розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником Кравченком Олексієм Миколайовичем, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 року у складі судді Граніна В. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, якому на час смерті належала на праві власності за договором купівлі-продажу від 24 жовтня 1997 року 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті померлого були його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 (чоловік позивача), які прийняли спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем. Також спадкоємцем першої черги була відповідач ОСОБА_2, яка спадщину не прийняла, оскільки не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, після смерті якої спадкоємцем першої черги був її син ОСОБА_6, який прийняв спадщину, оскільки фактично проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ОСОБА_5 не прийняла, оскільки не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за життя не отримали.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_6 . На час смерті померлому належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . З метою отримання спадщини, як спадкоємець першої черги, позивач звернулася з заявою до приватного нотаріуса, на підставі чого була заведена спадкова справа. Однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в Інструкції про проведення нотаріальних дій не передбачено правовстановлюючих документів у вигляді угод, затверджених на біржі. Іншої форми захисту прав спадкоємця, окрім визнання права власності на спадкове майно, позивач не має, оскільки не є стороною договору купівлі - продажу спірної квартири та не може звертатися до суду з питанням визнання угоди дійсною.

Позивач просила:

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після смерті батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входила 1/2 частина спірної квартири. Спадкоємцями першої черги були вона, як донька померлого, ОСОБА_6, як син померлого, та ОСОБА_5, як дружина померлого. Однак жодний з них спадщину не прийняв. В подальшому померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на іншу половину (частку) спірної квартири, спадкоємцями першої черги на яку були вона та ОСОБА_6 . В свою чергу ОСОБА_6 до нотаріальної контори з відповідною заявою не звертався, тому спадщину не прийняв.

Натомість вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй роз`яснено, що необхідно звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 ЦК України. Такого ж змісту відповідь було отримано і на її заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки пропущений строк для прийняття спадщини.

На думку відповідача, вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на спірне майно, яке залишилося після смерті її батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивач за зустрічним позовом просила:

визнати поважними причини пропуску строку подання ОСОБА_2 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 відмовлено.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Судові рішення про відмову у задоволенні первісного позову мотивовані тим, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину, тому має право на спадщину, є його дружина ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_1, як спадкоємця першої черги звернулась із заявою про прийняття спадщини, в якій вказала, що крім неї, є інші спадкоємці за законом першої черги - син померлого ОСОБА_7 ; ОСОБА_7, будучи на день смерті батька неповнолітньою особою, прийняв спадщину, так як був неповнолітнім, та не подав заяву про відмову від спадщини; предметом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є визнання права власності в порядку спадкування за законом; ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки наявний спадкоємець, який прийняв спадщину в установленому законом порядку - неповнолітній син спадкодавця, який претендує на спірну частку спадщини.

Судові рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову мотивовані тим, що:

позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено не прийняття її рідним братом ОСОБА_6 спадщини після смерті батьків. Покази свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 за життя зрідка мешкав разом з батьками за адресою реєстрації, суд першої інстанції оцінив критично, вказавши, що вони носять сугубо оціночне значення, а будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не надано. Це також було спростовано показами іншого свідка - ОСОБА_9, яка пояснила, що ОСОБА_6 мешкав разом з батьками до моменту їх смерті;

ОСОБА_2 пропущений строк на прийняття спадщини після смерті її батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року у справі № 521/12007/20, яким їй було визначено додатковий строк для подачі заяви, скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року. Отже, у ОСОБА_2 відсутні будь - які підстави для прийняття спадщини після смерті батьків, оскільки спадщина була прийнята ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки представником позивача за зустрічним позовом фактично було заявлено лише вимогу про визнання права власності в порядку спадкування, без визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру не набув, з огляду на те, що не отримання ОСОБА_6 за життя свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків не позбавило його, як спадкоємця, що фактично прийняв спадщину, права на спадщину.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на помилковість висновків суду першої інстанції про відмову адвоката Кравченка О. М. від позовної вимоги про надання додаткового строку на прийняття спадщини, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме:

з технічного запису судового засідання суду першої інстанції, яке відбулося 27 вересня 2022 року, адвокат Кравченко О. М. висловив думку про те, що визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне спадкове майно можливе без попереднього задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свою позицію, адвокат зауважив, що на даний час строки прийняття ОСОБА_2 спадщини є поновленими, оскільки, попри скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року, питання щодо повороту його виконання вирішено не було. Також, на його думку, задоволення відповідних позовних вимог про визнання причин пропуску строку поважними є факультативним та не є необхідним для вирішення спору по суті;

щодо твердження адвоката Кравченка О. М. про факультативність вимог про визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції вказав, що дійсно, такі обставини є передумовою при вирішенні справ про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, однак, сама по собі позовна вимога про визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними, є неналежним способом захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу за підписом представника Кравченка О. М., в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, в іншій частині судові рішення залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме:

під час оцінки доказів та встановлення обставин за зустрічним позовом суди порушили норми статей 79, 80, 89 ЦПК України, не прийняли до уваги пояснення адвоката Кравченка О. М., свідка ОСОБА_8, неправильно тлумачили та застосували статті 1218, 1220, 1268, 1270, 1272 ЦК України, помилково не застосували статтю 392 ЦК України, статтю 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

суди зробили помилковий висновок про відмову представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченка О. М. від позовних вимог про визнання поважними причин пропуску ОСОБА_2 строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька та матері. Вказує, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року у справі № 521/12007/20 про встановлення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини (спірної квартири), яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, виконане в період його дії, тому ОСОБА_2 вважається спадкоємцем, що прийняла спадщину у вигляді спірної квартири. Вказує, що адвокат Кравченко О. М. в судовому засідання лише пояснив суду, що рішення суду про задоволення першої вимоги, з урахуванням обставин справи, буде важко виконати, проте він не відмовлявся від цих позовних вимог. Крім того, суди залишили поза увагою, що відповідно до статей 43, 49, 182, 183, 206 ЦПК України заява про відмову від частини позовних вимог подається в письмовій формі та така заява відсутня в матеріалах справи;

Також ОСОБА_2 та її представник послались на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 392, 1270, 1272 ЦК України та статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/22063/20, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 521/22063/20.

У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 521/22063/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги були його дружина - ОСОБА_5, його син - ОСОБА_6 та донька - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ). Спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на день смерті спадкодавця постійно проживали з ним, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину по 1/4 частки від частки померлого у квартирі.

ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги, з відповідною заявою до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звернулась, разом зі спадкодавцем не проживала, тобто, спадщину після смерті батька не прийняла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . На час смерті ОСОБА_5 належала на праві власності за договором купівлі - продажу від 24 жовтня 1997 року частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також частина вказаної квартири, як спадщина після смерті чоловіка.

Після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги були її син - ОСОБА_6 та донька - ОСОБА_2 . Син померлої постійно проживав разом з матір`ю до моменту її смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Інший спадкоємець першої черги - ОСОБА_2 спадщину не прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця з нею не проживала та до нотаріальної контори з відповідними заявами у встановлений законом строк не звернулась. Таким чином, ОСОБА_6 прийняв спадщину у вигляді часток спірної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, якому на праві власності належала спірна квартира, однак, свідоцтво про право на спадщину після смерті батьків він не отримав.

На день смерті ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, яка на час смерті ОСОБА_6 проживала разом з ним у кв. АДРЕСА_2, а також мав неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, які відповідно до вимог ЦК України (435-15) є спадкоємцями першої черги.

ОСОБА_1 28 вересня 2019 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого чоловіка, який, в свою чергу, був зареєстрованим та проживав разом з батьками у кв. АДРЕСА_2 на час смерті кожного з батьків, прийняв спадщину, що в розумінні пунктів 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Судом першої інстанції було оглянуто копію спадкової справи №7/2019, з якої встановлено, що ОСОБА_7, будучи на день смерті батька неповнолітньою особою, прийняв спадщину, так як був неповнолітнім, та не подав заяву про відмову від спадщини.

Також судами встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Писаренко Є. С. із заявами про прийняття спадщини після померлих батьків, але нотаріус листом № 63/01-16 від 28 лютого 2020 року відмовив у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, зазначивши про те, що нею пропущений строк для прийняття спадщини.

З метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з відповідним позовом. Рішенням суду від 20 серпня 2020 року у справі за № 521/12007/20 позов був задоволений та визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батьків. Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_1 та постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення скасовано, позовну заяву ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишено без задоволення.

ОСОБА_2 також було подано позов до Малиновського районного суду м. Одеси про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, який було задоволено рішенням суду від 29 жовтня 2020 року у справі за № 521/15236/20. Постановою суду апеляційної інстанції від 25 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що: "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 759/7632/20 (провадження № 61-6222св22) зазначено, що: "під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. […] Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими".

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/14178/21 (провадження № 61-13169св22) зазначено, що:

"подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 237/2312/17 (провадження № 61-23150св19) зазначено, що:

"визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

До нотаріуса ОСОБА_1. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5, звернулася за спливом понад 7 років, а саме 11 вересня 2017 року та отримала відмову (т. 1 а. с. 78).

Можливість за відсутності правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) в судовому порядку звернутись до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - не замінює визначеного законом порядку прийняття спадщини шляхом своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а за пропуском строку з поважних причин - за наявності відповідного судового рішення з цього приводу), чого позивач не дотрималась і, через що її не можна вважати такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері".

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

У справі, що переглядається:

у серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом, в якому просила:

визнати поважними причини пропуску строку для подання нею до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 ;

вимоги про визнання поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом та визнання права власності на спадкове майно за наявності відмови приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини через пропуск ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини є неналажним способом захисту. Верховний Суд зауважує, що у разі пропуску строку для прийняття спадщини належним способом захисту є вимога про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини;

при відмові у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що фактично ОСОБА_2 заявлено лише вимогу про визнання права власності в порядку спадкування, без визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню;

суд апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, вказав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в частині позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно через його недоведеність. Щодо позовної вимоги про визнання поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, є передумовою при вирішенні справ про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, однак, сама по собі позовна вимога про визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, є неналежним способом захисту порушеного права.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, але помилився з мотивами такої відмови. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно та фактично змінив мотиви суду першої інстанції в частині позовної вимоги про визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Тому судові рішення в оскарженій частині слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/14178/21 (провадження № 61-13169св22), доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не здійснюється, оскільки судові рішення змінені лише щодо мотивів їх прийняття.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником Кравченком Олексієм Миколайовичем, задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 рокув частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.