудового договору від ХХ.10.2001 р. Основне місце роботи
позивачки - Броварська центральна лікарня, де вона працює лікарем
виїзної бригади швидкої допомоги.
Згідно наказу від 144 від ХХ.06.2002 р. у відповідача було внесено
зміни до штатного розкладу: ліквідовано дві посади медичного
радника, лікаря-консультанта за сумісництвом та штатна одиниця та
введено єдину посаду, про що попереджено позивачку. Наказом від
ХХ.08.2002 р. її було звільнено згідно п. 6 ст. 36 КЗпроП України
( 322-08 ) (322-08)
та виплачено заробітну плату.
Як пояснила сама позивачка, її влаштовувала робота за сумісництвом
і вона хотіла продовжити роботу за укладеним трудовим договором до
його закінчення - до ХХ.12.2002 р. Заяву про згоду працювати за
зміненими умовами праці вона відповідачу не направляла.
Таким чином, встановлено, що дійсно у відповідача мало місце
внесення змін до штатного розкладу, змінились істотні умови праці
на посаді, де працювала позивачка, з якими вона не погодилась.
На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 232, 235 КЗпроП
України ( 322-08 ) (322-08)
, постановою Пленуму Верховного Суду України №9
від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів"
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
, ст. 15, 30, 62, 203 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
суд,-
вирішив:
В задоволенні позову Ж. про поновлення на роботі відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через
районний суд протягом одного місяця з наступного дня після його
проголошення.