РІШЕННЯ
Іменем України
05.09.2002 року
Н-ський районний суд м. Києва
в складі:головуючого- судді
при секретарі
з участю адвоката
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу
за позовом В.
до Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу
Збройних Сил України
про стягнення грошової компенсацію замість речового майна,
продовольчого пайка, 3% річних та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення грошової
компенсацію замість речового майна у розмірі 952 грн. 29 коп. та
продовольчого пайка у розмірі 1526 грн. при звільненні з
військової служби ХХ.11.2001 року, посилаючись на те, що
відповідачем при звільненні його з військової служби не було
виплачено грошової компенсації замість речового майна, а також
грошової компенсації замість продовольчого пайка в період часу з
ХХ.03.2000 року по ХХ.11.2001 року (618 діб) з врахуванням
вартості пайка на добу 1 грн. 76 коп. за період з ХХ.03.-
ХХ.06.2000 року, 2 грн. 08 коп. за період з ХХ.07.- ХХ.09.2000
року та 2 грн. 75 коп. з ХХ.10.- ХХ.11.2001 року включно. А
всього: 2478 грн. 29 коп.. Позивач вважає, що відповідач порушив
його права.
Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь 3%
річних від вказаної суми, що становить 37 грн. 17 коп. відповідно
до вимог ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Також просить стягнути з відповідача на його користь моральну
шкоду в розмірі 2000 грн., посилаючись на те, що відповідач своїми
діями завдав йому моральних страждан, оскільки він за відсутністю
коштів не зміг придбати путівку в санаторій для оздоровлення та
лікування і стан його здоров'я після звільнення з ЗС України
значно погіршився.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив,
просить справу розглядати у його відсутності, проти позову
заперечує.
Вважає, що позивач не має право на одержання грошової компенсації
замість продовольчого пайка, оскільки він був забезпечений
продовольчим пайком по ХХ.03.2000 року.
Вимоги позивача про стягнення грошової компенсації замість
продовольчого пайка за період часу з ХХ.03.2000 року по ХХ.11.2001
року та грошової компенсації замість речового майна вважає
необгрунтованими, оскільки Законом України від 17.02.2000 року
"Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" ( 1459-14 ) (1459-14)
,
який набрав чинності з 11.03.2000 року, було призупинено дію ч. 2
ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
в частині
одержання віськовослужбовцями грошової компенсації замість
речового майна та продовольчого пайка.
Зазначає, що позивач має право на отримання грошової компенсації
замість речового майна в розмірі 99 грн. 48 коп., але за виплатою
зазначеної суми позивач до відповідача не звертався, як це
передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
, а тому
і в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині
стягнення 3% річних від вказаної суми, що становить 37 грн. 17
коп. відповідно до вимог ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки
вказана стаття ЦК України передбачає відповідальність боржника за
просрочення виконання грошового зобов'язання, а відповідач з
позивачем ніколи не перебували у договірних відносинах, а тому
просить відмовити позивачу в цій частині.
На думку відповідача він своїми діями не завдав позивачу моральної
шкоди і позивачем не надано доказів в підтвердження своїх вимог в
цій частині і позивач не визначає, чому саме, він пов'язує
погіршення стану свого здоров'я із ствердженням про невиплату
неналежної йому грошової компенсації за недоотримані продовольчі
пайки та речове майно, а тому і в цій частині просить позов
залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд
вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних
Силах України з 1968 року по ХХ.11.2001 року, остання посада:
старший інспектор Головного контрольно-ревізійного управління
Міністерства оборони України і повинен був забезпечений речовим
майном та продовольчим пайком в період проходження військової
служби.
На підставі наказу Міністра оборони України від ХХ.11.2001 року №
6 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я і
наказом начальника контрольно-ревізійного управління Міністерства
оборони України від ХХ.11.2001 року № 2 виключений з ХХ.11.2001
року з списків особого складу.
Відповідно до п. 2 ст.15 Закону Украiни "Про соцiальний i правовий
захист вiйськовослужбовцiв та членiв iх ciмей" вiд 20.12.91 року
(зі змінами і доповненнями, які внесені до закону) ( 2011-12 ) (2011-12)
"вiйськовослужбовцям, крiм вiйськовослужбовцiв строкової служби,
при звiльненнi з вiйськової служби за вислугою строку служби,
віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з
організаційними заходами в разі неможливості використання на
службі виплачується грошова допомога у розмірі 50% місячного
грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а
також грошова компенсація за речове майно та продовольчих пайків."
Продовольчим пайком позивач був забезпечений по ХХ.03.2000 року
включно і на період розгляду справи відповідач не має
заборгованості перед позивачем в цій частині.
Щодо грошової компенсації за речове майно, то відповідач згідно
наданої ним довідки (а.с.18) станом на ХХ.03.2000 року мав
заборгованість в розмірі 99 грн. 48 коп. перед позивачем, яка до
цього часу не виплачена, оскільки позивач при звільнені з
військової служби не звертався до відповідача про виплату грошової
компенсації замість речового майна як це передбачено ч. 2 ст. 9
Закону Украiни "Про соцiальний i правовий захист
вiйськовослужбовцiв та членiв iх ciмей" вiд 20.12.91 року (зі
змінами і доповненнями, які внесені до закону) ( 2011-12 ) (2011-12)
, а
звернувся до відповідача з рапортом про виплату грошової
компенсації замість речового майна ХХ.05.2002 року, але до цього
часу відповідач не виплатив позивачу заборгованість по грошовій
компенсації замість речового майна станом на ХХ.03.2000 року в
розмірі 99 грн. 48 коп., а тому з відповідача на користь позивача
підлягає стягненню вказана сума.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення грошової компенсації
замість продовольчого пайка за період часу з ХХ.03.2000 року по
ХХ.11.2001 року в розмірі 1526 грн. та грошової компенсації
замість речового майна за період з ХХ.03.2000 року по ХХ.11.2001
року в розмірі 852 грн. 81 коп. суд вважає необґрунтованими.
Згідно ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" від
06.12.1991 року (із змінами від 21.10.1993 року, від 05.10.2000
року) ( 1934-12 ) (1934-12)
фінансування Збройних Сил України здійснюється
за рахунок Державного бюджету України.
Законом України від 17.02.2000 року "Про деякі заходи щодо
економії бюджетних коштів" ( 1459-14 ) (1459-14)
було призупинено дію ч. 2
ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
в частині
одержання віськовослужбовцями грошової компенсації замість
речового майна та продовольчого пайка і виплата зазначених
грошових компенсацій не була передбачена Законами України про
Державні бюджети України на 2000-2002 роки, а тому фінансування
зазначених витрат не проводилось. Міністерство оборони України
(якому підпорядкований відповідач), як розпорядник бюджетних
коштів, було зобов'язано здійснювати видатки або платежі тільки в
межах відповідних бюджетних асигнувань встановлених їм на ці роки,
а тому при звільнені позивача з військової служби, йому не була
виплачена грошова компенсація замість речового майна та
продовольчого пайку за період з ХХ.03.2000 року по ХХ.11.20001
року.
Крім того, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних від ї
суми 2478 грн. 29 коп., що становить 37 грн. 17 коп. у
відповідності зі ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, на думку суду є
безпідставними, оскільки ст.214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає
відповідальність боржника за просрочення виконання грошового
зобов'язання, а позивач та відповідач ніколи не перебували у
договірних відносинах, речове майно та продовольчий пайок (а
відповідно і грошова компенсація замість них) не є предметом
договірних відносин, т.я. носіння військової форми одягу, яким
держава забезпечує військовослужбовця безкоштовно, у службовий час
є його обов'язком, а тому в частині стягнення і норми ЦК України
не регулюють правовідносини, які пов'язані з проходженням
військової служби, а тому в цій частині позов не підлягає
задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про соціальний та
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) (2011-12)
відшкодування військовослужбовцям спричиненої
моральної та матеріальної шкоди проводиться у встановленому
законом порядку.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
моральна (немайнова)
шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила її
законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо
вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Судом встановлено, що Адміністративно-господарче управління
Генерального штабу Збройних Сил України діяло відповідно до вимог
діючого законодавства, а тому не могло завдати позивачу моральної
шкоди своїми діями.
Позивачем не надано доказів в підтвердження своїх вимог в цій
частині, ним не визначано, чому саме, він пов'язує погіршення
стану свого здоров'я із невиплатою йому грошової компенсації
замість продовольчого пайка та речового майна.
Позивач, після звільнення з військової служби, своєчасно отримав
грошову допомогу згідно діючого законодавства, одержує з 2001 року
пенсію в розмірі 500 грн., має пільги, як учасник бойових дій, а
тому, на думку суду, неотримання грошової компенсації замість
речового майна та продовольчого пайка за період з ХХ.03.2000 року
по ХХ.11.2001 року відповідно до діючого законодавства України не
знаходиться в причинному зв'язку з тим, що він не мав можливості
придбати санаторно-лікувальну путівку.
Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено, що діями
Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу
Збройних Сил України йому завдана моральна шкода, які саме були
йому спричинені фізичні і моральні страждання, а також інші
негативні наслідки, а тому в цій частині позову позивачу необхідно
відмовити.
Наведене дає суду підстави вважати, що відповідач в період часу з
ХХ.03.2000 року по ХХ.11.2001 року діяв у відповідності з діючим
законодавством і законні права та інтереси позивача порушені не
були, оскільки, незважаючи на те, що Законом України "Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
передбачена грошова компенсація замість
речового майна та продовольчого пайка, але Законами України про
Державні бюджети України на 2000-2002 роки було призупинено дію ч.
2 ст. 9 зазначеного закону. Зазначені закони про Державні бюджети
України неконституційними не визнавалися і вони не обмежують права
та інтереси позивача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в
частині надання юридичної допомоги в розмірі 225 грн. 77 коп., то
в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суду не
надано доказів, якіб свідчили про те, що позивач поніс витрати на
зазначену суму.
Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 75, 202 ЦПК України, ст. 440-1 ЦК
України, ст.ст. 9 ч.2, 15 ч. 2, ст. 17 Закону України "Про
соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
, ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили
України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, Законом України від 17.02.2000 року "Про
деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"( 1459-14 ) (1459-14)
, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково: стягнути з Адміністративно -
господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України на
користь В. грошову компенсацію за речове майно розмірі 99 грн. 48
коп., а також держмито в розмірі 51 грн., а всього: 150 грн. 48
коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через
районний суд протягом одного місяця з наступного дня після його
проголошення.