Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Суддя
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу
за позовом П. та Ш.до радгоспу ААА 3-тя особа К.
про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
ХХ.ХХ. 1990 року в 23 години в районі Н-ського шосе сталася
дорожно транспортна пригода, зіткнулися автомобіль ГАЗ-53 під
керуванням К. та автомобіль ГАЗ-21, під керуванням позивача П.
Зіткнення сталося з вини водія К., який порушив п.п. 1.2,1.3,11.1
Правил дорожного руху ( 1094-93-п ) (1094-93-п)
і вироком Н-ського районного
суду м. Києва від ХХ.ХХ. 1992 засуджений за ст. 215 ч.1 КК України
( 2001-05 ) (2001-05)
до 1 року виправних робіт за місцем роботи, з
утриманням 10% заробітку на користь держави. В результаті аварії
автомобіль позивача ГАЗ-21 дістав ушкодження, потребує ремонту, а
позивачка Ш. дістала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення заподіяної їм
матеріальної шкоди. Позивач просив стягнути з відповідача,
володільця джерела підвищеної небезпеки вартість ремонту
автомобіля в розмірі 15022 417 крб , а позивачка просила стягнути
заподіяну матеріальну шкоду за невиплачений їй заробіток, витрати
на додаткове харчування та санаторно-курортне лікування в розмірі
11175 крб.
Справа розглядалась судами неодноразово. Позивачі в період
розгляду справи неодноразово змінювали свої позовні вимоги,
збільшували їх.
В судовому засіданні позивач П. змінив свої позовні вимоги, просив
стягнути з відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки
радгоспу ААА заподіяну шкоду в розмірі 45601 гривень, яка
складається з вартості нового автомобіля ГАЗ-32 - 33700 гривень,
судові витрати в розмірі 2461 гривня, з урахуванням інфляції, за
зберігання автомобіля на штрафній стоянці - 1440 гривні, та
моральну шкоду в розмірі 8000 гривень.
Позивачка Ш. в судовому засіданні також збільшила свої позовні
вимоги, просила стягнути з відповідача заподіяну їй матеріальну
шкоду в розмірі 1228 гривень, втрату заробітку за 5 днів в лютому
1990 року, вартість санаторнокурортного лікування та додаткове
харчування та ліки, які вона витратила на лікування в лютому 1990
року, та моральну шкоду в розмірі 8000 гривень.
Представник відповідача радгоспу ААА в судовому засідання позов
визнала частково, пояснила, що в лютому 1990 року
дорожно-транспортна пригода сталася з вини їхнього водія 3-ої
особи К., який порушив правила дорожного руху і був засуджений
Н-ським районним судом м. Києва за ст. 215,ч.1 КК України
( 2001-05 ) (2001-05)
. Вони, як власник джерела підвищеної небезпеки згодні
відшкодувати шкоду заподіяну позивачам. З самого початку розгляду
позову позивачів, вони позов визнавали, згодні були відшкодувати
позивачеві вартість ремонту або замінити на аналогічний
автомобіль, але він весь час відмовлявся, просив стягнути
заподіяну шкоду, кожного разу оскаржував рішення суду, хоча вони з
рішеннями суду були згодні, не виконували їх тому, що на цьому не
настоював позивач. Вони згодні відшкодувати позивачеві П. дійсну
вартість належного йому автомобіля ГАЗ -21 на день розгляду справи
в розмірі 2798 гривень 32 коп, та судові витрати, які дійсно поніс
позивач під час розгляду данної справи у відповідності з наданими
документами в розмірі 579 гривень 60 коп. А позивачці Ш. втрачений
нею заробіток за 5 днів в лютому 1990 року в розмірі 57 гривень. В
іншій частині позов, представник відповідача не визнала.
3-тя особа К. в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив,
що дійсно в лютому 1990 року він порушив правила дорожного руху і
сталася дорожно - транспортна пригода, в результаті якої
автомобіль позивача дістав ушкодження, а позивачка тілесні
ушкодження середньої тяжкості. За вчинений злочин його засудили за
ст.215,ч.1 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
, але від покарання звільнили у
зв`язку з амністією, заподіяну шкоду матеріальну він визнав
частково і після засудження повністю вніс в касу відповідача -
радгоспу.
Заслухавши пояснення сторін, 3-ої особи, заключення експерта ,
вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги
підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ХХ.ХХ.1990 року
сталася. дорожно-транспортна пригода з вини водія радгоспу ААА К.,
який управляв автомобілем ГАЗ-53, що належить відповідачеві -
радгоспу.
В наслідок дорожно-транспортної пригоди автомобіль позивача П. -
ГАЗ-21 , дістав ушкодження, а позивачка ПІ. - тілесні ушкодження
середньої тяжкості.
Вина 3-ої особи в заподіянні шкоди позивачам повністю
підтверджується матеріалами кримінальної справи та вироком
Н-ського районного суду м. Києва, від ХХ.ХХ. 1992 року, за яким К.
був засуджений за ст.215,ч. 1 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
до 1 року
виправних робіт за місцем роботи.
Тому відповідач - радгосп ААА повинен відшкодувати дійсну шкоду,
заподіяну позивачам, тому, що відповідно до ст. 450 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з
підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів)
зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної
небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок
непереборної сили або умислу потерпілого.
Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної
небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. По справі неодноразово проводились судово
технічні експертизи для визначення вартості ремонтних робіт
ушкодженого автомобіля, який належить позивачеві і оцінюючи їх в
сукупності суд вважає, що при визначенні шкоди заподіяної
позивачеві П. слід прийняти до уваги останню експертизу, проведену
в березні 1997 року, з урахуванням заключення експерта, допитаного
в судовому засіданні, який визначив дійсну шкоду повну вартість
автомобіля ГАЗ-21, випуску 1961 року на момент розгляду данної
справи, яка складає 5197 гривень 75 коп. При цьому експерт
посилається на роз`яснення Міністерства Юстиції України та існуючу
експертну практику за якою компенсація за аварійне ушкодження
автомобіля (розмір шкоди) приймається рівною до остаточної
вартості автомобіля (його риночної ціни) коли витрати на
відновлення цього автомобіля перевищують його остаточну вартість
(риночну ціну).
Доводи позивача, про відшкодування йому вартості нового автомобіля
ГАЗ32 в сумі 33700 гривень, не можуть бути прийняті до уваги, тому
що є безпідставними, позивачеві ніколи не належав новий автомобіль
ГАЗ-32 і шкода в розмірі вартості такого автомобіля йому не була
заподіяна.
Із матеріалів справи встановлено, що в період розгляду справи
позивач П. поніс судові витрати ХХ.ХХ. 1990 року за огляд
ушкодженого автомобіля 79 крб.60 коп (а.с. кримінальної справи
84,85), квітанція за послуги адвоката від ХХ.ХХ.1991 року на суму
250 крб (а.с. кримінальної справи 356), квитанція за послуги
адвоката від ХХ.ХХ. 1992 року 1000 купоно карб. (а.с. кримінальної
справи 408). При цьому суд вважає, що витрати, які поніс позивач в
березні 1992 року коли сталося підвищення цін у зв`язку з
подорощеням необхідно прирівняти до його витрат в березні 1991
року в розмірі 250 крб. і стягнути заподіяну шкоду у вигляді
судових витрат в розмірі 579 гривень 60 коп. Посилання позивача
П., що судові витрати становлять суму у розмірі 2461 гривня не
найшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відповідних
доказів позивач суду не надав, тому позовні вимоги підлягають
задоволенню лише частково у відповідності з наданими письмовими
доказами.
Посилання позивача П., що за утримання автомобіля на штрафному
автомайданчику йому нарахована заборгованість у розмірі 1440
гривень, і саме цю суму він просить стягнути з відповідача, не
можуть бути прийняті до уваги, тому, що сам позивач не заперечує,
що вказану суму автостоянці він не сплачував, тобто матеріальних
витрат не поніс. За таких обставин суд вважає, що шкода в розмірі
1440 гривень позивачеві заподіяна не була і немає підстав для її
стягнення. Із матеріалів кримінальної справи встановлено, що
позивачка НІ. на лютий 1990 року мала посадовий оклад у розмірі
250 крб. В зв`язку з отриманою травмою при дорожно транспортній
пригоді вона була на лікарняному і не отримала заробітну плату з 5
днів (як за побутову травму). При цьому суд вважає, що позивачка
втратила заробіток у розмірі 250 крб : 21 роб день =11 крб.40 коп
х 5 днів = 57 крб. І саме сума в розмірі 57 гривень піддягає
стягненню на користь позивачки.
Доводи позивачки Ш. про стягнення заподіяної їй шкоди в розмірі
1228 гривень, не найшли свого підтвердження в ході судового
розгляду. Позивачкою не надані суду докази про заподіяння їй шкоди
у вказаному розмірі. Із заключення судове медичної експертизи,
проведеної за ухвалою суду позивачка не потребувала додаткового
харчування у зв`язку з одержанням нею тілесних ушкоджень середньої
тяжкості, не потребувала санаторно-курортного лікування, а
використання додаткових ліків повинно було вирішуватись лікарем.
Позивачка не надала письмових доказів того, що вона
використовувала додаткові ліки, потребувала додаткового харчування
та санаторно-курортного лікування, тому її вимоги є
безпідставними.
Посилання позивачів на те, до витрачених ними сум та неотриманого
доходу необхідно застосувати коефіцієнт інфляції, не можуть бути
прийняті судом до уваги, тому що законодавством України не
передбачено застосування індексів інфляції до заподіяної позивачам
шкоди, а стягнення заподіяної їм шкоди необхідно провадити в
гривнях - державній валюті України на день розгляду справи.
Доводи позивачів про стягнення з відповідача заподіяної їм
моральної шкоди також не можуть бути прийняті до уваги тому, що
ст. 440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає підстави покладення
обов`язку по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди та
обставини, які мають враховуватися судом при визначенні розміру
відшкодування.
Дана норма діє з ХХ.ХХ. 1993 року і на правовідносини, що виникли
до цієї дати не поширюється, а шкода заподіяна позивачам до
вказаної дати, тому що дорожно транспортна пригода сталася ХХ.ХХ.
1990 року.
При цьому суд враховує те, що з дня пред`явления позову відповідач
визнавав свою вину і шкоду заподіяну позивачам і не заперечував
відшкодувати позивачеві аналогічний автомобіль ГАЗ-21. Крім того
всі подальші скасування судових рішень були не за скаргами
відповідача, а за скаргами позивачів і носили характер визначення
розміру матеріальної шкоди.
Враховуючи зазначені вище обставини та надані сторонами докази суд
вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню
частково, відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки
повинен відшкодувати на користь позивача П. вартість автомобіля
ГАЗ-21 випуску 1961 року на момент розгляду справи, яка складає
5197 гривень 75 коп., та судові витрати по справі за період з 1990
року по 1998 року в розмірі 579 гривень 60 коп, а на користь Ш. в
розмірі 57 гривень, а в задоволенні інших позовних вимог необхідно
відмовити.
В зв`язку з виплатою позивачеві повної вартості належного йому
автомобіля ГАЗ-21 випуску 1961 року, належний позивачеві
автомобіль ГАЗ-21 , випуску 1991 року необхідно передати
відповідачеві- радгоспу ААА .
В зв`язку з тим , що позивачі при подачі позовної заяви у
відповідності з вимогами закону звільнені від сплати державного
мита, відповідно до ст. 80 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
державне мито в
розмірі 264 гривні 70 коп необхідно стягнути з відповідача на
користь держави.
Посилання представника відповідача, що на данний час в провадженні
арбітражного суду Київської області знаходиться справа з позовом
до радгоспу ААА про визнання банкрутом, не може бути підставою для
відмови позивачам в позові, оскільки відповідач ще існує і позови
його стягувачів будуть вирішуватись у відповідності з вимогами
діючого законодавства України.
Керуючись ст. 15,30,62,202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
та на підставі
ст.ст 440,450, 453 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд,-
ВИРІШИВ:
Позови П. та Ш. задовольнити частково.
Стягнути з радгоспу ААА на користь Ш 57 гривень, на користь П
шкоду в розмірі 5197 гривень 75 коп. та судові витрати за період з
1990 року по 1998 рік в розмірі 579 гривень 60 коп, усього 5777
гривень 35 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовки.
Стягнути з радгоспу ААА державне мито в розмірі 264 гривні 70 коп.
на користь держави.
Автомобіль ГАЗ-21, зареєстрований на ім`я П. передати радгоспу ААА
Рішення може бути оскаржене до , через суд на протязі 10 днів.