Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2001р.
30.11.2001 року Н-ський районний суд у складі:
головуючого - судді;
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою О на
неправомірні дії Міністерства України ,
ВСТАНОВИВ:
О. звернувся до суду із скаргою , в який просить визнати
неправомірною відмову Міністерства України у нарахуванні йому
підвищеної зарплати за період знаходження у зоні відчуження та
зобов'язати вказаний орган видати нову довідку про підвищену
оплату праці за період знаходження в зоні відчуження, зокрема
ХХ.ХХ.1986 року.
В судовому засіданні заявник підтримав свою скаргу, просить її
задовольнити, посилаюсь на те, що ХХ.ХХ.1986 р. він, як працівник
Міністерства України, був відряджений до м.Чорнобиля для евакуації
райсоцзабезу, а також евакуації сімей пенсіонерів та одиноких
непрацездатних громадян.
Протягом дня ХХ.ХХ.1986 р. він знаходився в м. Чорнобилі та с.
Залісся, а вечором повернувся дом.
Оскільки виїзд здійснювався на службовому автомобілі, з
поверненням у той же день, відрядження не оформлялося.
Протягом 1986-1987 р.р. заявник ще неодноразово виїжджав у зону
відчуження , однак , у всіх випадках посвідчення про відрядження
не виписувалось, оскільки група поверталась в той же день.
У 1991 році заявнику було видане посвідчення учасника ліквідації
аварії на ЧАВС II категорії.
Разом з тим, у 1998 році заявнику було відмовлено у перереєстрації
посвідчення, оскільки в нього були відсутні посвідчення про
відрядження та довідка про підвищену оплату праці за період
знаходження у зоні відчуження.
Заявник звернувся до Міністерства України, яке є правонаступником,
з вимогою про перерахування його заробітної плати за період роботи
у зоні відчуження та видачу нової довідки про підвищений розмір
заробітної плати за період роботи у зоні відчуження , однак
заявнику було відмовлено в зв'язку з відсутністю документів , що
підтверджують факт його роботи у зоні відчуження.
Відмову у видачі вказаної довідки заявник вважає необгрунтованою ,
оскільки є достатньо доказів того, що він працював у зоні
відчуження.
В судовому засіданні заявник уточнив свої вимоги і попросив суд
визнати неправомірною відмову Міністерства України у видачі йому
довідки про підвищену оплату праці за період знаходження у зоні
відчуження ХХ.ХХ.1986 року, а також зобов'язати зацікавлену особу
зробити перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження
та видати йому довідку про підвищену оплату праці за період роботи
у зоні відчуження ХХ.ХХ.1986 року.
В обгрунтування свої вимог заявник послався на обставини,
викладені у скарзі.
Представник Міністерства України у судовому засіданні скаргу О. не
визнала, посилаючись на те, що у позивача відсутні документи,
необхідні для видачі довідки про підвищений розмір заробітної
плати за роботу у зоні відчуження ХХ.ХХ.2000 року, зокрема
особовий рахунок, шляховий лист, табель обліку робочого часу,
посвідчення про відрядження тощо.
Заслухавши пояснення заявника та представника Міністерства
України, допитав свідка та вивчив матеріали справи, суд вважає, що
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено під час розгляду справи заявник , працюючи
начальником відділу Міністерства УРСР, ХХ.ХХ.1986 року дійсно
працював у зоні відчуження.
Вказана обставина підтверджується поясненнями заявника, а також
зібраними по справ і та дослідженими у судовому засіданні
доказами.
Копією наказу Міністра УРСР №01-1/44 від ХХ.ХХ.1986р., яким О., у
складі бригади працівників Міністерства, був направлений у м.
Чорнобиль для надання допомоги в евакуації райсоцзабезу , в роботі
по виплаті пенсій та пособій евакуйованим пенсіонерам, по
виявленню та евакуації сімей пенсіонерів та самотніх
непрацездатних громадян.
Згідно довідці Міністерства України , яке є правонаступником
Міністерства УРСР , О. за роботу в населених пунктах Чорнобилі ,
Заліссі , що є зоною відчуження , з ХХ.ХХ.86 року по ХХ.ХХ.86 року
по місцю роботи УРСР заробітна плата в відомостях не
нараховувалась і не виплачувалась , згідно до постанови Ради
Міністрів Української РСР Укрпрофради від 10.06.86 року №207-7 .
Копією постанови колегії Міністерства УРСР № 9-5 від 19.09.1990 р.
, згідно який О. був відзначений, як працівник апарату
Міністерства, який брав безпосередню участь в проведенні евакуації
престарілих громадян , пенсіонерів та інвалідів із 30-ти
кілометрової зони внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Показами допитаного у судовому засіданні свідка П, який показав,
що у 1986 році він працював в обласному виконкомі, перебував
багато разів у Чорнобильській зоні, безпосередньо зустрічався з
заявником ХХ.ХХ.86 року в м.Чорнобиль. Добре знає, що О., працюючі
начальником відділу вищезазначеного Міністерства , згідно наказу
Міністра від ХХ.ХХ.1986 р., дійсно виїжджав у відрядження до м.
Чорнобиль та інших населених пунктів зони відчуження для
організації евакуації майна Чорнобильського райсоцзабезу,
пенсіонерів та інших одиноких громадян. Дійсно, в той час при
відрядженні до зони відчуження на один день з поверненням в той же
день посвідчення про відрядження не виписувалось, подвійна оплата
за роботу в зоні відчуження багатьом працівникам була перерахована
на початку 90-х років за роз'ясненням Міністерства праці України,
після чого видавались довідки для про подвійну оплату для
перереєстрації посвідчення.
Оголошеними показами в судовому засіданні С., який заявою
підтвердив свої покази дані в попередніх судових засіданнях, з
яких вбачається, що у 1986 р. він працював першим заступником
Міністра УРСР. О., який працював начальником відділу цього
Міністерства, згідно наказу Міністра від ХХ.ХХ.1986 р., дійсно
виїжджав у відрядження до м. Чорнобиль та інших населених пунктів
зони відчуження для організації евакуації майна Чорнобильського
райсоцзабезу. О. знаходився у зоні відчуження весь робочий день з
9 до 18 год.
Оскільки відрядження було на один день, а виїзд до м. Чорнобиля
здійснювався службовим автомобілем, за вказівкою Міністра,
посвідчення про відрядження не видавалося і підвішена оплата праці
не проводилась.
Аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до
висновку про те, що О. ХХ.ХХ.1986 р. дійсно працював у зоні
відчуження.
У відповідності до ч. 2 п. 10 Порядку видачі посвідчень особам,
яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого
постановою КМ України від 20.01.1997р. № 51 ( 51-97-п ) (51-97-п)
,
посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АБС, яки не є військовослужбовцями, видаються на
підставі посвідчення про відрядження в зону відчуження або довідки
про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначеннями
кількості днів і населеного пункту).
Згідно довідці Міністерства України, яке є правонаступником
Міністерства УРСР, за роботу ХХ.ХХ.1986р. у м. Чорнобилі та
с.Заліссі, що знаходяться у зоні відчуження, заробітна плата у
підвищеному розмірі О. не нараховувалась та не виплачувалась.
У відповідності до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну від
24.10.1992р. № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі неправильного
нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах по
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження у 1986-1987
р.р. підприємство (організація), яке командирувало працівників в
зону відчуження, або його правонаступник, на підставі стверджуючих
документів, повинно зробити перерахунок заробітної плати і видати
нову довідку про заробітну плату в зоні відчуження для подання в
місцевий орган соціального захисту населення для перерахунку
розміру пенсії.
Як вбачається з листа від ХХ.ХХ.2000 р. Міністерства України, яке
є правонаступником Міністерства України, О. було відмовлено у
видачі довідки про підвищену оплату праці за час знаходження у
зоні відчуження в зв'язку з ненаданням документів, яки
підтверджують його роботу у зоні відчуження.
Враховуючи, що під час розгляду справи було встановлено, що О.
ХХ.ХХ.1986 р. дійсно працював у зоні відчуження і має право на
перерахунок заробітної плати за час цієї роботи, відмову
Міністерства України у видачі йому довідки про підвищену оплату
праці за період роботи у зоні відчуження ХХ.ХХ.1986 р. треба
визнати неправомірною та зобов'язати цей орган видати заявнику
вказану довідку.
У відповідності до ч. 1 ст. 248-5 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
скарга
на неправомірні дії державного органу може бути подано в суд у
двомісячний строк, обчислюваний з дня , коли громадянин дізнався
або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод.
З пояснень заявника у судовому засіданні було встановлено, що лист
Міністерства України від ХХ.ХХ. 2000 р., яким йому було відмовлено
у видачі довідки про підвищений розмір заробітної плити за час
роботи у зоні відчуження, заявнику стало відомо ХХ.ХХ.2000 року.
Заявник також пояснив , що скарга до супу була подана ним лише
ХХ.ХХ.2000 р. в зв'язку з тим, що з ХХ.ХХ.2000р. по ХХ.ХХ.2000 р.
він знаходився у відпустці за межами м. і попросив суд поновити
йому строк для звернення із скаргою.
За такими обставинами суд вважає необхідним поновити О. строк для
звернення із скаргою на неправомірні дії Міністерства України.
На підставі викладеного , керуючись ч. 2 п. 10 Порядку видачі
посвідчень особам, яки постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи , затвердженого постановою КМ України від 20.01.1997
рову № 51 ( 51-97-п ) (51-97-п)
; листом Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну
від 24.10.1992 року № 09-3751/1032/ЗК/13-412/308; ст.ст. 15, 30,
62, 202 , 203 , 248-5 ЦПК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд, -
ВИРІШИВ:
Скаргу О. - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Міністерства України у видачі О.
довідки про підвищену оплату праці за роботу у зоні відчуження
ХХ.ХХ. 1986 року.
Зобов'язати Міністерство України перерахувати О. заробітну плату
за ХХ.ХХ.86 року з урахуванням роботи в зоні відчуження та видати
йому довідку про підвищену оплату праці за роботу у зоні
відчуження ХХ.ХХ. 1986 року.
Рішення може бути оскаржено до міського супу, через районний суд,
протягом 10 днів.