РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2002 року
Н-ський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді
при секретарі
за участю адвоката
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "УУУ"
до закритого акціонерного товариства "ХХХ", Т.,
3 - тя особа: управління ДАІ м. Києва, управління ДАІ м. Кривий
Ріг
про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, мотивуючи
тим, що ХХ.02.2001 року між ним та ЗАТ "ХХХ" був укладений
кредитний договір №2 від ХХ.02.2001 року. В забезпечення
повернення кредиту було укладено договір застави від ХХ.02.2001
року за № 5, за яким ЗАТ "ХХХ" передало в заставу основні засоби
та автомобіль марки MITSUBISHI Pajero GLS , 2000 року випуску,
зареєстрований МРЕВ -3 м. Києва 2001 року за держ номером 000000,
та який належав заставодавцю на праві власності на підставі
свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ХХХ № 00001.
ХХ.09.2001 року позивач повідомив Управління ДАІ в м. Києві про
те, що вказаний транспортний засіб передано в заставу, у зв'язку з
чим не може бути вчинено щодо нього жодних дій по відчуженню. За
інформацією, отриманою від управління ДАІ в м. Києві, вказаний
транспортний засіб був знятий з обліку в порушення умов договору
застави, ст. 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
та
ХХ.09.2001 року зареєстрований держ номером 000000 на ім'я Т. До
цього часу відповідач ЗАТ "ХХХ" не погасив свою заборгованість
перед позивачем по даному кредитному договору.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, за
заявою АТ "УУУ", нотаріусом ХХ.09.2001 року було вчинено
виконавчий напис на вказаний договір застави, за яким звернуто
стягнення на заставлене майно. Незаконним відчуженням
транспортного засобу порушено права та законні інтереси позивача,
в зв"язку з чим позивач позбавлений можливості задовольнити свої
законні вимоги, передбачені договором застави.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи
приходить до висновку про відмову в позові виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ХХ.02.2001 року між ВАТ "УУУ"
та ЗАТ "ХХХ" було укладено кредитний договір № 2, згідно якого
позичальнику надається кредит в сумі 237000 грн. для поповнення
обігових коштів, термін дії договору з ХХ.02.2001 року по
ХХ.05.2001 року, забезпеченням повернення кредиту є договір
застави на основні засоби. У відповідності до додаткової угоди до
договору №2 від ХХ.02.2001 року
Згідно повідомлення Управління ДАІ в м. Києві вказаний автомобіль
знято з обліку ХХ.09.2001 року.
Згідно виконавчого напису нотаріуса від ХХ.09.2001 року стягнення
звернуто на заставлене майно.
Згідно ст. 3 ч.3 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
- застава
має похідний характер від забезпечеого нею зобов'язання.
Згідно ст.20 вищевказаного закону ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодержатель
набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо
в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого
заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом
чи договором.
Згідно ст.20 ч.6 того ж закону ( 2654-12 ) (2654-12)
звернення стягнення на
заставлене майно здійснюється за рішенням суду на підставі
виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або
договором застави.
Згідно ст.28, ч.4, п.5 того ж закону ( 2654-12 ) (2654-12)
право застави
припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет
застави.
Згідно ст. 145 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо майно за плату придбане
у особи, яка не мала права його відчуджувати, про що набувач не
знав і не повинен був знати (добросовінсий набувач), то власник
вправі витребувати це майно від набувача лише в разі коли майно
загублене власником або особою, якій майно було передане власником
у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх
володіння іншим шляхом поза їх волею.
Як вбачається з вищевикладеного, ВАТ "УУУ" не є власником
майнового комплексу, розташованого за адресою : м.Київ, вул. Р-а,
1, та на момент укладення договору міни не було стороною в угоді,
згідно ст. 105 суд встановивши під час розгляду справи, що позов
пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, може за
згодою позивача, не припиняючи справи, допустити заміну первісного
відповідача належним позивачем. Якщо позивач не згоден на заміну
його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя
особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Допитані в судовому засіданні відповідач Ш. та представник ЗАТ
"ККК" К. пояснили, що підстав для визнання угоди недійсною та
звернення до суду у них не має, угода була укладена з додержанням
чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ВАТ "УУУ" не має права
вимоги, не є належним позивачем по справі та йому слід відмовити в
задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 3 ч.3, 20, 28
ч.4 п.5, Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. 145, 7 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, та ст.ст. 15, 15 -1 , 30, 62, 202 - 1 , 203
ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд -
ВИРІШИВ :
В позові ВАТ "УУУ" відмовити до ЗАТ "ХХХ", Т. , 3 - тя особа:
управління ДАІ м. Києва, управління ДАІ м. Кривий Ріг про визнання
недійсним договору купівлі - продажу автомобіля - відмовити.
Стягнути з ВАТ "УУУ" держмито в доход держави у сумі 51 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через
райсуд протягом місяця з наступного після проголошення дня.