Т-СЬКИЙ РАЙОНИИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
25.11.1999 року Т- ський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді при секретарі розглянувши у відкритому судовому
засіданні в М.Києві цивільну справу за позовом п.А до п.В та п.Г
про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з цим позовом з тих підстав, що ХХ.ХХ.
1998 року на Н-ському мосту в М.Києві з вини п.В сталася ДТП,
внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача БМВ-730 держномер
ХХХ-ХХ УУ, яким в той час за дорученням керував п.М.
Внаслідок того, що позивач тривалий час не міг користуватися
пошкодженим автомобілем, йому заподіяна моральна шкода.
Відповідач п.В проти позову заперечує з тих підстав, що винність
його в скоєні ДТП не доведена.
Відповідач п.Г. належним чином неодноразово повідомлявся про день
слухання справи в суді, в судове засідання без поважних причин не
з'явився. Суд знаходить можливим розглянути справу в його
відсутність згідно вимог ст.172 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали по справі, суд
знаходить позов підлягаючим задоволенню, оскільки в судовому
засіданні встановлено, що ХХ.ХХ.1998 року на Н-ському мосту в
м.Києві сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль
БМВ-730 держномер ХХХ-ХХ УУ, що належить п.В. на праві особистої
власності. Даним автомобілем керував за доручення власника п.М.
Відповідно до довідки УДАІ М.Киева № У від ХХ.ХХ.1998 року (а.с.6)
ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем О.В. п.п. 13.1., 12.3
Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
.
Даний висновок підтверджено також постановою про відмову в
порушенні кримінальної справи відносно п.В. за ст.215 ч.І КК
України ( 2001-05 ) (2001-05)
, де зазначено, що ДТП сталася в зв'язку з
порушенням О.В. п.п.13.1., 12.3. Правил дорожнього руху. В діях
водія п.М. порушень вимог Правил дорожнього руху не вбачається.
На час розгляду справи в суді дана постанова нікім не
оскаржувалася, не скасовувалася, а тому суд знаходить встановленим
факт того, що ДТП сталася з вини водія п.В., якій порушив вимоги
Правил дорожнього руху ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
.
Відповідач п.В., заперечуючи проти позову, заявив клопотання про
призначення і проведення судової автотехнічної експертизи на
предмет доведеності його вини в скоєні ДТП, при тому запевнив суд
в сплаті вартості експертизи за свій рахунок.
Дане клопотання було задоволене судом, і ХХ.ХХ.1999 року була
призначена така експертиза.
В грудні 1999 року цивільна справа була витребувана судом з КНДІСЄ
без виконання ухвали, оскільки до цього часу п.В. гроші за
експертизу не сплатив, і як заявив його представник в судовому
засіданні, він цього робити не збирався і в подальшому.
Відповідно до вимог ст.99 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
сторони по
справі зобов'язані добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами.
Суд відмічає, що відповідач п.В. зловживає своїми правами для
того, щоб затягнути розгляд справи. По його клопотанню була
призначена експертиза, вартість якої він не збирався сплачувати
при тому, що суд роз'яснював, що експертиза проводиться лише при
проведенні передоплати. З таких обставин розгляд справи було
затягнутий на 10 місяців. В даному судовому засіданні представник
відповідача п.В. також з метою затягнути розгляд справи заявив
клопотання про допит свідків, які не були присутні при ДТП, але
нібито можуть свідчити про те, що документи у відмовному матеріалі
підроблені. В такому клопотанні судом було відмовлено з тих
підстав, що про наявність таких свідків відповідач не згадував на
протязі всього часу розгляду справи (з січня 1999 року), ці свідки
не зазначені в матеріалах справи, а тому суд має сумнів щодо
об'єктивності і наявності зазначених осіб як свідків.
Відповідно до вимог ст.440 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, шкода,
заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.450 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, громадяни,
діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення,
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної
небезпеки.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що п.В. користується
автомобілем ВАЗ-21013 держномер У ХХ-ХХ УУ за генеральним
дорученням власника п.Г., вважає його своєю власністю і під час
скоєнню ДТП особисто керував даним автомобілем, суд знаходить
необхідним покласти саме на нього відповідальність по
відшкодуванню шкоди, яка виникла по його вині.
Відповідно до акту № УУ автотоварознавчой експертизи від ХХ.ХХ
1998 року вартість відновлюємого ремонту складає 10500 грн.11 коп.
(а.с.11).
Саме на цю суму претендує позивач, представник якого збільшила
позовні вимоги, посилаючись на цю суму, як реальну суму витрат для
відновлювання автомашини, які витратив позивач.
Оскільки відповідач не заперечує проти вказаної суми збитків суд
приймає її, як таку, що відповідає дійсній вартості проведення
відновлюємого ремонту пошкодженого автомобілю.
Суд приймає збільшенні позовні вимоги позивача, виходячи також і з
тих обставин, що справа на розгляді в суді знаходиться близько
року. За цей час відбулася певна інфляція, і відшкодування
матеріальних збитків, зазначених за актом експертизи в жовтні 1998
року, під час їх стягнення вже не відповідає реальної сумі затрат.
Вирішуючі питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з
вимог ст.440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до яких моральна
шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила
його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду.
Позивач висуває вимоги про стягнення в рахунок відшкодування
моральної шкоди 1000 грн., посилаючись на те, що він тривалий час
не міг користуватися пошкодженим автомобілем. Суд приймає таке
обгрунтування моральної шкоди. Крім того, суд враховує і ті
обставини, що позивач повинен був за захистом своїх прав більш
року звертатися до різних інстанцій, в тому числі і до суду.
А тому з урахуванням вищенаведеного суд знаходить суму моральної
шкоди в розмірі 1000 грн. обгрунтованою і підлягаючою задоволенню.
Оскільки позивачем була збільшена сума матеріального збитку, і суд
погодився з такою сумою, а держмито було сплачено позивачем з
меньшої суми, залишок несплаченого держмита підлягає стягненню з
відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.440,440-1,450 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 15,30,62,202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з п.В на користь п.А в рахунок відшкодування матеріальних
збитків 10500 грн.11 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди
1000 грн., повернення держмита 403 грн.07 коп., а всього підлягає
стягненню 11927 грн. 18 коп.
Стягнути з п.В. держмито на користь держави в розмірі 123 грн.18
коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського міського суду через
районний суд на протязі 10 днів.