Позов обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 60 000,00 доларів США з кінцевою датою повернення до 05 жовтня 2028 року, зі сплатою відсотків у розмірі 10,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2

та ОСОБА_3 укладені договори поруки.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань із повернення кредиту та сплати відсотків банк направив відповідачам вимогу про усунення порушень та дострокове повернення кредиту, яку не виконали відповідачі.

Станом на 05 серпня 2021 року наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 119 882,93 доларів США, із яких: 47 516,60 доларів США - заборгованість за кредитом, 43 804,55 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 28 561,78 долар США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Посилаючись на ці обставини, АТ "УкрСиббанк" просило солідарно стягнути

з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2022 року

позов АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення.

Рішення мотивоване тим, щооскільки позивач не надав ані договір іпотеки

від 23 липня 2008 року, ані виконавчий напис нотаріуса, ані документи, на підставі яких право власності на предмет іпотеки було передано позивачеві, враховуючи, що предмет іпотеки, який забезпечував зобов`язання за кредитним договором, реалізовано, тому відсутні належні та допустимі докази існування та розміру заборгованості за кредитним договором.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2022 року скасовано. Позов АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 за період із 12 серпня 2018 року до 22 липня 2021 року у загальному розмірі

44 967,48 доларів США, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту у сумі

25 544,85 доларів США, проценти за користування кредитом у сумі 5 784,64 доларів США, проценти на прострочену заборгованість за тілом кредиту у сумі

13 637,99 доларів США. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що за рахунок предмета іпотеки погашена частково заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня

2007 року № 11229588000 і це погашення не було достроковим, оскільки відсутня вимога про дострокове повернення кредиту, а строк погашення кредиту визначений сторонами до 05 жовтня 2028 року, то кредитні зобов`язання у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки між позичальником та банком не припинилися раніше ніж за вимогою від 09 червня 2021 року, тому стягненню підлягає заборгованість за щомісячними платежами у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Вимоги до поручителів не підлягають задоволенню у зв`язку із збільшенням їх відповідальності без їх згоди на це.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року,

в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо припинення іпотечного договору за законом та відсутність обов`язків за цим іпотечним договором за умови, що він діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, підтверджує припинення зобов`язань за кредитним договором, на забезпечення якого укладався цей договір іпотеки. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

05 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11229588000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 60 000,00 доларів США, а позичальник у свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти - 10,5 % за користування кредитом ануїтетними платежами у сумі

595,00 доларів США, у строк до 05 жовтня 2028 року.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором банком приймається застава нерухомості, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 49,72 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, належна на праві власності ОСОБА_1, а також порука ОСОБА_3 та ОСОБА_2

05 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, а також між

АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладені договори поруки щодо усіх зобов`язань, які виникли за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року

05 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира

09 червня 2021 року АТ "УкрСиббанк" направило відповідачам вимогу про повернення кредитних коштів, сплату відсотків за користування кредитом на загальну суму 119 051,68 доларів США.

Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом сума заборгованості за кредитом становить 47 516,60 доларів США, за процентами за користування кредитом 43 804,55 доларів США, заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - 28 516,78 доларів США.

Із наданих приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю. М. документів встановлено, що 03 серпня 2011 року представник

АТ "УкрСиббанк" Шкребтан С. В. звернувся до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження нежитлового приміщення № 75 у будинку

АДРЕСА_3, яке передано в іпотеку за договором від 05 жовтня 2007 року, у зв`язку із припиненням іпотечного договору.

Також 03 серпня 2011 року представник банку повідомив нотаріуса про те, що внаслідок примусової реалізації предмета іпотеки, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_2, іпотека за договором

від 05 жовтня 2007 року, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 та від 05 жовтня 2007 року

№ 11229626000/2 припинена за законом.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на 27 січня 2022 року запис про об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_2, погашений

21 березня 2008 року у зв`язку із знищенням об`єкта. 03 серпня 2011 року з реєстру вилучені відомості щодо обтяження об`єкта нерухомості за договором іпотеки

від 05 жовтня 2007 року.

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення доказів, а саме просив витребувати від АТ "УкрСиббанк" виписку

з рахунку № НОМЕР_1, який відкрито для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року

№ 11229588000, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк"; бухгалтерські, касові документи, підписані ОСОБА_1, які підтверджують факт внесення платежів 01 серпня 2011 року з метою погашення заборгованості; касові документи на підтвердження отримання ним кредитних коштів за кредитним договором

від 05 жовтня 2007 року № 11229588000, в яких міститься його підпис; копії документів про передачу АКІБ "УкрСиббанк" права власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок виконання основного зобов`язання. А також витребувати у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Ю. М. копію нотаріальної справи зі всіма документами щодо зняття 03 серпня 2011 року заборону на відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5786902), встановленої на підставі договору іпотеки від 05 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Любіченковським О. О. за заявою ПАТ "УкрСиббанк".

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2022 року клопотання ОСОБА_1 залишено без задоволення.

27 травня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з клопотанням про забезпечення доказів, а саме просив витребувати від АТ "УкрСиббанк" виписку

№ 11229588000, укладеним між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", із зазначенням сплачених сум, які пішли на погашення окремо тіла кредиту, окремо відсотків, інших платежів; бухгалтерські, касові документи, підписані

ОСОБА_1, які підтверджують факт внесення платежів 01 серпня 2011 року

з метою погашення заборгованості за кредитом від 05 жовтня 2007 року

№ 11229588000; касові документи на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів при укладенні кредитного договору від 05 жовтня 2007 року

№ 11229588000, в яких міститься його підпис; копії документів про передачу

АКІБ "УкрСиббанк" права власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою:

АДРЕСА_1, в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000.

Також просив витребувати у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Ю. М. копію нотаріальної справи зі всіма документами щодо зняття 03 серпня 2011 року заборону на відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5786902), встановленої на підставі договору іпотеки від 05 жовтня 2007 року приватним нотаріусом

Любіченковським О. О. за заявою ПАТ "УкрСиббанк".

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено частково. Забезпечено докази у справі шляхом витребування від АТ "УкрСиббанк":

- виписки з рахунку № НОМЕР_1, який було відкрито для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000, укладеним між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, із зазначенням сплачених сум, які пішли на погашення окремо тіла кредиту, окремо відсотків, інших платежів;

- документів, на підставі яких АКБ "УкрСиббанк" було передано право власності на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_2 - у рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000;

- витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Ю. М. документи, на підставі яких 03 серпня 2011 року було знято заборону на відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 5786902), встановлену на підставі договору іпотеки від 05 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Любіченковським О. О. за заявою ПАТ "УкрСиббанк". В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

06 липня 2022 року АТ "УкрСиббанк" направило до суду пояснення щодо надання документів на виконання ухвали суду від 31 травня 2022 року, до якого долучило лише виписку за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 за період із 05 жовтня 2007 року до 27 червня 2022 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що оскільки позивач не надав ані договору іпотеки від 23 липня 2008 року, ані виконавчого напису нотаріуса, ані документів, на підставі яких реалізовано предмет іпотеки, тому відсутні достатні докази на підтвердження існування та розміру заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд, постановляючи своє рішення про часткове задоволення позову, прийняв нові докази та з урахуванням цих доказів, виходив з того, що за рахунок предмета іпотеки погашена частково заборгованість за кредитним договором

від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 і це погашення не було достроковим, оскільки відсутня вимога про дострокове повернення кредиту, а строк погашення кредиту визначений сторонами до 05 жовтня 2028 року, тому кредитні зобов`язання

у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки між позичальником та банком не припинилися раніше ніж за вимогою від 09 червня 2021 року, отже, стягненню підлягає заборгованість за щомісячними платежами у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Вимоги до поручителів не підлягають задоволенню

у зв`язку із збільшенням їх відповідальності без їх згоди на це.

Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду в частині стягнення заборгованості з боржника з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (1618-15) (згідно із пунктом 4 частини п`ятої стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76- 80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (1618-15) (згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції

з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову банку про стягнення

з позичальника заборгованості за кредитним договором, виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки іпотекодавець звернув стягнення на предмет іпотеки, водночас жодних документів на підтвердження того, в який саме спосіб це було здійснено, за якою ціною, скільки коштів зараховано

в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а скільки в рахунок погашення відсотків за кредитом, позивач суду не надав, тому суд визнав не підтвердженим розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Посилання позивача на існування якихось інших договорів, у межах яких і було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки, документально не підтверджено, а твердження про те, що предмет іпотеки був реалізований у межах інших зобов`язань, спростовується змістом заяви представника банку до нотаріуса про зняття заборони відчуження, в якій міститься посилання на примусову реалізацію предмета іпотеки та саме на договір іпотеки від 05 жовтня 2007 року. Також суду не надано документів щодо перетворення предмета іпотеки, яким

є квартира АДРЕСА_2, на нежитлове приміщення з іншою площею за цією ж адресою, на яке звернено стягнення.

Водночас апеляційний суд прийняв нові докази, подані під час розгляду справи

в суді апеляційної інстанції, зокрема, договір іпотеки від 23 липня 2008 року, виконавчий напис від 16 грудня 2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно та протокол проведення прилюдних торгів від 15 липня 2011 року

№ 05/062/11/І-1 та на підставі долучених доказів дійшов висновку про стягнення заборгованості з позичальника за щомісячними платежами у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів, оскільки кредитні зобов`язання у зв`язку із реалізацією предмета іпотеки між позичальником та банком не припинилися. За рахунок предмета іпотеки заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 погашена частково, а строк повного погашення кредиту визначений сторонами до 05 жовтня 2028 року, тому кредитні відносини між сторонами за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000 продовжилися, а отже, банк відповідно до умов продовжив нараховувати відсотки на залишок тіла кредиту до моменту направлення позичальнику 09 червня 2021 року вимоги про повне дострокове повернення кредиту.

Отже, встановлено, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції

АТ "УкрСиббанк" 09 травня 2023 року подало письмові пояснення та долучило до матеріалів справи договір іпотеки від 23 липня 2008 року, виконавчий напис

від 16 грудня 2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно та протокол проведення прилюдних торгів від 15 липня 2011 року № 05/062/11/І-1

(т. 3, а. с. 24-28).

Проте до апеляційної скарги, поданої у лютому 2023 року, банк зазначені документи не долучав, ані в апеляційній скарзі, ані в письмових поясненнях поданих до апеляційного суду 09 травня 2023 року, банк не обґрунтовував наявність перешкод (поважних причин), які унеможливили подання зазначених доказів до суду першої інстанції.

Приймаючи нові докази, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати причини неподання цих доказів до суду першої інстанції, та мотивувати свій висновок, зазначивши про це в судовому рішенні.

Проте, апеляційний суд, приймаючи нові докази, не з`ясував причин їх неподання до суду першої інстанції, а лише вказав про те, що ці докази необхідні для вирішення цієї справи, зокрема, для перевірки доводів сторін щодо продовження чи припинення кредитних та іпотечних зобов`язань.

Наведене є підставою для висновку, що при постановленні оскаржуваного рішення апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до порушення принципу змагальності судового процесу, а тому рішення не може вважатись законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 зазначено, що "тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить про те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так

і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні".

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15 зазначено, що "відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції".

Водночас апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 31 травня 2022 року витребував у позивача, зокрема, виписки з рахунку № НОМЕР_1, який було відкрито для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року

№ 11229588000, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, із зазначенням сплачених сум, які пішли на погашення окремо тіла кредиту, окремо відсотків, інших платежів; документів, на підставі яких АКІБ "УкрСиббанк" передало право власності на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_2, в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 11229588000.

Також суд першої інстанції витребував від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Ю. М. документи, на підставі яких 03 серпня 2011 року вилучено заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 5786902 на підставі договору іпотеки від 05 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Любіченковським О. О. за заявою

ПАТ "УкрСиббанк" (т. 1, а. с. 178-180).

Крім того, АТ "УкрСиббанк" у поясненнях від 30 червня 2022 року щодо надання документів на виконання ухвали від 31 травня 2022 року вказав, що надання документів, на підставі яких АКІБ "УкрСиббанк" було передано право власності на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_2, не стосуються обставин, що мають значення для цієї справи.

Тож позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не використав своє право на подання доказів. Так, банк, звертаючись до суду з позовом, повинен був довести, що основне зобов`язання внаслідок реалізації предмета іпотеки не припинилося та кредитні правовідносини продовжилися, відповідно, банк має право нараховувати відсотки на залишок тіла кредиту, проте не довів таких обставин.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що під час апеляційного перегляду суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; не звернув уваги на те, що частина третя статті 367 ЦПК України стосується доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції; приєднав до матеріалів справи та при прийнятті рішення врахував докази, які подані до суду з порушенням встановленого законом порядку, та не навів мотивів, з яких виходив під час прийняття таких доказів, тому зробив помилковий висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див.: пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19).

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у частині порушення апеляційним судом норм процесуального права, знайшли своє підтвердження.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо у передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд на підставі статті 413 ЦПК України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені ОСОБА_1 за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 50 520,96 грн.