Н-СЬКІЙ РАЙОННИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2000 року Н-ській районний суд м. Києва, у складі:
головуючого судді, при секретарі розглянувши у відкритому судовому
засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом П. до В.
про стягнення страхової суми та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення
страхової суми у розмірі 100 кратного мінімального прожиткового
рівня на час загибелі його сина в розмірі 37 000 грн. та 100 000
грн. завданої йому моральної шкоди, посилаючись на те , що життя
сина було застраховане, син працював молодшим інспектором окремої
роти та загинув в період проходження служби, вважає, що йому, як
батьку та спадкоємцю відповідач повинен виплатити страхову суму в
повному обсязі та моральну шкоду , яку він зазнав, оформлюючи всі
необхідні документи.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в
повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала,
посилаючись на те, що, дійсно відповідач з ХХ.ХХ.98 року здійснює
обов`язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та
вільнонайманого складу підрозділів ГУДСО при МВС України, син
позивача загинув у 1998 році під час проходження служби в органах
внутрішніх справ, за обставин, не пов`язаних з виконанням
службових обов`язків, при конфліктній ситуації та вживанням
алкогольних напоїв , що виключає виплату страхової суми у
відповідності до договору страхування та висновку комісії, просила
в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача,
вивчивши письмові докази, вважає необхідним в задоволені позову
відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що В.П. проходив службу в
органах внутрішніх справ України з 1996 по 1998р. на посаді
молодшого інспектора.
ХХ.ХХ.98р. близько 6 години ранку був виявлений труп В.П. по факту
смерті порушено кримінальну справу.
У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом
позивач П. є спадкоємцем загиблого.
Вироком Н-ського районного суду м. Києва від ХХ.ХХ.1999р.
засуджено О. по ст.97 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
до 3-х років
позбавлення волі та вироком задоволено цивільний позов П. до
засудженого , за яким стягнуто з останнього 50 000 грн. моральної
шкоди та встановлено, що засуджений О. скоїв вбивство при
перевищенні меж необхідної оборони.
Зазначеним вироком Н-ського районного суду м. Києва, актом
судово-медичного дослідження та судово-токсичного дослідження ,
встановлено що причиною смерті П.В. стало проникаюче колоте
поранення грудей і живота з пошкодженням внутрішніх органів та в
крові В.П. 3,19 проміле етилового спирту, що відповідає тяжкому
ступеню алкогольного сп`яніння.
За результатами службового розслідування обставин вбивства П.В.
від ХХ.ХХ.98р. складено висновок, у відповідності до якого
старшина міліції П.В. загинув під час проходження служби в органах
внутрішніх справ при обставинах, не пов`язаних з виконанням
службових обов`язків.
У відповідності до п.2 п.б "Положення про порядок і умови
державного обов`язкового особистого страхування осіб рядового
начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів
внутрішніх справ України" ( 627-92-п ) (627-92-п)
затвердженого постановою КМ
України, від 19.11.92 року страховик виплачує страхові суми
зазначеним у разі загибелі у період проходження служби спадкоємцям
загиблого.
Згідно договору Державного обов`язкового особистого страхування
від ХХ.ХХ.97р., з ХХ.ХХ.98р. відповідач здійснює Державне
обов`язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та
вільнонайманого складу підрозділів ГУ ДСО при МВС України у
відповідності до зазначеного положення.
Згідно висновку комісії головного управління ДСО при МВС України
від ХХ.ХХ.2000р. та витягу з протоколу підтверджено, що П.В.
загинув під час проходження служби в ОВС за обставин, не
пов`язаних з виконанням службових обов`язків в результаті вжиття
спиртних напоїв та у відповідності до п.6 вищезазначеного
Положення спадкоємцям у виплаті страхової суми відмовлено.
Як вбачається з п.6 "Положення про порядок і умови державного
обов`язкового особистого страхування осіб рядового начальницького
та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ
України" ( 627-92-п ) (627-92-п)
затвердженого постановою КМ України, від
19.11.92 року та п.п. 3.1.,3.2. Договору , укладеного між
відповідачем та ГУДСО при МВС України, страхові суми не
виплачуються у разі, якщо загибель застрахованого пов`язана з
вчиненям ним навмисних чи інших провинних дій та страховик
звільняється від виплати страхової суми, якщо застрахований
находився в стані алкогольного сп`яніння.
Вироком Н-ського районного суду від ХХ.ХХ.99р. та довідкою
міського бюро судово-медичної експертизи від ХХ.ХХ.99р.
підтверджено, що П.В. на момент смерті знаходився в стані
алкогольного сп`яніння.
Посилання позивача на те, що йому необхідно виплатити страхову
суму у розмірі 37 000 грн. безпідставні, оскільки виплати
зазначеної суми передбачена п.2 а) зазначеного вище положення при
загибелі осіб рядового складу при виконанні службових обов`язків,
пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку
та громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
Посилання позивача в судовому засіданні на можливість змін
страхової суми та стягнення з відповідача страхової суми у
відповідності до п.2 б) зазначеного положення в розмірі 3 700 грн.
безпідставні, оскільки п. 3.2. Договору страхування, відповідач
звільняється від виплати страхової суми, якщо застрахований під
час загибелі перебував в стані алкогольного сп`яніння, що
документально підтверджено в установленого порядку, за винятком
встановлених фактів такого сп`яніння, що стали наслідком
насильницького або потайного для потерпілого введення в організм
застрахованого відповідних речовин.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що не оскаржував вирок
районного суду від ХХ.ХХ.99р. , а також висновки експертиз,
службових розслідувань, перевірок та висновку комісії від
ХХ.ХХ.2000р. , відсутні підстави для задоволення позову в частині
виплати страхової суми.
Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з
відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивач
не надав суду жодних доказів, що діями відповідача позивачу
завдано моральна шкода у розмірі 10 000 гривень.
Таким чином суд, оцінивши в сукупності добуті в судовому засіданні
докази, вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, оскільки
позовні вимоги не доведені в судовому засіданні, не обгрунтовані
спростовується доказами відповідача і у суду немає підстав
вважати, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхової
суми позивачу, порушив норми закону та завдав позивачу моральну
шкоду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,30,62,202 ЦПК
України, "Положення про порядок і умови державного обов`язкового
особистого страхування осіб рядового начальницького та
вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ
України" ( 627-92-п ) (627-92-п)
затвердженого постановою КМ України, від
19.11.92 року, Постановою КМ України від 19.08.92 року зі змінами
"Про Умови державного обов'язкового особистого страхування
військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і
порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" ( 488-92-п ) (488-92-п)
,
Закону України " Про страхування " ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, Закону України
"Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову П до В про стягнення страхової суми та
матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до міського суду протягом 10 днів
через райсуд.