Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді - Стамбули М.І.,

при секретареві - Ігнатенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору позики недійсним, визнання вчинення договору купівлі-продажу транспортного засобу,

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на той факт, що 03.11.2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів на суму 49000,00грн. строком до 03.04.2011 року. Позивачі стверджують, що вказаний договір позики, укладений між ними, є удаваним правочином, а фактично між ОСОБА_3, з однієї сторони, та позивачами, з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_6, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, шасі № ZCFC4980005985865, а зазначена у договорі позики сума у розмірі 49000,00грн. відповідала вартості автомобіля у зазначеному договорі, тобто стверджує, що насправді грошових коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_3 не отримував, а навпаки сплачував йому кошти за вказаний транспортний засіб та здійснював погашення кредитних зобов’язань власника автобусу та штрафів водіїв цього автобусу, які за усною домовленістю між ними повинні були бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за автобус. Просять суд визнати недійсним договір позики грошових коштів,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.11.2010 року, реєстровий № 281 та визнати, що 03.11.2010 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу – автобусу ОСОБА_6, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, шасі № ZCFC4980005985865.

В судовому засіданні позивачі та представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі на підставах зазначених в позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, зазначивши, що відповідач отримав кошти за договором позики лише частково в сумі 21000,00грн.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили факт укладання між ними та відповідачем фактично договору купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_6, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, шасі № ZCFC4980005985865, а договір позики між ОСОБА_1 було укладено лише для розстрочення сплати коштів за вказаний транспортний засіб та зазначено, що крім сплати за транспортний засіб ними було сплачено й кредитні платежі за цей же транспортний засіб та штрафи за водіїв його.

Вислухавши позивачів, відповідача, їх представників, свідків, дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є законним і обґрунтованим, в зв’язку з чим він підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.11.2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем був підписаний договір позики грошових коштів на суму 49000,00грн. строком до 03.04.2011 року. Позивач стверджує, що вказаний договір позики, укладений між ними, є удаваним правочином, а фактично між ОСОБА_3, з однієї сторони, та позивачами, з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, а зазначена у договорі позики сума у розмірі 49000,00грн. відповідала вартості автомобіля у зазначеному договорі, тобто стверджує, що насправді грошових коштів він від ОСОБА_3 не отримував. У жовтні 2010 року позивачі познайомилися з відповідачем, підставою для знайомства стали спільні переговори щодо намірів ОСОБА_3 здійснити продаж автобусу ОСОБА_6, 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1., власником якого на той час була ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Автобус був зареєстрований у Криворізькому МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області у 2003 році за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_3 мав право розпоряджатися автобусом на підставі довіреності від 12.03.2010 року виданої ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр. № 2816, яку надав позивачам для ознайомлення. ОСОБА_3 погодився здійснити продаж автобусу за 49000,00грн., але на умовах оформлення продажу авто договором позики грошових коштів, оскільки автобус був зареєстрований в іншій області, грошей і часу для виїзду в Кривий ріг для зняття автобусу з реєстрації у нього не було, а покупцями вказаного вище авто були позивачі. Позивачі змушені були погодитися на такі умови, так як у них не було усієї суми коштів та вони домовилися, що гроші за автомобіль покупці мали сплатити до 03.04.2011 року частинами, що було відображено у договорі позики. ОСОБА_3 запевнив покупців, що автобус нічим не обтяжений, зокрема, не знаходиться у розшуку, не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, у податкові заставі авто не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами. На вказаних вище умовах, 03.11. 2010 року у приватного нотаріуса Херсонського нотаріального округу ОСОБА_5 були ними підписані договір позики грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та довіреність ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_4, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на експлуатацію, управління, технічне обслуговування та продаж (оренда, позичка) автотранспортного засобу. У той же день автобус і технічний паспорт були передані покупцям відповідачем. За домовленістю з ОСОБА_3 кошти позивачі мали сплачувати шляхом поповнення його карткового рахунку готівкою через банківську установу, для чого він надав їм копію реквізитів картки для проведення операції переказу коштів на картковий рахунок.

З 03.11.2010 року по березень 2011 року позивачами було сплачено ОСОБА_3 21000,00грн., що підтверджується копіями квитанцій №№ 14311713, 14323303 від 06.12.2010 року на суму 6000,00грн. та 3000,00грн. відповідно, № 15952317 від 14.02.2011р. на суму 2000,00грн., № 16165766 від 23.02.2011 року на суму 2000,00грн., № 16564305 від 11.03.2011 р. на суму 2500,00грн., № 16611014 від 14.03.2011р. на суму 1500,00грн., № 18618524 від 23.03.2011 р. на суму 3000,00грн., № 16837555 від 24.03.2011р. на суму 1000,00грн. та не заперечується відповідачем.

Показами позивачів, допитаних у судовому засіданні в якості свідків, та матеріалами справи встановлено, що у грудні 2010 року позивачам стало відомо, що на водіїв автобуса з вини ОСОБА_3 є адміністративні штрафи на суму 1105,00грн., тому вони звертаються до ОСОБА_3, який у відповідь просить їх заплатити за нього усі штрафи так як грошові кошти у нього відсутні, і досягнуто згоди між сторонами про те, що ця сума штрафів буде врахована при розрахунку за автомобіль. Позивачі погодившись на такі умови сплатили штрафи, а квитанції віддали відповідачу. Після чого, 30.12.2010 року, ОСОБА_2 знову їде до м. Кривий Ріг на проданому їм автобусі для зняття автобусу з реєстрації. У той же день державним виконавцем Інгулецького ВДВ С Криворізького міського управління юстиції автобус описується та арештовується на підставі виконавчого листа № 2-1496, виданого Інгулецьким районним судом 02.08.2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ "Укрсиббанк" боргу у розмірі 13258,43грн., що підтверджується копією акту опису й арешту майна від 30.12.2010 року і тому він повернувся назад без автобусу. Позивачі зустрівшись з відповідачем щодо питання введення їх в оману щодо відсутності обтяжень на автобус, на що відповідач пояснив, що у нього є певні грошові зобов'язання перед власником автобусу і попросив їх заплатити нараховані ОСОБА_4 суми, штрафи, податок на доходи фізичних осіб з продажу авто, а також погасити кредит останньої за 2004 рік, і запевнив, що у нього не буде до них будь-яких майнових претензій, пов'язаних з продажем авто та укладанням договору позики. У зв’язку з викладеним вище у січні 2011 року позивачі сплачують суму у розмірі 25845,00грн. за нарахованим боргом, штрафом та податком, що підтверджується копіями квитанцій № 1846.6.1 від 04.01.2011р. на суму 678,54грн., № 1846.6.2 від 04.01.2011 р. на суму 152,83грн., № 1846.6.3 від 04.01.2011 р. на суму 14604,47грн., № 59 від 12.01.2011р. на суму 8756,74грн., № 12917 від 18.01.2011р. на суму 1635,82грн. та 16,36грн. Після сплати заборгованості арешт з автобуса був знятий, і позивачі оформили автобус на ОСОБА_2 Знову зустрівшись з відповідачем, і надавши йому розрахунки усіх понесених ними з його вини витрат, пов'язаних з поїздками до м. Кривий Ріг, зняттям арешту з автобусу, погашенням кредитних зобов'язань власника авто та адміністративних штрафів, накладених на відповідача, яким вказані суми було визнано та запевнено позивачів, що розрахунки між ними завершені і жодних матеріальних претензій він до них не має і мати не буде.

Згідно ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1051 ЦПК, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом ст. 235 ЦК України, яка регламентує правові наслідки удаваного правочину, та відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) , за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати іншій правочин, суд на підставі ст.235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

На підставі наведеного суд вважає, що грошові кошти ОСОБА_1 від ОСОБА_3 не отримував, волевиявлення сторін було направлено на здійснення правочину з купівлі-продажу автотранспортного засобу, тому відповідно до вимог чинного законодавства суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони ґрунтуються на засадах Закону.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 235, 1046, 1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212- 215, 294 ЦПК України, суд,

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору позики недійсним, визнання вчинення договору купівлі-продажу транспортного засобу - задовольнити.

Визнати недійсним договір позики грошових коштів, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.11.2010 року, реєстровий № 2817.

Визнати, що 03.11.2010 року між ОСОБА_3, що діяв в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності від 12.03.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 2816, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу - автобуса "ФИАТ ИВЕКО", 1995 року випуску, державний номер 03252АА, білого кольору, шасі № ZCFC4980005985865.

рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку ст. 294 ЦПК України.