розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

18 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки з майна, що знаходиться у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позов мотивували тим, що житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_1 - 676/4000 часток, ОСОБА_2 - 676/1000 та 676/4000 часток, ОСОБА_3 - 324/1000 часток.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-1067/2011 співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 затверджено мирову угоду щодо користування вказаним майном. ОСОБА_3 не виконала умови мирової угоди, а саме: не встановила лічильники на світло та газ, не здійснила переобладнання опалювальної системи та без згоди позивачів зайняла кімнату № 1-4, яка не є її власністю, чинить позивачам перешкоди у доступі до житла.

Оскільки між співвласниками виникають суперечки щодо користування будинком і не досягнуто згоди з приводу його поділу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять:

виділити в натурі частку з майна, що знаходиться у спільній частковій власності, та визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, за першим варіантом розподілу житлового будинку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року та за третім варіантом порядку користування земельною ділянкою згідно висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18725 від 26 квітня 2019 року.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ частки зі спільної власності, визнання права власності на окрему одиницю нерухомості з присвоєнням окремої поштової адреси, визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначає, що сторонам належить на праві спільної часткової власності домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Сторони не можуть дійти згоди щодо користування будинком, у зв`язку з чим ОСОБА_3 просить:

виділити частку із спільної часткової власності та визначити порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом розподілу житлового будинку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року з перерозподілом ідеальних часток, виділивши їй в натурі з урахуванням фактичного користування приміщенням, що складають 479/1000 частину замість належних їй 324/1000;

визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 2 як на окрему одиницю нерухомості, з правом реєстрації у відповідних органах та присвоєнням окремої поштової адреси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 травня 2021 року Харківський районний суд Харківської області позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив частково; зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив у повному обсязі:

припинив право спільної часткової власності співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ;

розподілив у натурі домоволодіння на АДРЕСА_1 між співвласниками згідно другого варіанту розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд, запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року;

перерозподілив ідеальні частки в праві власності між співвласниками, визнав за ОСОБА_4 право власності на 479/1000 частин житлового будинку, замість належних їй 324/1000, а спільно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнав право власності на 521/1000 частин спірного житлового будинку, замість належних їм 676/1000;

виділив в натурі ОСОБА_3 479/1000 частин у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, замість належних їй 324/1000 частин, з урахуванням фактично установленого порядку користування - квартиру № 2, яка складається: в житловому будинку літ. "А-1" з приміщень 2-3, 2-4, 2-5, площею 42,7 м2; веранди літ. "а2" (приміщення 2-1 та 2-2) площею 9,0 м2; тамбуру літ. "а3" (приміщення І, ІІ) площею 6,50 м2; надвірних будівель та споруд - ганку літ. "а4", гаража літ. "Е", льоху літ. "дп", вбиральні літ. "М", малої очисної споруди літ. "К1", 1/2 частини огорожі №1-4;

виділив в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно 521/1000 частин у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, замість належних їм 676/1000 частин, з урахуванням фактично установленого порядку користування - квартиру № 1, яка складається: в житловому будинку літ. "А-1" з приміщень 1-2, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, площею 37,7 м2; веранди літ. "а" приміщення 1-1, 1-3, площею 9,70 м2; надвірних будівель та споруд - ганку літ. "а1", літньої кухні літ. "Д", сараю літ. "д", навісів літ. "д1" та літ. "д2", альтанки літ. "И", душу літ. "К", малої очисної споруди літ. "Ж", частини огорожі № 1-4;

визнав за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 2, яка складається: в житловому будинку літ. "А-1" з приміщень 2-3, 2-4, 2-5, площею 42,7 м2; веранди літ. "а2" (приміщення 2-1 та 2-2) площею 9,0 м2; тамбуру літ. "а3" (приміщення І, ІІ) площею 6,50 м2; надвірних будівель та споруд - ганку літ. "а4", гаража літ. "Е", льоху літ. "дп", вбиральні літ. "М", малої очисної споруди літ. "К1", частини огорожі №1-4, що знаходиться в житловому будинку на АДРЕСА_1, як на окрему одиницю нерухомості;

визнав спільно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру № 1, яка складається: в житловому будинку літ. "А-1" з приміщення 1-2, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11 площею 37,7 м2; веранди літ. "а" приміщення 1-1, 1-3, площею 9,70 м2; надвірних будівель та споруд - ганку літ. "а1", літньої кухні літ. "Д", сараю літ. "д", навісів літ. "д1" та літ. "д2", альтанки літ. "И", душу літ. "К", малої очисної споруди літ. "Ж", 1/2 частини огорожі № 1-4, що знаходиться в житловому будинку на АДРЕСА_1, як на окрему одиницю нерухомості;

стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію за збільшення ідеальної частки в розмірі 132 830 грн за рахунок коштів, що внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Харківського районного суду Харківської області згідно з квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.1985777854.1 від 20 січня 2021 року;

визначив порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1 для його обслуговування, який відповідає другому варіанту розподілу житлового будинку, запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року, а саме: виділив ОСОБА_3 із загального користування 324/1000 частин земельної ділянки площею 520 м2, в тому числі, земельну ділянку загального користування площею 67 м2; виділив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно із загального користування 676/1000 частин земельної ділянки площею 1085 м2, в тому числі, земельну ділянку загального користування площею 67 м2;

границя користування земельною ділянкою проходить в точках "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р", "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", "Ч", "Ш". Земельні ділянки загального користування обмежені точками "А", "Б", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "Л", "М", "Н", "О", "Р" та стінами будівель та споруд. Границя користування земельною ділянкою зазначена на викопіюванні плану земельної ділянки червоним кольором. Земельну ділянку квартири № 1 вказано синім кольором, земельну ділянку квартири № 2 вказано рожевим кольором, а земельну ділянку загального користування зазначено червоною штрих-лінією (відповідно додатку № 1 до другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи за №4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року);

стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 412,17 грн як різницю розміру судових витрат в рівних частинах з кожного.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

є технічна можливість виділу сторонам як співвласникам частини спірного житлового будинку, належних їм часток житлового будинку і земельної ділянки в натурі та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку;

врахувавши відсутність згоди співвласників щодо розподілу належного їм нерухомого майна, неможливість поділу без відходу від ідеальних часток співвласників; фактичне користування приміщеннями житлового будинку літ "А-1" станом на 2015 рік; внесення ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду всієї суми грошової компенсації позивачам за зменшення їх часток; необхідність проведення перепланування у житловому будинку літ. "А-1", суд зробив висновок про наявність підстав для відхилення від рівності часток співвласників, із присудженням грошової компенсації ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка яких зменшилась.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою від 19 липня 2022 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив; рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року скасував; ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнив; зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив частково:

розподілив у натурі житловий будинок на АДРЕСА_1 за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року;

виділив у натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність на їх 676/1000 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 приміщення квартири № 1 у житловому будинку літ "А-1", яке складається з: приміщення 1-2, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 2-5) площею 52,4 м2; веранди літ. "а" (приміщення 1-1, 1-3) площею 9,7 м2; надвірної будівлі та споруди: ганоку літ. "а1", літньої кухні літ. "Д", льох літ. "дп", сараю літ. "д", навісу літ. "д", навісу літ. "д2", альтанки літ "И", вбиральні літ. "М", душ літ. "К", малої очисної споруди "Ж", частини огорожі №1-4, що складає 649/1000 частку, вартістю 175 888,50 грн;

виділив у натурі ОСОБА_3 у власність на її 324/1000 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення квартири № 2 у житловому будинку літ "А-1", яке складається з: приміщення 2-3, 2-4, 2-5 площею 28,0 м2, веранди літ. "а2" (приміщення 2-1, 2-2) площею 9,0 м2, тамбура літ. "а1" (приміщення I, II) площею 6,5 м2; надвірних будівель і споруд: ганоку літ. "а4", гаража літ. "Е", частини огорожі №1-4, малої очисної споруди "К1", що складає 351/1000 частку, вартістю 95 217,05 грн;

зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснити наступні переобладнання у житловому будинку:

- закласти дверний проріз між приміщеннями "2-3" та "2-5";

- на місці раніше існуючого дверного отвору між приміщеннями "2-5" та "1-11" влаштувати дверний проріз із заповненням його дверним блоком;

- обладнати приміщення квартири №1 самостійною системою електропостачання та газопостачання;

зобов`язав ОСОБА_3 :

- обладнати приміщення квартири № 2 самостійною системою електропостачання та газопостачання;

- побудувати на території домоволодіння вбиральню у відповідності до санітарних норм;

стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості часток в розмірі 23 138 грн;

припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

визначив порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 3 (додаткового) висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18725 від 26 квітня 2019 року;

виділив у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1085 м2, як зазначено на схемі синім кольором, в тому числі земельна ділянка площею 56 м2 загального користування як зазначено на схемі штрих-лінією;

виділив у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 520 м2, як зазначено на схемі рожевим кольором, у тому числі земельну ділянку загального користування площею 56 м2, як зазначено на схемі червоною штрих-лінією;

границя користування земельною ділянкою проходить в точках "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р" як зазначено на схемі додатку № 1 лініє червоного кольору. Земельні ділянки загального користування обмежені точками "А, "Б", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Р", "О", "П" та стінами будівель і споруд;

вирішив питання про розподіл судових втрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

суд першої інстанції, задовольнивши вимоги ОСОБА_3, дійшов помилкового висновку про здійснення поділу спірного майна за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, адже різниця в розмірі ідеальних часток не може вважатися незначною, оскільки частка, яка виділяється ОСОБА_1 та ОСОБА_2, становить 521/1000, тоді як їх спільна ідеальна частка 676/1000, тобто, на 155/1000 менше, а ОСОБА_3 - 479/1000 (ідеальна частка 324/1000), що на 155/1000 більше від належної їй частки у праві спільної часткової власності;

відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи різниця в розмірі ідеальних часток та часток, що запропоновані реальному поділу, є значно меншою (676/1000-649/1000=27/1000 частки) і цей варіант розподілу більш наближений до розміру та вартості ідеальних часток кожної сторони, а грошова компенсація становить 23 138 грн;

фактичне користування ОСОБА_3 кімнатою № 1-4 площею 14,70 м2 не змінює належних співвласникам ідеальних часток у праві часткової власності та не впливає на реальний поділ часток між співвласниками за першим варіантом експертизи, оскільки визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників;

на вирішення експертів не ставилося питання щодо технічної можливості виділу частки в окремий об`єкт нерухомості та не досліджувалося питання можливості присвоєння поштової адреси такому об`єкту. При виділі часток із спільної часткової власності сторін та визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, припиняється право спільної часткової власності, а ОСОБА_3 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про виділ її частки в окремий об`єкт нерухомого майна з присвоєнням поштової адреси, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

під час розгляду справи не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, від 30 вересня 2015 року в справі № 6-286цс15, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16, та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 520/1305/16, від 17 квітня 2019 року в справі № 545/3753/16;

не повно дослідив наявні у справі докази, неправильно встановив обставини справи та безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 наполягає на здійсненні поділу будинку саме за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, який відповідає фактичному користуванню будинком, адже з урахуванням стану здоров`я та віку заявниця не має можливості здійснювати будь-які переобладнання будинку.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою від 10 лютого 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без руху; надав для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою від 24 квітня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без руху; надав для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою від 19 червня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року; касаційну скаргу ОСОБА_3 в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження повернув особі, яка її подала; в іншій частині підстав касаційного оскарження викрив касаційне провадження; витребував з районного суду справу № 635/6213/15; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

18 липня 2023 року матеріали справи № 635/6213/15 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

В ухвалі від 19 червня 2023 року Верховний Суд зазначив, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, від 30 вересня 2015 року в справі № 6-286цс15, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16, від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 520/1305/16, від 17 квітня 2019 року в справі № 545/3753/16-ц.

Аналіз доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в частині вирішення спору про визначення порядку користування земельною ділянкою у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, належить співвласникам на праві спільної часткової власності:

ОСОБА_1 належить 676/4000 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 березня 2015 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В. та зареєстрованого в реєстрі № 2-270, після смерті батька ОСОБА_5 ;

ОСОБА_2 належить 676/1000 частини на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24 березня 2015 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В., зареєстрованого в реєстрі № 2-262, як на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, та 676/4000 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 березня 2015 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н. В., зареєстрованого в реєстрі № 2-266, після смерті чоловіка ОСОБА_5 ;

ОСОБА_3 належить 324/1000 частини на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року в справі № 2-1067/11, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на 324/1000 частину будинку, розташованого на АДРЕСА_1, а саме, у житловому будинку літ. "А-1" на житлову кімнату "2-3" площею 18,60 м2, житлову кімнату літ. "2-4" площею 9,40 м2, веранду літ. "а2" з приміщенням коридору літ. "2-1" площею 3,80 м2, кухню літ. "2-2" площею 5,20 м2, тамбур літ. "а3" з приміщенням тамбур І площею 3,30 м2, кладова ІІ площею 3,20 м2, крильце літ. "а4", гараж літ. "Е".

Відповідно до технічного паспорта на будинок, розташований на АДРЕСА_1, виготовленого КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", станом на 13 серпня 2015 року до складу житлового будинку входять: будинок літ. "А-1" загальною площею 105,60 м2, житловою площею 56,10 м2, з верандами літ. "а", літ. "а2", тамбуром літ. "а3", ганками літ. літ. "а1", "а4", надвірні будівлі - літня кухня літ. "Д", льох літ. "дп", сарай літ. "д", навіси літ. "д1, д2", гараж літ. "Е", альтанка літ. "И", вбиральня літ. "М", душ літ. "К", огорожі №№ 1-4, місцеві очисні споруди літ. "Ж", "К1"./а.с. 48-52 т.1/. Житловий будинок літ. "А-1" поділений за фактичним користуванням на дві квартири: квартира № 1 з приміщеннями 1-1 (ванна площею 3,0 м2), 1-2 (коридор площею 3,20 м2), 1-3 (кухня площею 6,70 м2), 1-7 (житлова площа 8,50 м2), 1-8 (кухня площею 12,50 м2), 1-9 (житлова площа 4,90 м2), 1-10 (комора площею 3,60 м2), 1-11 (коридор площею 5,0 м2); квартира № 2 з приміщеннями 2-1 (коридор площею 3,80 м 2 ), 2-2 (кухня площею 5,20 м 2 ), 2-3 (житлова площа 18,60 м 2 ), 2-4 (житлова площа 9,40 м2), 2-5(житлова площа 14,70 м2).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року запропоновано два варіанти розподілу домоволодіння:

за першим варіантом розподілу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх 676/1000 частки запропоновано виділити у користування приміщення квартири № 1 вартістю 175 888,50 грн, що менше їх ідеальної частки на 7 379,50 грн та складатиме 649/1000 частину; ОСОБА_3 на 324/1000 частину запропоновано виділити у користування приміщення квартири № 2 вартістю 95 217,50 грн, що більше її ідеальної частки на 7 379,50 грн та складатиме 351/1000 частини;

за другим варіантом розподілу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх 676/1000 частки запропоновано виділити у користування приміщення квартири № 1 вартістю 141 306,50 грн, що менше їх ідеальної частки на 41 961,50 грн та складатиме 521/1000 частку, а ОСОБА_3 на 324/1000 частки запропоновано виділити у користування приміщення квартири № 2 вартістю 129 799,50 грн, що більше її ідеальної частки на 41 961,50 грн та складатиме 479/1000 частку;

з урахуванням ринкової вартості спірного об`єкту нерухомості грошова компенсація різниці вартості часток складає за першим варіантом - 23 138 грн, за другим варіантом - 132 830 грн;

запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою. Згідно першого варіанту співвласнику квартири № 1 виділяється земельна ділянка площею 1085 м2, співвласнику квартири № 2 - земельна ділянка площею 520 м2; земельна ділянка площею 67,1 м2 залишається у спільному користуванні. Згідно другого варіанту поділу співвласнику квартири № 1 запропоновано надати у користування 1085 м2, а співвласнику квартири № 2 - 520 м2 та залишити 67,0 м2 у загальному користуванні.

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю(частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 520/1305/16, від 17 квітня 2019 року в справі № 545/3753/16-ц, на які заявниця посилається у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, зазначено, що відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 від 30 вересня 2015 року в справі № 6-286цс15, на які заявниця посилається у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених правових висновків.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У справі, яка переглядається встановивши, що спірне домоволодіння перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які фактично володіють відокремленими одна від одної квартирами, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділу спірних приміщень в натурі, дійшов правильного висновку по наявність правових підстав для виділу ОСОБА_3 належної їй частки у спільній частковій власності, яка відповідає розміру її частки.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що поділ спірного нерухомого майна в натурі необхідно здійснити відповідно до її частки, якою вона фактично користується, а саме виділити їй кімнату № 2-4 площею 14,70 м2, що збільшить її частку на 155/1000 та вірно зазначив, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4605/8068/8069 від 29 серпня 2016 року та дійшов правильного висновку про прийняття першого варіанту поділу спірного нерухомого майна, запропонованого експертом у висновку, який найбільше відповідає розміру її частки та технічній можливості виділу такої частки ОСОБА_3, правомірно застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які послалася в касаційній скарзі ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про те, що здійснений апеляційним судом реальний поділ житлового будинку з господарськими будівлями за першим варіантом експертизи зобов`язує ОСОБА_3 виконати певні переобладнання у будинку, які вона не має можливості зробити, не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції та не свідчать про те, що без виділення їй кімнати № 2-4 площею 14,70 м2 не потрібно буде виконувати зазначені у постанові апеляційного суду роботи.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без дотримання норм матеріального та процесуального права або без урахування висновків щодо їх застосування, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині - залишенню без змін.