РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
28.02.2002 р.
Печерський районний суд м. Києва у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну
справу за позовом Ч. до Міністерства фінансів України,
Міністерства юстиції України, Головного управління Державного
казначейства України - про стягнення компенсації за невикористане
службове обмундирування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про
стягнення компенсації за невикористане обмундирування мотивуючи
свої вимоги тим, що вона працює в даний час суддею Ж-ого місцевого
суду м. Дніпропетровська, але відповідачі в порушення вимог
постанови Кабінету Міністрів України N 177 від 19.03.1994 року
"Про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового
обмундирування суддів України" ( 177-94-п ) (177-94-п)
, ст. 44 Закону України
"Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, ст. 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
- не забезпечували її безкоштовним службовим
обмундируванням. Просить стягнути на її користь 4766 гривень.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, в заяві на ім'я суду
просить справу розглянути в її відсутність, вимоги підтримує в
повному обсязі.
Представники відповідачів - Мінфіну України, Міністерства Юстиції
України та Головного Управління Державного Казначейства України в
судове засідання не з'явились, про день, час, місце розгляду
справи повідомлені належним чином. В письмових поясненнях, Мінфін
України, Міністерство Юстиції України та Головне Управління
Державного Казначейства України вимоги не визнають, просять
відмовити в задоволенні позову обгрунтовуючи тим, що кошти на
забезпечення суддів службовим обмундируванням Державним бюджетом
не передбачались зовсім з моменту прийняття самого Закону України
"Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
та відповідної постанови, хоча
відповідач кожного року при складанні проекту кошторису доходів та
видатків запитувало у Мінфіну України кошти на ці цілі, проте
асигнувань передбачалось не в повному обсязі.
При таких обставинах суд визнав можливим розглядати справу за
підставі наявних у справі матеріалів і у відсутність не
з'явившихся представників відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка працює на посаді судді Ж-го
місцевого суду м. Дніпропетровська з 1987 року.
Згідно ст. 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
держава
забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів
і діяльності суддів. У Державному бюджеті окремо визначаються
видатки на утримання судів.
Постановою Президії Верховної Ради України від 15 листопада 1993
року N 3592-12 ( 3592-12 ) (3592-12)
було затверджено описи і зразки мантії
та службового обмундирування суддів, і Кабінету Міністрів України
доручено забезпечити виготовлення мантії, службового
обмундирування суддів України. Постановою Кабінету Міністрів
України від 19 березня 1994 року N 177 "Про норми забезпечення
службовим обмундируванням суддів України" ( 177-94-п ) (177-94-п)
Міністерство фінансів України зобов'язане передбачити з 1994 року
виділення бюджетних асигнувань для забезпечення суддів службовим
обмундируванням, мантією і знаком судді України.
На підставі цієї постанови, наказом Міністра юстиції України від
22 квітня 1994 року N 16/5 було затверджене Положення про порядок
одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування
суддів України ( z0099-94 ) (z0099-94)
. Відповідно до п. 2.10 цього Положення
( z0099-94 ) (z0099-94)
за одяг, який не виданий згідно з нормами
забезпечення з причин, не залежних від Верховного Суду України,
Вищого Арбітражного суд, Міністерства юстиції України, суддям
виплачується грошова компенсація вартості даного одягу, вартість
якого для суддів-жінок за період з 1994 року по 1999 рік включно,
становить 4766 гривень.
Таким чином, діюче законодавство України підтверджує вимоги
позивачки про безкоштовне отримання службового обмундирування, а у
випадку не забезпечення обмундируванням його вартість підлягає
грошовій компенсації.
Оскільки позивачка обмундирування, крім мантій та знаків судді, не
отримала, суд вважає, що остання має право на отримання
компенсації за невикористане службове обмундирування.
Вирішуючи питання про те, хто повинен видати компенсацію за
невикористане службове обмундирування, суд вважає, що збитки
повинні бути стягнуті з Міністерства фінансів України шляхом
списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України.
Відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України"
( 512-12 ) (512-12)
(ст. 26), Міністерство фінансів України складає проект
зведеного бюджету України, доводить відповідно прогнозні показники
до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої
влади, затверджує у кошторисі доходів та видатків Міністерства
юстиції лише прогнозні, а не реальні показники. Постановою N 177
від 19.03.1994 року ( 177-94-п ) (177-94-п)
саме на Міністерство фінансів
покладено обов'язок передбачати, починаючи з 1994 року виділення
бюджетних асигнувань для забезпечення суддів службовим
обмундируванням.
Оскільки кошти на забезпечення суддів службовим обмундируванням
Державним бюджетом не передбачались зовсім з моменту прийняття
самого Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
та постанови
Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року N 177 ( 177-94-п ) (177-94-п)
,
то суд вважає, що відповідач Міністерство юстиції України не мало
можливості забезпечити суддів службовим обмундируванням або
виплатити їм грошову компенсацію вартості відповідного одягу.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що
Міністерство фінансів України вимоги Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
, постанову Кабінету Міністрів України від
19.03.1994 року за N 177 ( 177-94-п ) (177-94-п)
- не виконує, в зв'язку з
чим і виникла невиплата необхідних витрат.
Як роз'яснено Верховним Судом України в постанові Пленуму N 7 від
30.05.1997 року "Про посилення судового захисту прав та свобод
людини і громадянина" ( v0007700-97 ) (v0007700-97)
- невиконання або неналежне
виконання ст. 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
відповідними
органами чи посадовими особами, слід розцінювати як порушення
конституційних принципів незалежності судової влади. Сукупність
приведених доказів, їх оцінка, переконує суд в тому, що
Міністерство фінансів України, скорочуючи видатки на утримання
суддів, порушує ст. 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Сума компенсації, заявлена позивачкою, обгрунтована в
вищезазначеному розмірі і підлягає стягненню з Головного
управління Держказначейства України, на яке покладено обов'язок
щодо організації виконання державного бюджету і здійснення
фінансування видатків державного бюджету.
В задоволені позову до Міністерства юстиції України суд відмовляє.
Враховуючи специфіку праці позивачки і стосунки з відповідачами в
частині позовних вимог за період 1994 - 1996 р. р. - строк
позовної давності поновляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 44 Закону України Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
, Законом України "Про бюджетну систему України"
( 512-12 ) (512-12)
, Постановою Кабінету Міністрів України N 177 від
19.03.1994 року "Про норми забезпечення службовим обмундируванням
суддів України" ( 177-94-п ) (177-94-п)
, п. 2.10 "Положення про порядок,
одержання, обліку, видачі та носіння цього обмундирування"
( z0099-94 ) (z0099-94)
, затвердженого наказом Міністра юстиції України від
12.05.1994 року N 99/308, ст. 15 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 30 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 62
( 1501-06 ) (1501-06)
, 203 ( 1502-06 ) (1502-06)
ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Ч. задовольнити.
Поновити Ч. строк звернення до суду.
Стягнути з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів з
розрахункового рахунку Головного управління Державного
казначейства України, на користь Ч. 4766 (чотири тисячі сімсот
шістдесят шість) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через
Печерський райсуд м. Києва протягом місяця.