розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2023 року у складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 травня

2023 рокуу складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про припинення договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та ОСОБА_4 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002-993-08-НКЛ, за умовами якого останній отримав грошові кошти в сумі 199 000,00 грн із кінцевим терміном повернення - до 14 квітня 2023 року. Цього ж дня між банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 002-993-08-І, предметом якого є нерухоме майно: трикімнатна квартира, загальною площею 67,91 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 24 липня 2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За інформацією АТ "Укрсоцбанк", станом на дату смерті ОСОБА_4 його заборгованість за договором кредиту становила 205 725,39 грн.

З метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_4 в частині нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. звернулися його спадкоємці: дружина ОСОБА_1 на 1/5 частку у спадщині; син - ОСОБА_3, який у зв`язку з відмовою від спадщини спадкоємця першої черги в особі матері померлого - ОСОБА_5 має право на 2/5 частки у спадщині; син -

ОСОБА_2, який у зв`язку з відмовою від спадщини спадкоємця першої черги в особі батька померлого - ОСОБА_6 має право на 2/5 частки у спадщині.

19 жовтня 2009 року АТ "Укрсоцбанк" звернулось до Другої запорізької державної нотаріальної контори з листом (вих. № 15.1-003/84-277 від 19 жовтня 2009 року) про врахування наявності боргу ОСОБА_4 перед банком при зверненні спадкоємців для прийняття спадщини та вимоги щодо погашення боргу шляхом внесення одноразового платежу.

Зазначає, що таке звернення не можна визнати претензією кредитора до спадкоємців, до яких банк з відповідною вимогою кредитора не звертався в порядку та строки, встановлені статтею 1281 ЦК України. Отже банк як кредитор спадкодавця ОСОБА_4 не має права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину.

Посилаючись на те, що оскільки основне зобов`язання померлого боржника припиняється внаслідок непред`явлення кредитором вимог до спадкоємців протягом строків, встановлених частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, а іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, просить припинити іпотеку квартири на підставі вказаного вище іпотечного договору; зняти заборону відчуження нерухомого майна, а також виключити наступні записи про іпотеку: номер запису про іпотеку 49993868 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 34437182 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі іпотек.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що банком своєчасно було пред`явлено вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 шляхом направлення повідомлення про наявність кредиторської заборгованості на адресу Другої запорізької державної нотаріальної контори листом, у якому містилось прохання про врахування наявності боргу ОСОБА_4 перед банком при зверненні спадкоємців для прийняття спадщини та вимоги щодо погашення боргу шляхом внесення одноразового платежу. Друга запорізька державна нотаріальна контора переслала відповідний лист приватному нотаріусу Масловець Л. С., у якої безпосередньо була відкрита спадкова справа, а остання повідомила банк про спадкоємців, які звернулись із заявами про прийняття спадщини.

Отже, банк в належний спосіб та у встановлені статтею 1281 ЦК України строки подав претензію кредитора, а тому підстави вважати, що ним втрачено право вимоги до спадкоємців і зобов'язання з погашення боргів спадкодавця припинені, а відтак припинена й іпотека, відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 522/5924/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки зі смертю боржника зобовязання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентується статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Судами встановлено, що банку було відомо про набуття спадкоємцями предмета іпотеки, проте претензію (вимогу) до спадкоємців він не надсилав, тобто пропустив строки, визначені статтями 1281 ЦК України.

Зазначає, що претензія (вимога) кредитора повинна направлятися саме через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, проте лист банківської установи

від 19 жовтня 2009 року був направлений на адресу нотаріальної контори, яка не здійснювала ведення спадкової справи відносно спадкоємців. Вважає, що банк направив вказаний лист до нотаріальної контори не за місцем відкриття спадщини.

Крім того, вважає, що дії Другої запорізької державної нотаріальної контори з пересилання листа банку до іншого нотаріуса за місцем відкриття спадщини не регламентовані вимогами законодавства. Такі дії повинні бути розцінені судом як повідомлення спадкоємців саме Другою запорізькою державною нотаріальною конторою, а не банком.

З огляду на вказане вважає, що відповідачем не надано жодного належного доказу щодо своєчасного звернення у будь-який спосіб та у передбачений законом строк з будь-якими вимогами до спадкоємців померлого через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, як того вимагає закон.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Сенс Банк" на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що ані Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (z0282-12) , ані будь-яким чинним правовим актом не визначено обов`язку кредитора направити претензію саме тому нотаріусу, до якого звертаються спадкодавці із заявою про відкриття спадкової справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2008 року між

ОСОБА_4 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", АТ "Альфа-Банк", а в подальшому- АТ "Сенс Банк", був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002-993-08-НКЛ, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 199 000,00 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту - 14 квітня 2023 року.

Цього ж дня, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_4 та банком був укладений іпотечний договір № 002-993-08-І, за яким було передано в іпотеку наступне нерухоме майно: трикімнатна квартира, загальною площею 67,91 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1

від 24 липня 2006 року, виданого Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 червня 2009 року, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 5617.

За інформацією банку, станом на дату смерті позичальника його заборгованість за договором кредиту становила 205 725,39 грн.

З метою реалізації права на спадщину в частині нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 67,91 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. звернулися особи, які є спадкоємцями померлого, а саме: ОСОБА_1 як дружина позичальника із правом на 1/5 частку у спадщині; ОСОБА_3 - син позичальника, який у зв`язку з відмовою спадкоємця першої черги - матері померлого гр. ОСОБА_5 має право на 2/5 частки у спадщині; ОСОБА_2 - син позичальника, який у зв`язку з відмовою спадкоємця першої черги в особі батька померлого -

гр. ОСОБА_6 має право на 2/5 частки у спадщині.

19 жовтня 2009 року АТ "Укрсоцбанк" звернувся до Другої запорізької державної нотаріальної контори листом за вих. № 15.1-003/84-277 про врахування наявності боргу ОСОБА_4 перед банком при зверненні спадкоємців для прийняття спадщини та вимоги щодо погашення боргу шляхом внесення одноразового платежу.

Листом № 5918/02-14 від 24 жовтня 2009 року Друга запорізька державна нотаріальна контора повідомила банк про направлення його вимоги кредитора після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. за місцем відкриття спадщини.

Листом № 333/02-14 від 19 серпня 2010 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. повідомила банк, що нею оформлена спадкова справа після померлого ОСОБА_4, а спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_1 та його сини: ОСОБА_3,

ОСОБА_2, а також повідомила про можливість пред`явлення вимоги щодо вище вказаних спадкоємців.

Позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 серпня 2010 року, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. (зареєстровано в реєстрі за № 3537), отримала право на спадщину на 1/5 частку спадкового майна, що належало її померлому чоловіку ОСОБА_4 .

Також свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 серпня 2010 року отримали: ОСОБА_2 на 2/5 частки у спадковому майні та ОСОБА_3 на 2/5 частки у спадковому майні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 листопада 2010 року у справі № 2-5256/2010 позовну заяву АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду за заявою позивача. Судове рішення набрало законної сили 02 грудня 2010 року.

Також, у березні 2016 року банк повторно звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, у якій просив звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 67,91 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для погашення боргу спадкодавця шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23 січня 2017 року у справі № 334/1725/16-ц (провадження № 2/334/270/17) у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено. Судове рішення набрало законної сили 03 лютого 2017 року.

Згідно з інформаційною довідкою № 280610182 від 22 жовтня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, трикімнатна квартира, загальною площею 67,91 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, обтяжена договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Шаповаловою О. Г. 15 квітня 2008 року. Іпотекодержателем є АТ "АЛЬФА-БАНК", іпотекодавцем - ОСОБА_4, спадкоємцями якого є позивач та треті особи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Частиною першою-третьою статті 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а 19 жовтня 2009 року АТ "Укрсоцбанк" звернувся до Другої запорізької державної нотаріальної контори листом за вих. № 15.1-003/84-277 про врахування наявності боргу ОСОБА_4 перед банком при зверненні спадкоємців для прийняття спадщини та вимоги щодо погашення боргу шляхом внесення одноразового платежу, тобто в межах шестимісячного строку.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки спадкова квартира і місце мешкання спадкодавця знаходиться в Дніпровському районі м. Запоріжжя та Друга запорізька державна нотаріальна контора також знаходиться у цьому ж районі, спадкоємці не повідомляли кредитора про місцезнаходження нотаріуса, якому ними подано заяви про прийняття спадщини, а тому банк як кредитор правильно обрав нотаріальну контору саме за місцем знаходження нерухомого майна - іпотечної квартири, що і є місцем відкриття спадщини.

З огляду на вказане, обравши спосіб спрямування претензії кредитора саме через нотаріуса (нотаріальну контору) за місцем відкриття спадщини, банк дотримався вимог чинного законодавства щодо повідомлення в такий спосіб спадкоємців, а також дотримався шестимісячного строку пред`явлення претензії спадкоємцям, у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що банк не надсилав претензію (вимогу) до спадкоємців є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.

Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог.

Зі змісту вимоги (заяви) банку, адресованої нотаріусу, чітко убачається кореспондуючий обов`язок спадкоємців погасити борг спадкодавця.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 522/5924/17 (провадження № 61-8793св20), на яку зокрема посилається й заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.