відповідач - казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба"; треті особи: професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", Державна служба морського та річкового транспорту України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "МПРС"), треті особи: професійна спілка працівників КП "МПРС", Державна служба морського та річкового транспорту України, про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував з КП "МПРС" у трудових відносинах з 07 липня 2016 року по 29 грудня 2020 року, працюючи на посаді начальника філії "Чорноморська філія" та інших керівних посадах.

Наказом відповідача від 29 грудня 2020 року його було звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

У день звільнення роботодавець не виплатив йому у повному обсязі належні до виплати суми, а саме: частково не виплатив премію (щомісячну та квартальну) за період з липня 2016 по грудень 2020 року включно та винагороду за підсумками роботи підприємства за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

На думку позивача, несплата всіх належних під час звільнення сум покладає на відповідача обов`язок виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП "МПРС" на свою користь невиплачену заробітну плату в розмірі 1 575 201, 67 грн, з яких: місячна премія в сумі 698 340, 95 грн; квартальна премія в сумі 794 970, 81 грн; одноразова винагорода за підсумки роботи підприємства за рік у сумі 81 889, 91 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розрахований до дня ухвалення судового рішення, а також судові витрати по справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що виплата місячних та квартальних премій працівникам КП "МПРС" є додатковою пільгою, що запроваджена з метою їх заохочення та стимулювання. В локальних актах відповідача єдиною підставою для виплати премій визначена фінансова можливість КП "МПРС".

Судами встановлено, що протягом 2016-2020 років директором КП "МПРС" приймались накази про преміювання всіх працівників підприємства, у тому числі ОСОБА_1 за результатами роботи за відповідний період (місяць, квартал) в процентному співвідношенні до посадового окладу та з урахуванням фінансової можливості підприємства, відповідно до умов колективного договору. Крім того, позивачу була нарахована та виплачена одноразова винагорода за підсумками роботи підприємства за 2016 рік. Витрати на сплату одноразової винагороди за підсумками роботи підприємства за 2017-2020 роки у фінансових планах КП "МПРС" не передбачались, отже, фінансова можливість для нарахування та виплати одноразової винагороди за підсумками роботи підприємства за 2017-2020 роки була відсутня.

Судами також встановлено, що відповідно до показників виконання фінансового плану за період з 2016-2020 років КП "МПРС" виконало фінансовий план за показником "Витрати на оплату праці", що підтверджується, зокрема, аудиторським звітом від 22 лютого 2019 року № 05-14/3 за результатами державного фінансового аудиту діяльності КП "МПРС" за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, відповідно до якого порушень виконання підприємством фінансових планів у період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року за показником "Витрати на оплату праці" встановлено не було, а також актом інспекційного відвідування № ОД 634/1600/АВ ГУ Держпраці в Одеській області від 10 травня 2019 року, відповідно до якого порушень з оплати праці не виявлено. При цьому у пунктах 6.14. та 6.32. акту вказано, що перевірялись строки та повнота виплати заробітної плати, в тому числі згідно з умовами колективного договору, та порушень щодо строків та повноти виплат не виявлено. За вказаних обставин суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на не дослідження судами належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 947/6706/21 із Київського районного суду м. Одеси.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що нарахування та виплата премії та винагород є правом, а не обов`язком роботодавця.

Вказує, що розмір місячної та квартальної премії працівників відповідно до колективного договору складається з двох показників - ефективності систем морського та авіаційного пошуку і рятування (80 %), а також зменшення простроченої дебіторської заборгованості (20 %), визначення яких щомісячно та щоквартально є необхідною умовою обґрунтування нарахування певного відсотку премій працівникам. Вважає, що за вказаними показниками відповідач мав нараховувати як щомісячну, так і щоквартальну премію. Накази про преміювання працівників, наявні в матеріалах справи, взагалі не містять обґрунтування нарахування певного розміру премій.

Колективний договір між адміністрацією КП "МПРС" і трудовим договором колективом є таким, що детально і жорстко регулює порядок преміювання працівників через наявність чітко визначеної формули, від показників якої залежить розмір премії працівників. Таким чином, визначення розміру премії не можна вважати правом директора КП "МПРС", оскільки положення колективного договору не надають ані директору "КП "МПРС" ані будь-якій іншій особі можливість вирішувати питання збільшення або зменшення розмірів премії на власний розсуд.

Підстави зниження розміру премії або її не нарахування працівникам чітко регламентовані в пунктах 4.6., 4.7. Положення про преміювання, та можуть мати місце виключно при наявності порушень трудової або виробничої дисципліни працівником. Проте, таких порушень щодо позивача не встановлено.

Вказує, що фінансова неможливість КП "МПРС" здійснювати виплати у встановленому колективним договором розмірі має бути підтверджена відсутністю прибутковості економіки підприємства, втім, доказів про таку збитковість, про відсутність доходів у господарській діяльності КП "МПРС" матеріали справи не містять. При цьому, виконання у 2016-2020 роках фінансового плану у статті на оплату праці свідчить про можливість виплати працівникам премій.

Звертає увагу, що в аудиторському звіті від 22 лютого 2019 року № 05-14/3 наявний лише аналіз виконання показників фінансових планів, однак відсутня правова оцінка здійснення виплат заробітної плати працівникам підприємства відповідно до умов колективного договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року представник КП "МПРС"- Поліщук І. О. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Звертала увагу, що за умовами колективного договору виплата місячної та квартальної премій, одноразові винагороди за підсумками роботи підприємства за рік здійснюється за наявності фінансової можливості КП "МПРС", яка, в свою чергу, визначається фінансовим планом підприємства, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Уповноваженим органом управління у період 2016-2020 років були затверджені фінансові плани та зміни до них, а також звіти про виконання фінансових планів, що свідчить про належне їх складання та виконання підприємством. Жодних порушень законодавства, методології складання фінансових планів у зазначений період не встановлено, які i не встановлено будь-яких порушень колективного договору при складанні та виконанні фінансових планів у період 2016-2020 років.

Вказувала, що протягом 2016-2020 років місячні, квартальні премії та одноразова винагорода за підсумками роботи підприємства за рік нараховувались та виплачувались всім працівникам підприємства, у тому числі і ОСОБА_1, в однаковому розмірі, в процентному співвідношенні до посадового окладу. Просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом КП "МПРС" від 06 липня 2016 року № 177-к ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" з 07 липня 2016 року.

Наказом КП "МПРС" від 29 грудня 2020 року № 834-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України".

КП "МПРС" є державним підприємством та основним плановим документом, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямованість коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів, є фінансовий план.

Відповідно до пункту 9.4. статуту КП "МПРС", виробничі, трудові і соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором(а. с. 136-160, 161-185, 186-210, т. 1).

22 липня 2016 року між адміністрацією КП "МПРС" і трудовим колективом укладено колективний договір на 2016-2019 роки (а. с. 13-25, 211-223, т. 1).

Відповідно до пункту 4.1.7. колективного договору, з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності діяльності підприємства і якості роботи, закріплення на підприємстві кваліфікованих кадрів і зміцнення трудової дисципліни встановлюються заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до додатків № 5, 6, 7, 9.

Відповідно до пункту 1.1. додатку № 5 "Положення про преміювання працівників КП "МПРС" і філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" (далі - Додаток № 5), положення про преміювання працівників КП "МПРС" і філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" розроблено відповідно до Кодексу законів про працю (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (а. с. 26-28, т. 1).

Відповідно пунктів 1.2., 1.3. Додатку № 5, положення вводиться в дію з метою матеріального стимулювання працівників підприємства за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ними завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни та особистого внеску у загальні результати діяльності КП "МПРС".

Положення розповсюджується на всіх працівників підприємства, крім звільнених протягом розрахункового місяця за власним бажанням.

Відповідно до пункту 2.3. Додатку № 5, виплата місячної та квартальної премії здійснюється за умови наявності фінансової можливості КП "МПРС", за результатами виконання місячних та квартальних показників преміювання.

Відповідно до пункту 4.1. Додатку № 5, преміювання працівників за основним результатом діяльності проводиться за підсумками роботи КП "МПРС" за місяць або наростаючим підсумком за квартал, щомісяця, щоквартально у розмірі, відповідно до фінансової можливості.

Згідно з пунктом 4.5. Додатку № 5, розмір премії може бути скоригований відповідно до фінансових можливостей КП "МПРС".

Відповідно до пункту 4.8. Додатку № 5, преміювання оформлюється наказом.

Встановлено, що відповідно до показників виконання фінансового плану за період 2016-2020 роки КП "МПРС" виконало фінансовий план за показником "Витрати на оплату праці", що підтверджується відповідними витягами (а. с. 105-109, т. 3).

Протягом 2016-2020 років директором КП "МПРС" приймались накази про преміювання всіх працівників підприємства за результатами роботи за відповідний період (місяць, квартал) в однаковому розмірі (% від посадового окладу) (а. с. 115-133, т. 1; а. с. 17-242, т. 2; а. с. 1-78, т. 3).

Протягом 2016-2021 року ОСОБА_1 щомісячно отримував розрахункові листки, отже позивачу було достеменно відомо про нараховані та виплачені суми заробітної плати та інших платежів (премій, надбавок, грошових нагород за підсумками роботи за рік та ін.), про що також свідчать листи головного бухгалтера філії Чорноморська філія" КП "МПРС" ОСОБА_3 від 12 та 13 січня 2021 року (а. с. 209-210, т. 3).

ОСОБА_1 було нараховано та виплачено місячні премії за: серпень 2016 року, жовтень-листопад 2016 року, березень-листопад 2017 року, липень-серпень 2018 року, листопад 2018 року, вересень-листопад 2019 року, що підтверджується відповідними наказами по підприємству.

Місячні премії за січень-лютий 2017 року, січень-червень 2018 року, січень-березень 2019 року, січень-серпень 2019 року по підприємству не нараховувались, оскільки за вказані періоди працівникам підприємства, в тому числі і ОСОБА_1, були нараховані та виплачені квартальні премії (за І квартал 2017 року, за І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, І квартал 2019 року, ІІ квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року), що підтверджується відповідними наказами по підприємству, розрахунковими листками та витягами з платіжних відомостей.

Місячні премії за жовтень 2018 року, січень-квітень 2020 року не нараховувались по підприємству взагалі.

Квартальні премії за IVквартал 2016 року, ІІ квартал 2017 року, ІІІ-IVквартали 2017 року, ІІІ-IVквартали 2018 року, IV квартал 2019 року по підприємству не нараховувались взагалі, оскільки за вказані періоди працівникам підприємства, в тому числі і ОСОБА_1, були нараховані та виплачені місячні премії, що підтверджується відповідними наказами по підприємству, розрахунковими листками та витягами з платіжних відомостей.

Квартальна премія за ІІ-ІІІ квартали 2020 року не нараховувались по підприємству взагалі.

Крім того, у наказом КП "МПРС" від 21 квітня 2020 року № 221-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року у справі № 947/12999/20, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника філії "Чорноморська філія КП "МПРС" з 22 квітня 2020 року та стягнуто КП "МПРС" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 року по 28 жовтня 2020 року у розмірі 172 709, 92 грн (без урахування податків та зборів). Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок № 100), до середнього заробітку за час вимушеного прогулу були включені премії та винагороди за результатами роботи за рік.

З 30 жовтня 2020 року по 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебував у простої, що підтверджується відповідними наказами КП "МПРС" (а. с. 211, 212, т. 3), за вказаний період не виконував завдань, простій оплачувався у розмірі середнього заробітку відповідно до Порядку № 100, з урахуванням премій та надбавок.

Додатком № 6 до колективного договору є Положення про порядок нарахування і виплати одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік (далі - Додаток № 6) (а. с. 29, т. 1).

Відповідно до пункту 1 Додатку № 6, винагорода за підсумками роботи підприємства за рік (далі - винагорода) є особливим видом матеріального заохочення. Розмір винагороди визначається роботодавцем з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Відповідно до пункту 8 Додатку № 6, підставою для нарахування винагороди є наказ по підприємству.

При цьому, видання наказів є виключною компетенцією директора КП"МПРС" (пункт 6.5. статуту КП "МПРС").

Фінансові можливості для виплати одноразової винагороди за підсумками роботи підприємства були встановлені у рядку 1086/2 Розділу І Формування фінансових результатів Фінансового плану КП "МПРС" на 2016 рік, що затверджений Міністерством інфраструктури України 18 листопада 2016 року.

На підставі наказів від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 була виплачена одноразова винагорода за підсумками роботи підприємства за 2016 рік, що підтверджується витягом із платіжної відомості від 06 січня 2017 року № 01.006 (а. с. 66, 67-78, 83, т. 3).

У Фінансових планах КП "МПРС" на 2017-2020 роки витрати на сплату одноразової винагороди за підсумками роботи підприємства за рік не планувались.

Судами також встановлено, що у 2016 році накази про преміювання працівників філії "Чорноморська філія КП "МПРС" видавав сам позивач ОСОБА_1 .

Так, відповідно до наказу філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" від 30 вересня 2016 року № 22-н "Про преміювання", начальника філії ОСОБА_1 премійовано за роботу у ІІІ кварталі 2016 року у розмірі 45 % від посадового окладу. Вказаний наказ прийнято та підписано безпосередньо ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" від 31 жовтня 2016 року № 25-н "Про преміювання", начальника філії ОСОБА_1 премійовано за роботу у вересні 2016 року у розмірі 30 % від посадового окладу. Вказаний наказ прийнято та підписано безпосередньо ОСОБА_1 .

Згідно Аудиторського звіту від 22 лютого 2019 року № 05-14/3 за результатами державного фінансового аудиту діяльності КП "МПРС" за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року, складеного Південним офісом Держаудитслужби, порушень виконання підприємством фінансових планів у період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року за показником "Витрати на оплату праці" встановлено не було (а. с. 110-185, т. 3).

Відповідно до акту інспекційного відвідування № ОД 634/1600/АВ ГУ Держпраці в Одеській області від 10 травня 2019 року порушень з оплати праці не виявлено. При цьому у пунктах 6.14. та 6.32. акту вказано, що перевірялись строки та повнота виплати заробітної плати, в тому числі згідно з умовами колективного договору, та порушень щодо строків та повноти виплат не виявлено (а. с. 186-201, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України "Про оплату праці").

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18) зазначено, що доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.

Отже, премія є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, відноситься до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що 22 липня 2016 року між адміністрацією КП "МПРС" і трудовим колективом укладено колективний договір на 2016-2019 роки.

Відповідно пунктів 1.2., 1.3. Додатку № 5 "Положення про преміювання працівників КП "МПРС" і філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" (далі - Додаток № 5), положення вводиться в дію з метою матеріального стимулювання працівників підприємства за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ними завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни та особистого внеску у загальні результати діяльності КП "МПРС".

Отже, колективним договором чітко передбачено преміювання працівників за основним результатом діяльності за місяць або за квартал.

Додатком № 6 до колективного договору є Положення про порядок нарахування і виплати одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік (далі - Додаток № 6), відповідно до пункту 1 якого, винагорода за підсумками роботи підприємства за рік є особливим видом матеріального заохочення. Розмір винагороди визначається роботодавцем з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Отже, ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що розмір належних позивачу місячних та квартальних премій та одноразової винагороди за рік нарахований відповідно до положень колективного договору, з урахуванням фінансових можливостей та фінансово-економічних показників господарської діяльності КП "МПРС", дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виплату місячних та квартальних премій та одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік за спірний період, а також стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Суди правильно вказали на те, що виплата місячних та квартальних премій та одноразової винагороди за рік працівникам КП "МПРС" є додатковою пільгою, що запроваджена з метою їх заохочення та стимулювання. В локальних актах відповідача єдиною підставою для виплати премій визначена фінансова можливість КП "МПРС".

Встановивши, що виплата премій відповідно до Положення про преміювання працівників (Додаток № 5) та Положення про порядок нарахування одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік (Додаток № 6) не є безумовною, а здійснюється з урахуванням фінансових можливостей підприємства, відповідні накази про преміювання працівників відповідачем видавалися протягом 2016-2020 років з урахуванням фінансової можливості підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 не довів порушення КП "МПРС" положень колективного договору в частині преміювання.

Побідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 761/32911/20.

Доводи касаційної скарги про те, що накази про преміювання працівників протягом 2016-2020 років, які наявні в матеріалах справи, взагалі не містять обґрунтування нарахування певного розміру премій, незважаючи на чітко встановлений порядок визначення розміру премій, викладений в Положенні про преміювання працівників КП "МПРС" та філії "Чорноморська філія" КП "МПРС" та Положенні про порядок нарахування і виплати одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік, є безпідставними, оскільки вказані накази є чинними та не оскаржувались ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.