Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. КИЄВА
 
                             РІШЕННЯ
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
2000р.
 
районний суд м.  Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні
в  м.  Києві  справу  за  позовом п.Н.  до Українського державного
підприємства   електрозв`язку   "ХХХ",    центру    обслуговування
споживачів та продажу послуг
 
- про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - суд
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
заявник звернувся  до  суду із позовом,  в якому просить скасувати
рахунки на 880грн.  21коп. від ХХ.ХХ.1999рю за період 1101,1102 за
розмови  з  Гренадою  та  зобов'язати відповідача поновити надання
телефонних послуг,  посилаючись на те,  що ні він,  ні члени  його
сім'ї вказаних розмов не вели,  а у договорі про надання послуг по
телефонному зв'язку не було вказано,  що йому надаються послуги по
міжнародному телефонному зв'язку,  тобто йому не була надана повна
інформація про послуги,  чим були порушені його права споживача, а
наприкінці жовтня 1999р. телефон був відключений без попередження,
чим йому було завдано моральну шкоду на суму 2000грн.,  так як він
був  вимушений  витрачати багато часу для вирішення цього питання,
це  викликало  суперечки   у   сім'ї,   він   втратив   можливість
спілкуватися  з  родичами,  що  було важливо,  так як у цей період
рідна сестра його дружини перебувала у лікарні.
 
У судовому  засіданні  представник  позивача  підтримала   позовні
вимоги,   додавши,   що  відповідач  належним  чином  не  захистив
телефонну проводку,  що створило умови для можливості  стороннього
підключення.
 
Представники відповідачів позов не визнали,  посилаючись на те, що
при  укладенні  договору  на  надання  телефонних   послуг,   було
передбачено   надання   абонентам   послуг  міжнародного  зв'язку,
позивач,  підписавши угоду,  був згоден з її умовами,  тому не має
підстав  вважати,  що  він  не  володів  цією  інформацією.  Також
представники відповідачів пояснили,  що проведеної  перевіркою  не
було   встановлено   сторонніх   підключень  по  телефонної  лінії
позивача,  тому він повинен був  сплатити  рахунки  за  розмови  з
Гренадою,   а  так  як  він  цього  не  зробив,  після  письмового
попередження,  його телефон був  відключений.  Також  представники
відповідачів   не  визнали  позовних  вимог  про  моральну  шкоду,
посилаючись на те, що вона не була заподіяна.
 
Суд, вислухавши  сторони,  свідків,  вивчивши  письмові  матеріали
справи,  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких
підстав.
 
Встановлено, що ХХ.ХХ.1998р.  позивач уклав з  Н-ським  телефонним
вузлом договір про надання телефонних послуг.  Відповідно до листа
центра електрозв`язку № 1,  Н-ський телефонний вузол  ХХ.ХХ.1999р.
було    реорганізовано    в    центр   електрозв`язку   №8,   який
підпорядкований  центру  обслуговування  споживачів   та   продажу
послуг,  який  укладає  договори  на  надання  послуг  телефонного
зв'язку та веде розрахунки з споживачами,  тому під час  досудової
підготовки до участі у справі був притягнутий ЦОСПП.
 
ХХ.ХХ.1999р. на  адресу  позивача  були направлені рахунки на суму
880грн. 21коп. за розмову ХХ.ХХ.1999р. протягом дня з Гренадою .
 
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні,  ніхто з їх
родини не вів розмов з Гренадою,  ХХ.ХХ. 1999р. вдень нікого вдома
не було, а після 19год. вона була вдома, до неї приходила знайома,
тому вона також не могла розмовляти по телефону.
 
Вказані обставини  у  судовому  засіданні підтвердила свідок п.Н.,
яка пояснила,  що ХХ.ХХ.  1999р.  близько 20год.  вона  прийшла  у
квартиру позивача,  де була його дружина і до 21 год.  вони чекали
позивача,  більше у квартирі нікого не було,  по телефону ніхто не
розмовляв.
 
У суду не має підстав недовіряти показам вказаного свідка,  так як
свідок пам'ятає дату перебування у квартирі позивачі у  зв'язку  з
річницею свого шлюбу, що підтверджено її паспортом.
 
Крім цього,  посилання  позивача підтверджуються:  довідкою ЖЕК-1,
згідно  якої  у  квартирі  позивача  проживають  троє  осіб:  він,
дружина,  син;  довідкою будівельного управління СБУ,  про те,  що
ХХ.ХХ.1999р.  позивач з 8год.  до 20год.  перебував  на  роботі  ;
довідкою   Київського   науково-методичного   центру  по  охороні,
реставрації  та  використанню   пам'яток   історії,   культури   і
заповідних  територій,  де  працює  дружина позивача,  про те,  що
ХХ.ХХ.  1999р.  вона перебувала на роботі з 9год.  до  18год.,  що
також  підтвердила  свідок  п.Н.;  довідкою  Київського  технікуму
легкої промисловості,  де навчається  син  позивача,  про  те,  що
ХХ.ХХ.1999р. він перебував у технікумі з 8год. до 14год. 30хв.
 
 
Вказані факти не були спростовані відповідачем,  тому  суд  вважає
встановленим,  що  ХХ.ХХ.  1999р.  з  квартири  позивача не велися
розмови з Гренадою.
 
З п.п.  2.2.4.  договору про надання  послуг  телефонного  зв'язку
вбачається,   що  позивач  зобов'язався  забезпечувати  зберігання
абонентської  лінії,  що  знаходиться   на   його   території   (у
приміщенні)  та  не  допускати  до  неї  самовільного  підключення
будь-яких пристроїв. Однак, вказаний договір не містить інформації
про   те,   хто  забезпечує  зберігання  абонентської  лінії,  яка
знаходиться за межами приміщення споживача телефонних послуг і хто
несе у цьому випадку відпові- дальність за сторонні підключення до
абонентської  лінії.  Крім  цього,  вказаний  договір  не  містить
переліку обсягу послуг,  який у зв'язку з ним надається,  тому суд
вважає,  що договір про надання телефонних послуг не несе повної і
достовірної  інформації  про  якість  послуг,  чим  порушені права
споживача,  передбачені ст.  18 Закону України  "Про  захист  прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
        .
 
Посилання представників   відповідачів   на   те,   що  проведеною
перевіркою   не   було   встановлено   сторонніх   підключень   до
абонентської  лінії  позивача,  не  знайшли  свого підтвердження у
судовому засіданні,  оскільки свідок п.С. пояснив, що перевірку на
сторонні підключення він проводив ХХ.ХХ.  1999р.,  тобто через два
місяці після проведеної розмови з Гренадою.  Сам свідок визнав, що
через   такий  проміжок  часу  можна  і  не  встановити  наявність
сторонніх підключень. Крім цього, свідок пояснив, що при перевірці
у  серпні  1999р.  розподільча  коробка  не  була  опломбована,  а
перевірка проводів та щитку  біля  квартири  позивача  проводилася
візуально.  Покази  свідка п.А.  не можуть бути доказом заперечень
відповідача,  так  як  він  абонентську  лінію  позивача  сам   не
перевіряв,  однак  і  він  визнав,  що  стороннє підключення можна
візуально і не виявити через такий проміжок часу, в залежності від
методу підключення.
 
Свідок п.К.  пояснив,  що  його  квартира  знаходиться  на  тому ж
поверсі,  що і квартира позивача,  і щиток,  який  знаходиться  на
цього  поверсі,  і  куди  тягнеться  телефонний  провід,  постійно
відкритий, і до нього мають доступ сторонні особи.
 
Посилання представника відповідача на те,  що мешканці будинку  не
могли не помітити особу,  яка підключилася до абонентської лінії з
розподільчої коробки  або  щитка  на  поверсі,  і  не  зробити  їй
зауваження, суд вважає безпідставним, оскільки це є припущення, на
якому не може грунтуватися рішення суду.
 
Таким чином,  суду не надано достатньо  доказів  того,  що  ХХ.ХХ.
1999р.   до   абонентської   лінії   позивача  не  було  сторонніх
підключень,  і що за збереження абонентської лінії за межами свого
приміщення   відповідальність   несе  споживач,  тому  суд  вважає
доведеними посилання позивача на порушення його прав споживача.
 
Відповідно до п.п.  4.2.1.  договору та ст. 14 Закону України "Про
зв'язок"  ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
        ,  у  разі затримки споживачем за телефонні
послуги понад один місяць,  підприємство зв`язку має право,  через
місяць   після   отримання   споживачем  письмового  попередження,
відмовити йому в подальшому наданні послуг.
 
Як пояснила представник позивача,  наприкінці жовтня  1999р.,  без
письмового  попередження,  їм  був  відключений телефон,  чим були
порушені умови договору.
 
Твердження представників  відповідачів   про   те,   що   позивачу
ХХ.ХХ.1999р. було направлено письмове попередження про відключення
телефону,  не знайшло свого підтвердження  у  судовому  засіданні,
оскільки   доказів  цьому  представлено  не  було,  а  представник
позивача у судовому засіданні  надала  суду  конверт,  направлений
відповідачем позивачу ХХ.ХХ.  1999р.,  в якому знаходилися рахунки
на оплату, а не попередження .
 
Посилання представника відповідача на те, що позивач був присутнім
на  засіданні  комісії  ЦММТТС  з  питань скасування безпідставних
рахунків та продовження терміну оплати  заборгованості  абонентів,
де  було відмовлено у скасуванні рахунків,  тому повинен був знати
про відключення телефону, суд вважає безпідставним, оскільки це не
передбачено  чинним  законодавством  та  умовами договору,  а крім
цього,  як вбачається з наданих відповідей ,  питання  відключення
телефону не вирішувалося на засіданні комісії.
 
Враховуючи, що  у  судовому  засіданні встановлено,  що позивач не
відмовлявся сплачувати міжміські телефонні  розмови,  які  були  у
період  1101  та  1102  і  зазначені у спірних рахунках,  що також
підтверджено його заявою про  роз'єднання  даних  рахунків  ,  суд
вважає,  що  ним  не  було порушено умов оплати наданих телефонних
послуг,  і позивачу  повинно  бути  поновлено  надання  телефонних
послуг.
 
У відповідності   до  ст.  24  Закону  України  "Про  захист  прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
          при   задоволенні   вимог  споживача  суд
одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.
 
Суд вважає,  що  позовні  вимоги про відшкодування моральної шкоди
підлягають частковому  задоволенню  у  розмірі  400грн.,  оскільки
встановлено  порушення прав позивача,  як споживача,  що примусило
його витрачати свій час для  доведення  користуватися  телефонними
послугами.  При  цьому  суд  враховує,  що позивач,  вказуючи суму
моральної шкоди 2000грн.,  посилався у позові  про  її  заподіяння
свій  сім'ї,  хоча  позов  інші  члени сім'ї не подавали і суду не
надано документів, які б уповноважували його представляти інтереси
членів  своєї  сім'ї,  а у судовому засіданні представник позивача
пояснила,  що у цей період у лікарні перебувала її рідна сестра, і
це вона переживала про неможливість з'ясувати її стан здоров`я.
 
Суд вважає,  що  моральна  шкода  підлягає  стягненню  з ДП "ХХХ",
оскільки ЦОСПП не є юридичною особою, і підпорядкований ДП "ХХХ".
 
На підставі ст.  75 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
         з  ДП  "ХХХ"  підлягає
стягненню державне мито у розмірі 5% від суми скасованих рахунків,
що складає 44грн.01коп.
 
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 18, 24 Закону України
"Про  захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
        ,  ст.  14 Закону України
"Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
         ,  ст.ст.  15,  ЗО,  62,  75,  202 ЦПК
України ( 1501-06 ) (1501-06)
        , суд-
 
                            ВИРІШИВ :
 
Позов задовольнити частково.
 
Скасувати рахунки 1101,  1102 УДПЕЗ "ХХХ", направлені ХХ.ХХ.1999р.
п. Н.. за розмови з Гренадою ХХ.ХХ.1999р. на 880грн. 21коп.
 
Зобов'язати центр  обслуговування  споживачів  та  продажу  послуг
поновити надання п.Н. послуг телефонного зв'язку.
 
Стягнути з  Українського  державного  підприємства  електрозв`язку
"ХХХ" на користь п.Н. 400грн. моральної шкоди.
 
В іншій частині позову відмовити.
 
Стягнути з  Українського  державного  підприємства  електрозв`язку
"ХХХ" державне мито у сумі 44грн. 01коп.
 
Рішення може  бути  оскаржене  до  Київського  міського суду через
районний суд протягом 10 днів.