Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Н-ський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді
суддів
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Києві цивільну
справу за позовом С, К , Д. , К.Р. до Н-ської районної державної
адміністрації м. , 3-ї особи Ж. В. та Ж. О.
про визнання ордеру недійсним та надання жилого приміщення та
позову Ж. В. та Ж. О. до С, К , Д. , К.Р. 3-я особа Н-ська районна
державна адміністрація м.Києва про виселення ,
ВСТАНОВИВ:
Вищезазначені позивачі за основними позовними вимогами звернувшись
до суду просили визнати ордер №1 сери "Б" , виданий на підставі
рішення Н-ської райдержадміністрації м.Києва Ж.В. на зайняття
кімнати площею 11,3 кв. м. в квартирі № б. №2 по вул. Н-ській в м.
, недійсним та приєднати цю спірну кімнату до їх рахунку.
Підтримуючі свої вимоги в судовому засіданні , посилались на
викладені обставини в позові , звертаючи увагу суду на те, що
спірна кімната на час видання ордеру була практично зайнята ними,
і при цьому їх родина мала більші переваги ніж родина Ж. на її
приєднання.
Ж. В. та Ж. О. звернулись в свою чергу в порядку ст. 105 ЦПК
України ( 1501-06 ) (1501-06)
із вимогами, які підтримали в судовому
засіданні, про виселення С, К , І. (Д.), К із спірної кімнати,
посилаючись на ту обставину, що саме їм видано ордер на право
зайняти цю кімнату , однак відповідачі самовільно зайнявши
кімнату, в добровільному порядку її не звільняють . Проти позиву
С. та інших заперечували з вищевказаних підстав.
Представник райдержадміністрації м. Києва в судовому засідання
заперечуючи проти задоволення вимог С. та інших про визнання
ордеру недійсним та приєднання спірної кімнати , та підтримуючі
вимоги про виселення, в свою чергу як 3-і особи за цим позовом з
самостійними вимогами також просили задовольнити їх вимоги про
виселення С., К "К.Р. , І. (Д.), із спірної кімнати . В
обгрунтування своїх вимог і заперечень посилився на те, що в 1992
році родина С. поліпшила свої житлові умови , і в зв`язку з цим
була знята з квартирного обліку. Ордер на зайняття спірної кімнати
було видано родині Ж. в порядку встановленому чинним
законодавством.
Вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача
равдержадміністрації м. Києва ,3-х осіб , вивчивши письмові докази
по справі, суд приходить до наступних висновків .
Матеріалами справи та поясненнями сторін судом встановлено, що
ХХ.ХХ.92 року С, О. з родиною чотири особи було надано трикімнатну
квартиру жилою площею 41,76 кв. м. кв.3 буд.1 по вул.Т-ській і
знято останніх з квартирного обліку. При цьому з особового рахунку
С. О. було вилучено кімнату 11,3 кв. м. та відкрито особовий
рахунок на ім`я С. на дві суміжні кімнати площею 28,7 кв. м.
загальної квартири в буд. №2 по вул Н-ській № 1 квартирному обліку
залишилась С. з дочкою К. на загальній черзі . В квітні 1996 року
на жилу плоту 28,7 кв. м. в зазначеній квартирі був прописаний
чоловік К -І. (Д) . 18.07.96 року на засіданні комісії по
розгляду житлових питань громадян Н-ського району було
постановлено відмовити С. у задоволенні клопотання про приєднання
вільної кімнати площею 11,3 кв. м. в цій квартирі, враховуючи
рішення від ХХ.ХХ.92 року та ст. 54 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Розпорядженням №00 від ХХ.ХХ.96 року Ж. В. з дружиною Ж. О. було
надано кімнату 11,3 кв. м. і вирішено рахувати на особовому
рахунку дві кімнати площею 27,6 кв. м в цій квартирі на підставі
цього розпорядження ХХ.ХХ.96р. Ж. В. було видано ордер №1 серії
"Б" на право зайняття приміщення площею 27,6 кв. м. (дві кімнати)
в загальній квартирі №1 будинку №2по вул.Н-ській. Чоловік С. К.Р.
був прописаний на жилу площу своєї жінки в жовтні 1996 року ,
використавши до цього своє право на приватизацію займаного ним
приміщення в іншій комунальній квартирі.
Фактично С, та К займали дві кімнати площею 14,5 та 15, 7 кв. м.,
що становить 30,2 кв. м. , як і зазначено в протоколі засідання
від ХХ.ХХ.1996 року . Ж. В, та Ж. О, фактично займали кімнати 8,2
і 8,1 кв. м., що становить 16,3 кв. м. (ордер від 12.03.77року на
кімнату площею 15.0 кв. м.) Після приєднання вільної кімнати 11,3
кв. м. , загальна площа родини Ж. становила 27,6 кв. м.
Позивач І.(Д.) , уродженець Республіки Молдова, на час укладенні
шлюбу з К в грудні 1995 року , був тимчасово , на час навчання в
Україні, прописаний в гуртожитку будинку№6 по вул. Г-ській, і як
зазначено в актовому запису про одруження №4 від ХХ.ХХ.95р.
громадянства України не мав. Паспорт громадянина України отримав
ХХ.ХХ.98 року після переміни прізвища ХХ.ХХ.98 р. Як зазначено у
відповіді Посольства Республіки Молдова в Україні , І. (Д.) з
питання виходу із громадянства Молдови до них не звертався.
Закон України "Про громадянство" ( 1636-12 ) (1636-12)
в його редакції 1991
року та послідуючими змінами та доповненнями на даний час ,
передбачає, що громадянами України є усі громадяни колишнього
СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно
проживали на території України, а також особи, які не є
громадянами інших держав, або подали у встановленому порядку заяви
про визначення своєї належності, до громадянства України.
Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що І. (Д.)
хоча і був прописаний в 1996 році на площі в кв.№1 буд.№2 по
вул.Н-ській, однак права на отримання житлового приміщення не
набув , оскільки на час прийняття Закону України "Про
громадянство" ( 1636-12 ) (1636-12)
на території України проживав, пише
тимчасово, на період навчання, а не постійно.
Враховуючи , що останній не мав громадянства України , тому і при
вирішення питання про надання звільненої спірної кімнати не був ,
і не повинен був бути врахований.
За правилами ст. 54 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
звільнене жиле
приміщення і квартирі з двома і більше наймачів надається наймачу,
потребуючого поліпшення житлових умов, а при відсутності такого
іншому наймачу цієї квартири. При цьому норма жилої площі не
повинна перевищувати 13,65 кв.м. на кожну особу.
Як встановлено в судовому засіданні, на час вирішення питання про
надання наймачам загальної квартири№1 в буд.№2 по вул. Н-ській
вільної кімнати , площею 11,3 кв. м. норма , встановлена ст.47 ЖК
України( 5464-10 ) (5464-10)
у родини С. з дочкою К перевищувала розмір ,
оскільки на той час вони фактично займали 30,2 кв. м. (що
затверджується і експлікацією , поверховим планом, складеним БТІ
м. Києва) , за іншими даними 28,7 кв. м. Ж. В. з дружиною Ж. О.
займали приміщення площею 16,3 кв. м. А тому мали переважне право
на приєднання вільної кімнати до їх особового рахунку.
На ту обставину, що на час видачі спірного ордеру , кімната площею
11,3 кв. м. була вільною , вказує і те, що тільки в 1996 рощ С. ,
прописавши зятя І. (Д.) , звернулась з проханням приєднати до її
особового рахунку саме вільну, а не зайняту нею кімнату . Після
чого самовільно зайнявши спірне приміщення, не звільнила його.
Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, посилання
позивачів на видачу ордера на фактично зайняте жиле приміщення
необгрунтованим , оскільки останнє було вилучено з їх особового
рахунку, передано для заселення з черги району, весь час до
виникнення спірного питання в 1996 року було вільним, і було
зайнято позивачами без відповідного дозволу після видачі ордеру на
ім`я Ж. В. Ц обставини підтверджуються поясненнями сторін і
приписами та актами, складеним працівниками і затвердженими
начальником ЖЕК в серпні 1996 року.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що вимоги про
визнання ордеру недійсним та приєднання вільної кімнати до
особового рахунку С. не знайшли свого підтвердження в судовому
засіданні, а тому задоволенню не підлягають.
Виходячи з того , що спірна кімната на даний час зайнята
позивачами без відповідного дозволу , і є відповідне рішення ,яким
це приміщення надано у встановленому законом порядку, останні
підлягають виселенню з нього без надання іншого приміщення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1,,9 , 47,54,59 ЖК
України ( 5464-10 ) (5464-10)
, ст. ст. 15, 30, 62, 202, 203 ЦПК України
( 1501-06 ) (1501-06)
, суд-
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог С, К , Д. , Р. до районної державної
адміністрації м. Києва , 3-ї особи Ж. В та Ж. О. про визнання
ордеру недійсним та надання звільненої кімнати 11,3 кв. м. в
квартирі №1 будинку №2 по вул. Н-ській , відмовити.
Позов Ж.В. та Ж.О. задовольнити.
Виселити С., К, Д., .Р. із кімнати пл. 11,3 кв. м. квартири №1
будинку №2 по вул. Н-ській в м.Києві без надання іншого жилого
приміщення.
Рішення може бути оскаржено до Київського міського суду, протягом
10 діб через райсуд.