розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є ТОВ "Діджи Фінанс", звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивувало тим, що 21 травня 2008 року ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 90 000 дол. США зі сплатою 14,5 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банком, позичальник та ОСОБА_2 уклали договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 як поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Вказувало, що позичальник повинен був щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитним договором шляхом внесення щомісячного платежу, проте внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків виникла заборгованість, яка станом на 15 червня 2015 року становила 1 282 044,40 грн, що складається із заборгованості за кредитом та відсотками - 58 615 дол. США, що еквівалентно 1 205 756,68 грн, комісії за розрахункове обслуговування кредиту в сумі 5 057,13 грн та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 71 230,59 грн.

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" просило суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1 282 044,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року позов задоволено:

стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року в розмірі 1 282 044,40 грн;

стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з опублікуванням оголошення в газеті "Урядовий кур`єр" в сумі 420 грн;

стягнуто з відповідачів на користь держави судові витрати в розмірі 1 827 грн з кожного.

Своє рішення суд мотивував тим, що в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, в нього виникла заборгованість у розмірі 1 282 044,40 грн, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника та його поручителя.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково:

стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21 травня 2008 року в загальному розмірі 1 053 940,04 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46 910 дол. США, що еквівалентно 964 938,70 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 177,08 дол. США, що еквівалентно 85 922,47 грн, та комісії в розмірі 3 078,87 грн;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21 травня 2008 року 150 914,43 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 183,01 дол. США, що еквівалентно 86 044,52 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3 084,53 дол. США, що еквівалентно 63 448,78 грн, та комісії в розмірі 1 421,13 грн;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд установив, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості позичальник здійснив 10 липня 2014 року. Оскільки з цим позовом банк звернувся до суду 03 червня 2015 року, то колегія суддів дійшла висновку про припинення поруки в частині обов`язків поручителя за період до 03 грудня 2014 року, тобто за межами шестимісячного строку, передбаченого в частині четвертій статті 559 ЦК України.

Тому суд уважав, що за період з 03 грудня 2014 року до 03 червня 2015 року заборгованість підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителя, а заборгованість, що виникла до 03 грудня 2014 року, підлягає стягненню лише з позичальника.

У задоволенні вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за відсотками в розмірі 260,38 дол. США, що еквівалентно 5 356,08 грн, та комісії в розмірі 557,13 грн апеляційний суд відмовив, оскільки вказана заборгованість нарахована позивачем на майбутнє, а саме за період з 04 червня 2015 року до 15 червня 2015 року.

Крім того, суд прийняв до уваги положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" про заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неправомірне нарахування банком неустойки на суму 71 230,50 грн та відсутність підстав для її стягнення з відповідачів.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки суд установив, що позичальник систематично здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, сплачуючи щомісячні платежі, останній з яких здійснено 10 липня 2014 року. Оскільки з цим позовом позивач звернувся 03 червня 2015 року, то строк на звернення до суду з цим позовом банк не пропустив.

Суд також зазначив, що позивач надав належним чином завірені та у задовільній якості копії письмових доказів на підтвердження укладення з відповідачами кредитного та договору поруки, а також доказів видачі позичальнику кредитних коштів. Саме лише посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи оригіналів договорів за висновком суду не спростовує факту укладення між сторонами цих договорів та не спростовує презумпцію правомірності правочину.

Також суд апеляційної інстанції при задоволенні позову питання стягнення коштів вирішив на користь правонаступника банку - ТОВ "Діджи Фінанс". При цьому суд відхилив доводи відповідача про неотримання ним повідомлення про заміну кредитора, зазначивши, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, яку просить скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивував тим, що апеляційний суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Діджи Фінанс" є правонаступником ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за відсутності в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження вказаної обставини. Наголошує на тому, що ТОВ "Діджи Фінанс" не є фінансовою установою та не має ліцензії на надання фінансових послуг, а тому не могло бути стороною договору відступлення права вимоги за кредитним договором. Вказує, що боржник не був повідомлений про заміну кредитора в установлений законом порядок. Посилається також на те, що банк штучно збільшив обсяг відповідальності поручителя, в зв`язку з чим суд не врахував, що порука припинена в повному обсязі. Зазначає також, що банк не надав суду первинні бухгалтерські документи, в зв`язку з чим не підтвердив існування у відповідачів заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

У серпні 2023 року ТОВ "Діджи Фінанс" подало до суду пояснення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Пояснення мотивувало тим, що апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою від 04 квітня 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху.

27 квітня 2023 року на виконання вимог указаної ухвали на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 04 квітня 2023 року про усунення недоліків касаційної скарги, яка ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2023 року повернута заявнику без розгляду, оскільки в порушення вимог частини другої статті 183 ЦПК України не підписана з використанням власного електронного підпису.

Ухвалою від 19 травня 2023 року Верховний Суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

20 червня 2023 року на виконання вимог ухвал Верховного Суду від 04 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір та подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, до якого додав докази на підтвердження факту отримання оскарженої постанови лише 08 червня 2023 року, тобто після подання касаційної скарги.

Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

В ухвалі від 05 липня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що: " ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову апеляційного суду та, посилаючись на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року в справі № 638/22396/14-ц, від 03 квітня 2019 року в справі № 591/4552/17, від 27 березня 2019 року в справі № 755/5751/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 128/639/17, від 04 вересня 2019 року в справі № 906/1174/18, від 08 липня 2021 року в справі № 916/3209/10, від 26 червня 2018 року в справі № 922/4478/16, від 23 листопада 2018 року в справі № 5023/1668/11, від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17, від 11 березня 2021 року в справі № 910/2954/17, від 18 січня 2022 року в справі № 34/425, від 25 червня 2019 року в справі № 910/10031/13, від 24 травня 2021 року № 911/4460/13, від 29 червня 2022 року в справі № 127/2-3168/11, від 05 червня 2019 року в справ № 523/3082/14-ц, від 04 квітня 2018 року в справі № 522/9232/14-ц. від 20 червня 2018 року в справі № 161/11866/15-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 203/2907/16-ц; суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів".

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою від 15 серпня 2023 року Верховний Суд відмовив узадоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог банку до позичальника та поручителя про стягнення кредитної заборгованості. В частині відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 21 травня 2008 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №377 3Н/08-1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 90 000 дол. США на споживчі потреби зі сплатою 14,5 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2018 року, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №258084 від 21 травня 2008 року.

Додатком №1 до кредитного договору №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року погоджено графік погашення заборгованості за кредитом і відсоткам, яким визначено погашення заборгованості щомісячними платежами.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 травня 2008 року банк, позичальник та ОСОБА_2 уклали договір поруки, згідно з яким поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року.

17 вересня 2009 року сторони уклали додатковий договір №1, яким погодили зміну процентної ставки 14,5%, яка застосовується з 17 вересня 2009 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 15 червня 2015 року банк нарахував заборгованість за кредитом у розмірі 51 093,01 дол. США, що еквівалентно 1 050 983,22 грн, за відсотками - 7 521,99 дол. США, що еквівалентно 154 727,33 грн, комісію за розрахункове обслуговування кредиту в розмірі 5 057,13 грн та неустойку в сумі 71 230,59 грн.

Апеляційний суд установив, що 05 липня 2019 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" уклали договір відступлення права вимоги №21844, за умовами якого право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року та забезпечувальними договорами перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", що також підтверджується копією витягу з додатку №1 до цього договору.

15 серпня 2019 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ТОВ "ФК "Юніон Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року та забезпечувальними договорами перейшло до ТОВ "ФК "Юніон Капітал", що також підтверджується копією витягу з додатку №1 до цього договору.

03 серпня 2020 року ТОВ "ФК "Юніон Капітал" та ТОВ "Діджи Фінанс" уклали договір №399/ФК-20 про відступлення прав вимоги, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс", що також підтверджується копією додатку №1 до цього договору та копіями платіжних доручень.

Також між ТОВ "ФК "Юніон Капітал" та ТОВ "Діджи Фінанс" 03 серпня 2020 року укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки.

Позиція Верховного Суду

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 264 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановивши, що позивач надав докази на підтвердження факту видачі ОСОБА_1 кредиту в розмірі 90 000 дол. США, а відповідач будь-яких доказів на спростування факту отримання кредиту або погашення заборгованості не надав, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про ненадання банком первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, спростовуються наявними в матеріалах справи заявами ОСОБА_1 на видачу та переказ готівки (т. 1, а. с. 24).

Аргументи касаційної скарги про недоведення банком наявності у відповідачів кредитної заборгованості саме в заявленому позивачем розмірі не містять посилання на обставини, які дозволяли б кваліфікувати подані відповідачем докази як недостовірні та недопустимі, не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Доводи відповідача про те, що апеляційний суд зробив безпідставний висновок про те, що ТОВ "Діджи Фінанс" є правонаступником ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", колегія суддів не приймає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України (435-15) ).

За змістом статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У справі, що переглядається, встановивши неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору та факт переходу від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21 травня 2008 року, апеляційний суд обґрунтовано вирішив питання про стягнення кредитної заборгованості на користь правонаступника кредитора.

При цьому суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив доводи відповідача про те, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснена без згоди та повідомлення боржника, оскільки надання такої згоди законом не вимагається, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості.

Правовим наслідком неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов`язанні є надання йому права погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним. Між тим, на обставини погашення кредитної заборгованості первісному кредитору ОСОБА_1 не посилався.

Аргументи касаційної скарги про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Діджи Фінанс" колегія суддів відхиляє, оскільки факт правонаступництва апеляційний суд установив на підставі належним чином завірених копій договорів відступлення прав вимоги, витягів з реєстрів правочинів, за якими здійснено відступлення, та платіжних доручень про сплату вартості права вимоги.

Доводи відповідача про те, що ТОВ "Діджи Фінанс" не є фінансовою установою та не має ліцензії на здійснення фінансових операцій, колегія суддів не приймає, адже відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами можливе не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18).

При цьому за встановлених судами обставин ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з 20 березня 2015 року перебував у стані ліквідації, тому відступлення прав вимоги за укладеними з таким банком договорами могло відбуватися не тільки на користь фінансових установ.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав оцінки обставинам можливого збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, в зв`язку з чим порука є припиненою, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд задовольнив позов банку частково, стягнувши кредитну заборгованість як із основного позичальника, так і його поручителя;

з касаційною скаргою до суду звернувся лише позичальник ОСОБА_1 . Поручитель ОСОБА_2, на якого судовим рішенням також покладено обов`язок з погашення кредитної заборгованості, своїм правом на подання касаційної скарги або приєднання до неї не скористався. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про його повну згоду з оскарженим судовим рішенням;

зміст доводів касаційної скарги в цій частині свідчить, що вона подана відповідачем фактично на захист прав та інтересів іншого учасника справи - ОСОБА_2, який із касаційною скаргою до суду не звертався;

аналіз аргументів касаційної скарги дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів того, яким чином постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя порушує його права та інтереси за умови, що ОСОБА_2 в цій частині судові рішення не оскаржив, тобто погодився з ними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.