Н-СЬКІЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Н-ський районний суд м.Києва в складі: головуючого - судді при
секретарі з участю адвоката
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в місті цивільну
справу за позовом К., К до АТ "ХХХ"
про відшкодування шкоди,
встановив:
Позивачі звернувшись до суду із вищезазначеними вимогами до
відповідача, просили стягнути з останнього на кожного з них
однорічний заробіток сина, та сплачувати щомісячно втрачений
заробіток. Свої вимоги обґрунтовуючи тим, що їх син, К. загинув у
лютому 1995 року в авіаційній катастрофі при випробуванні
експериментального літака. На час загибелі сина, вони обоє були
пенсіонерами і мали право на одержання від нього утримання, крім
того до 1994р. родина сина і він сам проживали з ними. Починаючи з
1995 року вони звертаючись до адміністрації відповідача,
отримували відмову в виплаті належних їм сум.
В судовому засіданні позивач К. підтримавши свої вимоги , уточнив
їх і просив стягнути з відповідача одноразову допомогу в розмірі
однорічного заробітку їх сина до загибелі, виходячи із розміру
787гр. 59коп. , яка становить 9451 гр. 80 коп., щомісячно
виплачувати по 196 гр. 89коп., а також стягнути неотримані ним
кошти за три роки, що складає 7 088 гр.31 коп. В своїх поясненнях
посилався на викладені обставини в позовній заяві.
Представник позивачів Є. підтримав вимоги позивача К, а також
вимоги К, на користь якої просив стягнути з відповідача одноразову
допомогу в розмірі 9 451гр. 80 коп., щомісячно по 196 гр.89 коп.,
а також неотримані кошти за три роки в розмірі 7 088гр. 31 коп. В
своїх поясненнях посилався на те, що після загибелі сина, позивачі
звертались до адміністрації відповідача, а також до "ХХХ" якому
підпорядкований відповідач , однак їм до цього часу відмовляли у
виплаті належних їм виплат.
Представник відповідача С. позовні вимоги позивачів не визнала, і
в судовому засіданні свої заперечення обґрунтовувала тим, що
позивачі на час загибелі сина на його утриманні не знаходились.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивачів,
представника відповідача, адвоката, вивчивши письмові докази по
справі, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають
частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
П. 8 Правил відшкодування власником підприємства, установи і
організації або уповноваженого ним органу шкоди, заподіяної
працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним
трудових обов`язків , затверджених постановою КМ України від
23.06.94р. № 472 ( 472-93-п ) (472-93-п)
, передбачено, що у разі смерті
потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини
втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні
померлого або мали на день його смерті право на одержання від
нього утримання. Такими особами зокрема є : жінки старші 55 років
і чоловіки старші 60 років.
В судовому засіданні судом встановлено, що ХХ.ХХ.95 року в
авіаційній катастрофі при випробуванні експериментального літака з
вини АТ "ХХХ" , загинув К . На момент загибелі він мав склад сім`ї
: він та дружина. Крім того мав непрацездатних за віком батьків К.
, якій мав більше 60 років, та К. , яка мала більше 55 років, і
які в свою чергу отримували пенсію в розмірі 720 000 руб. На час
загибелі сина , останні мали право на одержання від нього
утримання відповідно до ст. 90 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
, а тому
відповідно до п.п. 8 вищезазначених Правил мають право на
одержання частини втраченого заробітку. При цьому розмір
останнього суд визначає за правилами п. 19. Визначаючи час з якого
необхідно відраховувати необхідні виплати, суд виходить з того, що
позивачі в 1995 році звертались до "ХХХ" якому підпорядкований АТ
"УУУ" з приводу відшкодування шкоди , що підтверджується
відповіддю останнього в липні 1995 р. При цьому у виплаті належних
їм сум було відмовлено. За таких обставин відшкодування шкоди, яку
своєчасно не одержали позивачі, необхідно проводити за попередні
три роки.
Враховуючи, що на час аварії К. мав на утриманні непрацюючу
дружину, його частка в родині складала 787гр. 59 коп. : 2 = 393
гр.79 коп. Виходячи з цього розміру , а також розміру пенсії яку
отримував кожний з позивачів та можливість утримувати один от
одного утримання, матеріальна допомога яку б міг син надавати
останнім становить 1/4 частина його загального заробітку на обох
батьків, що в грошовому виразі становить 196 гр.90 коп. , а на
кожного з них 98ґр,45 коп. За весь час сума належних виплат
становить 98 гр. 45 коп. Х 36 = 3544гр. 20 коп. на кожного з
позивачів.
Щодо вимог позивачів про стягнення одноразової допомоги , то суд
вважає що в задоволенні цих вимог необхідно відмовити, оскільки
право на одержання останньої мають члени сім'ї та утриманці
померлого, а позивачі до членів сім`ї та утриманців не відносяться
, оскільки фактично на утриманні сина К на час його загибелі не
знаходились , але мали право на одержання від нього утримання. А
тому не відносять до числа утриманців загиблого.
Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати державного мита при
подачі позову до суду, суд вважає необхідним стягнути з
відповідача ці витрати в розмірі 1 % від задоволеної частини
позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 456 ЦК України( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 15, 30, 62, 75, 202, 203 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з АТ "ХХХ" на
користь К. та К частину втраченого заробітку в розмірі 3 544 гр.
20 на кожного.
Стягнути з АТ "ХХХ" на користь К та К 98 гр. 45 коп. на кожного
щомісячно починаючи з 01 вересня 2000 року.
Стягнути з АТ "ХХХ" державне мито в дохід держави в розмірі 708
гр.84 коп.
Рішення суду в частині стягнення шкоди за один місяць в сумі 98
гр. 45 коп. на кожного підлягає негайному виконанню.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Н-ського міського суду протягом 10
діб через райсуд.