м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який змінив назву на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна,

відповідачі за зустрічним позовом: Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який змінив назву на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),Державне підприємство "СЕТАМ",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 29 березня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока З. В., про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності.

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 21 вересня 2016 року вона стала переможцем електронних торгів з реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1, яке раніше належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, за яким на час проведення торгів було зареєстровано право власності на вищезазначене нежитлове приміщення. 26 вересня 2016 року вона внесла на депозитний рахунок Ленінського (змінено назву на Новокодацький) відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська ГТУ юстиції у Дніпропетровській області повну вартість лота у розмірі 1 050 000, 00 грн.

30 вересня 2016 року вона отримала акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна. На підставі зазначеного акта

06 жовтня 2016 року вона отримала свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Після державної реєстрації за нею права власності на зазначене майно приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу

Сисоєнко І. В. повідомила їй, що за двадцять хвилин до цього державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З. В. відкрила розділ для реєстрації права власності за іншими особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а 10 жовтня 2016 року нотаріус Надтока З. В. здійснила державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року за

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним із них.

3. ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона придбала спірне майно на прилюдних торгах і є його власником, просила позов задовольнити: визнати за нею право власності на нежитлове приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 45,2 кв. м; скасувати запис № 16816627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та запис № 16816582 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 по 1/2 частині приміщення

АДРЕСА_1 за кожним.

4. У травні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, ДП "Сетам", ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В., нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока З. В., про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна.

5. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 і

ОСОБА_3 посилалися на те, що 03 квітня 2012 року вони уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність по 1/2 частині об`єкта нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстрацію права власності на спірне майно здійснено за ними тільки 06 жовтня 2016 року. Вважають себе добросовісними набувачами спірного майна, адже у 2014 та у 2016 році здавали зазначене нежитлове приміщення у найм, у 2016 році уклали договір охорони та договір на постачання теплової енергії. Вважають, що договір купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року є виконаним, а отже укладеним, що свідчить про виникнення у них права власності на спірне майно незалежно від того, чи здійснили вони за собою державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно відразу після укладення договору. Таким чином, електронні торги були проведені ДП "Сетам" незаконно, чим порушено їхнє право на спірне нерухоме майно.

6. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили зустрічний позов задовольнити: визнати недійсними електронні торги від 21 вересня 2016 року з реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; скасувати акт про проведення прилюдних торгів від 30 вересня 2016 року, затверджений начальником Новокодацького (Ленінського) відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська ГТУ юстиції у Дніпропетровській області; скасувати свідоцтво від 06 жовтня 2016 року, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

7. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 19 квітня 2018 року, з урахуванням ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 1у будинку АДРЕСА_2, загальною площею

9. Скасовано запис № 16816627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та скасовано запис № 16816582 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 за кожним на 1/2 частини приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 45,2 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. номер № 1740. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2,

ОСОБА_3 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_1 право власності на спірне нежитлове приміщення виникло 06 жовтня 2016 року, оскільки акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством. У той час надані ОСОБА_3 і ОСОБА_2 докази не підтверджують факту виникнення у них права власності на спірне майно та не можуть свідчити, що договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 03 квітня 2012 року є укладеним, адже згідно з чинним на час його укладення законодавством він визнавався укладеним після його державної реєстрації. Тому добросовісність позивачів за зустрічним позовом сама по собі не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними та не може бути підставою для відмови у визнанні права власності за ОСОБА_1 .

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року скасовано. У задоволенні первісного та зустрічного позовів відмолено.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на момент проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано саме за ОСОБА_4, який не був залучений до участі у справі в якості сторони, в той час як оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права. Також до участі у справі не було залучено осіб, на користь яких судовими рішеннями зі ОСОБА_4 стягнуто грошові кошти. Апеляційний суд звернув увагу, що на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучення осіб до участі у справі, що є підставою для відмови у позові.

14. Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав, що позивачка пред`явила позов до ОСОБА_4, він є учасником справи, тому висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову

ОСОБА_1 з посиланням на пред`явлення позову до неналежного відповідача є помилковим. До участі у справі за позовом позивачки про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності залучені відповідач ОСОБА_4, на виконання боргових зобов`язань якого відбулися електроні торги, і відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які вважають себе власниками спірного нерухомого майна та оспорюють проведені електроні торги та їх наслідки. До предмета доказування у справі за первісним позовом про визнання права власності на спірне майно не входить з`ясування боргів ОСОБА_4 перед його кредиторами, тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про необхідність залучення до участі у справі кредиторів ОСОБА_4 та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції. Вирішення спору не впливає на права та обов`язки осіб, на користь яких судовими рішеннями були стягнуті кошти зі ОСОБА_4 .

16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада

2020 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 19 квітня 2018 року (у переданій Верховним Судом на новий розгляд частині) залишено без змін.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке підтверджено позивачкою належними правовстановлюючими документами. З урахуванням того, що позивачка набула право власності на спірне майно, а відповідачі 06 жовтня 2016 року, тобто вже після придбання нею майна, зареєстрували на нього своє право власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2012 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

18. Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишив без змін.

19. Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року та постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, зазначивши в постанові про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року підлягає залишенню без змін і в частині вирішення вимог зустрічного позову, переглянув рішення місцевого суду в повному обсязі, порушив процесуальні норми, оскільки Верховний Суд направив справу на новий розгляд лише в частині вирішення первісного позову, а в частині вирішення вимог зустрічного позову залишилася чинною постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

21. Верховний Суд дійшов висновку, що підлягає скасуванню і постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишено без змін.

22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня

2018 року - без змін.

23. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачка набула право власності на спірне майно у передбаченому законом порядку, а відповідачі 06 жовтня 2016 року, тобто вже після придбання нею майна, зареєстрували за собою право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2012 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 01 травня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-143цс14, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-813цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 рокуу справі №643/20180/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Заявник стверджує, що договір купівлі-продажу між подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батоговою Л. Г., про що в Реєстрі правочинів було вчинено відповідний запис. Після укладення договору купівлі-продажу право власності на магазин непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: приміщення АДРЕСА_1, не було зареєстровано у КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, однак це не позбавляє покупців права власності на нерухоме майно.

27. Також заявник зазначає, що при вирішенні спору судами не було взято до уваги і той факт, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу

від 03 квітня 2012 року право власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано досить суперечливо. До

01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежного від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

28. Також заявник стверджує, що при вирішенні зустрічного позову про визнання недійсними прилюдних торгів, судами не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи. Під час примусової реалізації спірного майна було допущено ряд процедурних порушень щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Виконавцем не надано жодного доказу повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів, а також про оцінку майна.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 200/19233/16-ц.

30. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

31. У поданому відзиві на касаційну скаргу Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса) посилається на те, що доводи касаційної скарги є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Всі дії державного виконавця, спрямовані на виконання виконавчого документу, проведенні у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. Нежитлове приміщення АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М.

33. На підставі зазначеного договору ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію свого права власності на вказане майно та на час проведення електронних торгів саме за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на спірне майно.

34. Згідно з актом про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна 21 вересня 2016 року відбулися електронні торги з реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (попередня назва - місто Дніпропетровськ), яке належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. Зазначене нерухоме майно було описане та арештоване в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення зі ОСОБА_4 грошових коштів на користь ОСОБА_8 і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

35. Переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_1, яка 26 вересня

2016 року внесла на депозитний рахунок Ленінського відділу ДВС

м. Дніпропетровська суму у розмірі 1 050 000, 00 грн, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна від 30 вересня 2016 року.

36. 06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення

АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. та зареєстроване в реєстрі за № 2088.

37. 03 квітня 2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як покупці, уклали зі ОСОБА_4, як продавцем, договір купівлі-продажу, за умовами якого кожен з покупців прийняв у спільну часткову власність по 1/2 частині об`єкта нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, розташованого на АДРЕСА_3 .

38. 06 жовтня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори

Надтоки З. В. для реєстрації за собою права власності на придбане ними у 2012 році майно, право власності на яке 10 жовтня 2016 року за ними було зареєстровано.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

40. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

45. Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України (254к/96-ВР) , які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

46. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

48. Скасовуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року вказав, що під час нового розгляду суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням (клопотанням) сторін, врахувавши правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

50. У відповідності до положень частини четвертої 334 ЦК України (435-15) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

51. Станом на дату укладення відповідачами за первісним позовом договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 03 квітня 2012 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV (1952-15) лише з 01 січня 2013 року

52. Крім того, чинна станом на 03 квітня 2012 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив`язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1878-VI (1878-17) ).

53. Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, набула право власності на об`єкт нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

54. Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження

55. Як встановлено судами 03 квітня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність по 1/2 частині магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

56. Вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1740, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів (т. 1. а. с. 80-85).

57. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

58. Не вчинення власником нерухомого майна дії щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до

статті 346 ЦК України. Закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно.

59. Подібна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц (провадження № 61-12309св19), від 23 листопада 2022 року у справі № 369/8103/19 (провадження № 61-2241св22).

60. Колегія суддів бере до увагу, що постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року було скасовано постанову суду апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд лише у частині вирішення первісного позову.

61. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 15 червня 2022 року вказав, що Дніпровський апеляційний суд у постанові від 17 листопада 2020 року, зазначивши про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року підлягає залишенню без змін і в частині вирішення вимог зустрічного позову, переглянув рішення місцевого суду в повному обсязі, порушив процесуальні норми, оскільки Верховний Суд направив справу на новий розгляд лише в частині вирішення первісного позову, а в частині вирішення вимог зустрічного позову залишилася чинною постанова Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

62. ОСОБА_3 реалізував своє право на оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та задовольнити його позовні вимоги.

63. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

64. ОСОБА_3 не скористався своїм процесуальним правом та не оскаржив постанову апеляційного суду до суду касаційної інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог.

65. ОСОБА_3 у вересні 2019 року подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року без змін.

66. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

67. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

68. Із урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог, а також постанови апеляційного суду від 29 березня 2023 року, якою вирішувався спір лише у частині первісних позовних вимог.

69. Необхідно звернути увагу, що на час проведення прилюдних торгів з продажу майна ОСОБА_4 у зведеному виконавчому провадженні право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 було зареєстровано саме за ОСОБА_4, відомості про що містилися у відповідному державному реєстрі.

70. Відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

71. Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Реалізація майна є завершеною з моменту виконання сторонами договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах.

72. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

73. Прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб.

74. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

75. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

76. Станом на сьогоднішній день презумпція правомірності правочину щодо придбання ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення на прилюдних торгах не спростована.

77. Враховуючи обставини справи, фактичні та процесуальні дії учасників цієї справи, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення щодо вирішення первісного позову підлягають залишенню без змін.

78. Доводи касаційної скарги висновків судів у вказаній частині не спростовують, на обґрунтованість висновків про задоволення первісних позовних вимог не впливають.

79. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

80. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новокодацький відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності - залишити без змін.