Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
районний суд м. Києва
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за
позовом п.В. до п.М., п.Ч., Центральної Ради товариства "ХХХ", ТОВ
"ХХХ" РТФО.
- про визнання неправомірним рішення зборів засновників, суд
встановив :
позивач звернувся до суду із позовом, який уточнив під час
розгляду справи, в якому просить визнати неправомірним рішення
зборів засновників ТОВ РТОФ "ХХХ" від ХХ.ХХ.1994р. про виключення
його з числа засновників, посилаючись на те, що він не писав заяву
про вихід із складу засновників товариства, рішення прийнято у
порушення вимог Статуту та установчого договору товариства, у його
відсутність, приймалося воно не на засіданні правління, а на
зборах засновників, представник "ХХХ" не мав повноважень для
участі у зборах.
Відповідачі п.М., п.Ч., представник товариства "ХХХ" позов не
визнали, пояснивши, що ХХ.ХХ. 1994р. було проведено засідання
правління ТОВ "ХХХ" з участю позивача, на якому було прийнято
рішення про виключення його з складу засновників товариства, так
як він створював напружену обстановку у колективі, заважав роботі,
в останні місяці усунувся від виконання своїх обов'язків, тому
рішення було прийнято у відповідності до ст. 64 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та п.9 установчої угоди.
У лютому 1994р. з позивачем був проведений повний розрахунок, тому
він пропустив строки позовної давності.
Представник ТОВ "ХХХ" у судове засідання не з'явився, оскільки у
січні 1999р. товариство припинило свою діяльність, а всі
працівники були звільненні.
Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши письмові матеріали,
вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ХХ.ХХ.1992р. у районній держадміністрації м. Києва
зареєстроване товариства з обмеженою відповідальністю -
регіональна туристично-оздоровча фірма "ХХХ", засновниками якої,
згідно установчої угоди, були: Товариство "ХХХ", п.В., п.М., п.Ч.
Відповідно до ст.9 установчої угоди, засновник, який не виконує
вимоги Статуту фірми і угоди, проявляє пасивність у відношенні
розвитку фірми або перешкоджає своїми діями досягненню цілей
товариства, може бути виключений з числа засновників рішенням
правління.
Згідно представленого протоколу № 5 зборів правління ТОВ "ХХХ" від
ХХ.ХХ.1994р. п.В. виключений із числа засновників товариства у
зв'язку з діяльністю, яка не відповідає цілям та завданням
товариства, та не виконанням покладених на нього обов'язків голови
правління.
Посилання позивача на те, що вказане рішення приймалося не на
засіданні правління, а зборами засновників, що порушує Статут
товариства, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні,
оскільки учасники зборів стверджують, що ХХ.ХХ.1994р. було
засідання правління, що підтверджено представленими суду
протоколами, а Статут товариства не містить положення про те, що
засіданні правління скликає тільки його голова.
Однак, у судовому засіданні не було встановлено, що представник
товариства "ХХХ" п.Г., який приймав участь у зборах правління ТОВ
"ХХХ" ХХ.ХХ. 1994р. мав належно оформлене доручення для цього.
Крім цього, відповідачі не надали суду доказів того, що діяльність
позивача не відповідала цілям та завданням товариства, а позивач
не надав доказів того, яку саме діяльність, як засновник
товариства, він виконував після звільнення у листопаді 1993р. з
посади виконавчого директора.
Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті рішення про
виключення п.В. з складу засновників ТОВ "ХХХ" були допущені певні
порушення Статуту та не доведено належність підстав цього
виключення.
Проте, судом встановлено, що позивач був присутнім на зборах
правління ХХ.ХХ.1994р. і знав про прийняте рішення, що
підтверджено протоколом зборів правління та показами всіх
учасників вказаних зборів.
Також даний факт підтверджено показами свідка п.Б., яка працювала
в той час головним бухгалтером ТОВ "ХХХ", і яка пояснила, що після
прийняття рішення про виключення п.В. з складу засновників
товариства, нею був складений баланс підприємства за 1993р. і
після проведення необхідних розрахунків з державою, позивачу була
виплачена його частка у статутному фонді 16 666 крб. та належні
дивіденди з прибутку, які він отримав у лютому 1994р.
У суду не має підстав не довіряти показам даного свідка, оскільки
вони підтверджені оглянутими судом бухгалтерськими документами та
платіжною відомістю про отримання цих грошей п.В. Підпис у
відомості позивач не спростовує.
Твердження позивача про те, що вказані гроші були його розрахунком
при звільненні, суд вважає безпідставним, оскільки на платіжній
відомості зазначено, що виплачується частка у статному фонді та
дивіденди, крім цього, з акту перевірки ТОВ "ХХХ" ДПІ Н-ського
району м. Києва вбачається, що п.В. були виплачені саме дивіденди
з прибутку підприємства у 1993р.
Суд не має можливості перевірити правильність розрахунку
дивідендів, оскільки бухгалтерські документи знищенні у зв'язку з
закінченням строку зберігання, але судом враховується, що при
проведені перевірки податковою інспекцією не було встановлено
порушень вказаних нарахувань, а зазначено, що з них не утриманні
необхідні податки.
Свідок п.О. також підтвердила, що у січні 1994р. п.В. знав про
вивід його з членів засновників ТОВ "ХХХ", про що їй особисто
розповідав, коли приходив навідувати їх дочку.
Також даний факт підтверджено письмовими поясненнями п.Г., згідно
яких п.В. був присутній на зборах ХХ.ХХ.1994р. і знав про прийняте
рішення.
Суд вважає за можливе прийняти письмові свідчення п.Г., як доказ,
оскільки вони написані у присутності двох лікарів, підписи яких
завірені головним лікарем лікарні №0 м. Києва, і в них п.Г.
відмітив, що він знає про кримінальну відповідальність за дачу
свідомо неправдивих показів.
Посилання позивача на те, що письмові свідчення п.Г. давав під
примусом відповідачів, а йому він казав протилежне, суд вважає
безпідставним, оскільки лікарі, які засвідчили пояснення, не
зазначають, що на п.Г. хтось при цьому тиснув, а доказів своїх
тверджень позивач суду не представив, хоча судом надавався йому
час для зборів таких доказів.
Однак, суд не може прийняти, як доказ, покази свідка п.Б., так як
він пояснив, що при зустрічі у квітні 1994р. з п.В., він дізнався,
що той припинив співробітництво з фірмою, однак не питав чи вивели
його зі складу засновників товариства.
Той факт, що зміни до установчої угоди не були зареєстровані у
Н-ській районній держадміністрації м. Києва, не може бути
підставою для продовження строку позовної давності, оскільки
відповідно до ст. 76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов,
коли особа дізналася про порушення свого права, тобто з моменту,
коли п.В. дізнався про прийняте рішення.
Таким чином, судом встановлено, що позивач у січні 1994р. знав про
прийняте рішення про вивід його з складу засновників ТОВ "ХХХ",
однак за захистом своїх інтересів звернувся тільки у січні 1999р.,
пропустивши строк позовної давності, і судом не встановлено, що
він пропущений з поважних причин, тому не має підстав для його
поновлення та задоволенню позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 76 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 15, 30, 62, 202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
,суд -
вирішив:
в задоволенні позову п.В.. до п.М., п.Ч., Центральної Ради
товариства "ХХХ", ТОВ "ХХХ" РТФО про визнання неправомірним
рішення зборів засновників відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міського суду через
районний суд протягом 10 днів.